Квазітотожні («інтелектуальне» доповнення при спілкуванні, допомога, розділення обов’язків)

Люди, маючи спільний інтерес, застосовують різні підходи до справи, у них однакове ставлення до життєвих цінностей і різні вчинки. Погляди і методи іншого незвичні і цікаві. Це породжує дискусії, є бажання піти на компроміс, зрозуміти партнера, допомогти, дати пораду. На початкових етапах спілкування партнери захоплюються інтелектом один одного, створюють своєрідне “інтелектуальне” доповнення, дають один одному можливість усвідомити те, на що раніше не не звертали уваги. Проявляють цікавість до одних і тих самих речей, але розглядають їх з різних точок зору, мусять переосмислювати інформацію, пристосовуючи її до власного розуміння, або роз’яснювати іншому до дрібниць. Ця переробка й підлаштування вимагає багато зусиль й не приносить бажаного задоволення. Складається враження, що партнер ускладнює прості речі, намагаючись їх заплутувати. Обоє впевнені, що все, що говорить партнер, можна висловити простіше й зрозуміліше. Іншого вважають менш компетентним й менш талановитим, а себе помилково вправнішим. Це відчувається обома як несправедливість й амбіційність іншого.

Без зайвих зволікань одразу готові допомогти, розуміючи мотив прохання, безкорисливо суттєво допомагають і отримують від таких вчинків приємність. Причому допомагають, не зважаючи на втому і стан здоров’я. Бачать різні виходи із складних ситуацій. Партнери користуються порадами, але не можуть вчитися один в одного. Можуть захоплюватися неповторністю іншого, а при тісних взаємодіях не розуміють, навіщо той робить саме так. Різниця в підходах приводить до бажання віддалитися і робити все по-своєму.

Партнери майже не мають можливості образити іншого, посваритися, але лише на далекій психологічній відстані. Якщо ж їм доводиться постійно бути разом, ці стосунки значно загострюються і втомлюють. На близькій відстані, особливо, коли зачіпаються особисті інтереси, навіть невеличка суперечка може зруйнувати стосунки. З’являються труднощі у взаєморозумінні і невміння рахуватися з інтересами іншого.

У логічних можливе мирне співіснування, а етичні постійно займаються з’ясовуванням стосунків, осуджують вчинки і дії, відчувають внутрішню напругу. Партнери не розуміють і осуджують мотиви вчинків. Неможливість взаєморозуміння породжують образи і роздратування. Стосунки стають холодними, зростає байдужість, у партнерів нема бажання піклуватися про іншого, внутрішній світ якого здається зрозумілим і нецікавим. Кожен прагне іти своїм шляхом, не зважаючи на досвід і думку іншого. Через це обоє відчувають деяку ненадійність партнера, підозрюють у можливості зрадити і покинути у важку хвилину. Найнеприємніше в цих стосунках – неможливість повністю зрозуміти людину. Варто одному із партнерів зачепити неприємну тему, як конфлікти наростають на зразок снігової кулі, починають усвідомлювати, що думають по-різному і мають різні підходи у вирішенні проблем. Один пояснює іншому, як не треба робити, кожен вважає, що іншим все робиться не так, хочеться відкрити іншому очі, але він однак не розуміє. Все, чого прагне один партнер, інший не потребує. Суперечки можуть тривати довго, доки обоє не послаблять взаємну напругу, причому ірраціональні першими проявляють ініціативу в примиренні. Є один вихід із скрутного становища: чітке розмежування обов’язків, сфер діяльності і впливу.