Корпоративні психопати: чому інтелектуальні тварини лізуть у владу (+аудіо)

Аудіоверсія

Попередні статті:

• Путін – ідеальний руйнівник Мордору, зразковий психопат
• Гопники та психопати: ненависть росіян до українців має біологічні причини
• Етнічний тригер «Буча», або Пробудження Сонячного Вепра – про остаточне вирішення російського питання
• Хто такі російські орки і до чого тут нацисти – виправлення імен
• Популяція російських орків та її структура: психопати, соціопати, гопники та зомбі

У 2006 році видатні канадські психологи Пол Баб’як і Роберт Хаер видали бестселер: «Змії в костюмах: коли психопати йдуть на роботу» (Paul Babiak and Robert D. Hare. Snakes in Suits: When Psychopaths Go to Work). У цій книзі вони розкрили феномен «корпоративної психопатії», яку ще називають «психопатією білих комірців» та «організаційною психопатією».

Психопати та інтеліси

Нагадаємо, що психопати належать до біологічного виду Гомо інтеліс (Homo intelis) – на відміну від людей, які належать до біологічного виду Гомо сапієнс (Homo sapiens). Інтеліси є проміжною ланкою від тварини до людини.

Від решти тварин інтелісів відрізняє те, що вони наділені людиноподібним інтелектом – спроможністю вирішувати поставлені завдання на основі соціальних норм, усталених процедур, інструкцій, стандартів, власного досвіду. Інтелект – це аналог комп’ютерної програми. Тому інтеліси, подібно до інших тварин, залишаються біологічними автоматами.

Натомість сапієнси, тобто люди, є втіленими духовними сутностями, відтак, окрім інтелекту, додатково володіють духовними якостями – розумом, свідомістю, совістю, любов’ю, милосердям, рефлексією, емпатією, відповідальністю, творчістю, честю. У інтелісів усього цього нема, тому психопати – це людиноподібні тварини, природні андроїди.

Сапієнси мають розум та інтелект, інтеліси – тільки інтелект. Інтелект, подібно до комп’ютера, виступає в ролі підсилювача. У людей інтелект підсилює духовні якості, в інтелісів інтелект підсилює інстинкти.

Психопати – це антисоціально налаштовані інтеліси. У сучасному світі майже всі інтеліси є психопатами. Для надання інтелісам стійкої просоціальної позиції їх треба правильно дресувати та одомашнювати, проте цього поки-що нема. Зоопедагогіка – це справа майбутнього. Тому в цій статті йдеться передусім про психопатів – неокультурених, диких, недресованих інтелісів.

Головні інстинкти психопатів

Інтелектуальний розвиток психопатів визначається соціальним оточенням, в якому пройшло їхнє дитинство, та соціальними нормами, які на ранньому етапі були залиті в їхню психіку.

Що вищий рівень інтелекту психопата, то краща його соціалізація, тобто соціальна пристосованість. В залежності від рівня соціалізації психопатів розділяють на високофункціональних та низькофункціональних. Високофункціональні психопати мають розвиненіший інтелект, ніж низькофункціональні.

Головним інстинктом психопатів є інстинкт домінування та самоствердження. Він проявляється в тому, що психопат всіляко вивищує себе і принижує інших. Реалізація інстинкту домінування приносить психопату фізичне задоволення, тому всі психопати є самозакоханими нарцисами та садистами. Кожен з них прагне в колективі стати альфа-самцем або альфа-самкою.

Для людей, які не знають про існування психопатів, їхній тваринний інстинкт домінування часто сприймається як прояв лідерських якостей. Таке помилкове уявлення є дуже небезпечним, адже психопати ненавидять людей і відчувають від них загрозу для свого існування. Психопати швидко відчувають себе окремим біологічним видом і з дитинства вчаться розпізнавати своїх у натовпі. Вони гостро відчувають свій груповий інтерес, тому роблять усе можливе для того, щоб у суспільстві посилювати вплив психопатів та зменшувати вплив людей.

Інстинкт домінування у психопатів проявляється по-різному. Спільним є те, що всі вони отримують задоволення від брехні, навіть якщо вона не приносить їм жодної користі. Сам факт, що психопат когось обманув, вивищує його у власних очах, створює відчуття інтелектуальної вищості – і приносить фізичне задоволення.

Інші прояви інстинкту домінування – нацьковування людей одне на одного, контроль над підлеглими працівниками, наклепи, будь-які знущання та приниження інших – від психологічного тиску до брутального фізичного насильства. Коли психопат спостерігає за стражданнями інших, у нього виділяється дофамін – гормон задоволення. Це важливо: психопат насолоджується, змушуючи інших страждати. Натомість людям подобається бачити інших людей щасливими або робити щось таке, що викликає в них усмішку.

Для вивищення себе психопати займаються самовихвалянням і дуже люблять, коли до них підлизуються, говорять лестощі, повзають перед ними на колінах. У психопатів абсолютно відсутня скромність – вони взагалі не знають, що це таке. Так само їм не відомо про існування таких понять як справедливість, відповідальність, краса, добро і зло.

Яка частка психопатів у суспільстві

Популяція психопатів, за різними оцінками, складає від 1 до 5 відсотків загальної чисельності населення. Проте розподілені вони не рівномірно. Найбільше їх у кримінальному середовищі – близько 25% від загальної кількості злочинців. Друга соціальна група з високою концентрацією психопатів – великі ієрархічні структури: вважається, що там їх приблизно стільки ж, як і серед криміналітету. «Якби я не наважився вивчати психопатів у в’язницях, я пішов би на біржі, – якось зізнався Роберт Хаер. – У світі бізнесу дуже багато людей, які за шкалою психопатії набирають значних балів. Ви знайдете їх у будь-якій організації, де є позиції, які дозволяють заволодіти владою над людьми та контролювати доступ до грошей».

Згаданий вище канадський психолог Пол Баб’як вважає, що психопати складають приблизно 1% населення США, проте серед великих начальників частка психопатів досягає 10%, тобто тут їх концентрація на порядок вища, ніж у середньому серед населення. Про це було сказано у 2005 році, але, судячи з усього, рівень зараженості психопатами управлінських структур постійно зростає, тож у наш час їхня частка може бути вищою.

Згідно з великим метааналітичним дослідженням 2021 року, здійсненого іспанськими психологами, поширеність психопатів у світі серед дорослого населення можна оцінити в 4,5%. Проте серед злочинців або ув’язнених частка психопатів зазвичай коливається від 10 до 35%, а серед керівників становить у середньому 13% – повідомляють дослідники.

Насильники і паразити

В залежності від переважного способу реалізації інстинкту домінування, психопатів відносять до одного з двох типів.

Перший тип – насильницький, або кримінальний. До нього належать переважно низькофункціональні психопати.

Другий тип – «пасивно-паразитичний», або «субкримінальний». До нього належать тільки високофункціональні психопати.

Саме цей другий тип і складає групу корпоративних психопатів, яких ще називають організаційними чи білокомірцевими психопатами. Вони зазвичай соціально адаптовані, досить освічені, ерудовані, балакучі, привабливі, з гарними манерами, мають сім’ю та дітей, роблять успішну кар’єру і не залишають кримінального шлейфу. Проте сутність у них та ж сама, як і в їхніх кримінальних «братів по інтелекту». Вони цілком безсовісні та безжальні, патологічно брехливі, ставляться з презирством до людей, при зручній нагоді порушують закони, а при потребі легко вдаються до насильства.

Приналежність психопата до насильницького чи паразитичного типу визначається виключно характером його виховання та освіти. Будучи твариною, психопат не має внутрішнього духовно-вольового центру, тому його поведінка визначається лише залитими в нього зовнішніми поведінковими програмами. З неблагополучних сімей виходять психопати-насильники, з благополучних – психопати-паразити. Ось як про це висловився Роберт Хаер у книзі «Без совісті»: «Поведінка психопатів залежить від їхнього соціального досвіду. Проте навіть найкраще виховання неспроможне виліпити з психопата законослухняного громадянина» (кінець цитати).

На відміну від кримінальних психопатів, зосереджених у тюрмах, корпоративні психопати концентруються в урядових та бізнесових структурах – там, де є доступ до влади і грошей.

Брехливі, обмежені, безвідповідальні

Питання білокомірцевих психопатів досліджується завдяки великому зацікавленню з боку великих бізнесових структур. Цей інтерес зрозумілий, адже проникнення психопатів у керівництво компанії є руйнівним. Якщо ж психопат піднімається на управлінську вершину, то очолювану ним компанію очікує катастрофа – вона приречена на крах.

Руйнівна дія психопатів спричинена трьома головними чинниками.

По-перше, психопати все роблять тільки для самих себе – заради особистої влади, грошей і задоволень. Поняття спільного блага для них не існує.

По-друге, у них відсутнє цілісне сприймання реальності. Їм важко зрозуміти складні взаємозв’язки. Їхнє бачення ситуативне, фрагментарне і конкретне. На це є фізіологічні причини: дослідження мозку показали, що у психопатів ослаблене абстрактне мислення. На відміну від людей (цитата): «Їхній мозок реагує однаково на абстрактні та конкретні слова. З цих досліджень досить ясно випливає, що психопати недостатньо добре розуміють абстракції... – їхній мозок не здатний їх сприймати». Щоб комунікація була зрозуміла психопатам, «вона має виражатися простою, конкретною мовою» – про це пише видатний американський психолог доктор Кент Кіл у книзі «Психопати. Правдива розповідь про людей без жалю, без совісті, без каяття» (Київ: Центр учбової літератури. – 2021. – С.194). Простіше кажучи, психопати завжди інтелектуально недалекі – у них є інтелект, але нема розуму. Відповідно, у них не буває мудрості. Попри хитрість і зовнішню принадність, вони доволі тупі.

По-третє, психопати завжди розсварюють керовані ними колективи. Вони це роблять інстинктивно – для посилення особистої влади і отримання задоволення. Вочевидь, це підриває продуктивність компанії.

Спроби захиститися від психопатів

Великі бізнесові структури знають про небезпечність психопатів, тому постійно вдосконалюють механізми захисту від їх проникнення в організацію, проводять корпоративні тренінги, запроваджують різноманітні лідерські програми.

Вагомим внеском у справу виявлення психопатів став опитувальник «Бізнес-скан 360», розроблений згаданими вище психологами Робертом Хаером і Полом Баб’яком. Його застосування дозволило зробити важливі висновки: (цитата) «Психопати неспроможні ефективно керувати людьми, завданнями та процесами. Опинившись на керівній посаді, вони зазвичай стають вкрай ненадійними та безвідповідальними лідерами. Їх нема на місці, коли підлеглим потрібна їхня підтримка... Психопатичні керівники досягають успіхів лише в напусканні туману та окозамилюванні. Принадливість та харизматичність допомагають їм посісти лідерську посаду, проте вони не спроможні досягати довгострокового успіху, як це роблять ефективні лідери» – читаємо у вже згаданій книзі Баб’яка і Хаера «Змії в костюмах».

Автори також звертають увагу на такі особливості психопатичного стилю управління як брехня, маніпулятивність та залякування. Там, де не спрацьовують маніпуляції, психопати легко переходять до прихованого або відвертого залякування своїх підлеглих.

Попри спроби компаній захиститися від психопатів, доводиться констатувати, що ця справа перебуває на початковому етапі, відтак у боротьбі з психопатами часто перемагають психопати. Цитата: «Цілком можливо, що психопата в колективі ніколи не викриють. Він поступово набере сили і стане найвпливовішою людиною в організації. Людей, які послідовно пручаються маніпуляціям, колектив, що направляється психопатом, витискає з організації. Викриття психопата в організації може статися, якщо відразу кілька використаних та покинутих ним людей заявлять про це. За логікою речей, здається, що його викриття неминуче, тому що поступово дедалі більше людей дізнаються, хто він насправді. Але зазвичай цього не відбувається» – розповідає психолог Тетяна Литвинова.

Психопатичне переродження організацій

Якщо управління компанією перехопили психопати, то її крах – це лише питання часу. Яскравими прикладами стали банкрутства глобальних компаній Enron і WorldCom у 2001 і 2002 роках. Коментуючи дії їх вищих керівників, що перебували під слідством, Роберт Хаер сказав: «Це жорстокі, холоднокровні люди. Їхні махінації призвели до того, що тисячі їхніх колишніх підлеглих втратили роботу, деякі наклали на себе руки, хтось заробив інфаркт. Але вони ніколи не відчують провини чи каяття за свої злочини». Далі Хаер заявив, що згаданим корпоративним катастрофам можна було б запобігти, якби їх директорів вчасно протестували на ознаки психопатії: «Ми тестуємо поліцейських, учителів. То чому б не перевірити тих людей, які крутять мільярдами доларів?» – запитав психолог.

Про глибину зараження бізнесу психопатами розповідає Алан Дойчман – старший письменник американського ділового журналу Fast Company. У статті «Ваш начальник – психопат», опублікованій ще у 2005 році, він пише: (цитата) «Психологи англійського Університету Суррея протестували 39 високопоставлених керівників британських корпорацій та порівняли їхні профілі зі злочинцями. За результатами тестів, директори часом дають фору злочинцям за такими ознаками як брехливість, егоцентризм, нещирість, безсовісність, схильність до маніпуляцій. Вчені зробили висновок, що цих бізнесменів можна назвати «успішними психопатами», тоді як злочинців – навпаки, «невдалими психопатами», останнім заважає підвищена імпульсивність та агресивність» (кінець цитати).

Зрозуміло, що з того часу ситуація лише погіршується, адже світ рухається до хаосу, а «мутна вода» і беззаконня – це саме те, що треба паразитам та шахраям, адже вони не визнають людських законів. «Багато свідчень вказують на те, що бізнес-клімат останніми роками став сприятливішим для психопатів» – констатує Алан Дойчман. Він застерігає про небезпеку патологічного переродження організацій, коли керівні психопати витискають людей, натомість беруть на роботу подібних до себе психопатів. Для пошуку своїх вони можуть скористатися згаданим вище тестом Баб’яка і Хаера: (цитата) «Очевидна небезпека нового тесту Бізнес-скан, що визначає психопатичні схильності, полягає в тому, що компанії будуть використовувати його не для відсіювання психопатів, а навпаки, для їхнього пошуку. Не всім роботодавцям, наприклад, потрібен кришталево чесний менеджер з продажу» – пише Алан Дойчман.

Керовані психопатами організації поступово вироджуються і набувають ознак колективного психопата, тобто ціла організація починає діяти як великий психопат. Характерними рисами поведінки такої організації стають обман, шахрайства, агресія, поглинання або знищення конкурентів, маніакальні спроби здобути монопольну владу, збагачення за будь-яку ціну.

Але чому людські спільноти так вразливі щодо психопатів? Звідки в цих розмовляючих тварин така висока паразитична ефективність? Це питання досить глибоко досліджене сучасною психологічною наукою – і про це ми поговоримо в наступній статті: Психопатичний союз та його алгоритм: як інтелектуальні тварини перехоплюють управління організаціями людей.