У розквіті сил, таланту та енергії передчасно пішла з життя Христина Сердюк — молода жінка родом з Петриківки на Дніпропетровщині, що славиться на весь світ своїми однойменними декоративними розписами. Вихована на прекрасному, вона всіма фібрами душі закохалася в творчість розмаїтих, як птахи у тропіках, закарпатських майстрів образотворчого мистецтва.
Тепер, коли Христини вже нема між нами, вона дійсно здається, за свої доброту і незахищеність душі, одним із одухотворених рукотворних янголів пластичного скульптора Василя Сочки, котрому недавно виповнилося шістдесят років. Приємне було спілкування з нею, бо взаємно збагачувало обидві сторони, і знаним маестро пензля Івану Ільку, Сергію Дубовцю, Олександру Громовому, Василю Вовчку, Олександру Сидоруку. Останні ж бо мають талант до творчості не позичений, а власний, як і мала чисте незаймане сприйняття її Христина Сердюк.
До останньої миті вона мріяла переселитися й жити на Закарпатті, хоча місцеві характерники різних національностей і не вельми люблять пришельців. Але, знала Христина, і в морі паразитичної трави знайдеться острівець трави шовкової. Так і серед людей. На таких осіб і сподівалася, думаючи про дальший розвиток світової цивілізації, мистецтвознавець і психолог Христина Сердюк. Ті добрі імпульси, які жінка до останньої миті спрямовувала в бік Закарпаття, здається, відвернули від нього традиційні дощі й запалили яскраве жовтневе сонце.
Царство тобі небесне, Христино. Тебе будуть пам’ятати хороші люди. Не всі ще на Землі стали майновими вампірами, додатками до автівок і путівок на золоті піски тимчасового щастя. Твою справу — утвердження добра серед тимчасового злостивого прагнення всієї України до наживи будь-якою ціною — є кому понести далі, мов хоругву. Хай і невдячна це справа, нехай не платять за неї підвищених пенсій, як штабним міліціянтам і вищиреним депутатам, але заради Бога її робити треба, і це окупиться сповна. І на цьому світі, і на тому!
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
Христина Сердюк — дніпропетровський янгол Закарпаття
Світ:
20111005090859.jpg
До останньої миті вона мріяла переселитися й жити на Закарпатті, хоча місцеві характерники різних національностей і не вельми люблять пришельців. Але, знала Христина, і в морі паразитичної трави знайдеться острівець трави шовкової. Так і серед людей. На таких осіб і сподівалася, думаючи про дальший розвиток світової цивілізації, мистецтвознавець і психолог Христина Сердюк. Ті добрі імпульси, які жінка до останньої миті спрямовувала в бік Закарпаття, здається, відвернули від нього традиційні дощі й запалили яскраве жовтневе сонце.
Царство тобі небесне, Христино. Тебе будуть пам’ятати хороші люди. Не всі ще на Землі стали майновими вампірами, додатками до автівок і путівок на золоті піски тимчасового щастя. Твою справу — утвердження добра серед тимчасового злостивого прагнення всієї України до наживи будь-якою ціною — є кому понести далі, мов хоругву. Хай і невдячна це справа, нехай не платять за неї підвищених пенсій, як штабним міліціянтам і вищиреним депутатам, але заради Бога її робити треба, і це окупиться сповна. І на цьому світі, і на тому!
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)