Скільки не волали військові про те, що ЗСУ критично потребують системних реформ, їх ніхто не почув. І ось тепер показово судять трьох бойових генералів за провал на лінії фронту. Але чи дійсно вони винні?
Питання відповідальності керівників – ключове для розуміння ситуації, яка зараз склалася на фронті і в державі. Всім, хто хоч в якісь мірі дотичний до армії, прекрасно зрозуміло, чому молодші командири брешуть старшим командирам, старші командири брешуть Головнокомандувачу, а Головнокомандувач бреше Верховному Головнокомандувачу, пише у своєму дописі на Фейсбук Сергій Марченко, засновник рекрутингової агенції "Борщ".
Такий кругообіг брехні в ЗСУ склався не тому, що в нас, ніби-то "совєцькі" генерали, вважає він. Насправді проблема в тому, що наш Верховний Головнокомандувач не любить поганих новин і любить сталінське "Ні шагу назад!!!"
Саме через цю нелюбов Верховного до об'єктивної реальності, Сирський вимагає від підлеглих хороших новин за будь-яку ціну. І так по всьому ланцюжку генерали дрючать полковників, полковники – майорів, майори – лейтенантів, лейтенанти – солдатів. Будь-яка погана новина гарантовано засмутить начальника, бо йому треба доповідати вищому начальнику. І військові командири брешуть, недоговорюють, маніпулюють фактами для того, щоб зберегти посаду. І коли підрозділи без підготовки кидають у зустрічний бій, щоб повернути втрачену позицію, це ж не від того, що командири некомпетентні й нічого не розуміють. Все вони прекрасно розуміють. Просто якщо лейтенант втратить позицію, Зеленський ввалить Сирському, а Сирський ввалить всім по вертикалі і комбат з комбригом ризикують злетіти з посад.
Хороші новини для Верховного – понад усе. Тому, якщо пішла така п'янка і для виправдання невдач на фронті під суд пішли бойові командири, то справедливо було б судити й тих, хто віддавав їм накази, хто вимагав хороших новин.
Політикам хочеться перекласти вину на військових. Але суспільство – не таке дурне, щоб не розуміти, звідки вітер віє. За наругу над армією політики обов'язково понесуть відповідальність. Електоральну і, я сподіваюся, фізичну і юридичну, зауважує автор допису.
Наші інтереси:
Розуміємо, що чинна влада намагається в усіх своїх провалах звинуватити військових. Не буде дивно, якщо за розмінування Чонгару призначать винуватим якогось полковника, який в той час там служив. Маємо розуміти, що уся відповідальність лежить на Зеленському та його владі – як київській, так і на місцевій. Ганьба усім тиловим пристосуванцям та підлабузникам, які не мають совісті та принципів, але керують державою. Крім того, не припустимо зараз так показово судити військових, що є аморальним і демотивує. Чому не притягають до відповідальності тилових мародерів та усю гниль, що наживається на війні? Чому не судять корупціонерів?
Технологія здійснення палінгенезії зводиться до того, щоб максимально глибоко засвоїти сенс євангельського послання і зробити його ядром своєї свідомості. Для цього треба сформувати словник Сенсара,...
Армія як розсадник брехні і приписок. Чи справжніх винуватців судять?
Категорія:
Світ:
Скільки не волали військові про те, що ЗСУ критично потребують системних реформ, їх ніхто не почув. І ось тепер показово судять трьох бойових генералів за провал на лінії фронту. Але чи дійсно вони винні?
25012801.jpg
Питання відповідальності керівників – ключове для розуміння ситуації, яка зараз склалася на фронті і в державі. Всім, хто хоч в якісь мірі дотичний до армії, прекрасно зрозуміло, чому молодші командири брешуть старшим командирам, старші командири брешуть Головнокомандувачу, а Головнокомандувач бреше Верховному Головнокомандувачу, пише у своєму дописі на Фейсбук Сергій Марченко, засновник рекрутингової агенції "Борщ".
Такий кругообіг брехні в ЗСУ склався не тому, що в нас, ніби-то "совєцькі" генерали, вважає він. Насправді проблема в тому, що наш Верховний Головнокомандувач не любить поганих новин і любить сталінське "Ні шагу назад!!!"
Саме через цю нелюбов Верховного до об'єктивної реальності, Сирський вимагає від підлеглих хороших новин за будь-яку ціну. І так по всьому ланцюжку генерали дрючать полковників, полковники – майорів, майори – лейтенантів, лейтенанти – солдатів. Будь-яка погана новина гарантовано засмутить начальника, бо йому треба доповідати вищому начальнику. І військові командири брешуть, недоговорюють, маніпулюють фактами для того, щоб зберегти посаду. І коли підрозділи без підготовки кидають у зустрічний бій, щоб повернути втрачену позицію, це ж не від того, що командири некомпетентні й нічого не розуміють. Все вони прекрасно розуміють. Просто якщо лейтенант втратить позицію, Зеленський ввалить Сирському, а Сирський ввалить всім по вертикалі і комбат з комбригом ризикують злетіти з посад.
Хороші новини для Верховного – понад усе. Тому, якщо пішла така п'янка і для виправдання невдач на фронті під суд пішли бойові командири, то справедливо було б судити й тих, хто віддавав їм накази, хто вимагав хороших новин.
Політикам хочеться перекласти вину на військових. Але суспільство – не таке дурне, щоб не розуміти, звідки вітер віє. За наругу над армією політики обов'язково понесуть відповідальність. Електоральну і, я сподіваюся, фізичну і юридичну, зауважує автор допису.
Розуміємо, що чинна влада намагається в усіх своїх провалах звинуватити військових. Не буде дивно, якщо за розмінування Чонгару призначать винуватим якогось полковника, який в той час там служив. Маємо розуміти, що уся відповідальність лежить на Зеленському та його владі – як київській, так і на місцевій. Ганьба усім тиловим пристосуванцям та підлабузникам, які не мають совісті та принципів, але керують державою. Крім того, не припустимо зараз так показово судити військових, що є аморальним і демотивує. Чому не притягають до відповідальності тилових мародерів та усю гниль, що наживається на війні? Чому не судять корупціонерів?
Зверніть увагу
Апгрейд свідомості: Читайте про ельфів, оновлюйтесь і вірте в Добре Знання, що приносить щастя!