Гомо сімплекс, гомо люденс, надлюдина, боголюдина – 4 сходинки людської еволюції (+аудіо)

Аудіоверсія: Гомо сімплекс, гомо люденс, надлюдина, боголюдина – 4 сходинки людської еволюції

Латинське слово Homo перекладають як людина, проте цей переклад потребує уточнення. Хоча б тому, що словом Гомо також позначають людиноподібних тварин (неандертальців, еректусів та інших палеоантропів).  

– На основі чого можна стверджувати, що палеоантропи є не людьми, а тваринами? Що їх суттєво відрізняє від Гомо сапієнсів?

Окрім значно досконаліших плоті та інтелекту, Гомо сапієнс (Homo sapiens) є носієм духу – невичерпного джерела творчої активності на планеті Земля. Якщо еволюція архантропів (2,8 млн. – 350 тис. р. тому) і палеоантропів (250–35 тис. р. тому) тривала дуже повільно і її темпи співмірні з розвитком рослинного і тваринного світу, то поява 50 тисячоліть тому Гомо сапієнса спричинила вибухові перетворення (див.: Чим перша людина відрізнялася від тварини).

– То що тоді означає слово Гомо?

Підказку дає англійське слово Home, що означає «дім, оселя, місце проживання». Гомо – це оселя, оболонка, людиноподібна плоть.

– А що тоді означає термін Гомо сапієнс?

Латинське «sapiens» означає «мудрий, мудрець, філософ», «sapientia» – мудрість, філософія (Lingua Latina. Латинско-русский словарь. – М.: Наука, 1999). Очевидно, що тут йдеться не про інтелект, який є навіть у тварин і машин (штучний інтелект), а про духовну якість.  Гомо сапієнс – це оселя втіленої духовної сутності – безвідносно щодо того, наскільки це втілення вдале чи невдале. Гомо сапієнсом можемо називати навіть вкрай примітивну особу, яка мало чим відрізняється від тварини, а проте є несвідомим носієм втіленої духовної сутності.

– А якщо Гомо сапієнс усвідомлює свою духовну природу? Або принаймні розвивається в напрямку такого усвідомлення?

Поведінка Гомо сапієнса визначається інстинктами, рефлексами та іншими автоматичними програмами. Тобто Гомо сапієнс діє як нетворчий автомат, біоробот. Якщо ж він починає діяти свідомо і творчо, то перетворюється на активного діяча, актора, гравця. Тоді Homo sapiens перетворюється на Homo ludens – «оселю гравця», тобто Людину. Слово «людина» буквально означає «гравець».  Тож можна сказати, що людина – це істота, в якій проявилася втілена духовна сутність і вона (духовна сутність) прагне самореалізації.

– Виходить, що Гомо сапієнс і Гомо люденс – це два рівні розвитку особистості?

Так. Причому в них суттєво відмінна соціальна поведінка, тому в соціології їх чітко розрізняють і позначають термінами Homo simplex (Людина проста) і Homo duplex (Людина подвійна).  Див.: «Звичайні зомбі» (2015) – оргвисновки для лідерів.

– Чому  людину-гравця називають подвійною?    

Тому що завдяки проявленій духовній сутності у «Людині подвійній» діє «внутрішній спостерігач», який забезпечує адекватну рефлексію. Рефлексія – це здатність дивитися на себе зі сторони, володіти самим собою як предметом; здатність вже не просто пізнавати, але пізнавати самого себе; не просто знати, а знати, що знаєш.

– Отже, Людина – це істота, який намагається реалізувати свій людський потенціал?

Так, вона активно рухається в напрямку розкриття можливостей плоті, психіки (душі) і духу. Якщо Гомо сапієнс використовує тільки плоть і психіку, то Людина (Гомо люденс) активувала творчий дух і діє як триєдина істота.  Активний розвиток духу, душі і плоті – це те, що робить нас Людиною.

– Чи є критерії досягнення стану Людини?

Критерії прості й очевидні:

1) здорова плоть (відсутність хвороб, висока працездатність, фізична краса);

2) чиста, гармонійна психіка, бадьорість, спроможність навчатися, відсутність ненависті, заздрості, страху, гордині та іншого інформаційного бруду;

3) гармонійний простір подій, гарні стосунки з ближніми, ясний світогляд, вільне життя, цікава творча робота, спроможність втілювати задуми.

– Припустимо, що стан Людини досягнуто. Що далі?

– Творчим ядром духовної сутності Людини є божественна сутність – частинка Творця Всесвіту. Тому наступний еволюційний крок – перетворення Людини на Боголюдину. Прикладом боголюдської реалізації є Ісус Хрестос. Він казав «Ви – боги!», «Майте віру бога!» Боголюдина – це людина, яка усвідомлює себе втіленою божественною істотою.  

– Як можна назвати Людину, яка рухається до перетворення на Боголюдину?

Істоту, яка піднялася над рівнем реалізованої людини, можна назвати Надлюдиною. Тобто це проміжний стан між Людиною і Боголюдиною. В індоарійській традиції реалізована людина належить до варни брахманів. Людина, яка піднялася ще вище, належить до варни Либідь (Ганза). Либідь – це той, хто вийшов за межі людських варн. Тому символом Надлюдини є лебідь (див.: Либідь – усміхнена людина, яка приносить удачу).

– Виходить, що на державному гербі Володимира Великого зображена Надлюдина?

Так. Герб «Щастя» зображує взаємодію сокола Святого Духа з лебедем Надлюдини, тобто людини, яка прагне боголюдської реалізації. Філософія такої реалізації називається «динамізм» (див.: Динамізм – філософський фундамент аріохрестиянства). Основоположником динамізму є Ісус Хрестос.

Шлях перетворення Надлюдини на Боголюдину називається «спасіння». Той, хто досягнув спасіння, називається Спас.    

– Таким чином, маємо чотири сходинки людської еволюції?

Так. Причому знання про них зустрічаємо як у сучасній науці, так і в езотеричній традиції:

1. Гомо сімплекс (людина проста).
2. Людина (гомо люденс, людина подвійна, гомо дуплекс).
3. Надлюдина (арій, либідь, ганза).
4. Боголюдина (хрестос, спас, будда, мамай).  

Козак Мамай на українських народних іконах – це українська мрія про боголюдську реалізацію. У світлі сучасних знань можемо твердо сказати, що це вже не абстрактна мрія, а конкретна національна мета.

Творимо! Оновлюємо себе і навколишній світ!