«Чеснота націоналізму» (2018) - філософський бестселер Йорама Хазоні

Йорам Хазоні протиставляє насамперед імперіалізм та націоналізм. На його думку кожен імперіалізм претендує на нав’язування всім єдиного порядку. Це теоретично може бути корисним у запобіганні внутріімперської ворожнечі, проте не є реальним. Адже для такого нав’язування необхідно знищувати різні стилі життя, які потрапили в орбіту імперії, а це вже закладає фундамент для ворожнечі.

Хазоні розглядає різні історичні імперські утворення: Давні Єгипет і Вавилон, Римську імперію, Священу Римську імперію середньовіччя тощо. Звертає увагу на те, що поширення католицтва на весь світ так само було імперською ідеєю. Як і нав’язування радянсько-соціалістиної моделі в ХХ столітті та ідеї ісламського халіфату у наші дні. Та багато інших прикладів.

На його думку у другій половині ХХ століття поширилася хибна думка, що саме націоналізм був причиною І та ІІ світових воєн, тому з того часу «націоналізм» почали таврувати як загрозу світові. Натомість світова арена перетворилась на поле битви двох провідних імперських ідей – радянсько-соціалістичної та глобалістсько-ліберальної.

Хазоні вважає, що насправді причиною цих воєн був не націоналізм, а різні імперські проекти, які виходили з різних країн, а тому помилково вважаються національними.

Насправді велика частина того, що відбувається в політичному житті, мотивується занепокоєнням, що випливає з нашого членства в таких колективах як сім'ї, племена та нації. Люди народжуються в таких колективах або приймають їх пізніше в житті, і пов'язані з ними потужними зв'язками взаємної вірності між своїми членами. Ми вважаємо ці колективи невід'ємною частиною нас самих. Багато політичних цілей, якщо не більшість політичних цілей, походять від відповідальності чи обов'язків, які ми відчуваємо, не перед собою як окремими людьми, а з розширеного "Я", що включає нашу сім'ю, плем'я чи націю. До них належить турбота про життя та майно членів колективу, якому ми віддані. Але нас також сильно мотивують спільні занепокоєння, які не є чисто фізичними: необхідність збереження внутрішньої згуртованості сім'ї, племені чи нації, необхідність зміцнення її унікальної культурної спадщини та передачі її наступному поколінню.

Кожен з нас хоче і потребує колективного самовизначення: свободи сім'ї, племені чи нації. Це та свобода, яку ми відчуваємо, коли колектив, якому ми віддані, набирає сили і розвиває ті особливі якості та характеристики, які надають йому унікального значення в наших очах.

Проте на ці базові прагнення йде наступ з двох сторін:
- імперіалізму, який бажає нівелювати всі ці унікальності та підпорядкувати все одному порядку
- лібералізму, який теж заперечує ці колективні унікальності, натомість прагне повністю атомізувати людство.

Хазоні не прикрашає націоналізм, натомість ретельно аналізує його різні аспекти, які можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки, порівнює націоналізм і з імперіалізмом, і з лібералізмом.

Аргумент, який найчастіше висловлюється проти націоналістичної політики, полягає в тому, що націоналізм заохочує ненависть і фанатизм. І в цьому, безумовно, є якась правда: у кожному націоналістичному русі можна знайти людей, які є ненависниками та фанатиками. Проте автор звертає увагу, що імперські ідеї - скажімо наднаціональний Євросоюз - так само страждають на ненависть та фанатизм по відношенню до національних проектів. Подібним явищам присвячено цілу главу «Антинаціоналізм та ненависть».

Чимало уваги приділено Вестфальському миру, який заклав основи національних держав в Європі. На думку Хазоні саме Вестфальська система дала потужний поштовх розвиткові національних держав Європи, що прискорило цивілізаційний розвиток світу.

Оскільки реальна історія, а не видумана теорія, забезпечує конкретні рішення практичних проблем - Хазоні наголошує на емпіризмі як на первинному філософському підході, на відміну від раціоналістичного утопізму, який він розглядає як філософський аналог імперіалізму. І утопізм, і імперіалізм шукають універсальних, всеохоплюючих відповідей на проблеми процвітання людини, тоді як Хазоні схиляється до помірного скептицизму, який раніше називали "здоровим глуздом".

Цікаво, що Йорам Хазоні виводить ідею націоналізму з Біблії, де, на його думку, описана історія створення гебрейської національної держави посеред низки імперських утворень Єгипту, Вавилону та Персії.

Йорам Хазоні є президентом Інституту Герцеля в Єрусалимі. Є головою Фундації Едмунта Бурке – інституту дослідження національного консерватизму в демократичних країнах, створеного у січні 2019 р.  Був спікером Конференції Національного Консерватизму у Вашингтоні у липні 2019 р. Автор низки книг по історії філософії, історії єврейської держави. Під час навчання в Принстонському Університеті у 1980-ті роки був редактором консервативного студентського журналу «Принстонський торі».