Всі хто його знав, скажуть, що він був незвичайною людиною. Умів дивитися на повсякденне життя з погляду вічності. Що б не робив, дбав, аби справу його рук, розуму та таланту помітили прийдешні покоління українців. Свій захват героями історичними та новітніми зазвичай вкладав у фразу «які люди – легенди!». Та він і сам був легендою. З ним ставалося багато такого, що просто не могло статися з більшістю людей. Наприклад, народження трьох доньок в один день. Так склалося, що ту новину Сашкові принесли колеги-журналісти, і він, вічний жартівник, сприйняв і її як жарт.
В Україні Кривенка пам’ятають не лише як журналіста, а передусім як здібного медіа-організатора. Його першим проектом була газета «Пост-Поступ», що виходила у Львові і якою ще 15 років тому багато людей зачитувалися навіть у російськомовному Донбасі. Пізніше були телевізійні «Вікна», журнал «ПІК», «Громадське радіо». Сашко жив проектами, які зазвичай випереджали час. Попри прагнення слави, залишався сором’язливим і совісним. Витвори журналістського мистецтва – і свої, і чужі - Кривенко шанобливо називав ТЕКСТАМИ. Про Україну (як зрештою і про все інше) говорив ніби жартома і називав «ненькою». Дуже хотів любити її, але не такою, якою вона була 15 років тому, коли Сашко написав такий собі маніфест «Маргінальна моя Україна». І не такою, яку він полишив 5 років тому, відійшовши у кращий із світів. Такою, МАРГІНАЛЬНОЮ, Україна залишається і нині. А Сашковий маніфест залишається актуальним. На жаль.
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
«Маємо вже досить маргінальної, забиченої, вузьколобої України. Я люблю іншу»
Світ:
08051202s.jpg
В Україні Кривенка пам’ятають не лише як журналіста, а передусім як здібного медіа-організатора. Його першим проектом була газета «Пост-Поступ», що виходила у Львові і якою ще 15 років тому багато людей зачитувалися навіть у російськомовному Донбасі. Пізніше були телевізійні «Вікна», журнал «ПІК», «Громадське радіо». Сашко жив проектами, які зазвичай випереджали час. Попри прагнення слави, залишався сором’язливим і совісним. Витвори журналістського мистецтва – і свої, і чужі - Кривенко шанобливо називав ТЕКСТАМИ. Про Україну (як зрештою і про все інше) говорив ніби жартома і називав «ненькою». Дуже хотів любити її, але не такою, якою вона була 15 років тому, коли Сашко написав такий собі маніфест «Маргінальна моя Україна». І не такою, яку він полишив 5 років тому, відійшовши у кращий із світів. Такою, МАРГІНАЛЬНОЮ, Україна залишається і нині. А Сашковий маніфест залишається актуальним. На жаль.
ОБКОМ
Стаття Олександра Кривенка «МАРГІНАЛЬНА МОЯ УКРАЇНА»
В тему:
Сашко. Памяти Александра Кривенко (рос. мовою)
Загинув Олександр Кривенко
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)