Чому уряди не проводять належні випробування безпеки дитячих вакцин? Стежте за грошима

Наші органи охорони здоров'я постійно говорять нам, що дитячі щеплення допомагають тренувати молоду імунну систему і що вакциновані діти здоровіші, ніж невакциновані. Звідки уряди це знають? А вони не знають. Це – лише припущення. Вони не мають точних доказів через відсутність подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень і офіційних досліджень, які порівнювали б вакцинованих і невакцинованих дітей, пише Салі Бек (Sally Beck) на The Defender.

Але існує понад 100 офіційних документів, які не підтверджують твердження уряду. Вакциновані діти страждають від вищого рівня хронічних хвороб та аутоімунних захворювань, ніж невакциновані.

Брайан Хукер (Brian Hooker), доктор філософії, є співавтором книги, яка розглядає всі ці документи. Він є почесним професором біології в Університеті Сімпсона в Реддінгу, штат Каліфорнія, і, як і більшість батьків, вірив у дитячу вакцинацію, поки його 15-місячний син не постраждав від трьох вакцин: проти дифтерії, правця та кашлюку (DTaP), поліомієліту та гемофільної інфекції типу b (HIB).

"На той час у нього була вушна інфекція, і йому не можна було робити щеплення, але лікар сказав, що все гаразд, – розповідає Хукер. – Він втратив зоровий контакт, не міг ходити без сторонньої допомоги й так і не одужав".

І так, він зробив щеплення від кору, паротиту та краснухи (КПК), тому що лікарі не побачили зв'язку між регресією його сина і вакцинами, так само як і Хукер. Зараз його синові 25 років, він не говорить, має проблеми зі шлунково-кишковим трактом, мітохондріальну дисфункцію та діагноз "аутизм". Це – не виліковне.

Протягом 25 років Хукер, який також має ступінь хімічного інженера, боровся за визнання шкоди від вакцин і думав, що досягне успіху у 2014 році, коли епідеміолог і старший науковий співробітник Центру з контролю і профілактики захворювань (CDC) доктор Вільям Томпсон надіслав йому дослідження, яке показало кореляцію між аутизмом, вакциною КПК і афроамериканськими хлопчиками.

Це було дослідження, над яким Томпсон працював протягом 10 років, перш ніж воно було опубліковане. Воно показало, що афроамериканські діти, які отримали щеплення КПК до досягнення 36 місяців, мали у 2,4 раза більші шанси на діагноз аутизму порівняно з дітьми, які отримали щеплення після 36 місяців.

Це мало б стати величезним червоним прапором, але не мало значного впливу і не було широко висвітлено в основних ЗМІ, хоча президент Дональд Трамп хотів створити Комісію з безпеки вакцин для проведення цих досліджень. Однак він прийняв 1 мільйон доларів від компанії Pfizer на свою інавгурацію, і не дивно, що Комісія з безпеки вакцин була "розстріляна" ще до того, як була створена.

Протягом 38 років доктор Ентоні Фаучі очолював Національний інститут алергії та інфекційних захворювань США. Він – бар'єр для досліджень, які б займалися питанням вакцинації / не вакцинації, і стверджував, що проведені подвійні сліпі плацебо-контрольовані тестування вакцин, що мають усі необхідні докази.

Коли у 2017 році адвокати Роберт Ф. Кеннеді-молодший (нині балотується в президенти США) та Аарон Сірі від імені Дела Бігтрі, ведучого та активіста кампанії проти шкоди від вакцин, який створив Мережу дій за інформовану згоду, оскаржили це твердження, Фаучі відповів, що надішле докази. Цього так і не сталося, тому вони надіслали юридичну скаргу.

27 червня 2018 року Міністерство охорони здоров'я та соціальних служб США письмово визнало, що таких досліджень не існує.

Багато вакцин мають довгостроковий вплив на здоров'я, який не стає очевидним роками. В інтерв'ю 1999 року Фаучі визнав, що багато серйозних травм залишаться прихованими, і якщо агентство поспішатиме зі схваленням вакцин, "потім ви дізнаєтеся, що потрібно 12 років, щоб все це пекло вирвалося назовні та що ви тоді наробили"

Американські діти отримують 71 дозу вакцин, а керівники програми вакцинації не змогли провести жодного подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження на підтримку їхньої безпеки.

CDC стверджує, що 1 з 36 дітей має діагноз "аутизм", і ці цифри є схожими у Великобританії, але ніхто не визначив причину цього явища.

Шокуючим фактом є те, що коли виробники вакцин створюють дитячу вакцину, вони не використовують фізіологічний розчин для контрольної групи. Вони використовують або іншу вакцину, або іншу версію вакцини, яку тестують, або ад'ювант (допоміжну речовину).

Наприклад, нейротоксичний, аморфний сульфат гідроксифосфату алюмінію, або AAHS, ад'ювант, використовувався як контроль у тестуваннях вакцини проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) Gardasil, що призвело до катастрофічних результатів.

Уряди виправдовують це тим, що побічні ефекти трапляються лише "в одному випадку на мільйон". Цю цифру наводять усі західні країни, що мають програми вакцинації. Але як вони прийшли до такого висновку?

Уряд США порівнює кількість травм від вакцин, компенсованих Національною програмою компенсації травм від вакцин, із загальною кількістю вакцин, введених у США. Більшість постраждалих від вакцин не мають жодного уявлення про цю програму, а лікарі рідко пов'язують травми від вакцин з появою виснажливих симптомів.

Більшість лікарів заперечують існування шкоди (від вакцин). У Великій Британії люди можуть звернутися до Схеми виплат за шкоду від щеплень, але більшість про неї також не знає. Схема є обмежувальною, позивач повинен довести 60% інвалідності, спричиненої вакцинами, і в разі успіху отримати невелику одноразову виплату в розмірі 120 тисяч євро.

Правда завжди вийде на поверхню. Хукер та його друг Роберт Кенеді-молодший знайшли приховані, але офіційні публікації, присвячені вакцинації, заховані в архіві Національного інституту охорони здоров'я в глобальній дослідницькій базі даних PubMed.

Вони виявили понад 100 рецензованих статей з відкритої, рецензованої, наукової та медичної літератури.

Ми наводимо результати лише двох з них, але дослідження безсумнівно свідчать про те, що вакциновані діти мають гірший стан здоров'я, коли мова йде про міцне здоров'я. Цифри дещо відрізняються, що й слід було очікувати, але невакциновані діти знаходяться в нижньому відсотковому полі.

Особливо шокуючим висновком наступного дослідження є те, що жодна невакцинована дитина не страждає на синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) порівняно з 5,3% у групі вакцинованих дітей.

"Відносна частота візитів до лікаря та кумулятивні показники виставлених діагнозів уздовж осі вакцинації" – це робота Джеймса Лайонса-Вейлера, доктора філософії, президента і генерального директора Інституту теоретичних і прикладних знань у Піттсбурзі, штат Пенсильванія, та доктора Пола Томаса, педіатра з Портленда, штат Орегон, який був звільнений через це дослідження, поновлений на роботі, а потім пішов у відставку у зв'язку з обмеженням умов його практики.

У цій переконливій статті вони застосували унікальний підхід до дослідження відмінностей у стані здоров'я дітей, які були вакциновані, та невакцинованих дітей в медичній практиці Томаса. Замість того, щоб з'ясовувати, чи були у дітей діагностовані досліджувані розлади, вони порівняли кількість візитів до лікаря, пов'язаних з конкретними діагнозами у вакцинованих і невакцинованих дітей.

Відносна частота візитів до лікаря (RIOV) також відображає частоту повторних захворювань, таких як лихоманка, вушні інфекції та респіраторні інфекції.

Вони порівняли 2 763 повністю та частково вакцинованих дітей з 561 невакцинованою дитиною.

У вакцинованих дітей було значно більше, ніж у невакцинованих дітей, візитів до лікаря, пов'язаних з вушними інфекціями, кон'юнктивітом, проблемами з диханням, анемією, екземою, поведінковими проблемами, гастроентеритом, порушеннями ваги та харчування, з респіраторними інфекціями, хоча невакциновані діти частіше хворіли на вітряну віспу і кашлюк (кашлюк).

Через мізерну кількість певних хвороб у практиці Томаса, таких як порушення розвитку, дослідники не змогли визначити статистично значущі відмінності між двома групами. Однак показники СДУГ були значними: 5,3% вакцинованих проти нуля невакцинованих.

Дослідження було опубліковане в листопаді 2020 року в Міжнародному журналі екологічних досліджень та громадського здоров'я, який потім зазнав тиску з вимогою відкликати це дослідження, що і було зроблено.

Заява про відкликання містила коротке, розпливчасте пояснення: "Після публікації до відома редакції було доведено занепокоєння щодо достовірності висновків опублікованого дослідження".

Нижче наведено графіки з дослідження.

Іншим прикладом дослідження, що розглядається в цій статті, є Аналіз наслідків для здоров'я вакцинованих і невакцинованих дітей: Затримки розвитку, астма, вушні інфекції та шлунково-кишкові розлади, проведене Хукером і журналістом-медиком Нілом Міллером та опубліковане в журналі SAGE Open Medicine у 2020 році.  

Вони вивчили медичні записи з трьох різних педіатричних практик у США. Вони спостерігали за 2047 пацієнтами від народження до мінімального віку в три роки та максимального віку в 12,5 років.

Вони розділили дітей на дві групи: тих, хто отримав будь-які вакцини до свого першого дня народження (69,1%), і тих, хто не отримав (30,9%). Автори враховували діагнози лише після першого дня народження дитини, щоб встановити, що вакцинація передувала першому діагнозу хвороби або розладу.

Як показано на рисунку 2.4, у вакцинованих дітей затримка розвитку діагностувалася у 2,18 раза частіше, астма в 4,49 раза частіше, а вушні інфекції у 2,13 раза частіше, ніж у невакцинованих дітей. Ці співвідношення шансів були статистично значущими.

Грудне вигодовування забезпечує захист від розвитку астми у дитини, але не настільки, як у невакцинованих немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні. Наприклад, у невакцинованих дітей, яких годували з пляшечки, ймовірність розвитку астми була в 5,4 раза вищою, ніж у невакцинованих дітей на грудному вигодовуванні. У немовлят на грудному вигодовуванні ймовірність розвитку астми була в 10,7 раза вищою, а у немовлят на штучному вигодовуванні у 23,8 разів вищою.

Наші уряди повинні захищати наших дітей, і незалежні дослідження програми вакцинації вже давно назріли. Причина, через яку вони не беруться за цю "гарячу тему", – суто фінансова: це може коштувати мільярди компенсацій і може призвести до банкрутства країн. Тож саме батьки повинні ставити запитання, досліджувати та захищати своїх дітей.