Організація Об’єднаних Націй має бути або перезаснованою на нових засадах, або заміненою іншою організацією

Рада Безпеки ООН має запобігати війнам, але її постійний член з правом вето сам регулярно здійснює агресію – і ветує будь-які спроби ухвалити резолюцію із засудженням агресії. При тому Рада Безпеки ООН не має механізму притягнення такого агресора до відповідальності.

Здається, таке вже було в історії. Після першої світової війни країни-переможці заснували Лігу Націй, до якої приєдналися більшість тодішніх держав.  Рада Ліги Націй складалася з чотирьох постійних членів (Велика Британія, Французька республіка, Королівство Італія, Японська імперія) та чотирьох непостійних, які щорічно переобиралися.

Асамблеї Ліги Націй скликались щорічно. Представники кожної держави мали на засіданнях один голос незалежно від кількості населення і величини території країни. Рішення асамблеї ухвалювалися одноголосно, за винятком спеціально обумовлених. Такий підхід приводив до численних безплідних дискусій і компромісів, неефективних рішень і врешті до послаблення впливу Ліги Націй на міждержавні відносини та вирішення міжнародних конфліктів.

Безпомічність Ліги Націй проявилася у забалакуванні скарг на японську агресію проти Республіки Китай, розпочату в 1931 р., італійську проти Ефіопської імперії (1935–1936), радянську проти Фінляндії (1939–1940). Ліга Націй не змогла запобігти другій світовій війні.

От тільки протягом війни вже склалася коаліція майбутніх переможців, яка називалася Об’єднані Нації. Ця коаліція починалася з Атлантичної хартії, ухваленої Президентом США Рузвельтом і прем’єр-міністром Великобританії Черчиллем влітку 1941 року. У січні 1942 року на її основі було ухвалено Декларацію Об’єднаних Націй, яку підписали 26 країн.

На літо 1945 року учасниками Об’єднаних Націй було вже 50 країн. І ось ці країни-переможці у другій світовій війні заснували нову організацію, яка мала б запобігати майбутнім війнам. А що ж Ліга Націй? Вона формально ще продовжувала існувати, але у 1946 році саморозпустилася. А ті завдання, які стояли перед Лігою Націй, узяла на себе ООН.

Сьогодні членами ООН є 193 країни – майже усі суверенні країни світу. Але діяльність ООН все більше нагадує Лігу Націй – нескінченні розмови, необов’язкові декларації, відсутність реальних механізмів покарання агресора, який сам є членом Ради Безпеки з правом вето.

Цю неспроможність ООН бачать багато політиків та державних діячів, але до недавнього часу вони намагалися уникати казати про це вголос. Вторгнення Російської Федерації до України примусило заговорити вголос про цю неспроможність ООН.

21 квітня впливове американське видання «The Wall Street Journal» опублікувало статтю міністра оборони України Олексія Резнікова, де він пише про нездатність ООН запобігти військовим злочинам Росії. Видання «The HILL», цільовою аудиторією якого є американський політичний істеблішмент, передруковує основні тези статті Резнікова і називає діяльність ООН і ОБСЄ «провалом».

Про нездатність ООН заговорили політики в різних країнах. І цілком можливо, що така думка незабаром стане панівною в багатьох країнах. І стане остаточно ясно, що Організація Об’єднаних Націй має бути або перезаснованою на нових засадах, або заміненою іншою організацією. Сама думка про якусь нову організацію замість ООН сьогодні виглядає фантастичною. Але… Колись так само неможливо було уявити світ без Ліги Націй.

А хто може стати зародком нової організації? І Лігу Націй, і ООН засновували коаліції країн-переможців, а також країн, які їм допомагали. Сьогодні майже ніхто не має сумнівів, що майбутнім переможцем сьогоднішньої війни буде саме Україна. І не дивно, що саме Україна зараз ставить гостро питання про необхідність реформування ООН або створення нової альтернативної міжнародної організації. Тим часом на американській військовій базі «Рамштайн» відбулась нарада представників понад 40 країн, які об’єдналися, щоб допомогти Україні перемогти у війні. Цікава історична аналогія.