Казка про пісочницю

Десь в далекій країні в невідомі часи жили два хлопчики Риф та Укр. У кожного була власна пісочниця, де ці малята дуже любили гратися. У Рифа пісочниця була набагато більша, ніж у Укра, а тому він з пихою зверхньо дивився на Укра. Риф намагався себе стримувати, але інколи бажання показати товаришеві, що він головний, так як у нього більший розмір пісочниці, а отже він має більше прав, в його мову вкрадалися образливі слова. А Укр,  навіть не помічав ні пихи, ні зверхнього ставлення до себе, ні образливих слів товариша, перетворюючи все на жарт.

Укру подобалося гратися в свої пісочниці, створювати якісь дивні будови, які були тільки в його уяві. Він навіть з хлопцями ніколи не грався в «війнушку». Але коли бачив, що сильніший хлопчик намагається скривдити слабшого за себе, приходив на допомогу. Укр настільки був зайнятим своїми будовами, що  ніколи не помічав, що ініціатором сварок був його добрий сусід та товариш, адже він був такий кумедний, з ним було так весело.

Риф дуже любив гратися в своїй пісочниці, сама краща гра – це була гра в «війнушка». Він будував фортеці, дороги до них, виставляв озброєння та солдатів один проти одного. А потім… на тому місці де була така гарна війна, була тільки купка різного сміття. І в цей час він з заздрістю дивився на Укра та інших хлопчиків, які були веселі, або ж заклопотані, або ж замріяні та щасливі. Та інколи, наче не навмисно, інколи руйнував будівлі в пісочницях хлопчаків. Й так само не навмисно затівав бійки. До тих пір поки вітер не розкидає сміття до пісочниць хлопців, а вони його по прибирають.

Одного дня Риф прийшов раніше за всіх гратися в своїй пісочниці. Так як хлопців не було, то він вирішив походити, подивитися на пісочниці інших. Те що він побачив його дуже засмутило. У його мрійника-сусіда були якісь дивні незрозумілі будівлі, але вони наче приворожували його. Ледь відірвавшись від ції мари, він пішов дивитися далі, й від побаченого став все сумніше та сумніше. Будівлі хлопчаків дуже відрізнялися від будівель  його товариша-мрійника. Там, він побачив й своє сміття, яке було використано в облаштуванні будівель. Але більш за все його вразили шляхи й можливість хлопців гратися та будувати разом. Раптом з далеку до нього долинули голоси хлопців й він швидко пішов до своєї пісочниці, лише на мить призупинившись біля пісочниці Укра, він переставив трохи дошки, щоб будівля, побудована з його сміття стала на його території.

Коли Укр прийшов до своєї пісочниці, то одразу побачив, переміщену дошку, й одне із своєї улюблених створінь на території того, кого він до цього вважав своїм товаришем. Чомусь одразу згадалися всі ті образливі слова на які він раніше просто не звертав уваги. Згадав з якою пихою, а не жартома, як Укр завжди вважав, відносився до нього Риф. Всі погрози, які Укр вважав жартами. І що він слабких хлопчаків захищав саме від Рифа. Мрійник. Риф помітив зміну в обличчі колишнього товариша, й зрозумів, що саме зараз він слабий, не зможе йому протистояти, то ж його можна побити, та й ще в його власній пісочниці, зруйнувавши дивакуваті будови вже колишнього товариша. Риф також побачив рішучість інших хлопців прийти на допомогу Укру. А тому Риф попередив їх, що він сьогодні прийшов набагато раніше до пісочниці ніж вони, й встиг пройти продивитися пісочниці геть усіх. Що він побачив, що вітер заніс, а може вони у нього й вкрали, до них багато його будівельних матеріалів, і що вони побудували якісь там будівлі, а отже він має повне право претендувати не тільки на ці будівлі, а й пісочниці всіх хлопчаків. Укр не почув цих слів, а наче стрепенувся від них, і вперше в житті зрозумів, що він вже став дорослим, а отже відповідальним. Побачив перед собою нещасливого хлопчика, який намагався довести, насамперед, собі, що він чогось вартий. Груди Укра переповнював сміх, але  він впорався з цим бажанням, й запропонував Рифу просто поговорити.  Риф погодився на розмову, але при цьому ногою постійно ламав будівлі Укра. Тим часом хлопці з інших пісочниць теж радились: одні пропонували допомогти Укру, інші говорили, що не варто втручатися так як вони сусіді-товариші, а одже самі розберуться.

В той час поки стояло протистояння між  Укром та Рифом, хлопці дійшли згоди, що їм робити. Вони підійшли до пісочниць Укра та Рифа, й запропонували щоб і вони долучилися до розмови між Укром та Рифом. Доки Євр відволікав Рифа розмовами, Бел відтащив Укра від  загалу, й не витримавши сказав:

• А я тобі казав, я тебе попереджав, мрійнику!
• Ладно, це не головне, - продовжив Бел – ось що ми рішили. Давай збирай все його сміття-«будівельні матеріали», давай, давай збирай. Не хвилюйся потім разом всі, все відбудуємо, буде ще краще. Але з Рифом ми вже ніколи не те що гратися, навіть спілкуватися не будемо. Ти згоден.
• Так. Я дуже вдячний за допомогу.
• На разі Євр йому зараз це все говорить, поки ми збираємо «сміття», й йому необхідно щоб ми якомога швидше принесли «будівельні матеріали».

Укр та Бел поспішили приєднатися до інших, та віддати «будівельні матеріали» Евру, які вони позбирали в пісочниці Укра.

Євр сказав Рифу:

• Ось, твої «будівельні матеріали», й запам’ятай, що з тобою більше ніхто не буде, не те що гратися, а навіть спілкуватися. А для цього ми всі Укру допоможемо побудувати вал та стіну між вами.

Риф до останніх слів Євра   возив своєю ногою в пісочниці Укра, і як завжди, наче не навмисно, руйнував будови Укра.  Риф, врешті-решт  підняв очі на хлопців, але в цей час з його очей бризнули сльози, й тікаючи, він крикнув крізь сльози:

• Ви нічого не розумієте.

Після цього Рифа ніхто не бачив.

 А хлопці зрозуміли, що вони стали дорослі, але все ж полюбляли ходити, спочатку самі до своїх пісочниць, а потім вже й дітей приводити, та спостерігати за ними як вони граються.

ЛЕЛЯ    

©