Де захована золота жила біткойн-індустрії

Власник лісопильні Джон Саттер, молодший власник 70 га в ізольованій прикордонній зоні Джозеф Ладу, швець штанів з мідними заклепками Лівай Стросс і провідник на гірському перевалі Джим Мейсон Суккум. Що об'єднує цих чотирьох щасливчиків XIX століття, крім зароблених мільйонів? 

Лісопильня, власником якої був перший, розрослася до столиці штату Каліфорнії з річним бюджетом в $70 млрд. На місці прикордонної зони другим була побудована нерухомість з капіталізацією в кілька мільйонів доларів. Компанія третього сьогодні отримує $4 млрд річного обороту в індустрії текстилю. Гірський перевал, провідником через який був четвертий, свого часу був названий Ельдорадо, а сам Суккум за три роки видобув у ньому дорогоцінного піску на один мільйон доларів.

Різний бізнес, побудований на одному фундаменті - золотій лихоманці США 1860-х. Це був час, коли ошалілі від можливості швидко розбагатіти люди (старателі) кинулися в гонитву за золотом. Впевнені в тому, що головний заробіток лежить на дні гірських річок у вигляді жовтих самородків, вони стали головним ринком збуту для компаній чотирьох хлопців, згаданих вище. А самі хлопці перетворилися на головних бенефіціарів золотої лихоманки, що вразила мільйони умів.

Але буде неправильно не згадати п'ятого, мабуть, найуспішнішого. Його ім'я Семюель Бреннан. Цей чоловік першим почав скуповувати лопати в регіоні роботи старателів, заробивши на цьому 36 тис. доларів у перші тижні свого бізнесу (аби збагнути еквівалент цієї цифри на час 1848 року, треба помножити її на двадцять). Це прибуток з продажу інструментів для видобувачів золотого піску, який отримав цей завбачливий підприємець, коли відкрив крамницю з продажу інвентарю.

Не дивно, що серед успішної п'ятірки першим свій мільйон заробив саме Бреннан. Його мораль була така: під час золотої лихоманки продавай лопати.

Історія циклічна. Події, що трапилися одного разу, повторюються, рухаючись по діалектичній спіралі вгору. Наступний виток гонитви за здобиччю дорогоцінних металів - вже в кіберпросторі. Стрімке зростання інтересу до цифрового золота – біткоїнів – підтверджується його 300%-вою капіталізацією, починаючи з початку цього року.

На тлі зростання вартості криптовалют почало з'являтися все більше гравців, зацікавлених в інвестуванні у волатильний актив. Це підтверджують як активні вкладення населення в криптовалюти, так і напрямок своїх фінансових потоків в цифрове золото венчурними фондами, серед яких Andreessen Horowitz і Pantera Capital. Але найцікавіша стаття інвестування - в обладнання для майнінгу.

Як відомо, протокол передачі криптовалюти працює децентралізовано. А транзакції в блокчейні в режимі реального часу підтверджують мільйони вузлів розподіленої мережі. Їх називають «майнер», а їх основна мета - підтвердження транзакцій і з'єднання їх у блоки.

«Майнер» за своєю суттю - це ті ж лопати, якими колись добували золотий пил в руслах річок Кремнієвої долини. Тільки сьогодні вони працюють з цифровою рудою, просіюючи її за допомогою математичних алгоритмів в пошуках криптографічних пар. Як тільки пара знайдена - транзакція підтверджується, а майнер отримує свій «криптовалютний пил».

Повертаючись до видобутку фізичного золота, вже через кілька десятиліть на зміну лопатам прийшли бурильні машини (очевидно, що технологічна революція не могла залишити в спокої таку ласу сферу сировинної промисловості). А слідом за машинами почали з'являтися шахти.

Сьогодні важке машинобудування спостерігається і у видобутку криптовалют. На сайтах виробників майнінгового обладнання Bitmain, Bitfury, Hotmine постійно з'являються вдосконалені версії пристроїв. Сьогодні такі ферми підтримують левову частину блокчейн-мережі біткоїна, а прибуток від майнінгу відомих заводів-виробників перевищує 100 тис. біткоїнів на рік.

У той час, коли шахти для видобутку золотої руди викидають в навколишнє середовище шкідливий карбон, майнінг, будучи повністю прив'язаним до цифрового простору, при його правильному використанні створює додаткову цінність. Під час видобутку цифрового золота обладнання виділяє багато тепла, відкриваючи можливість для його використання в агробізнесі (обігрів теплиць), комунальні послуги (обігрів житлових будинків) і навіть в соціальних проектах (обігрів шкіл, притулків тощо).

Одним з представників корисного майнінгу є згадана вище компанія Hotmine. Її СЕО Олесь Слободенюк прогнозує, що в найближчі кілька років саме виробники «лопат» для видобутку криптовалют стануть головними вигодонабувачами на тлі зростання криптоекономіки. А їх правильне використання допоможе зробити майнінг не тільки прибутковим, але й корисним.

Відомо, що в Україні юридичний статус біткоїнів не визначений. Виходячи з того, що за своєю природою транзакції криптовалют - це інформація в блокчейні, можна розглядати майнерів як пристрої, які займаються пошуком і валідацією такої інформації. А пошук інформації за винагороду - це вид економічної діяльності з однойменного розділу вітчизняного КВЕД. Відштовхуючись від того, що такий опис діяльності практично нічим не відрізняється від опису діяльності інформаційних агентств, які приймають замовлення на пошук інформації в мережі та подальшим її продажем у вигляді інформаційних послуг, юридично компанія, зареєстрована в Україні, може займатися майнінгом. Стверджувати, що біткоїни - це інформаційні послуги, найімовірніше, буде некоректно, але в умовах тотальної відсутності регулювання крипторинку на пострадянському просторі це може стати хорошою точкою старту для створення правозастосовчої практики.

На які гроші побудований Стенфордський університет, який щорічно приймає близько 15 тис. студентів і є одним з найбільш авторитетних вишів США? Його засновник - Леланд Стенфорд - першим проклав залізницю від покладів золота до тихоокеанського узбережжя для його подальшого експорту, після чого став одним з перших залізничних магнатів Нової Землі.

Його підхід був такий же, як у торговця лопатами, і це спрацювало. Фантазуючи, можна припустити, що колись за гроші, зароблені на виробництві обладнання для видобутку криптовалют, будуть створюватися школи для навчання блокчейн-розробників. Такі крипто-фахівці будуть готуватися за держзамовленням з наступним залученням до будівництва електронної держави на розподілених мережах. Тим часом обладнання, випущене виробниками розумних майнерів, буде обігрівати школи для розробників у зимовий час.