Нова космічна механіка: фундаментальні підстави світоглядного прориву

На шляху до Нових Знань

Але чому? Адже пошук ведуть два потужні напрямки дослідників: східне (містичне), що досліджує внутрішню сторону, і західне (фізичне), що досліджує зовнішню сторону явищ. Причина неуспіху захована в їх роз’єднаності, відчуженості, прагненні поставити свої ідеї і теорії вище всіх інших.

Автору цих рядків чудом вдалося уникнути такого протистояння. Це сталося тому, що свою роботу він почав в той час (а саме, починаючи з 1950 р.), коли сучасна фізика інтенсивно вивчала атом і його мікросвіт. Це був час розквіту ідей теорії відносності Ейнштейна і квантової механіки. І хоча вони майже нічого не пояснили, проте стали точкою відштовхування для якісно нових досліджень. Адже негативний результат — це також результат, оскільки він стимулює подальші пошуки.

Тривала праця протягом 18 років і осяяння (автор пережив стан “білої безмовності” і “золотого туману”) привели до дивовижних результатів. Ретельний аналіз інформації, одержаної під час зміненого стану свідомості, дозволив дійти виключно ясних висновків, які стали основою для Нових знань, котрі також можна назвати Новою Космічною Механікою.

Сьогодні, з позицій Нових Знань, можна впевнено сказати, в чому помилялись, а в чому були правими попередники:

1. Цілком невірно було дано початкове визначення Матерії.

2. Було цілком відсутнє поняття Інформації як складової Матерії.

3. Більшість дослідників заплутались не лише в поняттях “речовина” і “матерія”, але і в тому, що таке проявлений і непроявлений світи, початок і кінець.

4. Було відсутнє поняття структурування складових частин Матерії.

5. Було відсутнє розуміння круговороту речовини, енергії та інформації в часі й просторі.

6. Невірно і спотворено розумілась еволюція.

7. Біологічне життя сприймалось як суто земне явище, а не всекосмічне, вселенське.

8. Було спотворене поняття Бога. 

Метою цієї статті не є розкриття глибинної суті і основних положень Нових Знань. Її головне завдання — дати людям елементарне поняття про те, чим вони є.

Нові Знання: конспективний виклад

В стислому викладі Нові Знання виглядають так. Матерія — це все те, що було, є або буде. Вона складається з речовини, простору, енергії, часу та інформації. Не вдаючись у деталі, лише відзначимо, що Матерія — це все перераховане, взяте в цілісності. Ні в якому разі не можна під Матерією розуміти окремо взяту складову. Великою помилкою древніх і сучасних філософів є дуже вільне трактування речовини і Матерії, за яких ці два абсолютно незводимі одне до одного поняття ідентифікуються.

Ця фатальна омана проглядається в ортодоксів як західної, так і східної науки. Чого варті такі вирази, як “матеріальне тіло”, “матеріальна точка”. З таких начеб-то невинних помилок і твориться темнота нашої цивілізації з її безумствами і стражданнями. А відсутність поняття Інформації як складової Матерії? Воно створило неймовірне збочення в розумінні суті майже всіх явищ. Властивості цієї складової Матерії такі, що вона містить в собі всі події і, за допомогою Енергії, знову їх відтворює.

Треба сказати, що людству ще доведеться багато вчитися в освоєнні законів Природи і Законів Бога. Якщо Природа — це фізичне і біологічне, то Бог — це саме високе і світле, це божественна свідомість і божественна енергія. І якщо порівняти їх в кількісних співвідношеннях, то в інформаційному плані вони співвідносяться приблизно як 1 до 10^30.

Структура матерії

Відсутність логічного розуміння структури матерії і її складових створило непереборні труднощі для просування до розуміння суті:

• силових взаємодій всіх рівнів — гравітаційних, електромагнітних, ядерних і цілого ряду ще невідомих людству взаємодій;
• фізичного і тонкого світів (проявленого і непроявленого);
• Абсолюту.

Почнемо з того, що речовина у просторі зібрана в згустки — структурні рівні. Кожен з них має свої чіткі, властиві лише йому параметри і властивості, набуті внаслідок взаємодій зі згустками (частинками) інших рівнів. Людству відомі і більш-менш досліджені наступні структурні рівні:

• Метагалактика;
• галактика;
• зірка (планета);
• атом.

Після ретельного аналізу будови, властивостей і умов взаємодії відомих структурних рівнів вдалось установити наявність глибинних структурних рівнів: першого, другого і третього субатомних мікрорівнів (СМР), дати їм якісну і кількісну оцінку, дослідити умови їх взаємодії як між собою, так і з уже відомими структурними рівнями.

Структуруванню підлягають всі складові частини Матерії, при цьому кожному структурному рівню однієї складової частини належать відповідні рівні інших складових. При такому підході до дослідження властивостей Матерії ясно виявилась вся абсурдність і наукова неспроможність поділу світу на матеріальний і духовний. Прошу також звернути особливу увагу на негативні наслідки змішування понять речовини і Матерії, що дає про себе знати і в цьому випадку. 

Річ у тім, що мислителі під матеріальним світом помилково розуміли скупчення (згустки) речовини лише на перших чотирьох, т.з. “грубих" структурних рівнях: метагалактики, галактики, зірки, атоми — хоча ніколи чітко не фіксували наявність цих чотирьох рівнів. Інші три структурні рівні, з причини відсутності відомостей про них, не розглядались взагалі. Замість них була висунута ідея існування духа, який взагалі не має жодних якiсних характеристик, а світ трьох “тонких” структурних рівнів було названо духовним.

Щоправда,  вже у древніх існувало поняття проявленого і непроявленого світів, щоправда, без чітких визначень. З сучасних позицій проявлений світ складається зі згустків речовини, котрі взаємодіють з електромагнітними випромінюваннями (ЕМВ), внаслідок чого відбувається енергетичний та інформаційний обмін. Частинки трьох субатомних структурних рівнів з причини своїх властивостей не взаємодіють з ЕМВ. Але саме ЕМВ для більшості людей є практично єдиним джерелом інформації, тому людина не може отримати ніяких відомостей  про ці субатомні рівні. Вони для неї лишаються непроявленими.

В той же час існують інші випромінювання, які на багато порядків перевищують ЕМВ по швидкості поширення, частоті, захищеності від перешкод. Саме ці випромінювання й несуть відомості про субатомні структури, але далеко не кожна людина здатна цю інформацію сприйняти і засвоїти. Саме тому тонкий світ субатомних структур був названий непроявленим. Але наголошую, що це не частина матерії, а лише три структурні рівні речовини.

Таким чином, якщо ми зараз подивимось на структуру речовини, то зауважимо, що частинки всіх семи структурних рівнів складаються зі скупчень частинок речовини попереднього рівня. Метагалактика складається з галактик, галактики — з зірок, зірки (в т.ч. планети) з атомів, атоми — з частинок 1-го субатомного мікрорівня (СМР-1), частинки СМР-1 — з частинок СМР-2, частинки СМР-2 — з частинок  СМР-3, які є першочастинками. Цікаво відзначити, що на будь-якому структурному рівні власне сама речовина в скупченні займає надзвичайно малий простір в порівнянні з загальним об’ємом, який займає згусток. Подивіться, які величезні відстані між галактиками в метагалактиці. Такі ж неймовірні відстані між зорями в галактиці. Те ж саме спостерігається і в атомах, і на субатомних рівнях. Тому немає нічого дивного в переконанні древніх, що “все є пустота”. Автор особисто бачив цю пустоту і частинки субатомних мікрорівнів, які пролітають з колосальними швидкостями.

Треба відзначити, що далеко не всі частинки субатомних мікрорівнів знаходяться у зв’язаному стані, тобто беруть участь в побудові атомного та субатомних рівнів. Незв’язані частинки рухаються в просторі зі швидкостями, властивими кожному рівню. Так, частинки СМР-1 рухаються зі швидкістю світла С=300000 км/сек. Для людей ця швидкість здається величезною. В науці існує помилкове переконання, що швидкість світла є межею швидкості руху матеріальних тіл у просторі (до речі, чи не відчуваєте ви некоректності цього виразу — “матеріальних тіл”?). Таке хибне уявлення з’явилося тому, що відкинувши ідею існування ефіру, вчені змушені були зупинитися в дослідженні світобудови, зокрема гравітаційної взаємодії. Наприклад, чого варте твердження, що матеріальні тіла володіють здатністю притягувати інші тіла. Цій нісенітниці люди вірять вже 300 років. Проте тіла не мають такої властивості. Взагалі, всі силові взаємодії — це результат часткового поглинання i обміну енергіями з потоками частинок субатомних мікрорівнів.

Ще складніші процеси відбуваються при переміщенні тіл у просторі. Другий закон Ньютона дуже поверхово описує це явище. Всякий рух починається з прискорення, але що це таке, вчені так до кінця і не зрозуміли. Дещо вивчена лише просторово-часова сторона цього питання. Поняття “маса” взагалі не має чіткості. Судіть самі: “маса є мірою інертності”, “інертність є властивістю тіла”. На жаль, з таких порожніх конструкцій складаються наші наукові фундаментальні поняття.

Частинки СМР-2 несуться у просторі зі швидкостями порядку 10¹⁸С, а частинки СМР-3 — зі швидкостями порядку 10³⁶—10⁴⁰ С. Потоки цих частинок несуть колосальну енергію, що оцінюється величиною 10¹²⁰ ергів через 1 м³ простору за секунду. Це двигун усього Всесвіту. Уявіть собі, що при цьому через 1 м³ простору пролітає кількість частинок з масою, співмірною з масою середньої планети. Ось з якими процесами ми маємо справу.

Вселенська циклічність

Враховуючи, що простір являє собою середовище, в якому з неймовірними швидкостями рухаються потоки частинок субатомних рівнів, то таке середовище не може ні на мить залишатися в стійкому, стаціонарному стані. Постійно відбуваються потужні зміни, не завжди доступні людському спостереженню. Ці зміни підпорядковуються законам відтворюваної циклічності.

Існують великі й малі космічні цикли, при яких гігантські маси речовини галактик і метагалактик переходять з проявленого стану в непроявлений, і навпаки. Тривалість циклу складає приблизно 30 мільярдів земних років. При цих переходах зникають галактики і метагалактики, щоб потім знову народитися майже такими, якими вони були раніше. Адже закони Інформації та Енергії такі, що все відтворюється “за образом і подобою”, яким воно було в попередньому циклі. Незначні вдосконалення — це і є еволюція Всесвіту.

З непроявленого-нетлінного народжується проявлене-тлінне, яке згодом розпадається і переходить у непроявлене і т. д. Зауважте, що тут ніде не йдеться про матерію. У цих процесах відбувається циркуляція речовини, своєрідна перебудова одних її структурних рівнів на інші — і нічого більше. 

Але для чого відбуваються ці цикли? Саме в них здійснюється накопичення інформації — а це головне завдання розвитку Матерії. Від циклу до циклу величезна різноманітність, називана Матерією, розвивається і вдосконалюється завдяки вдосконаленню її складових частин. В цю вселенську циркуляцію втягуються колосальні кількості речовини на неймовірних просторах космосу, приймають участь гігантські енергії і незчислимі об’єми інформації — і все це відбувається в струмуючому потоці часу.

Таких циклів з моменту входження Матерії в цю вселенську еру розвитку вже пройшло порядку 10¹⁵⁰⁰ — ціла вічність. Ця ера розвитку закінчиться через 10¹²⁰⁰ циклів. Потім настане нова ера розвитку Матерії. Все підпорядковане цьому могутньому вселенському Закону повторюваності і відтворюваності. 

Не один з нас, стикаючись з випадками “передбачення майбутнього”, заходив у глухий кут. Справді, як можна передбачити події, які ще не відбулися і розвиток яких залежить від наших химерних бажань, випадкових помилок, вольових зусиль, мінливих пристрастей. Тепер все це знаходить точне пояснення. Люди, здатні передбачувати майбутнє, насправді його не бачать. Зате вони здатні настроюватися на сприймання інформації про багатократно повторюване минуле, яке з великою ймовірністю може повторитися і в нашому майбутньому.

В переважній більшості люди не пам’ятають своїх попередніх життів, нічого про них не знають і не відають, що будуть народжуватися та жити мільярди мільярдів разів. Річ у тім, що людина як істота складається не лише з біологічного тіла, але має ще 6 тіл, котрі сформовані з частинок трьох субатомних мікрорівнів. Не всі з них розпадаються після смерті біологічного тіла. Три вищі тіла є незнищимими при жодних процесах космічного циклу — це та нетлінна, вічна складова людської істоти.

Особливу увагу привертає процес, коли все проявлене переходить в непроявлений стан і відбуваються найпотужніші взаємодії на найбільш глибоких рівнях світобудови. Саме в цей час людський дух переживає найважчі випробування, хоча більшість людей про це нічого не пам’ятає. Проте людина може уникнути багатьох неприємностей і страждань, які при цьому виникають. Найкраще це вдається тим, хто в біологічному житті слідував законам Природи і виконував те, що написано у Святих Вченнях.

Особливо заземленим і спотвореним є людське уявлення про розвиток живого. Сучасній людині важко усвідомити, що ВСЕ розвивається від простого до складного, що еволюціонує не лише біологічний світ, а й світ мінералів, і світ вищих форм розвитку — божественний. У сучасному світі все твориться по образу того, що було в минулому світі попереднього циклу.

Все, сказане вище, є лише мізерною частинкою того, що ми називаємо Новими Знаннями. Оволодіння ними відкриває перед людиною колосальні можливості, зокрема, в плані розвитку науки і технологій. За три-чотири покоління людство може зробити грандіозний стрибок до надцивілізації.

Дмитро Устименко, природодослідник (м. Світловодськ) – для журналу «Перехід-IV», 1999 рік

Коментар НО:

Згідно з цією статтею, СМР-3 – це божественний рівень, СМР-2 – духовний рівень, СМР-1 – психічний рівень.

Духовні сутності безсмертні, проте під час «великого переформатування Всесвіту» – приблизно кожні 30 мільярдів років – Всесвіт на рівнях СМР-1, атомів, зірок, галактик та метагалактик переходить у непроявлений стан (тобто стирається).

Переформатування зачіпає і СМР-2: частина духовних сутностей умирає, звільняючи своє абсолютно безсмертне божественне ядро для «духовного втілення» у новому циклі.

У новий цикл переходять тільки ті духовні сутності, які протягом попереднього циклу досягли необхідного рівня досконалості. Подібним чином узимку вимерзає все слабке, а все сильне  доживає до весни і продовжує життя нового циклу. Так працює Еволюція.    

Всесвіт радіє!