Культурну політику великою мірою зумовлює тлумачення предмета культури. Так вважають авторитетні європейські експерти Франсуа Мантарассо і Чарлз Лендрі, автори праці «21 стратегічна дилема культурної політики». Отже, розмову про нову культурну політику, яку вже понад півроку здійснює Міністерство культури і туризму України, почнемо зі спроби визначити, що ж саме вкладаємо в поняття культури.
Усі ми хочемо жити в країні, в якій можна було б пишатися не тільки «славним минулим», а й сьогоденними здобутками і переконливими перспективами в майбутньому. У цьому контексті роль культури не можна переоцінити, оскільки саме вона формує нашу свідомість. Від культури залежать наші ідеали та амбіції, якість і стиль життя та мислення, якість наших стосунків. Культура — це, власне, базові цінності, смисли, етика та способи нашої поведінки. Все це зумовлює якість нашої професійної роботи і таким чином впливає на якість економіки. Адже не економіка створює людей, а люди створюють економіку. А хто створює людей? Культура! Врешті, культура існує там, де є людина. Саме людина є продуцентом, споживачем і носієм культури. А відтак і творцем людського в собі. Та й сама історія розвитку людства є не чим іншим, як історією становлення людського в людині. Дослідники слушно називають культуру другою природою. Тому культура і є стратегічним інструментом творення нашого майбутнього!
Культура — це нерозривна єдність традиції та інновації, це збереження своєї сутності й одночасно розвиток. І в даній ситуації ми перебуваємо у сприятливій системі координат, коли стилістика нового уряду — це розвиток і рух уперед, в ідеальне майбутнє, а президента — збереження цінностей і традицій, фактично збереження себе в цьому майбутньому! У контексті державної політики завдання міністерства якраз і полягає в тому, аби генерувати таку культурну політику, яка забезпечуватиме рух уперед самобутній і сильній Україні.
Коли садівник плекає новий пагонець, він уже бачить майбутнє дерево з розкішною кроною, він уже потурбувався про ґрунт, зважив на холодні зими й посушливе літо, в якому ростиме нове дерево. Це і є стратегічний підхід: коли ми плануємо великими періодами і ясно бачимо свою мету, тоді можемо відповідально розподіляти ресурси й зусилля для її досягнення. Готуймося терпляче плекати наш сад, але й будьмо готові до несподіванок, які можна чекати від природи.
ЧИ УСВІДОМЛЮЄМО МИ, КУДИ ЙДЕМО?
В основу діяльності міністерства ми кладемо стратегічне бачення і ставимо мету максимально закласти ті основи культурної політики, які орієнтуються не на кон’юнктурні цілі, а на інтереси нації в цілому. Ми усвідомлюємо, шануємо і осягаємо напрацювання наших попередників — насамперед культурологічні праці Івана Дзюби, зокрема його статтю «Чи усвідомлюємо ми українську культуру як цілісність?» Наша програма полягає в закладанні цеглин незворотності культурної реформи. В результаті маємо усвідомити найголовніше — хто ми? куди йдемо? навіщо?
Якщо ми хочемо жити в сильній Україні, то об’єктивно маємо сказати, що хочемо жити в українській Україні! Адже неможливо бути сильними, коли ми не є самими собою. Тобто бути сильною і українською Україною — це речі, які обумовлюють одна одну. Україна не може бути сильною, якщо вона буде не українською, а американською чи російською. Тоді вона просто не є Україною. І якщо буде слабкою — теж не буде Україною. Якщо не буде собою, то програє в змаганнях із глобалізмом. Але хай як це парадоксально, саме глобалізація виявила такий цікавий тренд, як потяг до індивідуалізації. Унікальність стає чинником конкурентоспроможності. Саме ці тенденції дають нам можливість перетворити наші колишні слабкості на сильні сторони. Однією з проблем нашого культурного розвитку залишається відірваність значної частини наших діячів культури від активного світового культурного процесу. Але ця ізольованість, яка була вимушеною (згадаймо есе Ліни Костенко «Геній в умовах заблокованої культури»), змусила наших митців витворити особливий тип світобачення, який несе багато життєвих імпульсів, що можуть зовсім по-новому зазвучати в глобальному світі. В цій ситуації, зумовленій тривалим невизнанням тих, хто творив іншу, неофіційну культуру, нагромадився потенціал, завдяки якому наші художники й музиканти здобувають визнання у світі. Настав час їм допомогти, систематизувати процес просування українських митців і українського культурного продукту у світі. Тому не маємо підлаштовуватися під умовні стандарти й ховати власну ідентичність — треба її розуміти й гідно представляти свою унікальність.
Безумовно, ми прагнемо стати активним гравцем європейського культурного простору. І завдання, над яким нині працюємо, — це перетворити нас зі споживача культурного продукту на його виробника і партнера світового культурного обміну. Визнаючи й шануючи здібності нашого народу до інтелектуальної та мистецької праці, його мрійливість, романтичність і те, що дослідники позначають терміном «кордоцентричність», маємо реальні підстави виношувати амбітне бачення наших лідерських позицій у світі, коли творцями будуть не роботи, а знову люди. В епоху, яку називають постінформаційною, нам саме час закидати якір у майбутнє — посилати сильні ідеї і з такою позицією йти у світ. Тому я й наголошую, що національна культура — це і є національна ідея! Саме в ній закодовано підвалини нашої культурної та загальнонаціональної стратегії.
Ми вже виконали перший етап нашої національної ідеї — маємо незалежну державу. Проте чи «пануємо ми, браття, у своїй сторонці», як заповів у тексті Гімну України Павло Чубинський? Тепер настав час навести лад у своїй хаті, вибудувати систему в усвідомленні своїх цілей, завдань, можливостей, механізмів і ресурсів. Тільки тоді зможемо перейти до реалізації третього етапу розгортання національної ідеї — стати органічним регіональним лідером для навколочорноморської спільноти і балточорноморського поясу. Ця органічність має історичні передумови у вигляді великого шляху «із варяг у греки» й спирається на міцний фундамент багатства нашої землі, таланту наших людей і багатовікову культурну традицію.
НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПОТРЕБУЄ ЗМІН
Нам випало жити в період гострої цивілізаційної кризи культури в масштабі Європи і всього світу, яку, можливо, ми не так уже й відчуваємо, оскільки звикли перебувати в умовах перманентних політичних та економічних криз національного масштабу. Але ми повинні усвідомлювати, що будь-яка криза несе в собі і великі можливості. Маємо скористатися своїм шансом сформувати новий національний культурний проект. Це проект молодого амбітного суспільства постіндустріальної доби, яке переросло період загумінковості, хуторянства, провінційності і прагне нового простору.
Нова команда Міністерства культури і туризму бачить своє завдання в тому, щоб сприяти процесу народження нового національного проекту, можливо — навіть простимулювати його. Дати можливість проявитися й зреалізуватися тим, хто здатен генерувати складові нового культурного процесу в усіх сферах мистецької і, ширше, творчої діяльності; консолідувати цих суб’єктів навколо нашої культурної стратегії. Це принципово відкритий проект. Ми бачимо свою роль у каталізації процесу, результатом якого має стати прихід нової генерації, молоді на ключові позиції принаймні в державному секторі культури.
До цього необхідно підготуватися насамперед морально. Це не просто зміна поколінь, це передусім зміна пріоритетів, ментальна перебудова — процес звільнення від одних стереотипів і вироблення інших. Перед нами — непростий і нелегкий шлях модернізації, переосмислення української національної культури, її позиціювання у світовому культурному просторі як самобутньої та самодостатньої системи.
Ментальні трансформації будуть підсилені наполегливою інформаційною кампанією, яку саме розробляє міністерство. Ми розгортаємо широку громадську дискусію про нову культурну політику, як це й передбачено процедурою Національного звіту України для Ради Європи. До речі, це є частиною процесу, який успішно здійснювали наші попередники.
А от щодо організаційної та інституційної підтримки нової генерації — тут на нас чекає дуже копітка й делікатна робота. Опікунство і шефство тут не пройдуть. Нова творча особистість постає через можливість самовиразитися, самореалізуватися, і дуже часто — через бунт. Ми прагнемо зробити більше майданчиків для таких творчих маніфестацій. І мова навіть не про підтримку окремих проектів, конкурсів чи фестивалів як, наприклад, «Відкрита ніч», який ми всіляко підтримуватимемо й надалі. Ідеться про створення механізму заохочення творчих ініціатив, який діятиме системно, незалежно від зміни політичної кон’юнктури в країні. Для цього ми повинні створити відповідне нормативно-правове поле.
НОВА КУЛЬТУРНА ПОЛІТИКА…
На нас чекає комплексна управлінська реформа, яка включає методологічну, законодавчу та інституційну сфери.
Зміни почалися з принципів роботи самого міністерства. Запроваджується методологія стратегічного менеджменту та соціального маркетингу культури. Створено команду радників, яка працює в режимі мозкових штурмів. Ми плануємо створити підрозділ для розробки, здійснення, консультування і тренінгів задля впровадження найперспективнішої форми сучасного управління — програмно-проектного менеджменту. Цей метод дає можливість, встановлюючи стратегічні напрями прориву, контролювати досягнення мети, а також терміни, ресурси і якість. Таким чином ми залучимо нові інтелектуальні та креативні ресурси у розвиток міністерства і всієї культурної галузі. Таку роботу мав би виконувати Центр проектного менеджменту української культури.
Для розв’язання нових завдань у напрямах стратегічних проривів ми ініціюємо створення Національного інноваційного фонду української культури. Він має стати ключовим інструментом інноваційно-стратегічного напряму культурної політики. Він має фінансувати національні стратегічні програми, які на конкурсній основі реалізуються через грантові та операційні проекти. Ухвали про надання грантів повинна приймати громадська рада експертів. Особливий статус Фонду дозволив би йому акумулювати кошти з різних джерел, наприклад: з державного і місцевих бюджетів; з неоподатковуваних пожертв меценатів і благодійників; від спеціальних відрахувань з продажу алкогольно-тютюнових виробів, послуг грального бізнесу, продукції закордонних культурних індустрій в Україні; зі зборів від організації спеціальних лотерей та аукціонів, а також штрафів за порушення законів про культуру. Гранти Фонду повинні мати доповнювальний характер. Наразі розроблено концепцію діяльності цієї структури, відбувається підготовка відповідної нормативно-правової бази.
З кожним роком Україна дедалі гостріше відчуває потребу в центральній координуючій структурі, яка б сприяла діяльності агенцій, спрямованій на поширення українських культурних цінностей як в Україні, так і в усьому світі. Така структура, а саме Національна агенція промоції української культури, могла б активно співпрацювати з громадськими та комерційними організаціями на основі агентських угод. Зрозуміло, що це має бути авторитетна державна організація, яка матиме реєстр усіх значних представників актуального українського мистецтва, відстежуватиме найсучасніші тенденції культурного життя в Україні і світі, сприятиме впровадженню національних культурних стратегій.
Управлінська реформа стосуватиметься і структурних змін самого міністерства, яке має стати органом формування та реалізації державної політики в галузі культури, виступати своєрідним мостом між державою і культурно-мистецьким середовищем, формувати сприятливе середовище для розвитку національної культури. З цією метою створюються нові й зміцнюються існуючі структурні підрозділи міністерства, що мають опікуватися культурними інноваціями, розвитком національних культурних індустрій, мовною політикою, взаємодією з недержавними культурними організаціями. Буде створено сектори мистецьких конкурсів, премій та з організації конкурсів на отримання грантів, департамент культурних комунікацій і розвитку, управління культурних стратегій та інноваційної політики, сектори моніторингу і досліджень культурно-інформаційного простору, стратегічного планування та реформ, культурного розвитку села, взаємодії з міжнародними організаціями та європейським співтовариством тощо.
***
Міністерство продовжує працювати над удосконаленням правової бази культури і вдосконалює форми та механізми фінансової підтримки культурно-мистецьких проектів.
Вже подано на погодження до центральних органів виконавчої влади проекти законів України «Про культуру»; «Про національний культурний продукт»; «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення сприятливих умов для розвитку національної кінематографії». Подано проект «Концепції Державної програми розвитку культури і мистецтва на 2009—2013 роки, а також проекти законів «Про концепцію Загальнодержавної програми розвитку національної кіноіндустрії на 2008—2011 роки», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини», «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу»; «Про внесення змін до Закону України «Про курорти», «Про внесення змін до Закону України «Про туризм», «Про внесення змін до Закону України «Про музеї та музейну справу».
Таким чином невдовзі матимемо своєрідний кодекс законів про культуру, які дадуть змогу вирішити такі завдання, як закріплення в культурній сфері нових практик, що відповідають духові часу і потребам України.
Важливим стратегічним напрямом для розвитку культурної сфери уряд визначив формування цілісного національного мовно-культурного простору, що має ґрунтуватися на утвердженні української мови у всіх сферах суспільного життя, на забезпеченні присутності національного культурного продукту в належних обсягах на вітчизняному ринку. Реалізація цього стратегічного завдання передбачає, зокрема, ухвалення та практичне втілення Концепції мовної політики України, нового Закону України «Про державну мову», змін до Закону про ратифікацію «Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Потрібно забезпечити неухильне дотримання мовного законодавства в інформаційно-культурному просторі України. Треба також надати можливість російськомовним громадянам міст Сходу і Півдня опанувати державну мову через мовні курси, створені при закладах культури (бібліотеках, вищих навчальних закладах, театрах, науково-методичних центрах тощо). У справі втілення державної мовної політики нам не потрібно перед кимось виправдовуватися. Наші дії мають бути принциповими, послідовними й наступальними, бо вони базуються на Конституції України і національних інтересах.
Ключовим моментом, що визначає конкурентоспроможність культури, є якість та різноманітність національного культурного продукту. Саме це стане основним критерієм у державній підтримці культурних ініціатив. Тому дуже важлива роль в цій обоймі законодавчих ініціатив відводиться законопроекту «Про національний культурний продукт». Цей закон розробляється як рамковий.
Держава повинна усвідомити свою відповідальність за створення гармонійного ринку культури та забезпечити справедливі умови для конкуренції українського виробника з потужними культурними індустріями Росії та США, які фактично домінують на нашому ринку. Мало того — тривалий час постать арт-менеджера, продюсера в нас узагалі перебувала «поза законом» — так наче й немає такого виду діяльності. А тим часом від цих фахівців, їхньої кваліфікації, добробуту, мотивації значною мірою залежить популяризація та просування набутків вітчизняної культури, донесення її цінностей до найширших верств суспільства. Отже, йдеться про запровадження прозорих і справедливих правил діяльності мистецького ринку України.
***
Дієвість пропонованого механізму мають забезпечити відповідні зміни в податковому, бюджетному, митному законодавстві. Особливо актуальним є створення сприятливого податкового й інвестиційного режиму для національного кінематографа. Для цього вже напрацьовано законодавчі пропозиції.
У тісному зв’язку із Законом «Про національний культурний продукт» вносяться зміни до Закону «Про благодійництво і благодійні організації». Ми переконані, що надавати істотні податкові пільги варто лише тим, хто підтримує національну культуру — дає кошти на відродження пам’яток або некомерційне українське мистецтво.
Підготовлено нове Типове положення про обласні управління культури, спрямоване на модернізацію цих структур (працюємо над вирішенням питання щодо надання їм статусу головних управлінь), а також проект постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.07 №996», якою передбачено створення при облдержадміністраціях окремого структурного підрозділу з охорони культурної спадщини.
Ми маємо багатющу спадщину етнічних традицій, обрядів, звичаїв, мистецьких ремесел, національної кухні — усе це є невичерпним ресурсом для влаштування фестивалів і свят, ярмарків ремесел, інших різноманітних заходів, котрі не лише виховують молоде покоління в національній духовній традиції, а й заохочують туристів, створюють робочі місця, стимулюють креативність, а в підсумку — формують яскравий образ України, де життя є цікавим, різноманітним і привабливим.
Цінною частиною єдиної культурної спадщини українського суспільства є культури всіх етносів, національних меншин, що здавна населяють Україну. Турбота про збереження культур і мов усіх етнічних груп та корінних народів належить до важливих завдань державної політики. Окрім уже традиційної підтримки численних культурно-мистецьких заходів, маємо намір створити в Києві Центр культур національних меншин. Передбачені законом заходи повинні сприяти перетворенню потужного культурного потенціалу, яким володіє наша країна, на культурний капітал.
Ми розуміємо, що Міністерство культури і туризму вже не може управляти державним сектором культури лише адміністративними методами, тому переходимо на роль координатора, залучаючи всіх гравців культурного процесу, співпрацюючи з комерційно-бізнесовим та громадським секторами. Вибудовування соціального партнерства — це чергова ключова реформа управління.
***
Партнерство з недержавним сектором культури — ключовий елемент культурної політики цивілізованих європейських країн. Так має бути й в Україні, якщо ми серйозно прагнемо до європейських стандартів.
Уже близько трьох років у сфері культурної політики плідно працює Центр розвитку «Демократія через культуру», з яким регулярно взаємодіє МКТ. Ця організація співпрацює з Радою Європи. Центр розвитку регулярно проводить конференції, семінари, тренінги завдяки яким представники культурної сфери України на практиці засвоюють принципи європейської культурної політики і своїми ініціативами долучаються до загальноєвропейського контексту. Так, у травні цього року, за підтримки МКТ, у Києві відбулася потужна конференція «Громади, націлені в майбутнє. Культура творить розмаїття» за участю експертів зі Швейцарії, Польщі, Іспанії, Росії, Румунії, Сербії, Болгарії. Результатом цього форуму стало ухвалення «Меморандуму творчих міст». На запрошення центру «Демократія через культуру» Україну відвідав керівник Дирекції з питань культури, культурної та природної спадщини Ради Європи Роберт Палмер. Триває регіональна програма РЄ «Київська ініціатива для демократичного розвитку через культуру Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови та України». Прикметним є й рішення Сенату Наглядової ради Європейського культурного парламенту провести сесію 2009 року саме в Києві. Отже, наші тези про регіональне лідерство України починають набувати реальних обрисів.
НАС ПИТАЮТЬ, А ЩО КОНКРЕТНОГО?..
З метою визнання світовою громадськістю Голодомору в Україні актом геноциду українського народу в ряді держав світу відбулися урочистості та заходи культурної програми пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр. Протягом квітня-червня такі акції відбулися в Ізраїлі, Великобританії, Нідерландах, Чехії, Словаччині та Польщі.
У програмі міжнародної співпраці ми не полишаємо надії на тісне партнерство з Росією. Це свідчить про нашу налаштованість на культурний діалог і професійну співпрацю, що підтверджує виставка «На вівтарі часу» — скульптура та народна ікона з колекції президента Віктора Ющенка, яка з успіхом пройшла в російській столиці у Музеї образотворчих мистецтв імені Пушкіна.
Міністерство культури і туризму активно готується до футбольного чемпіонату «Євро-2012». 13 лютого 2008 року уряд поклав на МКТ відповідальність за координацію підготовки готельної інфраструктури. Нам вдалося розворушити «сплячку», яка панувала у більшості приймаючих міст. Було проведено виїзні наради з питань моніторингу реалізації інвестиційних проектів щодо будівництва та реконструкції готельної мережі; здійснено моніторинг підготовки готельної інфраструктури у Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Харківській, Львівській і Київській областях.
***
Нині в полі уваги міністерства якість надання туристичних послуг та виконання суб’єктами туристичної діяльності ліцензійних умов. З початку 2008 року було анульовано понад 300 ліцензій на туристичну діяльність, понад 800 туристичних фірм попереджено про наявність порушень ліцензійних умов. Наша держава має міжнародні туристичні угоди з 54 державами світу і готує до підписання угоди ще з десятьма країнами. Нещодавно, під час візиту президента Мальти до України, ми підписали договір про співробітництво в галузі туризму.
Протягом 2009 року разом із нашими партнерами в більшості областей ми створимо інформаційно-туристичні центри у вигляді українських писанок. Орнаментика цих писанок відповідатиме традиційній стилістиці кожного регіону. В таких центрах туристи зможуть отримати інформацію, придбати сувеніри, замовити тур.
Сподіваюся, невдовзі потужними туристичними маршрутами стануть Батурин, де на осінь цього року готуємо відкриття Музею гетьманської слави у відреставрованому палаці Розумовських, Музею археології Батурина та завершення відтворення батуринської фортеці. Значно цікавішою для відвідувача має стати оновлена експозиція Музею Тараса Шевченка у Каневі, де теж закінчується реставрація. Ми ініціюємо надання статусу національного історико-культурному заповідникові «Поле Полтавської битви», паралельно йде робота над оновленням змісту діяльності цього закладу, відбувається переосмислення значення Полтавської битви в контексті європейської історії.
Саме в музейництві, яке завжди вважалося найконсервативнішою галуззю, мають відбутися радикальні зміни. Час підвищити соціальне позиціювання музеїв та змінити ставлення до них з боку активної частини суспільства. Нам необхідно подолати стереотип сприйняття музею як «території неуспішності», «складу старовини», «кладовища мистецтва» і сформувати образ привабливого та комфортного місця для самоосвіти, творчого спілкування й родинного дозвілля. Ці завдання буде розв’язано в рамках проекту «Живий музей», який планується запустити з наступного року.
***
Серед культурних індустрій, які вимагають активної підтримки держави, особливе місце посідає кінематограф. Тут відбуваються глибокі й конструктивні зміни. Державною службою кінематографії розроблені «Порядок визначення та надання державної фінансової підтримки виробництву, розповсюдженню, демонструванню національного фільму та поновленню і збереженню національної кіноспадщини», який найближчим часом буде подано на затвердження Кабінету Міністрів України, та «Порядок відбору літературних сценаріїв та кінопроектів, вибору об’єктів державної фінансової підтримки та здійснення державного замовлення в галузі кінематографії», який буде затверджено наказом Міністерства культури і туризму.
Нині у виробництві перебувають такі фільми: «Той, що пройшов крізь вогонь» (Михайло Іллєнко), «Кобзарі, або квіти мають очі» (Лесь Санін), «Одного разу я прокинусь» (Марина Кондратьєва), «Криза» (Валерій Ямбурський), «Зона» (Тарас Томенко), «А ви граєте в шахи?» (Валентин Васянович), «Пісня Галагана» (Олексій Росич), «Моя країна Україна» (52 короткометражні мультиплікаційні фільми про історію, звичаї та традиції регіонів України, режисер Степан Коваль за участі молодих мультиплікаторів).
Після рішення Конституційного суду України, низки дискусій з дистриб’юторами та демонстраторами сьогодні всі фільми іноземного виробництва перед розповсюдженням дублюються, озвучуються чи субтитруються українською мовою. Протягом 2008 року валовий збір від кінопоказів у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року зріс на 4%. Відповідно зростає і кількість глядачів (за прогнозними оцінками, ми очікуємо зростання кількості глядачів до 26 млн.).
До речі, про справи бюджетні. Істотні зміни відбулися в процедурі державних закупівель у сфері системи культури. Звільняються від тендерних процедур твори образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура, книги, періодичні видання та інші документи, зафіксовані на папері, магнітній, кіно- і фотоплівці, оптичних дисках або інших носіях інформації для поповнення бібліотечних фондів, твори і послуги для створення нових постановок (концертів), виготовлення вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів, твори і послуги, які закуповуються для безпосереднього проведення виїзних гастрольних заходів творчих колективів та виконавців.
Уперше за всю історію існування міністерства нам вдалося «вирівняти» бюджетний рік — покласти край залишковому принципу фінансування, рівномірно в часі розподіливши видатки на потреби галузі. Вперше поліпшилися структурні показники бюджетного фінансування — частка видатків розвитку зросла з 3,2 % до 6,8%. Міністерство поліпшило соціальне становище працівників галузі, забезпечивши підвищення їхнього статусу до 18-го
тарифного розряду. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» Міністерству культури і туризму України затверджено видатки в обсязі 1160242,7 тис. грн., що на 30% більше порівняно з минулим роком.
Розуміючи, що бюджетний процес є чутливим індикатором реальних змін, ми прагнемо забезпечити синхронність концептуального, нормативно-правового, адміністративного та прагматичного рівнів для успішної реалізації нашої стратегії. Ще раз наголошуємо на нашій принциповій відкритості й готовності до сприйняття всіх конструктивних зауваг і пропозицій.
ІНСТРУМЕНТИ МАЙБУТНІХ ЗМІН
Ми усвідомлюємо, що стратегічні реформи неможливо здійснити протягом короткого часу, але головне — закласти підвалини цього процесу, вибрати правильний напрям руху в майбутнє. Сподвижник Тараса Шевченка, видатний актор Михайло Щепкін казав: «Можна грати добре або погано, але найголовніше — грати правильно».
***
Узагальнюючи наші плани щодо напрямів культурних реформ, ми усвідомлюємо наскільки важливо не лише бачити мету, а й мислити технологічно. Тому насамкінець хотів би представити головні інструменти нової культурної політики.
Проривним стратегічним інструментом ми вважаємо довгострокові та середньострокові державні програми культурного розвитку. Не менш важливим є формування сприятливого нормативно-правового середовища для всіх гравців культурного процесу — авторів, митців, продюсерів, інвесторів, спонсорів, благодійників, меценатів, державних і недержавних та неприбуткових культурно-мистецьких організацій, а також засобів масової інформації, які фактично є головними промоутерами культурного процесу і нових мистецьких творів та подій. Третій, уже згадуваний раніше, інструмент — це закріплення нових культурних практик і методів управління в сучасних реформованих або новостворених інституціях — таких як, наприклад: Національний інноваційний фонд української культури, Національна агенція промоції української культури, Центр проектного менеджменту української культури, Національна академія менеджменту мистецтв і культурних індустрій, Інститут культурних стратегій тощо. Четвертий інструмент нової культурної політики є надзвичайно актуальним для демократичного і ринкового суспільства, особливо в умовах інформаційної доби, — це інформаційний менеджмент та соціальний маркетинг, які ми починаємо активно впроваджувати. Звичайно, міністерство не відмовляється від таких традиційних інструментів управління, як пряме адміністрування та бюджетне фінансування. Поруч із цим маємо намір застосовувати і більш тонкі та модерні інструменти, а саме: міжвідомче координування шляхом побудови горизонтальних зв’язків і проектної співпраці з іншими міністерствами; соціальне партнерство через залучення до виконання державних програм бізнесових та громадських організацій; інноваційне проектування, яке полягає у безпосередньому виконанні міністерством проривних операційних проектів; визначення перспективних напрямів соціокультурних досліджень з урахуванням досягнень соціального інжинірингу та футурології; вплив на формування нових навчальних програм з метою виховання митців та менеджерів для реалій завтрашнього дня; концептуальне ініціювання світоглядних парадигм, притаманних постіндустріальній та постінформаційній епохам.
Якщо говоримо про державне управління, то маємо розуміти, що культура — це ніжний інструмент. По суті, вона є живим організмом зі своїми циклами розвитку та згасання — і знову розвитку. Вибудовуючи систему культурного менеджменту, мусимо повсякчас пам’ятати слова Григорія Сковороди: «Не вчи яблуню родити яблука — вже сама природа її навчила, лише загороди від свиней, зніми гусінь і зріж сухі гілки». Тоді й отримаємо щедрий урожай. Це повною мірою стосується культури.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
Національна культура — це і є національна ідея
Світ:
08080201e.jpg
Культура — це нерозривна єдність традиції та інновації, це збереження своєї сутності й одночасно розвиток. І в даній ситуації ми перебуваємо у сприятливій системі координат, коли стилістика нового уряду — це розвиток і рух уперед, в ідеальне майбутнє, а президента — збереження цінностей і традицій, фактично збереження себе в цьому майбутньому! У контексті державної політики завдання міністерства якраз і полягає в тому, аби генерувати таку культурну політику, яка забезпечуватиме рух уперед самобутній і сильній Україні.
Коли садівник плекає новий пагонець, він уже бачить майбутнє дерево з розкішною кроною, він уже потурбувався про ґрунт, зважив на холодні зими й посушливе літо, в якому ростиме нове дерево. Це і є стратегічний підхід: коли ми плануємо великими періодами і ясно бачимо свою мету, тоді можемо відповідально розподіляти ресурси й зусилля для її досягнення. Готуймося терпляче плекати наш сад, але й будьмо готові до несподіванок, які можна чекати від природи.
ЧИ УСВІДОМЛЮЄМО МИ, КУДИ ЙДЕМО?
В основу діяльності міністерства ми кладемо стратегічне бачення і ставимо мету максимально закласти ті основи культурної політики, які орієнтуються не на кон’юнктурні цілі, а на інтереси нації в цілому. Ми усвідомлюємо, шануємо і осягаємо напрацювання наших попередників — насамперед культурологічні праці Івана Дзюби, зокрема його статтю «Чи усвідомлюємо ми українську культуру як цілісність?» Наша програма полягає в закладанні цеглин незворотності культурної реформи. В результаті маємо усвідомити найголовніше — хто ми? куди йдемо? навіщо?
Якщо ми хочемо жити в сильній Україні, то об’єктивно маємо сказати, що хочемо жити в українській Україні! Адже неможливо бути сильними, коли ми не є самими собою. Тобто бути сильною і українською Україною — це речі, які обумовлюють одна одну. Україна не може бути сильною, якщо вона буде не українською, а американською чи російською. Тоді вона просто не є Україною. І якщо буде слабкою — теж не буде Україною. Якщо не буде собою, то програє в змаганнях із глобалізмом. Але хай як це парадоксально, саме глобалізація виявила такий цікавий тренд, як потяг до індивідуалізації. Унікальність стає чинником конкурентоспроможності. Саме ці тенденції дають нам можливість перетворити наші колишні слабкості на сильні сторони. Однією з проблем нашого культурного розвитку залишається відірваність значної частини наших діячів культури від активного світового культурного процесу. Але ця ізольованість, яка була вимушеною (згадаймо есе Ліни Костенко «Геній в умовах заблокованої культури»), змусила наших митців витворити особливий тип світобачення, який несе багато життєвих імпульсів, що можуть зовсім по-новому зазвучати в глобальному світі. В цій ситуації, зумовленій тривалим невизнанням тих, хто творив іншу, неофіційну культуру, нагромадився потенціал, завдяки якому наші художники й музиканти здобувають визнання у світі. Настав час їм допомогти, систематизувати процес просування українських митців і українського культурного продукту у світі. Тому не маємо підлаштовуватися під умовні стандарти й ховати власну ідентичність — треба її розуміти й гідно представляти свою унікальність.
Безумовно, ми прагнемо стати активним гравцем європейського культурного простору. І завдання, над яким нині працюємо, — це перетворити нас зі споживача культурного продукту на його виробника і партнера світового культурного обміну. Визнаючи й шануючи здібності нашого народу до інтелектуальної та мистецької праці, його мрійливість, романтичність і те, що дослідники позначають терміном «кордоцентричність», маємо реальні підстави виношувати амбітне бачення наших лідерських позицій у світі, коли творцями будуть не роботи, а знову люди. В епоху, яку називають постінформаційною, нам саме час закидати якір у майбутнє — посилати сильні ідеї і з такою позицією йти у світ. Тому я й наголошую, що національна культура — це і є національна ідея! Саме в ній закодовано підвалини нашої культурної та загальнонаціональної стратегії.
Ми вже виконали перший етап нашої національної ідеї — маємо незалежну державу. Проте чи «пануємо ми, браття, у своїй сторонці», як заповів у тексті Гімну України Павло Чубинський? Тепер настав час навести лад у своїй хаті, вибудувати систему в усвідомленні своїх цілей, завдань, можливостей, механізмів і ресурсів. Тільки тоді зможемо перейти до реалізації третього етапу розгортання національної ідеї — стати органічним регіональним лідером для навколочорноморської спільноти і балточорноморського поясу. Ця органічність має історичні передумови у вигляді великого шляху «із варяг у греки» й спирається на міцний фундамент багатства нашої землі, таланту наших людей і багатовікову культурну традицію.
НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПОТРЕБУЄ ЗМІН
Нам випало жити в період гострої цивілізаційної кризи культури в масштабі Європи і всього світу, яку, можливо, ми не так уже й відчуваємо, оскільки звикли перебувати в умовах перманентних політичних та економічних криз національного масштабу. Але ми повинні усвідомлювати, що будь-яка криза несе в собі і великі можливості. Маємо скористатися своїм шансом сформувати новий національний культурний проект. Це проект молодого амбітного суспільства постіндустріальної доби, яке переросло період загумінковості, хуторянства, провінційності і прагне нового простору.
Нова команда Міністерства культури і туризму бачить своє завдання в тому, щоб сприяти процесу народження нового національного проекту, можливо — навіть простимулювати його. Дати можливість проявитися й зреалізуватися тим, хто здатен генерувати складові нового культурного процесу в усіх сферах мистецької і, ширше, творчої діяльності; консолідувати цих суб’єктів навколо нашої культурної стратегії. Це принципово відкритий проект. Ми бачимо свою роль у каталізації процесу, результатом якого має стати прихід нової генерації, молоді на ключові позиції принаймні в державному секторі культури.
До цього необхідно підготуватися насамперед морально. Це не просто зміна поколінь, це передусім зміна пріоритетів, ментальна перебудова — процес звільнення від одних стереотипів і вироблення інших. Перед нами — непростий і нелегкий шлях модернізації, переосмислення української національної культури, її позиціювання у світовому культурному просторі як самобутньої та самодостатньої системи.
Ментальні трансформації будуть підсилені наполегливою інформаційною кампанією, яку саме розробляє міністерство. Ми розгортаємо широку громадську дискусію про нову культурну політику, як це й передбачено процедурою Національного звіту України для Ради Європи. До речі, це є частиною процесу, який успішно здійснювали наші попередники.
А от щодо організаційної та інституційної підтримки нової генерації — тут на нас чекає дуже копітка й делікатна робота. Опікунство і шефство тут не пройдуть. Нова творча особистість постає через можливість самовиразитися, самореалізуватися, і дуже часто — через бунт. Ми прагнемо зробити більше майданчиків для таких творчих маніфестацій. І мова навіть не про підтримку окремих проектів, конкурсів чи фестивалів як, наприклад, «Відкрита ніч», який ми всіляко підтримуватимемо й надалі. Ідеться про створення механізму заохочення творчих ініціатив, який діятиме системно, незалежно від зміни політичної кон’юнктури в країні. Для цього ми повинні створити відповідне нормативно-правове поле.
НОВА КУЛЬТУРНА ПОЛІТИКА…
На нас чекає комплексна управлінська реформа, яка включає методологічну, законодавчу та інституційну сфери.
Зміни почалися з принципів роботи самого міністерства. Запроваджується методологія стратегічного менеджменту та соціального маркетингу культури. Створено команду радників, яка працює в режимі мозкових штурмів. Ми плануємо створити підрозділ для розробки, здійснення, консультування і тренінгів задля впровадження найперспективнішої форми сучасного управління — програмно-проектного менеджменту. Цей метод дає можливість, встановлюючи стратегічні напрями прориву, контролювати досягнення мети, а також терміни, ресурси і якість. Таким чином ми залучимо нові інтелектуальні та креативні ресурси у розвиток міністерства і всієї культурної галузі. Таку роботу мав би виконувати Центр проектного менеджменту української культури.
Для розв’язання нових завдань у напрямах стратегічних проривів ми ініціюємо створення Національного інноваційного фонду української культури. Він має стати ключовим інструментом інноваційно-стратегічного напряму культурної політики. Він має фінансувати національні стратегічні програми, які на конкурсній основі реалізуються через грантові та операційні проекти. Ухвали про надання грантів повинна приймати громадська рада експертів. Особливий статус Фонду дозволив би йому акумулювати кошти з різних джерел, наприклад: з державного і місцевих бюджетів; з неоподатковуваних пожертв меценатів і благодійників; від спеціальних відрахувань з продажу алкогольно-тютюнових виробів, послуг грального бізнесу, продукції закордонних культурних індустрій в Україні; зі зборів від організації спеціальних лотерей та аукціонів, а також штрафів за порушення законів про культуру. Гранти Фонду повинні мати доповнювальний характер. Наразі розроблено концепцію діяльності цієї структури, відбувається підготовка відповідної нормативно-правової бази.
З кожним роком Україна дедалі гостріше відчуває потребу в центральній координуючій структурі, яка б сприяла діяльності агенцій, спрямованій на поширення українських культурних цінностей як в Україні, так і в усьому світі. Така структура, а саме Національна агенція промоції української культури, могла б активно співпрацювати з громадськими та комерційними організаціями на основі агентських угод. Зрозуміло, що це має бути авторитетна державна організація, яка матиме реєстр усіх значних представників актуального українського мистецтва, відстежуватиме найсучасніші тенденції культурного життя в Україні і світі, сприятиме впровадженню національних культурних стратегій.
Управлінська реформа стосуватиметься і структурних змін самого міністерства, яке має стати органом формування та реалізації державної політики в галузі культури, виступати своєрідним мостом між державою і культурно-мистецьким середовищем, формувати сприятливе середовище для розвитку національної культури. З цією метою створюються нові й зміцнюються існуючі структурні підрозділи міністерства, що мають опікуватися культурними інноваціями, розвитком національних культурних індустрій, мовною політикою, взаємодією з недержавними культурними організаціями. Буде створено сектори мистецьких конкурсів, премій та з організації конкурсів на отримання грантів, департамент культурних комунікацій і розвитку, управління культурних стратегій та інноваційної політики, сектори моніторингу і досліджень культурно-інформаційного простору, стратегічного планування та реформ, культурного розвитку села, взаємодії з міжнародними організаціями та європейським співтовариством тощо.
***
Міністерство продовжує працювати над удосконаленням правової бази культури і вдосконалює форми та механізми фінансової підтримки культурно-мистецьких проектів.
Вже подано на погодження до центральних органів виконавчої влади проекти законів України «Про культуру»; «Про національний культурний продукт»; «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення сприятливих умов для розвитку національної кінематографії». Подано проект «Концепції Державної програми розвитку культури і мистецтва на 2009—2013 роки, а також проекти законів «Про концепцію Загальнодержавної програми розвитку національної кіноіндустрії на 2008—2011 роки», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини», «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу»; «Про внесення змін до Закону України «Про курорти», «Про внесення змін до Закону України «Про туризм», «Про внесення змін до Закону України «Про музеї та музейну справу».
Таким чином невдовзі матимемо своєрідний кодекс законів про культуру, які дадуть змогу вирішити такі завдання, як закріплення в культурній сфері нових практик, що відповідають духові часу і потребам України.
Важливим стратегічним напрямом для розвитку культурної сфери уряд визначив формування цілісного національного мовно-культурного простору, що має ґрунтуватися на утвердженні української мови у всіх сферах суспільного життя, на забезпеченні присутності національного культурного продукту в належних обсягах на вітчизняному ринку. Реалізація цього стратегічного завдання передбачає, зокрема, ухвалення та практичне втілення Концепції мовної політики України, нового Закону України «Про державну мову», змін до Закону про ратифікацію «Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Потрібно забезпечити неухильне дотримання мовного законодавства в інформаційно-культурному просторі України. Треба також надати можливість російськомовним громадянам міст Сходу і Півдня опанувати державну мову через мовні курси, створені при закладах культури (бібліотеках, вищих навчальних закладах, театрах, науково-методичних центрах тощо). У справі втілення державної мовної політики нам не потрібно перед кимось виправдовуватися. Наші дії мають бути принциповими, послідовними й наступальними, бо вони базуються на Конституції України і національних інтересах.
Ключовим моментом, що визначає конкурентоспроможність культури, є якість та різноманітність національного культурного продукту. Саме це стане основним критерієм у державній підтримці культурних ініціатив. Тому дуже важлива роль в цій обоймі законодавчих ініціатив відводиться законопроекту «Про національний культурний продукт». Цей закон розробляється як рамковий.
Держава повинна усвідомити свою відповідальність за створення гармонійного ринку культури та забезпечити справедливі умови для конкуренції українського виробника з потужними культурними індустріями Росії та США, які фактично домінують на нашому ринку. Мало того — тривалий час постать арт-менеджера, продюсера в нас узагалі перебувала «поза законом» — так наче й немає такого виду діяльності. А тим часом від цих фахівців, їхньої кваліфікації, добробуту, мотивації значною мірою залежить популяризація та просування набутків вітчизняної культури, донесення її цінностей до найширших верств суспільства. Отже, йдеться про запровадження прозорих і справедливих правил діяльності мистецького ринку України.
***
Дієвість пропонованого механізму мають забезпечити відповідні зміни в податковому, бюджетному, митному законодавстві. Особливо актуальним є створення сприятливого податкового й інвестиційного режиму для національного кінематографа. Для цього вже напрацьовано законодавчі пропозиції.
У тісному зв’язку із Законом «Про національний культурний продукт» вносяться зміни до Закону «Про благодійництво і благодійні організації». Ми переконані, що надавати істотні податкові пільги варто лише тим, хто підтримує національну культуру — дає кошти на відродження пам’яток або некомерційне українське мистецтво.
Підготовлено нове Типове положення про обласні управління культури, спрямоване на модернізацію цих структур (працюємо над вирішенням питання щодо надання їм статусу головних управлінь), а також проект постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.07 №996», якою передбачено створення при облдержадміністраціях окремого структурного підрозділу з охорони культурної спадщини.
Ми маємо багатющу спадщину етнічних традицій, обрядів, звичаїв, мистецьких ремесел, національної кухні — усе це є невичерпним ресурсом для влаштування фестивалів і свят, ярмарків ремесел, інших різноманітних заходів, котрі не лише виховують молоде покоління в національній духовній традиції, а й заохочують туристів, створюють робочі місця, стимулюють креативність, а в підсумку — формують яскравий образ України, де життя є цікавим, різноманітним і привабливим.
Цінною частиною єдиної культурної спадщини українського суспільства є культури всіх етносів, національних меншин, що здавна населяють Україну. Турбота про збереження культур і мов усіх етнічних груп та корінних народів належить до важливих завдань державної політики. Окрім уже традиційної підтримки численних культурно-мистецьких заходів, маємо намір створити в Києві Центр культур національних меншин. Передбачені законом заходи повинні сприяти перетворенню потужного культурного потенціалу, яким володіє наша країна, на культурний капітал.
Ми розуміємо, що Міністерство культури і туризму вже не може управляти державним сектором культури лише адміністративними методами, тому переходимо на роль координатора, залучаючи всіх гравців культурного процесу, співпрацюючи з комерційно-бізнесовим та громадським секторами. Вибудовування соціального партнерства — це чергова ключова реформа управління.
***
Партнерство з недержавним сектором культури — ключовий елемент культурної політики цивілізованих європейських країн. Так має бути й в Україні, якщо ми серйозно прагнемо до європейських стандартів.
Уже близько трьох років у сфері культурної політики плідно працює Центр розвитку «Демократія через культуру», з яким регулярно взаємодіє МКТ. Ця організація співпрацює з Радою Європи. Центр розвитку регулярно проводить конференції, семінари, тренінги завдяки яким представники культурної сфери України на практиці засвоюють принципи європейської культурної політики і своїми ініціативами долучаються до загальноєвропейського контексту. Так, у травні цього року, за підтримки МКТ, у Києві відбулася потужна конференція «Громади, націлені в майбутнє. Культура творить розмаїття» за участю експертів зі Швейцарії, Польщі, Іспанії, Росії, Румунії, Сербії, Болгарії. Результатом цього форуму стало ухвалення «Меморандуму творчих міст». На запрошення центру «Демократія через культуру» Україну відвідав керівник Дирекції з питань культури, культурної та природної спадщини Ради Європи Роберт Палмер. Триває регіональна програма РЄ «Київська ініціатива для демократичного розвитку через культуру Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови та України». Прикметним є й рішення Сенату Наглядової ради Європейського культурного парламенту провести сесію 2009 року саме в Києві. Отже, наші тези про регіональне лідерство України починають набувати реальних обрисів.
НАС ПИТАЮТЬ, А ЩО КОНКРЕТНОГО?..
З метою визнання світовою громадськістю Голодомору в Україні актом геноциду українського народу в ряді держав світу відбулися урочистості та заходи культурної програми пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр. Протягом квітня-червня такі акції відбулися в Ізраїлі, Великобританії, Нідерландах, Чехії, Словаччині та Польщі.
У програмі міжнародної співпраці ми не полишаємо надії на тісне партнерство з Росією. Це свідчить про нашу налаштованість на культурний діалог і професійну співпрацю, що підтверджує виставка «На вівтарі часу» — скульптура та народна ікона з колекції президента Віктора Ющенка, яка з успіхом пройшла в російській столиці у Музеї образотворчих мистецтв імені Пушкіна.
Міністерство культури і туризму активно готується до футбольного чемпіонату «Євро-2012». 13 лютого 2008 року уряд поклав на МКТ відповідальність за координацію підготовки готельної інфраструктури. Нам вдалося розворушити «сплячку», яка панувала у більшості приймаючих міст. Було проведено виїзні наради з питань моніторингу реалізації інвестиційних проектів щодо будівництва та реконструкції готельної мережі; здійснено моніторинг підготовки готельної інфраструктури у Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Харківській, Львівській і Київській областях.
***
Нині в полі уваги міністерства якість надання туристичних послуг та виконання суб’єктами туристичної діяльності ліцензійних умов. З початку 2008 року було анульовано понад 300 ліцензій на туристичну діяльність, понад 800 туристичних фірм попереджено про наявність порушень ліцензійних умов. Наша держава має міжнародні туристичні угоди з 54 державами світу і готує до підписання угоди ще з десятьма країнами. Нещодавно, під час візиту президента Мальти до України, ми підписали договір про співробітництво в галузі туризму.
Протягом 2009 року разом із нашими партнерами в більшості областей ми створимо інформаційно-туристичні центри у вигляді українських писанок. Орнаментика цих писанок відповідатиме традиційній стилістиці кожного регіону. В таких центрах туристи зможуть отримати інформацію, придбати сувеніри, замовити тур.
Сподіваюся, невдовзі потужними туристичними маршрутами стануть Батурин, де на осінь цього року готуємо відкриття Музею гетьманської слави у відреставрованому палаці Розумовських, Музею археології Батурина та завершення відтворення батуринської фортеці. Значно цікавішою для відвідувача має стати оновлена експозиція Музею Тараса Шевченка у Каневі, де теж закінчується реставрація. Ми ініціюємо надання статусу національного історико-культурному заповідникові «Поле Полтавської битви», паралельно йде робота над оновленням змісту діяльності цього закладу, відбувається переосмислення значення Полтавської битви в контексті європейської історії.
Саме в музейництві, яке завжди вважалося найконсервативнішою галуззю, мають відбутися радикальні зміни. Час підвищити соціальне позиціювання музеїв та змінити ставлення до них з боку активної частини суспільства. Нам необхідно подолати стереотип сприйняття музею як «території неуспішності», «складу старовини», «кладовища мистецтва» і сформувати образ привабливого та комфортного місця для самоосвіти, творчого спілкування й родинного дозвілля. Ці завдання буде розв’язано в рамках проекту «Живий музей», який планується запустити з наступного року.
***
Серед культурних індустрій, які вимагають активної підтримки держави, особливе місце посідає кінематограф. Тут відбуваються глибокі й конструктивні зміни. Державною службою кінематографії розроблені «Порядок визначення та надання державної фінансової підтримки виробництву, розповсюдженню, демонструванню національного фільму та поновленню і збереженню національної кіноспадщини», який найближчим часом буде подано на затвердження Кабінету Міністрів України, та «Порядок відбору літературних сценаріїв та кінопроектів, вибору об’єктів державної фінансової підтримки та здійснення державного замовлення в галузі кінематографії», який буде затверджено наказом Міністерства культури і туризму.
Нині у виробництві перебувають такі фільми: «Той, що пройшов крізь вогонь» (Михайло Іллєнко), «Кобзарі, або квіти мають очі» (Лесь Санін), «Одного разу я прокинусь» (Марина Кондратьєва), «Криза» (Валерій Ямбурський), «Зона» (Тарас Томенко), «А ви граєте в шахи?» (Валентин Васянович), «Пісня Галагана» (Олексій Росич), «Моя країна Україна» (52 короткометражні мультиплікаційні фільми про історію, звичаї та традиції регіонів України, режисер Степан Коваль за участі молодих мультиплікаторів).
Після рішення Конституційного суду України, низки дискусій з дистриб’юторами та демонстраторами сьогодні всі фільми іноземного виробництва перед розповсюдженням дублюються, озвучуються чи субтитруються українською мовою. Протягом 2008 року валовий збір від кінопоказів у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року зріс на 4%. Відповідно зростає і кількість глядачів (за прогнозними оцінками, ми очікуємо зростання кількості глядачів до 26 млн.).
До речі, про справи бюджетні. Істотні зміни відбулися в процедурі державних закупівель у сфері системи культури. Звільняються від тендерних процедур твори образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура, книги, періодичні видання та інші документи, зафіксовані на папері, магнітній, кіно- і фотоплівці, оптичних дисках або інших носіях інформації для поповнення бібліотечних фондів, твори і послуги для створення нових постановок (концертів), виготовлення вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів, твори і послуги, які закуповуються для безпосереднього проведення виїзних гастрольних заходів творчих колективів та виконавців.
Уперше за всю історію існування міністерства нам вдалося «вирівняти» бюджетний рік — покласти край залишковому принципу фінансування, рівномірно в часі розподіливши видатки на потреби галузі. Вперше поліпшилися структурні показники бюджетного фінансування — частка видатків розвитку зросла з 3,2 % до 6,8%. Міністерство поліпшило соціальне становище працівників галузі, забезпечивши підвищення їхнього статусу до 18-го
тарифного розряду. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» Міністерству культури і туризму України затверджено видатки в обсязі 1160242,7 тис. грн., що на 30% більше порівняно з минулим роком.
Розуміючи, що бюджетний процес є чутливим індикатором реальних змін, ми прагнемо забезпечити синхронність концептуального, нормативно-правового, адміністративного та прагматичного рівнів для успішної реалізації нашої стратегії. Ще раз наголошуємо на нашій принциповій відкритості й готовності до сприйняття всіх конструктивних зауваг і пропозицій.
ІНСТРУМЕНТИ МАЙБУТНІХ ЗМІН
Ми усвідомлюємо, що стратегічні реформи неможливо здійснити протягом короткого часу, але головне — закласти підвалини цього процесу, вибрати правильний напрям руху в майбутнє. Сподвижник Тараса Шевченка, видатний актор Михайло Щепкін казав: «Можна грати добре або погано, але найголовніше — грати правильно».
***
Узагальнюючи наші плани щодо напрямів культурних реформ, ми усвідомлюємо наскільки важливо не лише бачити мету, а й мислити технологічно. Тому насамкінець хотів би представити головні інструменти нової культурної політики.
Проривним стратегічним інструментом ми вважаємо довгострокові та середньострокові державні програми культурного розвитку. Не менш важливим є формування сприятливого нормативно-правового середовища для всіх гравців культурного процесу — авторів, митців, продюсерів, інвесторів, спонсорів, благодійників, меценатів, державних і недержавних та неприбуткових культурно-мистецьких організацій, а також засобів масової інформації, які фактично є головними промоутерами культурного процесу і нових мистецьких творів та подій. Третій, уже згадуваний раніше, інструмент — це закріплення нових культурних практик і методів управління в сучасних реформованих або новостворених інституціях — таких як, наприклад: Національний інноваційний фонд української культури, Національна агенція промоції української культури, Центр проектного менеджменту української культури, Національна академія менеджменту мистецтв і культурних індустрій, Інститут культурних стратегій тощо. Четвертий інструмент нової культурної політики є надзвичайно актуальним для демократичного і ринкового суспільства, особливо в умовах інформаційної доби, — це інформаційний менеджмент та соціальний маркетинг, які ми починаємо активно впроваджувати. Звичайно, міністерство не відмовляється від таких традиційних інструментів управління, як пряме адміністрування та бюджетне фінансування. Поруч із цим маємо намір застосовувати і більш тонкі та модерні інструменти, а саме: міжвідомче координування шляхом побудови горизонтальних зв’язків і проектної співпраці з іншими міністерствами; соціальне партнерство через залучення до виконання державних програм бізнесових та громадських організацій; інноваційне проектування, яке полягає у безпосередньому виконанні міністерством проривних операційних проектів; визначення перспективних напрямів соціокультурних досліджень з урахуванням досягнень соціального інжинірингу та футурології; вплив на формування нових навчальних програм з метою виховання митців та менеджерів для реалій завтрашнього дня; концептуальне ініціювання світоглядних парадигм, притаманних постіндустріальній та постінформаційній епохам.
Якщо говоримо про державне управління, то маємо розуміти, що культура — це ніжний інструмент. По суті, вона є живим організмом зі своїми циклами розвитку та згасання — і знову розвитку. Вибудовуючи систему культурного менеджменту, мусимо повсякчас пам’ятати слова Григорія Сковороди: «Не вчи яблуню родити яблука — вже сама природа її навчила, лише загороди від свиней, зніми гусінь і зріж сухі гілки». Тоді й отримаємо щедрий урожай. Це повною мірою стосується культури.
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»