Народна політика Міжмор’я, або чому мало надії на українських політиків

Спочатку він десь чверть години показував мені свою сторінку в Фейсбуці: яскраві фотки, виступи на телеканалах, схвальні статті, рейтинги, позитивні відгуки. Тобто провів таку собі презентацію своєї успішної діяльності.

– А в чому тоді проблема, якщо все так гарно?

У тому, що він бачить абсурдність існуючої ситуації – і це його не задовольняє. Але щоб вийти з цього болота, потрібне бачення майбутнього. А його нема. Тому десь це бачення треба взяти...

Оскільки нардеп мав доволі фрагментарне уявлення про поточні тенденції розвитку, ми невимушено поговорили про постіндустріальну формацію, республіку демосів, Міжмор’я, нинішній український націоналізм і навіть про релігію.

Нардеп погодився, що для комплексного вирішення проблеми потрібна серйозна стратегія. Після чого раптом заявив, що в нього нема часу займатися стратегіями і він розраховує на підтримку в плані тактики. На цьому й попрощалися.

Я спочатку засмутився, що убив три години свого життя на безплідні балачки. Але потім згадав, що останнім часом зі мною відбуваються тільки позитивні події. Тому почав шукати позитив у цій зустрічі.

І тут мене осяяло!

Я усвідомив, що політики є лише «гайками» індустріальної політичної машини. Все, що вони можуть зробити позитивного, – це утримати її від передчасного розвалу. Вся їхня «стратегія» обмежена наступними виборами. Вся їхня увага вимушено зосереджена на тому, щоб сподобатися електорату.

– Чи можуть такі політики створити Міжмор’я?

Питання риторичне. Звісно, що ні. Сучасні індустріальні утворення вже втрачають стабільність і розпадаються. Це добре видно на прикладі РФ, Євросоюзу, поліетнічних держав.  

Співдружність Міжмор’я можлива тільки як постіндустріальна цивілізація. Проте сучасні політики, в кращому разі, спроможні створити тільки ще одну нежиттєздатну бюрократичну структуру.

Понад те, створення постіндустріальної системи означає повну ліквідацію сучасної індустріальної політичної системи, основаної на маніпуляціях і нахабній брехні. Тому для сучасних політиків творити Міжмор’я – це займатися політичним самогубством.   

– То що робити для заснування нової системи?

1. Починати з власного самовдосконалення, оскільки нова цивілізація можлива тільки у вищих просторах подій. Існує чіткий зв’язок: індастріал – це простори страждань і боротьби; постіндастріал – це простори пригод і волі.   

2. Творити нову систему засобами народної політики. Ніхто нам не заважає вивчати світові тенденції, опановувати нові технології, знайомитися зі світлими людьми, формувати телемережу демосів, творити постіндустріальну економіку, висувати власне політичне представництво.

3. Щодо зовнішньої допомоги, то її треба шукати в найбільш зацікавлених державах – Литві та США. Як тільки в Україні з’явиться достатньо сильний постіндустріальний зародок («стартап»), США відкриють для його розвитку новий «ленд-ліз». А природним гарантом правильного використання американської допомоги буде Литва – найдовіреніший представник США в Європі і найкращий друг України у світі.