Одне з останніх досягнень вічного пошуку формату для довгих текстів в інтернеті – мультимедійні “фічери”*, які не тільки ділять текст на частини, але й активно працюють з інфографікою, аудіо, відео й останніми досягненнями веб -верстки. Виробництво деяких таких історій може займати багато місяців. Часто такі медіапроекти готують творці електронних книг, які “ентер стерли” працюючи з об’ємними текстами. Ось, приклад 8 цікавих медіапроектів в інтернеті. Цікаво, що думають експерти: чи великі шанси таких “історій” стати майбутнім журналістики? Чи варту витраченних  ресурсів їх виробництво?

ВАСИЛЬ ГАТОВ

керівник Інноваційного центру «Нові медіа» РІА Новини

ВЕЛИКИЙ ФОРМАТ В ОНЛАЙНІ ПОГАНО ПРИЖИВАЄТЬСЯ. По-перше, об’єктивно читання з екрану – навіть якщо це дуже комфортний екран – не є чимось, з чим очі добре погоджуються. По-друге, як правило, журналістські твори не є повноцінними, захоплюючими сюжетними творами, які змушують нас читати літературу і навіть нон-фікшн. Відповідно, років 10 вже йдуть експерименти в області річ-медіа, коли люди намагаються поєднати кілька технологій для зручності презентації, подовження контакту, принципово іншої якості продукту і так далі.

ТАКІ ЕКСПЕРИМЕНТИ ЗА МОЄЇ ПАМ’ЯТІ почалися десь зі зрілого стану флеша (приблизно 2003) і тривають досі. Те, що ми бачимо сьогодні, – це спроби освоєння нового жанру, який робить комфортним читання великого журналістського твору, оскільки розрізає його на кілька (іноді десятків) елементів, кожен з яких читабельний сам по собі, додаючи туди активні візуальні складові частини,  карти, фотографії, відео або інтерактивну графіку, цікаві інтеракції й так далі.

ОЛЕКСАНДР
ГЛАДКИХ

арт-директор Афіша Медіа, зробив редизайнLenta.Ru

ТЕХНОЛОГІЧНІ ПОТУЖНОСТІ зараз вже не сильно обмежують вагу сторінки та час її завантаження. А це означає, що у дизайнерів розв’язані руки на те, щоб робити гарні складні речі. Для нашого ринку все ж ще варто враховувати технологічні обмеження, особливо якщо це стосується масової аудиторії. Спростити це можна тільки умовним шаблонуванням таких матеріалів або якиюсь гнучкою системою конструювання. Плюс не варто забувати про мобільні девайси – поки у такого формату з цим є проблеми.

ПО-ХОРОШОМУ, ПІД ТАКИЙ ПРОЕКТ журналіст і дизайнер повинні тісно працювати в парі. В таких проектах більшу частину ефекту надають дизайнерські рішення, пов’язані і з типографікою, і з графічним контентом, плюс часто журналіст повинен вносити коректування в текст. Але звичайно ніколи не потрібно забувати, для чого це робиться і яка кінцева мета.

ВАСИЛЬ ГАТОВ

керівник Інноваційного центру «Нові медіа» РІА Новини

СТВОРЕННЯ ТАКОГО РОДУ ПРОДУКТІВ більше нагадує створення документального фільму, ніж створення статті або навіть складного веб-Фічера, тому що тут треба узгодити, з одного боку, контент, з іншого боку – процес його програмування, оптимізація для носіїв. Для цього потрібен продюсер, людина з компетенціями швидше з області ТБ або кіно, ніж з газети та інформаційного агентства. ДАЛІ НАЙЦІКАВІШЕ – чи хоче це отримувати споживач? Однозначної відповіді немає, експериментів в рамках одного видання недостатньо. Будь-яка людина, яка колись запускала медіапродукт, знає, що не так складно забезпечити відносно ефектний старт. Найскладніше – другий номер. До цього моменту смакові переваги цільової аудиторії визначаються, але ти ще не маєш ефективного зворотного зв’язку щодо того, скільки людей не згодні з твоєю ідеєю. Відповідно, той же Snow Fall – це історія не лише про те, що він окремо міг бути і бути дуже успішним, а й про те що буде з другою, третьою, четвертою подібною історією, і з якою частотою можна собі дозволити такі продукти. Тут перед медіа стоїть багато великих і складних питань.

АНАТОЛІЙ УЛЬЯНОВ

творець Looo.ch, про свій мультимедіа-Фічер про перевал Дятлова

ДЯТЛОВ – ЦЕ ДОВГА ІСТОРІЯ. Їй передували кілька років досліджень і написання спеціального движка, який дозволяв би займатися подібним форматом без залучення дизайнерів і програмістів. Ми угрохали купу часу і бабла в технологію, яка виявилася досить ненажерливою, – ти або продовжуєш в неї інвестувати, або спостерігаєш, як твій зореліт перетворюється у віз. На сьогоднішній день є купа сервісів, які дозволяють тобі виробляти мультимедійні простори а-ля Дятлов. Швидко і безкоштовно. Бути першопрохідцем, – звичайно, свег*, але також – жертвоприношення.

ЦІ НОВІ ПРОСТОРИ ДАЛИ ВАЖЛИВИЙ УРОК , який слід засвоїти всім, хто займається наративних контентом – або ти створюєш історії, або ти створюєш технології, які допомагають розповідати історії. Це дві дуже різні діяльності. І якщо першою можна займатися просто будучи талановитою людиною, то друга передбачає зовсім інші бюджети, команди та інтереси.

САМА ІДЕЯ “ПРОСТОРІВ” ВИНИКЛА у нас ще наприкінці нульових. Нам просто набридло переносити принципи газет і журналів в Мережу. Ми захотіли робити нові медіа, використовуючи нові можливості. Хто сказав, що «стаття» повинна бути просто «ковбасою» тексту? Хто сказав, що текст – це слова і букви, а не, скажімо, певна послідовність фотографій, відео і вставок з Google Maps? Роблячи Дятлова, ми хотіли не просто розповісти історію, але створити атмосферний досвід і світ, в який можна поринути.