ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ: А ЧИ БУВ ХЛОПЧИК?

...Заговорили про те, що "втрату інформаційного суверенітету було сплановано" (http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/utratu-informacijnogo-suverenitetu-bulo-splanovano/). Авжеж!

Мені здається, що чесно було б поставити питання руба: а чи взагалі незалежна Україна мала хоча б якийсь інформаційний суверенітет?

За роки незалежності в Україні палець об палець не вдарили для створення власного інформаційного простору. Зробіть поверховий аналіз ЗМІ незалежної Украіни. Що маємо?

Половину чи й більше ЗМІ становили й становлять філії московських ЗМІ ("КП в Украине", "Коммерсант-Украина" та ін., не кажучи вже про засилля телеканалів). Левова частина українських ЗМІ були й залишаються проросійськими (наводьте приклади самі). Мова ЗМІ (на 80 - 90% - російська) - це навіть не обговорюється. Україномовні ЗМІ ледве животіють, і їх ніхто й ніколи не мав наміру підтримуватм бодай формально. Якість ЗМІ - нижче плінтуса.

Українські журналісти, які вважаються провідними (про деяких я писав тут у своїх нотатках) вирізняються з-поміж загальної сірої провінційної маси лише браком скромності у поводженні з людьми, з якими розмовляють, безалаберним зовнішнім виглядом та епатажністю. Серйозна державо- й націєтворча тематика залишається поза їхньою увагою. Культура мови/мовлення та стилістика (отже, й культура мислення) залишають бажати кращого. Навіть провідні ЗМІ фактично не редагуються, а переклади виконуються за допомогою автоматичних інтернетних перекладачів без будь-якої участі живої людини.

Вирвавшись із лабет компартійно-радянської пропаганди, ідеологічний сектор незалежної України взагалі виявився зневаженим. За чверть століття так і не було налагоджено пропаганду українського світу, іміджу України, українського способу життя та ін. Пропаганда переваг українського устрою над російським взагалі відсутня, хоча Україна має багато переваг над Росією саме в цьому відношенні, і ми це побачили на прикладі ситуації навколо Криму.

Про контрпропаганду в Україні ніхто навіть не думав, хоча засилля російських і проросійських ЗМІ волало про необхідність підготовки кадрів для цієї сфери та створення відповідних засобів. Тепер, коли агресія Росії дійшла межі, доводиться покладатися лише на народну ініціативу. Професійна журналістика продовжує мовчати, бо вона не готова та й не здатна до цього.

Я загострив увагу лише на місці й ролі ЗМІ в інформаційному просторі України. Але інформаційний простір складається не тільки із ЗМІ - існує багато й інших складників, про які також треба вести мову. Сподіваюся, у мене буде нагода обговорити проблеми інформаційного суверенітету України. Як на мене, інформаційна безпека є чи не найважливішим фактором державного суверенітету взагалі.

Чи треба доводити, що у сказаному вище і криються причини безкінечних провалів у зовнішній і внутрішній політиці, в економіці й народному господарстві, в культурі й міжетнічних відносинах, у занепаді регіональної політики, у боротьбі з корупцією й організованою злочинністю?

Почитати "Урядовий кур'єр", так усе, що залишається, - посипати голову попелом.

Але ніколи не пізно почати усе спочатку й належним чином узятися за налагодження обговорюваної галузі. Для цього потрібні: державницька воля, відповідні засоби й кадри. Усе це можна знайти й змобілізувати. При бажанні, звичайно.