Майдан-3 буде революцією озброєних до зубів інтелектуалів

Після апофеозу свята демократії, що відбулося 25 травня 2014 року, народ почав поступово відходити від чаду і здивовано запитувати: Що це було?

Для здивування є вагомі причини, адже ще два місяці тому українці масово підтримали Майдан: революцію гідності, український націоналізм, переформатування системи, ліквідацію олігархічної влади, відділення влади від бізнесу, несприйняття Партії регіонів і Московського патріархату (як кажуть в народі – МП ФСБ). А тепер вони обрали президентом (увага!): 

1) засновника Партії регіонів,
2) прихожанина і спонсора МП,
3) олігарха, який найбільше збагатився саме за влади Януковича,
4) міністра уряду Азарова,
5) українофоба, який навіть публічно вимагав, щоб українці покаялися перед євреями за неіснуючі злочини.

Зазвичай, навіть одного з цих пунктів було б достатньо для отримання учасником виборчих перегонів «вовчого білета», натомість українці обрали своїм президентом носія усієї цієї гримучої суміші, дружно проігнорувавши кандидатів від Майдану. Чому?

Коли інтелектуали поводяться як ідіоти

Пояснення криється в розумінні базових інстинктів людини і поточному стані українського народу. Почнемо з того, що людина є соціальною істотою, понад те: еволюційною одиницею Homo sapiens є не сім’я, а популяція, тобто народ. Відповідно, базовим інстинктом людини є прагнення до єдності, яка відкриває нові можливості для тісної взаємодії і взаємодопомоги.

Основою єдності є інформаційна взаємодія, а вона забезпечується тільки тоді, коли члени спільноти перебувають на одному психоінформаційному рівні, як кажуть, «на одному рівні вібрацій». Подібним чином для сприйняття радіопередач на довгих хвилях треба мати довгохвильовий приймач, а не короткохвильовий чи FM.

Проте будь-яка спільнота складається з людей, які суттєво відрізняються за своїми розумовими здібностями. То як досягнути єдності? Швидко піднятися на вищий рівень мислення неможливо, тож залишається єдиний вихід: вся спільнота опускається на рівень найменш розумної людини. В результаті інтелектуальний рівень такої спільноти визначається рівнем найменш розвиненої людини. Зливаючись з натовпом, навіть інтелектуали поводяться як ідіоти. 

Психологія натовпів: навіюваність і консервативність  

Вперше цей феномен детально описав Гюстав Лебон у своїй праці «Психологія натовпів» (1895). Прагнення спільноти до єдності він назвав «психологічним законом духовної єдності натовпу» і звернув увагу на навіюваність як фундаментальну властивість натовпу. При наявності зовнішньої загрози прагнення до консолідації і вразливість до навіювання різко посилюються.

Значний розвиток ідей Лебона здійснив Серж Московічі, який у своїй праці «Доба натовпів» (1981) зробив дуже важливе для нашої теми зауваження: натовпи консервативні, їхня революційність завершується реставрацією того, проти чого вони рішуче виступали. При цьому він констатує, що нині нема потреби збирати натовпи на виокремленій території, адже завдяки засобам масових комунікацій кожна людина, навіть перебуваючи вдома, вже є членом натовпу нового типу.

Фундаментальною ознакою натовпу є його неструктурованість, аморфність. Стосовно народу такий аморфний стан називається етносом – на відміну від структурованого стану нації. Ось як про це писав видатний український політолог Ольгерд Бочковський: «Народ — це, так би мовити, націотворчий сирівець, з якого може розвитися нація. Народ — це етнографічна, національне не викристалізувана ще маса. Нація ж — масово усвідомлений й організований колектив. Народ — це етногенний розчин; нація — це викристалізуваний суспільний агрегат» (Вступ до націології, ~1932).

Етнос – натовп нового типу

Майдан-2014 можна розглядати як народження нового українського етносу. З причини властивої етносам аморфності вони поводяться подібно до натовпів.

По-перше, натовпи консервативні, тому Майдан не спромігся навіть повернутися до традиційного сонячно-блакитного прапора, натомість до кінця стояв під синьо-жовтим прапором паразитичної держави, за переформатування (тобто ліквідацію) якої він виступав.

По-друге, подібно до натовпів, в ситуації загрози, коли конче потрібна єдність, колективний інтелект етносу опускається до найнижчого рівня. Це пояснює, чому на президентських виборах співучасниками лохотрону стали не тільки «пересічні обивателі», а й освічені люди. І на це нема ради, бо доки існує «натовп нового типу», доти від буде вразливий до зовнішнього керування.

Маніпуляція здійснюється у три ходи: 1) суспільство залякується справжньою чи вигаданою загрозою, 2) задля самозахисту воно інстинктивно консолідується на найнижчому інтелектуальному рівні, 3) після інтелектуального обвалу з цим «колективним ідіотом» можна робити все що завгодно.   

Питання: чи можливо цьому ефективно протидіяти? Так, можна. Для цього треба аморфний, неструктурований український етнос перетворити на «викристалізуваний суспільний агрегат» – на структуровану націю. Іншими словами, киселеподібний етнічний натовп треба перетворити на структуровану національну організацію.

Нація – антинатовп

Структурованість нації полягає в тому, що вона складається з соціальних клітин – громад, в яких люди особисто знають один одного, займаються спільною діяльністю і спроможні оцінити один одного.    

Етнос можна уявити у вигляді корабля з корпусом без перегородок: якщо десь з’являється пробоїна, то вода легко його затоплює. Натомість нація – це корабель з герметичними відсіками, що робить його стійким до пробоїн. Це дуже груба, механічна аналогія: насправді перевага нації над етносом значно більша. В деяких важливих ситуаціях етнос і нація взагалі поводяться  протилежним чином, зокрема, в ситуації серйозної загрози нація не лякається, а мобілізується і переживає інтелектуальний підйом.

Яким чином? Ми вже згадували, що в соціальних клітинах люди знають один одного, відтак мають природних лідерів, думка яких авторитетна. Лідери взаємодіють з іншими лідерами і також знають, хто чого вартий. Невимушено вилаштовується етномережа з неформальною ієрархією лідерів.

У мирний час кожен займається тим, що його цікавить. Проте в ситуації кризи етномережа спроможна миттєво створити формальні структури, мобілізувавши для їх керування компетентних людей, до яких є довіра.  Таким чином, нація має розвинену систему соціальних ліфтів, яка активізується в ситуаціях загрози, відтак інтелектуальна піраміда не обвалюється  (як це властиво для етносів), а випростовується, вибудовує нові поверхи і тягнеться догори. Тому інтелектуальний рівень нації визначається інтелектуальним рівнем найрозумніших її членів.  

Тепер виникає практичне питання: як перетворити аморфний етнос на структуровану націю? Тут є три головні напрями роботи: ідеологія, вибори, самоорганізація громад.

Національний солідаризм – солідерство націоналістів

По-перше, народ має усвідомити, що зараз він перебуває у стані етносу, а для радикального поліпшення свого життя йому треба сформувати націю. Це інформаційний, просвітницький, ідеологічний напрям  роботи.

Ідеологію перетворення етносу на націю ми називаємо національним солідаризмом, який передбачає висування лідерів та їх активну взаємодію – «со-лідерство». Багато корисного для нової української нації можна взяти у Швейцарії з її досвідом масової народної самооборони, самоврядування і державного суверенітету без ЄС і НАТО.

Вибираємо тільки тих, кого знаємо

По-друге, потрібно створити докорінно іншу систему формування владної вертикалі. Первинним носієм влади є окрема людина, яка для виконання громадських і державних справ делегує частинку своєї влади іншій людині. Проблема в тому, що за нинішньої виборчої системи людина персонально не знайома з тим, до кого потрапляє ця її частинка влади, а між виборцями і обранцями є посередник – мас-медіа. Кожен знає: де з’являється посередник, там виникає ґрунт для зловживань. В результаті вибір людей некомпетентний, тобто вибору як такого й нема. Вся існуюча система виборів – це ілюзія. Вибір компетентний тільки тоді, коли людина персонально знайома з тим, кого вона обирає.

Окрім того, є речі, які треба робити особисто, наприклад, зачинати дитину чи влаштовувати її до дитячого садочка. Відповідальні батьки мають пересвідчитися, що доручають дитину надійним вихователям. Подібно зі своєю частинкою влади: її можна віддавати тільки в надійні руки, інакше вона буде використана проти вас.

Це означає, що прямі вибори мають бути замінені багаторівневим делегуванням, коли громади висувають своїх сотників, сотники зі свого середовища висувають полковників, полковники – кошових, кошові – гетьмана. Причому вага голосу кожного сотника, полковника та кошового визначається кількістю людей, які делегували їм свою владу. За такого підходу виключається небезпека того, що між громадянином і делегатом всунуться маніпулятивні мас-медіа, а до органів влади проникнуть паразити або ворожа агентура.   

Свою владу треба захищати

По-третє, треба масово розгорнути формування громад – як територіальних, так і за інтересами – в яких люди особисто знайомі і спроможні один одного оцінити. Для цього треба знайти максимально простий принцип такої самоорганізації.

Враховуючи віковічну українську традицію і поточну ситуацію воєнної загрози, яка ще триватиме для України протягом десятиліть, можна стверджувати, що первинним носієм влади є власник легальної вогнепальної зброї. Тобто тільки легально озброєний громадянин має право обирати і бути обраним, тому що:

– він спроможний захистити свої рішення, а тому є реальним носієм влади, яку від нього не відбереш;

– він є соціально зрілим і психічно здоровим (інакше не отримає дозвіл на зброю),

– він є економічно спроможним, адже придбання зброї та її утримання вимагає певного матеріального рівня.

Озброєність є потужним чинником духовного об’єднання людей, між ними легко виникає своєрідне «братство зброї». Осередки з принаймні трьох власників легальної зброї можуть стати центрами кристалізації нової української нації з новим суспільно-політичним устроєм.

Нова аристократія

Формування структурованої нації – це мета українського національно-визвольного руху, сучасними етапами якого стали Майдан-1 і Майдан-2. Остаточну крапку має поставити Майдан-3. Яким він буде?

Як відомо, є три головні типи державного устрою, які мають тенденцію чергуватися: новий цикл започатковує аристократія (влада кращих), після неї приходить демократія (влада всіх), яку змінює охлократія (влада гірших). Після цього знову настає час аристократії.

Є три головні ознаки аристократії: гідність, націоналізм, інтелектуальність. Майдан-2 був революцією гідності й сумбурного націоналізму. Майдан-3 буде революцією озброєних до зубів інтелектуальних націоналістів. На відміну від попереднього Майдану він буде безкровним, адже насильство провокується беззахисністю, натомість озброєність заохочує до миру.    

Банзай! По-нашому – Хай Буде! 

ТНМК. Банзай! (mp3, 4,56 Мб)