Правобічний і лівобічний обхід в арійських і семітських релігіях

За рухом Сонця

У стародавніх народів з числа споконвічних носіїв індоєвропейських (арійських) мов, звичайним напрямком кругового руху в релігійних обрядах було «по ходу Сонця». Так обходили індійські і давньоримські наречений і наречена навколо вогню (по-нашому «посолонь ходила» означає «була вінчана»), так робили шанобливий правобічний обхід навколо царя, шанованої людини, наставника, священного місця, міста, храму, жертовника, вівтаря, вогню.

При такому обході права рука звернена до об'єкта шанування.

Обернений рух, «проти Сонця», лівосторонній, був у аріїв відмітною рисою похоронних і поминальних обрядів, пов'язаних зі смертю. Так обходили померлу людину.

За межами заупокійних обрядів лівосторонній рух (на санскр: апасав’я) використовувався хіба що у військовій шкідливій ​​магії: герой маневрував на полі битви своєї колісницею таким чином, щоб об’їхати ворога по колу апасавья з очевидною метою – прижиттєво перевести супротивника в розряд мертвих, магічно знищити його.

Магічний прийом лівостороннього об’їзду противника, який має глибокі арійські корені, відображений в давньому ірландському епосі, в похоронних гонках на колісницях давньогрецького епосу.

Прадакшина ("йде направо") – в індуїзмі ритуальний обхід навколо святині, шанованої людини, статуї божества «зліва направо», «по ходу сонця», або, як ми тепер кажемо, «за годинниковою стрілкою».

Для людей, що живуть в північній півкулі, Сонце рухається не точно посередині небом – воно відхиляється на південь. Найпростіший принцип наслідування вів до того, що в урочистих релігійних обрядах, коли визначалося, як піде процесія, вона рухалася «за сонцем», «посолонь», за годинниковою стрілкою – зі сходу на південь, захід, північ.

Правда, порядок змінювався на протилежний, якщо обряд супроводжував смерть.

Світ смерті – протилежний світу живих, і тому вже у Гомера перегони, які були частиною похоронного обряду, відбувалися справа наліво, і цей рух зберігся у всьому європейському кінному спорті, який виріс з цього похоронного ритуалу (тризни).

За винятком таких обрядів, в арійських культурах всі релігійні процесії ходили «посолонь»: в Індії такий рух називався «прадакшина», в Римі - «декстракціо» (обидва слова означають «рух направо»).

Римляни при молитві (так само як і індуси давнини) поверталися навколо своєї осі направо, зі сходу через південь на захід, і потім на північ і знову поверталися на схід (виходячи з храму).

Так само, за годинниковою стрілкою, тобто правою рукою (стороною) до об’єкта, римляни проводили ритуали захисту і очищення. Наприклад, оборювання плугом або обхід міста під час епідемій чи поганих знамень, при закладці міст.

Так само, за годинниковою стрілкою, відбувався триразовий обхід жерцями міста / війська / людини при окропленні очисною водою.

Порівняємо це з описом ідеального міста Айодхьї, столиці Рами, яке розташоване так сприятливо, що навіть води річки обтікають місто зліва направо. «... Місто, що омивається водою в напрямку прадакшини».

Римський салют, неодмінно правою рукою, безумовно, так само випливає з цих древніх арійських уявлень часів індоєвропейської спільноти народів.

Обхід храмів

На відміну від християнських храмів (а так само мечетей і синагог) давньогрецькі та давньоримські святилища не призначалися для зібрання віруючих. Богослужіння відбувалися поза стінами храму, який вважався будинком бога. Якщо двері храму були відкриті, то віруючі могли бачити образ божества всередині. Народ під час культових дій залишався поза приміщенням храму, бачачи його лише ззовні.

Перідром – крита колонада навколо античного храму, сама назва якої (peri – навколо, dromos – біг) – вказує, що храм обходили колом, шануючи його як священне місце, зазвичай так, щоб до храму буле обернена права рука.

Ймовірно, що сама колонада античного храму виникла саме для того, щоб укрити прочан, які обходять храм, від спеки або негоди. Так само це пояснює, чому стародавні храми римлян і греків прикрашені ззовні більше, ніж усередині.

Індуси, які зберегли багато арійських обрядів, так само здійснюють обходи храмів – прадакшину. Так само, зліва-направо, маючи жертовник від себе з правого боку, древні римляни обходили вівтарі.

Цей же напрям було позитивним і добрим у зчитуванні божественних знаків. Наприклад, в давньоримському ворожінні по польоту птахів. Якщо птах летить зліва-направо, правим крилом до спостерігачів, то це сприятливий знак.

Отже, у всіх народів давньої арійської спільності, а також у народів, які сприйняли їхню культуру і релігію (або її модифікації, наприклад, буддизм)  благословенним є рух «за сонцем», правою стороною до об'єкта, зліва-направо. Навіть ці рядки роблять зараз для читача прадакшину.

І задом наперед, і все навпаки

Протилежна традиція у релігіях семітських – мусульманській, іудейській і християнській (іудохристиянській), в яких рух відбувається в напрямку, протилежному руху Сонця, тобто проти годинникової стрілки.

У євреїв існує переказ, згідно з яким священики обставляли жертовник, розташований на храмовому дворі, довгими гілками верби, які своєю величиною діставали до вершини цього жертовника. На ранок ці ж священики вже з пальмовими гілками в руках обходили цей жертовник по колу один раз, причому проти годинникової стрілки.

На сьомий день свята Суккот євреї обходили навколо жертовника не один, а сім разів. Зараз обхід жертовника замінений таким же семиразовим обходом довкола сувою Тори або місця в центрі синагоги, звідки Тору читають.

Йосеф Каро в своєму Шулхан Арух ухвалив, щоб усі кола відбувалися тільки проти годинникової стрілки.

Під час весілля єврейки обходять навколо чоловіка, який стоїть під хупою (балдахіном), сім разів проти годинникової стрілки.

Мусульмани здійснюють обхід Кааби так само сім разів і так само проти годинникової стрілки – тобто лівою рукою до Кааби.

Іудохристиянство

При освяченні Успенського собору в московському кремлі 12 серпня 1479 відбувся скандал: ростовський архієпископ Вассіан і Чудовський архімандрит Геннадій заявили, що митрополит Геронтій порушив церковне передання, зробивши хресний хід «не за сонячним сходом», тобто не «посолонь».

Великий князь насторожився, тут почалося нашестя татар, він пішов у похід, а після повернення став критикувати митрополита за допущену помилку. Геронтій пішов у Симонів монастир і заявив, що піде з престолу, якщо князь не дозволить йому здійснювати хресний хід проти сонця.

Остаточно рух проти сонця було узаконено в Російській православній церкві в 17 столітті.

З тих пір і до цього дня в російській церкві хресний хід, так само як рух, наприклад, священика з нареченими навколо аналоя, відбуваються протисолонь, тобто так само, як в семітських релігіях іудаїзмі та ісламі.