ЛЕБЕДИНА ВДЯЧНІСТЬ І ДОКІР УКРАЇНИ-РУСІ // Міра Києвець, Дана Либуше

Глобалізація, ініційована транснаціональними компаніями, нав’язала людству специфічні стереотипи мислення, далекі від традицій нашої працивілізації, від істинності наших пракоренів, від культури наших предків. Природний розвиток людини й суспільства, духовності й культурних традицій заступили деградація і хаос. Звичні й доступні всім у прадавньому минулому, знання та істини в сучасному світі стають усе менш відомими або й зовсім недоступними людству.

На щастя, скарби вищої мудрості пращурів не можуть бути втраченими для людства безповоротно. Тому що хтось свідомо, хтось підсвідомо прагне до істинного знання свого роду, своїх предків, свого етносу. І воно відкривається для кожного, хто вірний цьому устремлінню. Відкривається як генетично-етнічна матриця, як вища мудрість Роду.

Носіям Вищої Істини, які інтуїтивно, а певно ж і завдяки передачі мудрості предків,   навчилися відрізняти Правду від Кривди, ми й адресуємо ці рядки. Саме вони відчувають серцем і розуміють душею, бо живуть за небесними законами Лади Богородиці, Цариці Небесної. Це їм дано вгледіти серед фальшивої облуди темряви-омани, підступні плани захоплення України-Русі, Тавриди-Либеді. Це вони викривають лиходіїв-бусурманів, гаспидів Пітьми криком своїх світлих сердець, своєю щирою любов’ю до народу України-Русі, до її Святої  землі.

Велика подяка і низький уклін усім тим поза межами України, хто підтримав наш народ у лиху годину. Лебедина вдячність безмежна. Україна-Русь назавжди вкарбувала в народний літопис-пам’ять імена тих, хто не побоявся виступити проти окупації лебединих земель, проти анексії Криму, проти  братовбивчої війни.

Кримська афера Путіна поділила Росію на два табори. Одні категорично схвалили дії свого президента, вважаючи приєднання Крима „відновленням історичної справедливості”, і таких, на жаль, більшість. Інші (їх, ясна річ, значно менше) вважають те, що відбулося, великою помилкою: Росія вчинила зло по відношенню до народу, якого називала й називає братнім, не кажучи вже про нехтування нормами міжнародного права. Представники обох сторін обзивають один одного „зрадниками” й „бидлом”. Дійшло до того, що депутата Держдуми Іллю Пономарьова виганяють із Думи за те, що він мав нахабство голосувати проти закону про входження Криму до Росії й у такий спосіб „виступив проти інтересів держави”.

Дуже прикро, що більшість російського народу повірила шовіністичним телевізійним оракулам, повірила картинкам, витвореним зомботехнологами Кремля. Це свідчить про те, наскільки цей народ принижений і задурений, наскільки зневажений своєю ж владою. Можна ж було бодай зателефонувати друзям та родичам в Україні, розпитати, прислухатися. Невже вірус «російського псевдопатріотизму», розробленого в кремлівських лабораторіях, так вразив мозок більшості  росіян? Невже в правлячих російських колах не залишилося людей, які мають імунітет від великоімперського синдрому, що сам собою уже несе серйозну загрозу і, вочевидь, має на меті знищення слов’янських народів Росії та України?

Слава Вишнім Силам, щоб цього не сталося, само Небо має втрутитися та схаменути нахаб. Тож маємо пильніше відстежувати й прочитувати небесні знаки Лади Богородиці, Цариці Небесної, Матері Нашої.

Відчуймо подих Вишнього Вітру  великих змін.

Сама Матір Горня керує Вітрами-Стрибожичами, володарями простору і руху, великих потрясінь і ураганів, грози і бурь. Це – прямий прояв Її Всевишньої сили. Вона, Ясна Віщунка-Берегиня промовляє до нас, що недалеко той час, коли узурпаторську й корумповану владу кремлівської кліки може таки здути вітром, як здуло Вітром–Стрибожичем прапор Росії під час Маршу Миру 15 березня, у створенному друзями-росіянами Лебединому Колі Миру. Матір Слава, Воєводна Либідь уже прокладає Всюдисущий шлях до перемоги, щоб знести лихі перешкоди, очистити простори лебединих земель й досягти суттєвих зрушень на краще. Слава ярій Ясуні-Либеді, Їі синам Вітрам–Стрибожичам, що наповнють Всесвіт Правдою–Істиною на виконання заповітів Цариці Богородиці.

Небо дає нам знак, віщує великі зміни.

Стару Росію, де панують тотальний контроль над людиною, де авторитарна влада маскується під «керовану демократію», де обмежуються свободи слова і навіть думки, де окупація чужих територій супроводжується сплесками великодержавного шовінізму, де процвітає брехня-Кривда, рано чи пізно знесе Лебединий Вітер перемін.

Маємо надію, що невдовзі поруч із вільною Україною постане нова вільна Росія. Вітаймо  і радіймо Лебединим Вітрам змін!  Як на небі, так і на землі.

Авангардом і рушійною силою Росії в контексті майбутніх змін бачаться ті з російських солдатів, яких їхній верховний головнокомандувач кинув з «миротворчою місією» в Україну, а фактично – на придушування прав і свобод  молодої української держави з прадавніми демократичними традиціями. Їхній командувач напевно розраховував, що йому вдасться спровокувати жорстоке кровопролиття з багатотисячними жертвами з обох сторін, а отже й перетворити локальний конфлікт на справжню війну.

Українські військові не далися на провокації – не зробили жодного пострілу, хоч і зазнали втрат, вимушені були здати позиції й відійти на материкову частину країни. Україна програла битву за свою Лебедину землю – Крим, але вона не програла війну. Саме тому офіцер Військово-морських сил України, вимушено покидаючи Севастополь, сказав російським солдатам мудрі слова: «Путін прорахувався. Тут не вистрелять у жодного російського солдата. Ваше життя нам дорожче, ніж вашому президентові».

Отакі вони, наші  військові–лицарі, герої–лебединці  Неньки України–Русі.

Слава Героям України!

Нехай знають російські солдати (в загальній масі – просто хлопчаки), які стоять біля українських кордонів, що вони віддаватимуть свої життя за чиїсь потаємні кровожерливі плани для захвату чужих територій. Їхній верховний головнокомандувач навряд чи має подобу людини, ставлячи на герць братовбивчої війни два народи, не жаліючі ні дітей – синів-солдатів, ні їхніх матерів.

Невже російський керманич вирішив, що має право не тільки безсоромно привласнити прадавню історію України–Русі, колиски слов’ян-аріїв, а й увійти в історію царем, якому буцімто дано об’єднати слов’янські народи?! Але ж треба чітко усвідомлювати, що бажане єднання слов’янских родів-народів може статися тільки з доброї волі цих народів і в зовсім іншому форматі – ідеї, але ніяк не під дулами автоматів. Де це видано, щоб дружба починалася з агресії–ворожнечі?  Треба ж було думати головою перед тим, як  кидати цілі території до ніг коханої за прикладом фаворита Катерини II в надії увічнити себе. В усякому разі логічно обгрунтованих причин окупації Криму годі й шукати. Не випадково ж майже увесь світ заступився за Україну і  жорстко засудив окупаційні дії Росії.

Отже, брати Слов'яни, єднаймося проти спільного ворога, який в очікуванні свого неминучого краху, хоче забрати з собою криваву данину людських жертв. Не дамо агресорові цього зробити. Ще не пізно, щоб потім не пошкодувати, що пішли брат на брата. Дослухаймося серцебиття рідної матері, дослухаймося родового поклику!

Наша Лебедина вдячність справжнім друзям України–Русі

Ми, українці, вдячні справжнім друзям України–Русі, які своїм Кличем–набатом привернули увагу до чорних задумів кремлівських небожителів і відкрили очі росіянам, яких безсоромно годують брехливими інформаційними новинами.

Знайшлися в Росії сміливі люди, які не побоялися гонінь від влади і виступили на підтримку України. Це справжні Аристократи Духу: Андрій Зубов – професор Московського державного інституту міжнародних відносин, уже згаданий Ілля Пономарьов – депутат Держдуми від ЛДПР, цвіт російського кінематографу та естради.

Ви – ті, про яких можна сказати: Справжні Сини та Доньки свого народу. Це вам відкривається Небесна Істина, що відділяє Правду від Кривди. Слава Героям –  Борцям за Правду! Даруємо лебедині ордени вдячності усім, хто не загравав із совістю, хто відчув серцем біль та біду нашої Неньки України.

І нехай ми різних національностей, але ж ми споріднені духом, совістю, честю, благородством. Ми з вами знаємо, що таке жити за законами Неба, обстоювати Правду та берегти рідну землю – Матір нашу!

Ваші імена закарбувалися у наших серцях, у серці кожного українця, від малого до великого. Ви є справжні, надійні друзі нашої Лебединої України–Русі. Велика вам вдячність і шана. Нехай ваше життя буде між солодкими медами, між пахучими квітками. Дай вам, Боже, щоб усе було гоже. Хай ваші сім’ї, ваші друзі, ваші батьки, діти, онуки, правнуки – усе ваше близьке коло – будуть здорові й щасливі. Хай стелиться вам доля рушниками–оберегами. Хай завжди сяє Сонце Злагоди та Миру над нашими дружніми країнами!

Радіймо Миру! Радіймо Життю! Радіймо Сонцю!

Сподіваємося, вже недовго чекати, коли, за словами легендарного рок-музиканта Андрія Макаревича – справжнього Лицаря-лебединця, «закінчиться психоз, ми зрозуміємо, хто нас посварив з Україною». І хто насправді є Героєм Вітчизни: той, хто відкрито виступив проти окупації сусідньої дружньої країни, чи високопосадовець із злочинним минулим? Розкриймо очі. Настала пора відрізняти  біле від чорного, Правду від Кривди, справжнього захисника Вітчизни та її національних інтересів від псевдопатріота й узурпатора. Довіряймо тому, хто упродовж десятиліть надихає нас своїми лебединими піснями – творами-пророцтвами, а не тимчасовим кремлівським бусурманам, які силують і гноблять сестру-Росію, годуючи її громадян великодержавними баєчками, та ще й Україні спокою не дають. Дослухаймося серця!  Вчімося відрізняти справжніх Аристократів Духу від імітаторів-големів. Будьмо обачними! «Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже», – мовить народна мудрість.

Дослухаймося мудрості Лебединого пісняра, тоді й будемо гідними пам’яті наших Лебединих родів-народів.

І те Народне Звання, яке присвоїв Вам, пане Макаревич, український народ, справжнє – НАРОДНЕ! Бо тільки той, хто щиро, без остраху викриває кривдників-гаспидів, заслуговує на Народну любов і визнання. Певно, це й вирізняє справжнього діяча мистецтва від підступного лицедія.

І хай народна пам'ять українців-русичів прихистить у своїх серцях справжніх Аристократів Духу, симпатиків миру і дружби - братів і сестер Росії, та й інших країн, як Вищу Лебедину Нагороду Небес.  Як на небі, так і на землі.
 

Докір українського народу усім тим, хто не розуміє, що насправді відбувається в Україні

Скажемо і про тих росіян, яким великоімперське марево застує очі:  Матвієнко, Кобзона, Ярову та інших запроданців. Як вони зможуть далі жити з тим, що скоїли з Ненькою Україною, яка їх породила, випестила, дала путівку в життя, надала наснаги? Прийде час, і їм буде соромно і прикро за рішення, що могло коштувати сотням тисяч життів і в першу чергу – молодих хлопців, яким ще жити та жити. Невже вони, закорінені в Україні, хочуть перетворити свою Батьківщину-Матір на скорботний погост з безкінечними тризнами?!

Ну що можна сказати про жінку, яка свідомо благословила рішення, щоб занапастити своїх колишніх співвітчизників? Чи не підхопила вона вірус псевдопатріотизму у свого «наставника»? 

А всій шановній компанії вельможних представників влади, мистецтва та культури Росії – вихідців з України – хотілося б нагадати: як після скоєного вами будете дивитися у засмучені очі Неньки-України, у вічі своїм колишнім співвітчизникам? Як будете поминати пращурів на зрадженій Вами Лебединій землі? Про що будете розповідати своїм онукам та правнукам, коли згадуватиме Батьківщину, що вас породила?

Навіть люди, не зв’язані родовим корінням з Україною-Русю, на відміну від вас, почули біль та страждання Неньки України. Вони стали на захист знесиленої землі та обкраденого «царем»-зрадником народу. Чом же ви, яких пестила Ненька Україна у своїх обіймах, стали її лютими ворогами-запроданцями? За що ж зневажаєте рідну землю й настільки неосвічені у питаннях історичної справедливості, що зраджуєте своїх предків, свою Батьківщину, рубаєте свої пракорені?

Не варто рубати сучок на Родовому Древі: можна боляче впасти і назавжди втратити зв'язок із пращурами, з пуповиною рідної землі. Як на небі, так і на землі.

Лебедина  вдячність та шана нашим військовим, українцям-лебединцям

Ми горді за вас, наші доблесні Українські Збройні сили.

Це – ви, Лицарі–лебединці Добра, Волі і Справедливості, це вами пишається світ. Завдяки вашій витримці окупація Криму пройшла безкровно.

Саме вам, Українським Збройним Силам, випала честь продемонструвати світові встановлення Ідеалів Миру між народами. Саме вам довірено високе світлотворче завдання Лади Богородиці, бо Українські Збройні Сили служать не тільки Праву, але й найвищим і найсвітлішим ідеалам людства.

Хай щезнуть вороги у своїй пітьмі, бо Меч Арійський Родів наших уже виблискує в люстрах Небес. Сама Ясуня-Богатирка, Афіна-Палада тримає його велетенським крилом-рукою. Покладаймося на Неї, покладаймося й на себе!

Ми з вами впевнено боронитимемо права своєї нації на свою споконвічну Землю, Волю і Державу. Бо якраз українській нації, за покликом Цариці Небесної, випало торувати путь на найвищі Вежі Духовності. Як на небі, так і на землі.

Тому й трималися відважно  наші військові–лебединці, бо ж чули поклик Матері Слави, Воєводної Ясуні–Перуниці, бо є нащадками славетних козаків–черкасів, бо пам’ятають і продовжують їхні військові традиції та звичаї.

Ставаймо непохитними перед ворогами слов’ян–русичів. Як на небі, так і на землі.

Відроджуймо героїчний дух Хорта, волелюбний дух Либеді–Ясуні, прадавній дух священної Арти. Напиваймося із криниці Премудрої Софії краси духовної та мудрості вищої. Згадуймо духовні арійські традиції. Вшановуймо пам'ять пращурів.

Згадаймо і славетних  предків українців–черкасів.

Сьогодні цю назву зберігає місто Черкаси – обласний центр в Україні. Упродовж тривалого часу це стародавнє українське місто було значним військовим осередком Київської Русі. Воно відоме далеко за межами України.

Що ж означає його назва – Черкаси? Чому українців у листах московського царя до Богдана Хмельницького під час переговорів про приєднання України до Москви називали «народ черкаси»? І в царських грамотах XVII ст. до воєвод суміжних з Україною областей наш народ теж називався «народ черкаси» (українець – черкашин, українка – черкашинка). Протягом століть так називали українців і на сході.

Назва "Черкаси" пішла від українських козаків. "Черкаси" від тюркських слів: Чири киши, або Чири кисі, що (залежно від діалекту) означає "люди армії".  "Черкаси" має за основу латинське "cerci" – „дух боріння“, "бойовий", "воїнський" – (древньо-слов’янське "боріння", "дух боріння", “воїнь” – відвага), тобто  "Черкаси" - "Воїнь" (Воєводина).

Таке ж значення мають французьке слово "cher", санскритське “cerkas” – воїн, козак, які характеризують черкас як "воїнів" (козаків). Водночас, слова "ceraunia" (cercera, querquera, які передають значення "громова", "гримуча", "звучна" – Січ), блискавка (богиня, яка утворює спалах блискавки) характеризують назву як образ богині блискавки (Пирогоща, Січ). Мова йде про місто війська (Воїнь), яке шанувало богиню грому як свою покровительку або Покрову. У літописі „черкаси“ відомі як "альбери" (від латинського "alba" - "біла", як і "лебідь" і "Alb" - Ясинь).

Ще в XI–XII ст. київські князі селили по річці Росі, лінії стародавніх багатих міст Черкаси – Берендичів, свою кінноту. Кращі міста доручалися полкам цієї кінноти для захисту Русі від половців. Це військо й називало себе Черкасами, тобто місцем, де проживали люди армії, і було відданою патріотичною гвардією Русі.

Коли 1240 р. на Русь прийшли татари, після падіння Києва в Черкасах утворився центр партизанської (козацької) війни. Таких партизанських (козацьких) районів ставало все більше. Вся стара княжа Україна палала вогнем визвольної війни. Кілька віків наші предки орали в полі з рушницями за плечима, а жінки й дівчата ходили жати із козацькими шаблями при поясі.

Народ черкаси, тобто народ армії, – так казали про наших предків сусідні народи, поневолені татарами. Нові покоління забули цю героїчну назву. Та назва міста нагадує нам давнє минуле: як другої половини ХІІІ ст. через покозачення цілого народу збереглися військові традиції княжого війська Русі, успадковані запорожцями, що дивували європейських фахівців військової справи.

В історії назви Черкаси криється, мабуть, і колиска Запорозької Січі, її військового мистецтва й організації. І напевно ж – сучасний героїзм моряків-військових морського тральщика «Черкаси» в озері Донузлав у Криму, який найдовше не здавався росіянам і протримався до останнього як символ священного воїна Ясуні–Либеді, Покрови Козацької. Український прапор ВМС було знято лише після того, як останній член екіпажу зійшов з корабля.

Славімо Героїв–черкасів полоненого тральщика «Черкаси», але вільного незламного духу арійського. Славімо Лицарів-богунців – носіїв славетних прадавніх військових традицій  України–Русі.

Лебединці–черкаси мають Божу снагу, яка завжди допомогає їм тримати оборону, бо черкаси є чаркеси–володарі божої благодаті, хварни. Недарма ж наші пращури ще здавна знані  в пам’яті народній як могутні незламні воїни-герої на усі часи.

Отож тепер буде цілком доречно висловити  нашу вдячність керманичу Росії за те, що пробудив у нашому народі прадавній дух черкасів–ясунів, вірних воїнів-богунців воєводної Либеді–Покрови, славетної Лади Богородиці. Українці–черкаси, нащадки аріїв–трипільців ніколи не були завойовниками, бо завжди чули поклик Матері Слави, волелюбної Либеді–Воєводи, і йшли захищати і визволяти Їі лебедині землі.

Мати Сва, Ясна Перуниця, богиня війни та перемоги, Мати слов’ян-русів, богиня дітей, Мати Сонця, Богиня Ірию (раю) та вічного життя, герб війська слов’ян-русів Ясуня, Ясна (від укр. «яса»- «слава») – до неї звертаються війська перед битвою.

«Ось прилетіла до нас, сіла на дерево й заспівала Птиця, і всяке перо іншої барви, — червоне, синє, блакитне, жовте і срібне, золоте і біле. І так сяє, як Сонце Свароже» (Велесова книга).

Мати Слава – віща птиця, посланниця Богів, яка співає воїнам пісню ратну, а народу – божественну славу; вона ж віщує майбутнє тим, хто вміє почути її таємну мову. Вона знає все на світі: про сотворення Світу, Неба і Землі, про богів Праві, духів і героїв, людей і звірів. Її уявляють як прекрасну крилату діву у військових обладунках, яка своїм співом вселяє в воїнів прагнення до перемоги над ворогами. Недаремно вона ще має й ім'я Перуниця – подруга Перуна. Мати Слава золотим крилом покриває воїнство своє на полі бою – це Вона прообраз Покрови, захисниці українських козаків. Це Вона дарує вчення  про Священний Героїзм.

Лебедина вдячність усім, хто відчув Лебединий змах крил Матері Слави,  Птице-Діви Київської Русі

Мабуть, уже на часі замислитися, чому немає більшої ненависті в світі, ніж ненависть невігласів до знань, до Правди, до Вишньої Істини. Поміркуймо, чому в наших народах занедбаний культ предків, збіднілі родові почуття. Зрозуміймо, що йде незрима тотальна війна. І вищим її проявом є світоглядна війна у формі війни символів, адже символ – це сконцентрований світогляд. Ліквідація й замовчування наших прадавніх символів означає знищення наших родів. Історію не завадило б вивчати й через свій родовід, через пам’ять предків, щоб не піддаватися впливам кремлівських казочок-балачок про те, що є первинним – прадавня Арантія–Україна–Русь чи Росія, Київська Русь чи Московія. Вивчаймо свій родовід, вивчаймо справжню історію свого народу. Згадуймо свої пракорені, свою Прабатьківщину! Вона чекає нашого пробудження  від віковічного полону омани. Поспішаймо, не вагаймося!

Прокидаймося від мороку, від чар Морфію. До того ж закликаємо і братів–росіян. Щоб не було глумління світу з дружнього російського народу, бо він того не заслуговує. І дуже скоро це зрозуміє. Тоді напевно не захочеться зазіхати на чуже.

Сподіваймось і радіймо тому. Радіймо, що історична справедливість і істина восторжествують.

Першовитоки слов’янства, закорінені на нашій Прабатьківщині–Україні, сягають у сиву давнину часів могутніх Арантії–Орії, Скіфії–Трипілля, Русколані–Русі.

Негоже так глумитися над Ненькою сусідам-росіянам. Бо ж вона – сива Матір–Прабатьківщина випливає з минулого в прийдешнє й несе Вість усім своїм дітям–русичам, нащадкам аріїв, тим, хто зберігає першопочатки людської працивілізації Артанії–Трипілля: триматися разом проти спільного ворога – губителя родів слов’ян–аріїв. А тим, хто наслідує метрополію Матір–Київську Русь, і ще зовсім молоді, як Московія–Росія, не радить навіть намагатися зіштовхнути лобами й розсварити дружні народи.

Дамо відсіч усім лжевченим від історії, усім мракобісам – творцям імперського бутафорського міфу. Хай пощезне ворог України–Русі та Московії–Росії. Прокидаймося, брати й сестри! Згадуймо свої пракорені, свій  родовід, славетну Прабатьківщину. Дослухаймося Серця, прислухаймося до Неба. Тоді й матимемо квітучі країни й щасливі народи у Колі Лебединому, у Колі Миру, Дружби та Злагоди.

А тим, хто зухвало прогнозує, що Україна не спроможна бути самодостатньою незалежною державою, хотілося б нагадати, що імпульс цивілізаційного творення споконвіку був і залишається саме на нашій прадавній землі України–Русі (що, вочевидь, і не дає спокою кремлівським загарбникам).

Велике світло волі займається над Україною–Оріяною, життєсяйне Сонце-Ярило  золотим пером Жар-птиці пролітає над ланами та луками, відроджуючи  велетенський дух славетного війська лебединого Ясуні-Перуниці. І наша свята земля Україна–Русь дуже скоро покаже усім своє прадавнє обличчя Матері Слави, яка ніколи не скориться зухвалим витівкам своїх дітей-розбишак, а навпаки провчить, навчить і застереже навіки вічні. Бо вона Горня, Вільна, Могутня і Всезнаюча. Була, є і буде!

Мудрість Оріянської волі Київської Русі відроджує розтоптану лиходіями духовність  золотоперим сонячним сяйвом-світлом. Матір Слава вже виблискує своїм Обережним Колом–Денницею, б’є божественним молотом по скелях невігластва, відкриває шлях до криниць прадавньої Мудрості-Істини! Стрічаймо Софію–Пріснодіву. Славімо Цну–Покрову, Премудру Чистодіву. Незабаром відбудеться Схід Сварги на Небосхил Арантії–України. Світ заніміє від подиву й захоплення, побачивши могуть і сяйво України–Русі, яка явить і Заходові, і Сходові Світанок–Зоряницю Нового світу.

Матір Горня закликає українців–черкасів, нащадків славних арійських родів відроджувати родові криниці мудрості, знання й славу ратних подвигів, а також очищувати джерела своєї свідомості, формувати світогляд відповідно до Вишньої Мудрості Софії –Пріснодіви.

Станьмо цнотливими по відношенню до свого духу, до своєї душі, до свого тіла. Будьмо гідними Матері Слави, Берегині Родів, Їі Цноти. Чистодіва, Матір Небесна благає нас пам’ятати, що націю, яка береже цнотливість неможливо перемогти. Тому що тільки духовний рівень  народу спроможний сягнути небес, і стати гідним Покрови Матері Слави, Берегині-Хранительки Родів  України–Русі, що випливає з минулого у прийдешнє. 

Пробуджується Велетенський Дух прадавньої Аранти–Трипільської Праукраїни – працивілізації слов’ян-арійців. Нарощує потугу й розпросторює крила  Душа-Либідь Украіни-Русі. І хай поки що завадили злетіти у Небо першому супутнику України – металевій птасі «Либідь», не будемо засмучуватися з цього приводу.

Україна споконвіку обласкана і обдарована Небом.

Справжня Птаха-Блискавка, Ясуня-Либідь уже готується до злету разом з нами, її лебединцями–богунцями. Відчуймо Її Подих, почуймо Їі заклик, радіймо Її поверненню з Вирію на радість цілого світу! А стартовим майданчиком та центром управління польотом волелюбної Душі–Либеді, Птиці–Діви Київської Русі, самим Небом обрана Україна–Русь – священна земля Оріяни-Арантії, земля Великих Лук, земля славетних українських черкасів–козаків, вільних ясунів Запорозької Січі.

Радіймо! Єднаймось! Злітаймо!

Синє Небо дивиться Оком-Сонцем на дітей своїх, на Роди арійські. Дивна Птаха  летить до нас і несе добру новину–вість, що прийшов час проречений, час пробудження Родів Слов’янських. Розгортає свої крила Мати Слава, Покровом своїм обгортає роди наші, щоб джерела Небесні напували мудрістю люд, щоб серце повнилося любов’ю й міцнів дух! Славімо Матір Небесну, Пріснодіву Богородицю! Вшановуймо Матір Хранительку родів Слов’янських! Слава Матері Сва, Либеді Небесній!

...Фахівці передбачають, що суперечка Русі з Московією завершиться перемогою України. Те ж  саме прогнозують і  українські астрологи. Будьмо певними.

Слава Україні–Русі, Матері Слава! Хай Сонце-Сур’я освітить наш шлях до перемоги, до вільної країни, до відродження славетного арійського простору.

*     *     *
ІНШІ СТАТТІ МІРИ КИЄВЕЦЬ ТА ДАНИ ЛИБУШЕ:

ПРОРОЦТВО ЛИБЕДІ: СИМВОЛІЧНИЙ ЗНАК ОЧИЩЕННЯ УКРАЇНИ

ОБЕРЕЖНЕ КОЛО ЛИБЕДІ

ТАВРИДА–ЛИБІДЬ: ЛЕБЕДИНИЙ ФОРПОСТ СВІТЛИХ СИЛ
 
ТРИВОЖНЕ НЕБО НАД ЛЕБЕДИНИМ ЦАРСТВОМ – УКРАЇНОЮ
 
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА В САКРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ–РУСІ