Українського футуролога Ӏгоря Каганця запитує Зірка Вітошинська, чи бачить він якийсь проблиск світлішого майбутнього… Передрук з паризького місячника "Українське слово" (ч.3020, лютий 2012).
З нашим співрозмовником – українським футурологом Ігорем Каганцем – познайомила мене поява його книги, яку досі називають «бомбою» за її оригінальність: «Пшениця без куколю» (Київ, 2006 р.). Він – і автор книжок «Нація золотих комірців» (1994), «Психологічні аспекти в менеджменті…» (1997), та «Арійський стандарт» (2004), а також численних праць і статей, головний редактор друкованих і електронних журналу нової еліти «Перехід-IV» та часопису «Народний оглядач».
Своєю працею він обріс не тільки читачами, а й численними друзями: цей директор Інституту метафізичних досліджень Перехід-IV, і дуже український науковець, працює – за золотим правилом – не лише головою, а й серцем. Виходячи з вищенаведеного, цікаво довідатися від Ігора Каганця, чи бачить він якийсь проблиск світлішого майбутнього…
Сучасні французькі автори – побожні чи атеїстичні –, такі як еколог Жан-Марі Пельт (Jean-Marie Pelt), або філософ П’єр Лянс (Pierre Lance) передбачають нову цивілізацію, покликану врятувати людство. Ніхто з них не може описати, як вона народиться. Хоча П’єр Лянс, у своїй книзі «Син Заратустри» («Le Fils de Zarathoustra ») припускає, що нова цивілізація вже народжується, i наводить – важливе для цього явища – поняття перевтілення людського існування як основну філософську доктрину «давнього народу, який сформував першу Европу». Як прокоментуєш цю думку, Ігоре?
Справді, уявлення про реінкарнацію було центральним у духовному житті традиційних суспільств. Завдяки йому життя людини набуває сенсу. Адже тоді людина сприймається як безсмертна духовна сутність, яка шляхом багаторазових утілень вдосконалюється сама і вдосконалює довкілля. Людина отримує потужні стимули творити добро, адже знає, що початкові умови наступного втілення безпосередньо пов’язані з якістю попереднього життя. Людина мислить екологічно і стратегічно, бо знає, що наступного разу прийде у такий світ, який залишила після себе. Якщо залишить після себе здорових дітей – то народиться у здоровому тілі. Якщо залишить чисту природу – то народиться в земному раю. Якщо залишить культуру – то народиться у світлі і з самого початку знатиме, хто вона, звідки прийшла і куди йде.
Через фундаментальність поняття реінкарнації, воно зустрічається в усіх традиційних суспільствах. Воно підтверджене в Євангелії, де для позначення реінкарнації вживається геленський (давньогрецький) термін «палінгенезія»: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Матвій 19.28–29). Зауважу, що термін «палінгенезія» використовували гелленські філософи, зокрема Платон і Піфагор (Пітагор), для позначення сáме реінкарнації.
В українській народній традиції це уявлення збереглося донині в структурі поховальної обрядовості. Щоби допомогти духові померлої людини правильно покинути цей фізичний світ, родичі і близькі люди відзначають третини, дев’ятини, сороковини смерті. Вважається, що після 40-го дня дух повністю звільняється і готовий піти на нове втілення. Повернення на Землю померлого родича відбувається у вигляді немовляти у своїй родині. Тому новонародженим зазвичай дають імена померлих родичів, бо вірять, що це вони повернулися до своїх.
Уявлення про реінкарнацію-палінгенезію дає народові велику додаткову силу, адже позбавляє його страху, дає мотивацію до праведного життя, формує екологічне мислення в масштабах століть і тисячоліть.
Поняття «політична нація» не спрацювало – це визнали навіть керівники найдавніших держав-членів Евросоюзу…
Сам термін «політична нація» є штучною химерою штибу «гарячий сніг» чи «мокрий вогонь». У ньому змішано принцип громадянства і принцип етнічности. Нацією завжди називали людей, що належать до того ж самого роду, тобто мають спільних предків. Українською мовою терміном «національність» позначається не громадянство, а етнічна приналежність. Українські політологи, зокрема Ольгерд Бочковський, терміном «нація» позначали розвинений, структурований етнос з волею мати свою державність. Джерелом державного ладу і політичної культури завжди є державотворчий етнос, натомість «політична нація» по суті заперечує його існування.
Лідери Німеччини, Франції та Великобританії вже відверто заявили, що ідея «політичної нації» і основана на ній політика мультикультуралізму поставили під загрозу саме існування цих держав. Не краща ситуація в Україні, Конституція якої починається з абсурдного твердження, що Український народ – це громадяни України всіх національностей.
Нинішня політика мультикультуралізму в Україні – це неявна форма закріплення поневоленого статусу Української нації. Звідси витіснення української мови і українського етносу з інформаційного простору, з державно-політичного і економічного життя. Зміни на краще почнуться тільки тоді, коли українці самі почнуть творити свою, рідну, Українську державу.
А поки що стільки здорових сил Україну покидає…
Україна переживає період великого перетворення – подібно як з лялечки виповзає метелик. Україна в муках скидає змертвілу колоніальну оболонку і вирощує крила. Так, чимало покидає Україну в пошуках кращої долі. Але багато хто, сповнений набутого досвіду і бажання працювати, повертається додому. Вони кажуть, щоби полюбити Україну, треба хоч трохи пожити на чужині.
Як також завідувач Лабораторії психоінформатики центру з інформаційних проблем територій НАН України, Ігоре, Ти передбачив, між іншим, рік наперед, народній спалах в Україні 2004 року («Перехід-IV» ч. 12). Чи бачиш, у майбутньому, вихід і для «вигнаних» українців?
Українці за кордоном – це потужна сила, яка допомагає Україні пройти трансформацію. За деякими оцінками, українські заробітчани щороку передають в Україну понад 20 мільярдів євро. Як тільки на Батьківщині почнеться Велика гра, вони масово стануть повертатися або ще активніше допомагатимуть грошима, зв’язками, інформацією.
Що таке - «Велика гра»?
Це – справжній Український проект. Скоріше всього, Велика гра почнеться у формі Конституційних зборів і перезаснування держави. Українці цілого світу повинні об’єднатися в єдину глобальну Українську етнічну духовно-економічну державу-громаду.
Для цього треба буде активно долучитися до Конституційного процесу і підтримати саме такий – глобальний – проект Конституції. Щоб етнічні українці, де б вони не жили на планеті, і яким би громадянством не користувалися, могли бути частинкою України, політично впливати на її розвиток і отримувати від неї підтримку.
Це подібно до того, як акціонери інвестують у глобальні корпорації. Вони беруть участь в їх керівництві й отримують свої дивіденди, а тому – зацікавлені в їхньому розквіті. Глобальні держави-корпорації – це передова форма національної самоорганізації у глобальному світі XXI-го століття.
Проте не забуваймо, що оновлену Україну побудують тільки оновлені Українці. Тому кожному треба починати з себе: оздоровлюватися, займатися роботою, що приносить радість, об’єднуватися з іншими світлими українцями.
Тоді, які цивілізаційні тенденції варто враховувати, щоби прискорити перезаснування держави?
У світі набувають дедалі більшої популярності ігрові підходи, причому не тільки в індустрії розваг, а й у сферах наукового пошуку та соціальної організації. В основі будь-якої гри покладено змагальність і азарт, адже кожний гравець має шанс перемогти.
Тому Конституційний процес треба робити як змагальність моделей держави і основаних на них проектів Конституції. Чим більше прихильників знайде та чи інша політична модель - тим більша кількість делегатів представлятиме її на Конституційних зборах. Саме там і повинна відбутися фінальна частина Гри, а саме - обрання найсильнішого проекту Конституції.
Для забезпечення прозорості процесу, і широкого обговорення, групи підтримки можуть скористатися відкритими соціальними інтернет-мережами на зразок Facebook чи Google+. Завершенням Конституційного процесу стане підтримка запропонованої Зборами Конституції на загально національному референдумі.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Починається «Велика гра»
Світ:
Спецтема:
Українського футуролога Ӏгоря Каганця запитує Зірка Вітошинська, чи бачить він якийсь проблиск світлішого майбутнього… Передрук з паризького місячника "Українське слово" (ч.3020, лютий 2012).
12022103e.jpg
З нашим співрозмовником – українським футурологом Ігорем Каганцем – познайомила мене поява його книги, яку досі називають «бомбою» за її оригінальність: «Пшениця без куколю» (Київ, 2006 р.). Він – і автор книжок «Нація золотих комірців» (1994), «Психологічні аспекти в менеджменті…» (1997), та «Арійський стандарт» (2004), а також численних праць і статей, головний редактор друкованих і електронних журналу нової еліти «Перехід-IV» та часопису «Народний оглядач».
Своєю працею він обріс не тільки читачами, а й численними друзями: цей директор Інституту метафізичних досліджень Перехід-IV, і дуже український науковець, працює – за золотим правилом – не лише головою, а й серцем. Виходячи з вищенаведеного, цікаво довідатися від Ігора Каганця, чи бачить він якийсь проблиск світлішого майбутнього…
Сучасні французькі автори – побожні чи атеїстичні –, такі як еколог Жан-Марі Пельт (Jean-Marie Pelt), або філософ П’єр Лянс (Pierre Lance) передбачають нову цивілізацію, покликану врятувати людство. Ніхто з них не може описати, як вона народиться. Хоча П’єр Лянс, у своїй книзі «Син Заратустри» («Le Fils de Zarathoustra ») припускає, що нова цивілізація вже народжується, i наводить – важливе для цього явища – поняття перевтілення людського існування як основну філософську доктрину «давнього народу, який сформував першу Европу». Як прокоментуєш цю думку, Ігоре?
Справді, уявлення про реінкарнацію було центральним у духовному житті традиційних суспільств. Завдяки йому життя людини набуває сенсу. Адже тоді людина сприймається як безсмертна духовна сутність, яка шляхом багаторазових утілень вдосконалюється сама і вдосконалює довкілля. Людина отримує потужні стимули творити добро, адже знає, що початкові умови наступного втілення безпосередньо пов’язані з якістю попереднього життя. Людина мислить екологічно і стратегічно, бо знає, що наступного разу прийде у такий світ, який залишила після себе. Якщо залишить після себе здорових дітей – то народиться у здоровому тілі. Якщо залишить чисту природу – то народиться в земному раю. Якщо залишить культуру – то народиться у світлі і з самого початку знатиме, хто вона, звідки прийшла і куди йде.
Через фундаментальність поняття реінкарнації, воно зустрічається в усіх традиційних суспільствах. Воно підтверджене в Євангелії, де для позначення реінкарнації вживається геленський (давньогрецький) термін «палінгенезія»: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Матвій 19.28–29). Зауважу, що термін «палінгенезія» використовували гелленські філософи, зокрема Платон і Піфагор (Пітагор), для позначення сáме реінкарнації.
В українській народній традиції це уявлення збереглося донині в структурі поховальної обрядовості. Щоби допомогти духові померлої людини правильно покинути цей фізичний світ, родичі і близькі люди відзначають третини, дев’ятини, сороковини смерті. Вважається, що після 40-го дня дух повністю звільняється і готовий піти на нове втілення. Повернення на Землю померлого родича відбувається у вигляді немовляти у своїй родині. Тому новонародженим зазвичай дають імена померлих родичів, бо вірять, що це вони повернулися до своїх.
Уявлення про реінкарнацію-палінгенезію дає народові велику додаткову силу, адже позбавляє його страху, дає мотивацію до праведного життя, формує екологічне мислення в масштабах століть і тисячоліть.
Поняття «політична нація» не спрацювало – це визнали навіть керівники найдавніших держав-членів Евросоюзу…
Сам термін «політична нація» є штучною химерою штибу «гарячий сніг» чи «мокрий вогонь». У ньому змішано принцип громадянства і принцип етнічности. Нацією завжди називали людей, що належать до того ж самого роду, тобто мають спільних предків. Українською мовою терміном «національність» позначається не громадянство, а етнічна приналежність. Українські політологи, зокрема Ольгерд Бочковський, терміном «нація» позначали розвинений, структурований етнос з волею мати свою державність. Джерелом державного ладу і політичної культури завжди є державотворчий етнос, натомість «політична нація» по суті заперечує його існування.
Лідери Німеччини, Франції та Великобританії вже відверто заявили, що ідея «політичної нації» і основана на ній політика мультикультуралізму поставили під загрозу саме існування цих держав. Не краща ситуація в Україні, Конституція якої починається з абсурдного твердження, що Український народ – це громадяни України всіх національностей.
Нинішня політика мультикультуралізму в Україні – це неявна форма закріплення поневоленого статусу Української нації. Звідси витіснення української мови і українського етносу з інформаційного простору, з державно-політичного і економічного життя. Зміни на краще почнуться тільки тоді, коли українці самі почнуть творити свою, рідну, Українську державу.
А поки що стільки здорових сил Україну покидає…
Україна переживає період великого перетворення – подібно як з лялечки виповзає метелик. Україна в муках скидає змертвілу колоніальну оболонку і вирощує крила. Так, чимало покидає Україну в пошуках кращої долі. Але багато хто, сповнений набутого досвіду і бажання працювати, повертається додому. Вони кажуть, щоби полюбити Україну, треба хоч трохи пожити на чужині.
Як також завідувач Лабораторії психоінформатики центру з інформаційних проблем територій НАН України, Ігоре, Ти передбачив, між іншим, рік наперед, народній спалах в Україні 2004 року («Перехід-IV» ч. 12). Чи бачиш, у майбутньому, вихід і для «вигнаних» українців?
Українці за кордоном – це потужна сила, яка допомагає Україні пройти трансформацію. За деякими оцінками, українські заробітчани щороку передають в Україну понад 20 мільярдів євро. Як тільки на Батьківщині почнеться Велика гра, вони масово стануть повертатися або ще активніше допомагатимуть грошима, зв’язками, інформацією.
Що таке - «Велика гра»?
Це – справжній Український проект. Скоріше всього, Велика гра почнеться у формі Конституційних зборів і перезаснування держави. Українці цілого світу повинні об’єднатися в єдину глобальну Українську етнічну духовно-економічну державу-громаду.
Для цього треба буде активно долучитися до Конституційного процесу і підтримати саме такий – глобальний – проект Конституції. Щоб етнічні українці, де б вони не жили на планеті, і яким би громадянством не користувалися, могли бути частинкою України, політично впливати на її розвиток і отримувати від неї підтримку.
Це подібно до того, як акціонери інвестують у глобальні корпорації. Вони беруть участь в їх керівництві й отримують свої дивіденди, а тому – зацікавлені в їхньому розквіті. Глобальні держави-корпорації – це передова форма національної самоорганізації у глобальному світі XXI-го століття.
Проте не забуваймо, що оновлену Україну побудують тільки оновлені Українці. Тому кожному треба починати з себе: оздоровлюватися, займатися роботою, що приносить радість, об’єднуватися з іншими світлими українцями.
Тоді, які цивілізаційні тенденції варто враховувати, щоби прискорити перезаснування держави?
У світі набувають дедалі більшої популярності ігрові підходи, причому не тільки в індустрії розваг, а й у сферах наукового пошуку та соціальної організації. В основі будь-якої гри покладено змагальність і азарт, адже кожний гравець має шанс перемогти.
Тому Конституційний процес треба робити як змагальність моделей держави і основаних на них проектів Конституції. Чим більше прихильників знайде та чи інша політична модель - тим більша кількість делегатів представлятиме її на Конституційних зборах. Саме там і повинна відбутися фінальна частина Гри, а саме - обрання найсильнішого проекту Конституції.
Для забезпечення прозорості процесу, і широкого обговорення, групи підтримки можуть скористатися відкритими соціальними інтернет-мережами на зразок Facebook чи Google+. Завершенням Конституційного процесу стане підтримка запропонованої Зборами Конституції на загально національному референдумі.
З Ӏгорем Каганцем розмовляла Зірка Вітошинська
В тему:
Схема порятунку мурашника
Три поверхи Великого Переходу: соціальний, національний, магічний
Книга «Пшениця без куколю»
Трипільська релігія
Жид у вертепі
Зоряний мандрівник (Згадай себе!)
Реінкарнація і принцип економії енергії
Суперкорпорація Україна
До всесвітньої української держави-громади
Розмови з Ігорем Каганцем (аудіо, відео)
Оптимізм Золотої доби і чесноти доби Заліза (аудіо)
Розмова про Живе Слово на Радіо Культура (аудіо)
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля