Ділові (спільні методи – різні цілі: конкуренція, передача ініціативи іншому)

Це стосунки між людьми з різним відношенням до світу, які хоч і діють схожими методами, але мають різні цілі. Хоча вони добре розуміють один одного, в чомусь схожі між собою, відчувають себе рівними, із задоволенням й легко спілкуються на будь-яку тему, де обоє все знають про одне і те ж і можуть сказати один одному все, без обмежень, але їх скоріше можна назвати знайомими, ніж друзями, бо стосунки (незалежно від психологічної дистанції) відтінені холодною офіційністю, створюють робочу атмосферу. Вони не приводять ні до емоційного зближення, ні до конфліктів. В цих стосунках присутнє відчуття безпеки, кожен із партнерів впевнений, що від іншого не може бути ніякої загрози. А це розташовує й надає заспокоєння, особливо, якщо людина живе в недружньому середовищі. В цих стосунках особливо помітна соціальна роль кожного – ті якості, які людина посилено проявляє в соціумі.

Взаєморозуміння, як правило, непогане й стосунки врівноважені, спокійні. Злегка обмінюються компліментами, які стосуються однієї спільної сильної ділової сторони. Компліменти щирі, бо обоє дійсно відчувають себе ще сильнішими і компетентнішими тут.

Коли доводять своє, пригнічують один одного, зачіпають вразливі місця, що стає неприємним для обох. При цьому можлива поперемінна зміна тиску і послаблення, стимуляція до розмови залежно від теми спілкування. Така словесна забава може перерости в тиск на ті якості, які людина хотіла б у собі розвинути. Цей тиск зумовлений сильними якостями партнера і сприймається як грім з ясного неба. Справа у тому, що один партнер має перевагу над іншим у чомусь своєму. Тому виникає бажання шукати слабкі місця в позиції іншого: виникає боротьба за лідерство, авторитет, значимість – росте конкуренція. Однак така “боротьба” буває не часто.

При близькому контакті починаються дратування цілями партнера, образити якого важко, але коли він розповідає про своє сприйняття світу і дає в цьому якісь поради, це викликає в іншого неприємні почуття, адже ці правила збираються протягом усього життя, а партнер або вщент розбиває всі ці здобутки, або ж розширює їх поле до таких меж, які неможливо охопити. Але позитивне у цьому те, що знання розширюються, бо формуються з людиною, яка краще орієнтується в сфері, котра для іншого є джерелом сумнівів. Різниця у світогляді підтримує взаємну зацікавленість. Спільна мета і активні дії значно поліпшують стосунки.

Суперечки між партнерами – явище рідкісне. Не дивлячись на те, що партнери правильно оцінюють результати роботи іншого і зрозуміють його, вони намагаються нав’язати своє розуміння суті того, що відбувається. Партнери допомагають тільки тоді, коли відчувають, що інший потребує цього. Однак, допомога в багатьох випадках не досить ефективна через різне бачення проблем. Співробітництво неефективне, бо коли обоє прагнуть передати ініціативу іншому, виходить топтання на одному місці і при цьому будуть робити неправильно навіть тоді, якщо знатимуть, що роблять неправильно. Чекають вирішення питання, перекладаючи відповідальність на іншого, і обоє залишаються в нерішучості. У свідомості постійно думка: “Треба робити те, потім інше”, партнери підбурюють один одного до діяльності, надаючи все нових обов’язків, конкурують. Але постійна ділова готовність і напруга у праці з часом втомлює, з такою людиною стає нецікаво, нудно, і обоє нудьгують удвох. Партнери відчувають псевдототожність, без антагонізму один до одного, і не мають приводів для боротьби. Вони нічого не мають один проти одного, однак нічого і за.