Психотехнології Ігоря Смірнова. Хто й для чого тепер використовує цей винахід?

Я б не писав цього тексту, як би не ось це коротке повідомлення на одному із форумів, при обговоренні теми Психотехнологій Ігоря Смірнова (мовою оригіналу):

·      kuzmicheva_i

April 4th, 2013, 02:41 pm

Максим, я являюсь продолжателем дела Смирнова в Украине, а именно: использую его психотехнологии с социальной миссией и пользой для бизнеса. 

На данный момент я реализую 2 проекта, основанных на базе психотехнологий Смирнова:
1. Проект "Профкомпас - от мечты к будующей профессии": благотворительный проект по профориентации для молодежи Украины и России. Благодаря нашему проекту дети, у которых нет семей,смогут бесплатно пройти тестирование и узнать какая же профессия им подходит больше всего. 
2. Проект "СМЫСЛ": предоставление услуг по обеспечению кадровой безопасности
Мы продаем услуги по тестированию персонала и программное обеспечение,которое будет отвечать за безопасность компании при работе с кадрами.
Максим, предлагаю вам совместное сотрудничество над популяризацией идей глубокоуважаемого нами профессора Игоря Смирнова. 
Верю,что мой социальный проект не сможет оставить вас равнодушным! 
Предлагаю вам совместную информационную работу. 
Готова рассмотреть любые идеи по совместной работе.

А тепер по суті. В мережі є досить багато публікацій присвячених темі «Психотехнологіям Ігоря Смірнова». Кожен може набрати у гуглі ключові слова: «Игорь Смирнов», «психотехнологии Игоря Смирнова», «психосемантический резонатор Игоря Смирнова» й побачити відповідні публікації.

Я взяв для перекладу текст під назвою «ПАМЯТИ ГЕНИЯ ПСИХОТЕХНОЛОГИЙ ИГОРЯ СМИРНОВА (1950-2004)» – Автор Максим Калашніков (Володимир Кучеренко), українець із Одеси, який свідомо перейшов на бік Російської імперії, як він її розуміє.

http://m-kalashnikov.livejournal.com/316934.html

Повний переклад, максимально наближений до оригіналу:

«Розмовляючи із Ігорем Смірновим

Психотехнології Ігоря Смірнова

- Ваша задача – слухати музику й натискати кнопку, як тільки на екрані вилине низка цифр, промовляє мені супроводжуючий. Якщо ви поквапитеся, то у навушниках пролунає різкий сигнал й уїдливий голос промовить «Рано!». Якщо не встигнете – то почуєте «Пізно!». Періодично на екрані з’являтимуться написи «Добро» та «Зло». На перше реагуйте натисканням кнопки. Друге – пропускайте… Сідаю у зручний фотель перед екраном звичайного обчислювача. Одягаю навушники й беру до рук простісінький пульт із однією кнопкою. Так почалася процедура психозондування. Хвилі вигадливої електронної музики потекли до мого мозку. Гіпнотичний владний чоловічий голос в навушниках промовляє: «Відкрий свою душу. Будь дитиною. Налаштуйся на добро!». Екран замиготів низками цифр. … Перші хвилини гри я то поспішаю із натисканням то запізнююся. Різкі звукові імпульси, що переривають космічну музику, спочатку примушують здригатися. «Рано!»… «Пізно!»… Голос після штрафних сигналів лунає із легкою уїдливістю. Поневолі входжу у ритм мерехтіння цифр на екрані, й тепер каральні імпульси не лунають. Обчислювач ніби перевіряє мою реакцію, весь час намагається спіймати мене. Після кожної низки цифр спалахують слова «добро» й «зло». Спочатку вони розмірено передуються, й ти реагуєш натисканнями вже автоматично: «добро-зло-добро-зло…». О, …! Спіймав. Раптом слово «зло» дублюється, а я автоматично натиснув кнопку. «Марно натиснув!» - автоматичний голос б’є по напнутим нервам. Й знову лунає музика, й знову голос наказує мені бути дитиною із розчахнутою настіж душею.

Замерехтіли цифри. Зараз вони скінчаться, й знову піде «зло-добро». Постараюся не бути захопленим зненацька. Спочатку це виходить, але тепер обчислювач ловить мене, двічі висвітив «Добро». Зреагувати не встигаю. «Треба було натиснути!» - хльоскає зауваження. Здається, це перетворюється на гру на швидкість реакції. Розслаблююся й намагаюся не припускатися похибок. Музика весь час лунає у навушниках, й я знаю: на її тло накладено модульований голос. Він весь час про щось мене питає, до чогось спонукає, уточнює питання. Я не чую його на рівні свідомості, але підсвідомість його чує й тіло моє реагує на питання. Натискуючи кнопку у відповідь на миготіння екрану, я демонструю свої позасвідомі реакції, запинки із відповідями, виказую те, що мене хвилює й тривожить. Обчислювач відмічає мої підсвідомі реакції. Взагалі то процедура повинна тривати біля півтора годин. Але у мене є тільки сорок хвилин. Із жалем знімаю навушники й зупиняю машину. Стан мій – мов після розвантаження вагону. Хода – «макаронова», ноги трохи підкошуються. Й ось тут починаються дива.

Експерт показує мені роздруківку. «У вас є біль м’язів?» Так, трохи застудив шию, повертати головою боляче. «Ви незадоволені своєю подобою?» Точно. З тих пір, як закинув заняття боротьбою, тягарці й гантелі, обважнів чимало. І мені це дійсно не подобається. «Чому вас схвилювала назва «КДБ»?» Не знаю. Напевне, не можу пробачити цій конторі розвал Радянського Союзу. А експерт продовжує:

- Ну, людина ви самодостатня, чужому впливу піддаєтеся погано, командувати любите. Дітей своїх обожнюєте. У родині все добре. Із ім’ям «Надія» у вас нічого не пов’язано?

… Це ж треба, й це витягнули! Ну, хіба можна забути тендітне дівчатко, яке десять років тому освідчилося тобі у своїх почуттях?

- Із армією у вас пов’язані погані спогади?

Пов’язані. Після сержантської «учебки» (залишив без перекладу це совдепівське слово – М.Й.) потрапив у військо й там НЕПРИЄМНО був вражений атмосферою показухи, розкладання офіцерства й повної небоєздатності. Та ще по молодості й гарячності позбувся сержантських личок за місяць до дембелю.

Через якісь двадцять хвилин я відчув небувале піднесення. Жодної важкості у голові після звичайного недосипу, жодного туману у мозку від випаленої пачки цигарок. Голова абсолютно ясна, думки – чіткі. Господи, так я себе почував років тринадцять тому, коли важив на чверть центнера менше, палив дві цигарки на день й займався спортом. Так, точно – саме так я почував себе після гарного тренування, все здавалося осяйним й радісним, коли будь яка справа здавалася до снаги. Й це почуття окриленості зараз, після процедури, трималося довгих десять годин.

А це ж – дія найпростішої, елементарної нейротехнології. Тільки її малий побічний ефект…

… Все почалося 2 лютого 1980 року, коли президія Академії наук Радянського Союзу та Держкомітет СРСР з науки та техніки відкрили закриту (в сенсі таємну, совдепівський «новояз» – М.Й.) науково-дослідницьку тему: «Фізичні поля біологічних об’єктів, модульовані семантичним сигналом». Виконавцями цих робіт стали НДІ радіоелектроніки АН СРСР, НДІ ядерної фізики МДУ ім.. Ломоносова та Перший московський медичний інститут імені Сєчєнова. Тоді ж у Першому «меді» виникає відділ терапії, пізніше перетворений у лабораторію психокорекції. На чолі їх стояв двадцятивосьмирічний вчений Ігор Смірнов, творець революційних психотехнологій.

Що це таке? За визначенням Смірнова – обчислювальні технології такого рівня, які дозволяють діагностувати фізичний та розумовий стан людини, а також виправляти цей стан через прямий доступ до підсвідомості особистості. Це проникнення посилює здібності будь якої людини, які закладені в неї від народження. Якщо казати зовсім просто, то звичайні люди використовують тільки чотири відсотки клітин мозку. Якщо ж примусити працювати хоча б половину, то людина набуває ледь не екстрасенсорних здібностей.

До 1982 року в лабораторії Смірнова народилися вже завершені технологічні процеси, для яких спочатку використовували вітчизняну обчислювальну техніку, а потім – й імпортні обчислювачі. В 1980 роки робота наших психотехнологів йшла в межах постанов Центрального комітету комуністичної партії і Ради міністрів СРСР, за ухвалами Військово-промислової комісії та наказами Міністерства охорони здоров’я.

- Для мене сімдесят дев’ятий став віхою, тому що саме тоді ми нажилися подати заявку на відкриття. Називалася вона так: «Здатність вищих організмів до взаємодій на відстані», - розповідає вчений.

- Що це таке? Виявляється, коли є група живих об’єктів, вони перебувають в одному інформаційному полі. Жодних біополів не має – це нісенітниця, я нею вже перехворів. Фізична природа інформаційного поля спірна. Жодні екрани його не заставляють, відстань на нього також впливає слабо. Ось прищемили хвіст одному щуру – а за п’ять тисяч кілометрів у іншого в цей час серце зупинилося. Я не утрирую. Так було. Випробували на кроликах у Москві й у Самарканді.

Виявилися три моделі такої взаємодії. Наприклад, можна взяти дві різні особи, й потримати їх спочатку разом, в одній кучі. Там вони швидко встановлюють психологічний контакт. Потім їх можна розділити великою відстанню – але взаємозв’язок залишається. Друга модель – стосунки близьких родичів. Випробували на кроликах одного поносу. Та й так є сила побутових спостережень. Наприклад, люди відчувають смерть своїх близьких. Третя модель – це явище летагену, передача смерті на відстані. В цьому випадку треба дуже швидко знищити біологічний об’єкт. Застосовувалася НВЧ-піч, в якій денатурація білку відбувається за 1,4 секунди. Знищили об’єкт масою як лабораторний щур.

А потім ми отримали свідоцтво на піонерний винахід. В 1980 році двічі приїздив до мене в лабораторію голова Держкомітету з науки та техніки СРСР. Велика людина. Двічі Герой праці. Багато хто мені тоді допомагав. В моїй лабораторії під машкарою наукових співробітників працювали люди із КДБ СРСР. Все це стало підґрунтям для наступних психотехнологій.

- Поза сумнівами, ми відкрили експериментальну модель зброї. Дарма, що до завершеної технології такого ґатунку ми й близько не підійшли, - розповідає Ігор Вікторович. – Ми не можемо зробити так, щоб знищити конкретний об’єкт біомаси – й хоч яка конкретна людина впала б, мовби громом уражена. Про це навіть мови не йшло…

Й справді, Ігор Смірнов не зброю кував. Він йшов іншим шляхом. Відходила стара епоха, коли потуга країни визначалася мільйонами виплавлених тон криці, кухвами видобутої нафти й кількістю машинобудівних заводів. Настала ера «економіки знань» й найвищих технологій, в яких головним ставало виробництво не машин, а людей геніїв, здатних бути видатними винахідниками, вченими, суперфінансистами й сверхвоїнами. Смірнов створив саме таке «людино будування». Він багато чого встиг до загибелі СРСР. Перше дослідження щодо психозондування, оточене немислимими оболонками таємності, провели в 1984 році…

Зовні у лабораторії Смірнова не має жодної фантастичної техніки на зразок гіпновипромінювачів. Все побудовано на звичайних персональних обчислювачах й аудіотехніці. Головна таємниця технології – знання самого вченого про структуру особистості людини й про способах впливу на психіку. Виявляються істинні взаємостосунки людей у групі, лідери й ті, хто їм особисто відданий. Ти взнаєш, хто із них відданий не людині, а ідеї або спільній справі, у кому розвинене почуття обов’язку. Можна привести до норми тих, хто водить авіалайнери, керує ядерними реакторами або чергує на командних пунктах стратегічних сил, тих, хто диригує фінансовими потоками. Можна визначити придатність людини до тієї, або іншої праці. Можна викрити того, хто працює на іноземні спецслужби. Зондування виявляє приховані уподобання або корисні наміри. Із його допомогою виявляються й ґанджі людини: схильність до пияцтва, наркотикам або статевим збоченням. Жоден маніяк не прослизне непоміченим.

В сучасній Росії ці програми здатні не тільки забезпечити психо-фізичну працездатність вищих керівників держави, а й захистити їх від так званого психо-семантичного впливу з боку зловмисників або придворної камарильї . Тобто їм й здоров’я полагодять й від впливу зовні прикриють. Адже поки безпеку вищих керівників розуміють лише як оточення їх тренованими охоронцями, які мають захистити вождя від кулі вбивці. Але сьогодні людей можна вбивати на відстані не тільки кулями, а й новітніми, тонкими впливами на мозок.

… Сидячи біля обчислювача у навушниках, один із авторів книги проходив процедуру із допомогою спеціальної програми «Mind Reader». Чи можна використовувати «Майнд Рідер» для перевірки людей, від яких залежать життя багатьох інших людей? Можна. Мені показують роздруківки психозондування екіпажів літаків однієї із пасажирських авіакомпаній Росії.

Чесно кажучи, результати кидають у холодний піт. Практично всі літуни потерпають від проблем статевого життя, майже усі мають яскраво виявлену тенденцію до самогубства. Причому від віку це не залежить: те саме спостерігається й у п’ятдесятирічних капітанів, й у двадцятип’ятирічних пілотів. У багатьох є проблеми із алкоголем й високий рівень тривоги, схильність до депресії, часто зустрічається вживання ліків – нервових стимуляторів (психоактивних речовин).

Й це – не злиденні військові «літуни», це цілком влаштовані у сучасне життя, добре оплачувані члені екіпажів пасажирських машин! Чому? Організм рейдовиків зношується від тривалих польотів із зміною часових смуг, від перевантажень, від тривалого перебування в тісних напханих електронікою кабінах, де доводиться дихати сухим повітрям.

- Ми кожне дослідження виконуємо у тісному контакті із замовником, - розповідає Тетяна Русалкіна, дружина й сподвижниця вченого. – Адже для цього приходиться використовувати характерний словниковий запас, професійний жаргон. А він у кожного фаху свій – й у пілотів, й у банкірів, й у працівників харчової промисловості, наприклад. Або ж ми сідаємо за розробку питальника разом із представниками служби безпеки компанії: вони кажуть нам, що їм потрібно знати про своїх співробітників…

Найцікавіше, що з допомогою тих самих психотехнологій Смірнова та його інституту можна цих пілотів лікувати. Методи психокорекції дозволяють знімати депресії, усувати сексуальні проблеми. Але, нажаль, керівництво авіакомпанії, розщедрившись на психозондування літунів, зовсім не поспішає замовляти їхнє лікування. А це вже цілком у дусі теперішнього «ринку».

Ось приклад нашої співпраці з одним із великих банків. Тут керівництво бажає знати: чи замішані його співробітники у крадіжках, шахрайствах й аферах? Чи не пов’язані із криміналом й наскільки втягнуті у злочинне середовище? Чи є у них борги й чи підпалі ці люди депресіям? Коли ми робили цю роботи, то нас попросили дослідити людей на схильність до невиправданого ризику й ступінь їх схильності піддаватися страху…

Робота із цим банком принесла сенсаційний результат. В кінці 2002 року його служба безпеки безуспішно розслідувала випадок із виведенням активів за кордон. Підозра впала на 26 осіб. Але застосування психозондування виявило лише одну людину, яка й була істинним винуватцем. Не знаємо, що вони там з ним робили у банку, тільки кінець кінцем від потрапив під суд. Скромніший підсумок: виявлено тих, хто продавав інформацію у банки-конкуренти.

Дуже гарний приклад співпраці із Краснодарським центром використання поліграфів (детекторів брехні) – структурою МВС.

Гортаю результати проведеного зондування. Так, контингент 1978 року народження: молодь епохи перебудови й демократії. Яка тяжка спадщина! Зондування виявило хабарництво, участь в обчислювальних злочинах, навіть у зґвалтуванні. Багато хто палить «дурь», або колють її у вену. Ось виявлено участь у продажі наркотиків, у крадіжці, у сутенерстві. Боже? Так, тут є ті, хто має досвід підробки документів, вбивства, підпалу й викрадення людей! Досвід розбою, рекету, викрадання машин й пограбування – ледь не в кожного другого. У мене починають мріти сумніви. Це роздруківки зондування кого – затриманих злочинців чи тих, хто йде на роботу в міліцію?

– Друге… Це те, хто бажає захищати закон, - сміється у відповідь моя супровідниця. Це ж треба… Практично усі кандидати вийшли із злочинного середовища…

Цікаво, скільки подібних кандидатів поповнили лави міліції, пройшли обстежень на «Майнд Рідерс»? Й які зараз у нас правоохоронці?

А ось мені приносять аркуші із даними обстеження учнів однієї із московських шкіл. І знов картина засмучує: сучасні дітваки опановані підсвідомим тяжінням до самогубства, куштують й алкоголь й наркотики.

… Ми розмовляємо із молодим колегою Смірнова – Григорієм Халдеєм, директором із розвитку НДІ психотехнологій. Так, розповсюдження цих технологій просувається поволі. Занадто вони незвичні й революційні. Але вони все таки пробивають дорогу! У цьому сенсі їм допомагає патріотизм російського бізнесу.

– Мені самому довелося працювати на Заході сім років – розповідає Григорій. – Зараз я знаю, що ми у тих краях завжди залишимося чужинцями, скільки б грошей у нас не було. До нас ставляться дуже погано. Й це добре розуміє молоде покоління російського бізнесу. Воно розуміє й те, що наша країна повинна піднятися після прийнятої поразки, а це можна зробити тільки піднесенням конкурентоспроможності, застосуванням революційних технологій, яких не має ніде у світі, ставкою на людський чинник. Не сподіваючись на державу, вони створюють свої асоціації та об’єднання. Наприклад, випускників МДУ. Вони шукають талановитих людей, здібних співробітників. В цьому сенсі психотехнології робляться засобами й відбору кращих, й інструментом для підготовки кадрів на спеціальних курсах. Адже яка проблема сьогодні найгостріша? Кадрова! Кадри вирішують все…

Якщо піднестися на наступний рівень, то ми побачимо вже технології психічної корекції як для окремих людей, так й для скупчень людей. Смірнов стверджує: дійсно цілком можливо зменшити агресивність й злочинні нахили у суспільстві, особливо у регіонах, схильних до сполохів міжнаціональної ворожнечі. Ці методи дозволяють класти край масовим заворушенням або паніці при бойових діях або техногенних катастрофах. Можна завчасно розсіювати наміри у тих, хто готує терористичні акти. Розсилаючи «влаштовані» у музику слова через динаміки у аеропортах й завдаючи неусвідомлювані людьми удари по підсвідомості, можна виявити наркокур’єрів й терористів із бомбами – за їхньою шарпаною поведінкою у пунктах догляду.

Наприклад, в аеропорту їм на тлі вуличного гамору дають влаштоване у шум висилання: «Віддай наркотики, собако!». Сполоханий на підсвідомому рівні злочинець починає нехай ледь помітно, але непокоїтися, «смикатися», триматися напружено. А спеціальні камери прекрасно виявляють, наприклад, перевізників наркотиків, або наркокур’єрів. А ще краще такі люди виявляються при проходженні постів контролю, де спеціальні датчики виявляють напружений стан їхніх тіл. У натовпі швидко виявляються ті, хто підлягає особливому аналізу та догляду. Тут росіяни можуть досягти фантастичних висот. Є, наприклад, лазерна психокорекція на відстані. Особливим способом модульоване лазерне випромінювання, скероване у потрібну сторону, здатне психічно паралізувати людей. Наприклад, снайперів. Можлива масова психокорекція через канали телекомунікації – телебачення, раді, обчислювальні мережі й навіть через (хоч й частково) через друковані видання. Через них йде неусвідомлюваний зорово-звуковий семантичний вплив, й така «зброя умиротворення» можна із успіхом застосовувати у «гарячих точках». А втім, наші ж зробили й спеціальний відео сканер, який виявляє приховане зображення у телевізійних висиланнях, дозволяє виявити застосування такої зброї ворогами. Такий сканер може купити й приватна особа, яка зовсім не хоче, щоб його програмували.

Наші методами психокорекції вміють стирати колишню особистість людини, «вдруковуючи» в його мозок інше «Я». Таку технологію можна використовувати у злочинних намірах: створюючи справжніх зомбі, роблячи їх своїми маріонетками.

Але можна перетворювати злочинців-рецидивістів й ман’яків у нормальних людей. Можна створювати агентів спецслужб вищого ґатунку, яким після виконання завдання повертають попередню особистість.

Психокорекція здатна виліковувати наркоманію. Ми бачили, як Смірнов лікує наркоманів, без жодного застосування ліків. Видовище моторошне. Він спочатку утовкмачує їм жах смерті, а потім – змінює мотивацію їхньої поведінки.

З рештою, можливості застосування психотехнологій вельми різноманітні. Уявіть собі, що великий начальник, який вирішив навести порядок у Росії, викликає до себе на розмову якого-небудь відомого чиновника, про якого усім відомо: краде фантастично, але спіймати його за руку неможливо. Й ось сидять вони за столом, слебезують про всілякі дурниці – погоді, політиці, або взагалі про музику. Й у кабінеті музика по радіо грає або ж кондиціонер поруч м’яко шумить. Але у шумі приховані переведені у інший спектр питання, які ваш співрозмовець не чує, а його підсвідомість їх прекрасно уловлює. Зовні жоден м’яз на обличчі не здригається, а тіло все-таки ледь помітно стенається. Кожне здригання прекрасно фіксується обчислювачем із допомогою датчиків, що розміщені у спинці фотелю.  

– Крав? – лунає нечутне питання. Чиновник тріпається. Авжеж, крав! Обчислювач відразу ставить нове питання.

– На яких рахунках ховаєш? В Австрії? Швейцарії? На Кайманових островах?

–  На яких рахунках ховаєш? В Австрії? Швейцарії? На Кайманових островах? Він здригається на слові «Австрія»? Чим довша розмова – тим більше допитуваний, сам того не розуміючи, виказує про себе зведень. При цьому на місці підозрюваного у корупції може сидіти той, кого підозрюють, наприклад, у вбивстві. Проблема судової похибки знімається. Досліди показали, що, не зважаючи на прихованість для перевіряє мого, система прихованого дізнання є значно ефективнішою ніж американській поліграф – детектор брехні. Цей детектор, за великим рахунком – вже кам’яна доба. Адже допитуваний із застосуванням американської апаратури знає, що його допитують. А тут людина цього не знає! Вона не може протистояти допиту, його воля «вимкнена».

Систему прихованого допиту можна застосовувати у телефонній розмові, надсилаючи співбесіднику ті самі про вокативні імпульси. По змінам обертонів голосу вашого співрозмовника спеціальний обчислювальний комплекс буквально наскрізь «просвітить» допитуваного. Психозондувальному допиту можна піддавати навіть тих, хто спить або перебуває у неглибокому наркозі. Реакції людини читаються навіть по складу видихуваного ним повітря. Є такий же метод прихованого допиту тих, хто працює на обчислювачі. Людині надсилають ті ж самі звукові або зорові висилання. Тут стан допитуваного визначається за часом натискання ним на кнопки клавіатури.

Але поки все, про що ми казали, можна вважати тільки сходинками до головної справи Ігоря Смірнова – психосемантичного резонатору. Що це таке? Проникнення на верхні «поверхи» психіки, яке у стародавніх культурах вимагало або багаторічних тренувань, або застосування наркотичних речовин, давало людині незвичайні здібності. Зараз же є принципова можливість «розширити свідомість» із допомогою сучасних технологій, не завдаючи шкоди своєму здоров’ю й зберігаючи ясність звичайного мислення.

Психосемантичний резонатор – це все світ-товар. Він дає людині воістину казкову можливість: струментально (через обчислювач) вступати у контакт із власною над- і підсвідомістю. Сам же резонатор – це програмно-апаратний комплекс, який базується на системі психотехнологій. Він дає до рук особистості важелі керування (й самокерування) неусвідомлюваними психічними сферами.

Із його допомогою людина свідомо удосконалює своє «Я», працює із власною підсвідомістю, багаторазово посилювати здібності, розбиратися із внутрішніми конфліктами, зміцнювати мотивацію, робити незламною свою волю. Й це не казка, а наукові факти, технології й методики праці.

Причому влаштований резонатор буде так, що працювати із ним може тільки сама людина, яка задумала себе змінити. Сьогодні людині потрібно одне – й вона змінюється так. Завтра, коли їй потрібне інше, вона стане зовсім іншою. Більш того, у людини проявляються зовсім незвичайні, екстрасенсорні здібності.

Подальший хід відкриттів гальмується відсутністю надпотужних обчислювачів. Але якщо їх вдасться дістати, то…

Завдяки резонатору людина здатна пустити у хід свої неймовірні розумові й тілесні резерви, які у звичайному стані «сплять», пробуджуючись лише у надзвичайних ситуаціях. Ми усі знаємо, що під страхом смерті люди здатні ставити справжні рекорди. Рятуючись від собачої зграї, люди вистрибують на найвищі забори. У гарячці бою солдат іноді бачить політ снаряду, а у рукопашній сутичці – здатен один знищити трьох. Тиндітна жінка, коли її дитині загрожує небезпека, іноді переважає по силі важкоатлета. Нова ж техніка дає людині можливість включати такі казкові здібності цілком свідомо.

Створення комплексу дозволить людині свідомо керувати недоступними у звичайному стані шарами власної психіки, в тому числі – глибинною пам’яттю й підсвідомістю, змінювати стан організму, вимикати больову чуттєвість, воскрешати «пам'ять предків», забезпечувати встановлення самому собі абсолютного пріоритету на досягнення поставленої життєвої мети. Можна різко активізувати й розвити творчі здібності, свою стійкість перед стресами.

Вперше у резонаторі Смірнова практично буде розв’язане завдання взаємо-зворотного зв’язку «людина-машина», коли мозок людини набуде додатковий потенціал прямого використання пам’яті й усіх можливостей надпотужного обчислювача.

– Як тільки резонатор буде збудовано, я перший запхну у нього голову. Поки є тільки кілька частин резонатору, – каже вчений. – Реакція машини для резонатора повинна складати 150 мілісекунд. Ці обчислювачі у нас кінець-кінцем будуть. Ці 150 мілісекунд дозволять створити той самий ритм впливів – зорових, звукових, вібраційних…

Й при цьому не треба змінювати людину генетично, не треба вживлювати й його мозок електроди для прямого підключення до обчислювача. Ми крокуємо значно природнішим й дешевим шляхом. Та ще й значно швидшим! Смірнов досяг таких успіхів, які можна порівняти із проведенням першої керованої реакції в атомній фізиці. Все – принципово бомбу створено, лишилося тільки технічно удосконалювати систему.

Якщо цей товар вийде на ринок, то навколо нього, як зараз навколо обчислювача, розвинеться цілковито особливий світ, який просто перевершить обчислювальний «всесвіт». Адже ми отримаємо засіб само створення людини, прориву у глибини його психіки.

За оцінками американської наукової розвідки, створення закінченого програмово-обчислювального комплексу семантичного резонатору порівняно за епохальністю своєю із створенням й масовим випуском персональних обчислювачів. А можливо й перевершує його. Фактично йдеться про створення величезної галузі гуманітарних технологій із колосальною ємністю ринку, який вимірюється мільярдами доларів. При цьому витрати на доведення програми до завершення вже дуже малі…

Знаєте у чому він перевершує янкі? В тому, що він створив дійсно творчу, креативну технологію найвищого «хай хьюму». В той час, коли західники тупцюються ще на нульовій стадії високих гуманітарних технологій, використовуючи їх для того, щоб маніпулювати іншими людьми. А це значно нижча, вульгарніша ступінь…

Важко описати словами те, що зробив Смірнов. Ми ми порівнюємо його відкриття із опануванням ядерною енергією, але в чомусь воно не поступається виходу людини у космос. Смірнов перевертає світ. Він робить людину надпотужною істотою. Завдяки у значній мірі цим працям росіяни отримають можливість першими на планеті сформувати нову расу людей – нейрорасу, людину найрозумнішу… Того самого людена.

 Смірнов створив інтегральний інтелект, коли машина робить машинне, а людина – людське. Машина тільки різко прискорює, активізує процеси у мозку вінця природи. Людина отримує все багатство свого «Я»., усю глибину власної особистості, а обчислювач й інформаційна мережа, інтернет, дає йому зв'язок із цілим інтелектуальним багатством планети. А екстрасенсорні здібності включають нейролюдину у інформаційне поле усього людства. Тобто, Смірнов тримає самий нерв світового прогресу, й завдяки йому ми спроможні виробляти на світ людей найвищого ґатунку! А це, бачити, найвище багатство, найдорожчий продукт. У теперішньому світі вироби людського ума ціняться набагато вище, ніж нафта або поточно-конвеєрне виробництво. Пани торгують технологіями – а раби добувають сировину й горбатяться на збиральних виробництвах. Але наскільки дорожче усього цього буде виробництво людей-геніїв? На порядок. Саме Росія здатна першою у світі створити розплідники для того, щоб плодити людей-титанів – найобдарованіших інженерів, вчених, стратегів, письменників або фінансистів. Й жодної фантазії не вистачить для того, щоб підрахувати усі вигоди від цієї справи.

Ось те багатство, яке Ігор Смірнов мав принести надновій Росії.

Але його серце перестало битися 5 листопад 2004 року.»

Ось такий текст.

Не дав Бог буций корові рогів. Не дав. Бо було тоді Ігорю Смірнову 54 роки.

Інститут Смірнова припинив існування, люди порозбігалися…

Цього тексту можна було б й не подавати, якби …

Якби десь в Україні не працювала якась «kuzmicheva_i», із листа якої почалася ця публікація.

На кого працюють «Профкомпаси» та «СМИСЛИ», про які вона згадала, одному Богу відомо…