60 років тому, 16 січня (за іншими данимі 17 січня) 1947 р., у внутрішній в’язниці МВС СРСР, що у Москві, більшовицькими катами було вбито провідників антикомуністичного козацького руху: донського отамана-самостійника Петра Краснова, кубанського козачого генерала Андрія Шкура, і черкеського ватажка Султан-Килич Гирея. Ці мужні люди до останнього воювали проти людиноненависницької ідеології більшовизму під час „Громадянської” та Другої світової війни.
Разом з козацькими ватажками загинув генерал фон Панвіц, який будучи німцем не зрадив козаків, з якими воював пліч-о-пліч. Цікаво, що під командуванням фон Панвіца воявав також і український батальйон, який було передано в козачу дивізії з Дивізії "Галичина".
Що ж до кубанця Андрія Шкура, то в 40-х роках ХХ ст. він мав контакти з мельниківським відламом ОУН. Ось що про це пише визначний дослідник українського визвольного руху Роман Коваль:
„1941 року в Хорватії з ініціативи українських націоналістів почав формуватися полк добровольців. Кубанські козаки, значна частина яких осіла в Сербії, довідались про це і вислали своїх представників. Саме через них українські націоналісти і передали Андрію Шкуро, який на той час формував козацьку дивізію, відозву голови ОУН Андрія Мельника. 19 серпня 1941 р. Андрій Шкуро у відповідь на це звернення пише листа голові Проводу українських націоналістів. У ньому, зокрема, зазначалося: "Я, Андрій Шкуро, генерал-поручник Кубанського Козачого Війська, зголошую готовність стати під прапори Українського Націоналізму... На це моє рішення вплинули такі обставини: ...часи, що їх тепер переживаємо, покладають на всіх українців обов'язок скупчення всіх творчих сил під одним проводом у боротьбі з відвічним ворогом Української Нації для виборення її суверенного державного життя в усіх її етнографічних границях...”
Козацькі герої і після смерті не потрапили на рідні землі, а були поховані в Москві. На їх честь встановлена пам’ятна плита на подвір’ї Храма Всіх, хто в жалобі (біля метро «Сокол»). Сьогодні там було лише кілька скромних букетів...
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
Пам'яті козацьких провідників...
Світ:
07011701s.JPG
Що ж до кубанця Андрія Шкура, то в 40-х роках ХХ ст. він мав контакти з мельниківським відламом ОУН. Ось що про це пише визначний дослідник українського визвольного руху Роман Коваль:
„1941 року в Хорватії з ініціативи українських націоналістів почав формуватися полк добровольців. Кубанські козаки, значна частина яких осіла в Сербії, довідались про це і вислали своїх представників. Саме через них українські націоналісти і передали Андрію Шкуро, який на той час формував козацьку дивізію, відозву голови ОУН Андрія Мельника. 19 серпня 1941 р. Андрій Шкуро у відповідь на це звернення пише листа голові Проводу українських націоналістів. У ньому, зокрема, зазначалося: "Я, Андрій Шкуро, генерал-поручник Кубанського Козачого Війська, зголошую готовність стати під прапори Українського Націоналізму... На це моє рішення вплинули такі обставини: ...часи, що їх тепер переживаємо, покладають на всіх українців обов'язок скупчення всіх творчих сил під одним проводом у боротьбі з відвічним ворогом Української Нації для виборення її суверенного державного життя в усіх її етнографічних границях...”
Козацькі герої і після смерті не потрапили на рідні землі, а були поховані в Москві. На їх честь встановлена пам’ятна плита на подвір’ї Храма Всіх, хто в жалобі (біля метро «Сокол»). Сьогодні там було лише кілька скромних букетів...
Слава Героям!
Ярема Галайда, за інформацією White patriot
Гельмут фон Панвіц, Андрій Шкуро, Петро Краснов
----------------------------------------------------
В тему:
Партизанський генерал Андрій Шкуро
Донські козаки допоможуть нащадкові легендарного отамана
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)