Дивний союз гієни і панди: перспективи взаємодії Росії та Китаю в побудові Великого Мордору (+аудіо)

Аудіоверсія: Дивний союз гієни і панди

Описуючи російсько-китайські взаємини, політологи нерідко застосовують термін «псевдосоюз» («квазіальянс»), тобто начебто й союз, але якийсь несправжній. Тим більше, що самі Росія й Китай заперечують наявність союзу, хоча насправді активно співпрацюють у сферах озброєнь, мілітаризації космосу, міжнародної політики, глобальної пропаганди, промивання мізків свого населення.  

– Але чому Росія і Китай заперечують очевидну наявність стратегічної взаємодії і спільних геополітичних інтересів?

З одного боку, диктаторські, а особливо комуністичні режими схильні приховувати реальний стан і постійно генерувати «димову завісу» брехні. У їхній картині світу всі інші держави є більшими чи меншими ворогами, а ворогам не можна говорити правду. Тому брехливість є нормальним станом Росії і Китаю.

З другого боку, сам термін «союз» для колективної ментальності росіян і китайців є чимось незрозумілим і несерйозним. І ось чому.

Європа і Азія

У європейській традиції союз – це горизонтальна структура: добровільна спілка, товариство, об’єднання рівноправних людей. Обов’язковою умовою союзу є довіра до партнера, основана на спільних уявленнях про честь, гідність, репутацію. Союз передбачає спроможність домовлятися і виконувати ці домовленості.

Натомість для азіатської ментальності головним регулятором є наявність сили і спроможність застосувати примус. Лише сила вважається єдино надійним, реальним і конкретним чинником наведення порядку. Відтак правильна взаємодія між людьми і державами може мати лише вертикальний характер. При взаємодії один обов’язково має бути начальником, інший – підлеглим. Один домінує, інший підкоряється. Дружба вважається ілюзією або різновидом безумства, а виконання домовленостей – проявом слабкості.

У цьому головна відмінність між європейською і азіатською ментальностями. Європеєць шукає згоду, азіат – домінування. Європеєць вибудовує горизонтальні зв’язки і шукає друзів. Азіат підкоряється сильнішому і прагне підкорити слабкіших. Звідси два типи держави – республіка («спільна справа») і орда («порядок»), ієрархія («священний лад») і диктатура (вертикаль примусу).   

З усього сказаного випливає, що внаслідок триваючого зближення Росії і Китаю формується не європейська, а азіатська структура за принципом «начальник–підлеглий». Але хто буде начальником?

Що об’єднує Росію і Китай

По-перше, об’єднує уявлення, що в «справжньому союзі» обов’язково має бути «старший брат», керівник, начальник, а «справжній мир» можливий тільки за наявності вертикалі примусу.

По-друге, зовнішня експансія – прагнення підкорити інші країни, в ідеалі – весь світ.

По-третє, неспроможність до продуктивної творчості: майже всі здобутки Росії і Китаю – це наслідування, запозичення, крадіжки, плагіат.   

По-четверте, диктаторська форма правління: це коли джерелом влади є політична партія або інша правляча група, яка формує органи державного управління згори донизу.

По-п’яте, комуністична «культурна революція» – винищення освіченої частини населення і захоплення влади людьми з ментальністю гопників, хунвейбінів.

По-шосте, спільний ворог в особі вільного світу, передусім США.

По-сьоме, Росія і Китай мають у світі погану репутацію.   

Що відрізняє гієну від панди

Відмінності Росії і Китаю зручно простежити шляхом порівняння їхніх тотемних тварин. У росіян тотемною твариною є Плямиста Гієна, а у китайців – Велика Панда.

Гієна є активним, швидким, гнучким хижаком. Натомість панда, маючи фізіологію хижака, давно перейшла на рослинну їжу і втратила навички полювання. У порівнянні з гієною, панда утричі більша, але й утричі повільніша.  

Подібним чином Росія є відвертим хижаком, спрямованим на підкорення інших народів за допомогою різноманітного «гібридного інструментарію» – тут і підривна діяльність, і агентура, і брутальна військова сила. Натомість Китай діє значно повільніше і обережніше, його головним інструментом є економічне проникнення і міжнародна корупція.

«Генерал» і «Контролер»

Росія діє як екстраверт: її мало цікавить внутрішній економічний занепад, вся її увага – на «геополітику» і зовнішню експансію. З погляду психологічної типології, російська колективна душа описується цінностями другої квадри, а домінуючим соціотипом є сенсорно-логічний екстраверт, псевдоніми – «Генерал», «Жуков».

Китай діє як інтроверт: його історично цікавили тільки внутрішні китайські справи, а зовнішній світ для нього наче й не існував. Тому Китай звертає велику увагу на внутрішні соціальні та економічні питання, а зовнішню експансію здійснює дуже обережно – передусім за допомогою економічних та адміністративних заходів. Домінуючим соціотипом колективної душі Китаю є логіко-сенсорний інтроверт, псевдоніми – «Контролер», «Сталін».

Дзеркальні стосунки

Між Генералом і Контролером виникають стосунки, які називаються «дзеркальними». Як це працює?

Обидва соціотипи мають однакові найсильніші психічні функції – це «сенсорика примусу» і «логіка контролю».

Відмінність в тому, що в Генерала «сенсорика примусу» є метою і найвищою цінністю, а «логіка контролю» – лише інструментом для досягнення цієї мети.

Натомість у Контролера все навпаки: метою і найвищою цінністю є «логіка контролю», а засобом її досягнення – «сенсорика примусу».

У результаті виникає дивна ситуація: з одного боку вони однодумці, а з другого – по-різному розставляють пріоритети. Звідси нав’язливе прагнення навчити свого дзеркального партнера «правильному життю», вдосконалити його поведінку.  

Спостереження показують, що в парі Генерал–Контролер сильнішим є Контролер. Яскравим історичним прикладом є логіко-сенсорний інтроверт Йосип Сталін, який прийшов на зміну сенсорно-логічному екстраверту Володимиру Леніну.  

Перспективи «дивного союзу»

Передусім треба розуміти, що цей союз може існувати тільки за азіатською моделлю, тобто як вертикаль примусу. Китай має на порядок більше ресурсів, тому очікувано претендує на роль «старшого брата». Але Китай не вміє воювати – для цього йому й потрібна Росія. Ось як про це висловився Ніл Фергюсон (Niall Ferguson) – старший науковий співробітник Інституту Гувера в Стенфорді: «Зараз Китай – це гігант, а Росія – його злісний маленький напарник. Так що ж в такому випадку може запропонувати Путін? Відповідь: незрівнянний талант до гібридної та інформаційної війни. Останній приклад – це масштабна кампанія з дезінформації в тайванських соціальних мережах. Ця кампанія цілком очевидно задумана в Росії і зібрана в Китаї».

– А що Китай може дати Росії?

Російська Плямиста Гієна активно вишукує зовнішню здобич і сміливо нападає, але не спроможна контролювати свої внутрішні економічні і соціально-політичні процеси. Цією справою з великим задоволенням займеться Китай.

В очікуванні «старшого брата»

Але Китай не буде підтримувати існуючу безгосподарну Росію – хоча б тому, що це неефективно і ненадійно. По-перше, китайцям не подобаються масштаби російських «розпилів» і «відкатів». По-друге, нема сенсу вкладатися в імперію, яка завтра може розвалитися на шматки. Китаю потрібна Росія цілісна, з чітким адмініструванням і повністю керованим населенням. Для цього Пекін пропонує Москві вже перевірену державну модель і  власний досвід її застосування. 

Як відомо, Китай є світовим лідером у справі контролю населення за допомогою Інтернету, засобів стеження, розпізнавання облич та голосів, а також аналізу поведінки в мережах і пошукових системах. Понад те, Китай активно експортує ці технології. Згідно з доповіддю Freedom House (2018), принаймні 36 урядів пройшли секретні китайські тренінги щодо «нових медіа та управління інформацією». Зміст тренінгів невідомий, але після того, як в’єтнамські чиновники повчилися на них у 2017 році, в країні було запроваджено кіберзаконодавство в китайському стилі.

Китай є світовим лідером у запровадженні технологій 5G. Важливим мотивом такої підвищеної уваги є можливість контролю в реальному режимі часу. Наприклад, завдяки 5G в місті Шеньчжень працює оплата проїзду за допомогою сканування і розпізнавання облич.

Також Китай є світовим лідером у створенні ізольованого Інтернету. Це тому, що китайська мережа одразу ж будувалася для автономної роботи. Окрім того, китайський користувач має вітчизняні аналоги всіх основних глобальних сервісів – мереж, пошуковиків, торговельних майданчиків, розваг, знайомств, відеоблогів тощо.

Цей «суверенний Інтернет» глибоко цензурований, причому головна увага спрямована на забезпечення непомітності цензури. В результаті «сьогодні безпечніше критикувати саме керівництво комуністичної партії, ніж його методи контролю Мережі або суспільства». Понад те: держава прагне виробити у користувачів підсвідому звичку до самоцензури і сформувати людину зі зручними для влади параметрами поведінки.  

Завдяки передовій електронній індустрії, розвиненому програмному забезпеченню і системному підходу, Китай випереджає Росію принаймні на десять років. Інформаційний контроль над населенням, про який мріє російська верхівка, уже реалізовано в Китаї. І Китай готовий поділитися своїми досягненнями.

Великий Мордор формується без реклами

Протягом останніх років китайські фахівці тихо консультували росіян у делікатній сфері інформаційного контролю населення. Проте настав час для рішучого і неприхованого зближення. У ніч з 1 на 2 травня 2019 р. президент Росії Володимир Путін підписав закон про ізоляцію російського сегменту Інтернету. 5 червня 2019 року опублікована «Спільна заява РФ і КНР про розвиток відносин всеосяжного партнерства і стратегічної взаємодії, що вступають в нову епоху». У ній говориться, що країни будуть «розширювати контакти з питань міжнародної інформаційної безпеки, посилювати заходи щодо захисту безпеки і стійкості функціонування критичної інформаційної інфраструктури».

Цього ж дня китайська компанія Huawei і найбільший російський оператор МТС підписали угоду про розвиток технологій 5G. Це було зроблено в Кремлі в присутності президента Володимира Путіна і голови КНР Сі Цзіньпіна, що говорить про міждержавну співпрацю.

З усього цього випливає, що російський ізольований Інтернет будуватиметься за китайською моделлю, на китайському обладнанні, з залученням китайських спеціалістів. І, значною мірою, за китайські гроші.

Ви запитаєте: звідки така щедрість? Відповідь: Китай взяв курс на стратегічне перетравлювання Росії. Спусковим гачком стала ескалація у 2019 році торгової війни Китаю і США, яка насправді є початком війни цивілізацій.

Враховуючи гостру зацікавленість Китаю в стратегічному союзі з Росією, співпраця не обмежиться масованим просуванням в Росію китайських інформаційних технологій, комп’ютерів, смартфонів і мережевого обладнання. Інформаційна сфера є лише «криголамом» для запровадження в Росії китайської ультраіндустріальної моделі. Важливо, що російська еліта в цілому підтримує цей процес, оскільки він обіцяє контроль над населенням, інвестиції, гранти, хабарі, «розпили» і «відкати».  

Усе відбудеться поступово і непомітно. Росіяни й не зауважать, як на зміну «Генералу» прийде «Контролер» – колективний китайський Сталін. Не вірите? Згідно з опитуваннями 2019 року, Йосип Сталін є найпопулярнішим в Росії історичним діячем, а головним союзником, після Білорусі, росіяни вважають Китай. Сталін – це не просто особистість, а модель організації життя. І вона вже повертається – за допомогою Китаю, у привабливій упаковці, під радісні вигуки росіян.