Путінські шпигуни в Києві почувають себе вільніше, ніж у Москві: є кілька причин

Російська шпигунська мережа дуже розвинена в Україні. Росія ніколи не шкодувала коштів для збору розвідувальної інформації. Описати те, що відбувається, можна випадком з Борисом Нємцовим.

За півроку до вбивства йому запропонували заради власної безпеки переїхати до Києва. Він сказав, що російські спецслужби в Києві почувають себе більш вільно, ніж у Москві, та відмовився переїжджати.

Ми не провели люстрацію, контрзаходи. Досі залишається відкритим кордон, він існує номінально. Наша Держприкордонслужба може відповісти тільки на одне питання: "Скільки людей перетнуло державний кордон України?"  Який якісний склад цих людей, з якою метою, на який термін, куди саме вони їдуть - ніхто не знає.

Не пускають відомих людей, щоб створити картинку, заповнити інформаційне поле. Наприклад, Лоліту Мілявську не пустили або політиків не пустили, але кордон залишається відкритим. Ми навіть не запровадили міграційний режим.

Ось спробуйте в'їхати в Росію - ви заповнюєте міграційну карту і зобов'язані з нею ходити постійно. Якщо у вас не буде цієї карти, вас оштрафують, депортують, і ви не зможе протягом п'яти років в'їхати до Російської Федерації.

У нас навіть цього немає. Тому не варто говорити про те, що ми контролюємо роботу спецслужб Росії в Україні.

Коли СБУ перевели з військових рейок на цивільні, там почалися розбрід і хитання. Службу безпеки України поділили за політичними квотами - кожна партія призначає свого представника.

Така людина працює в інтересах цієї партії. Коли ж вони були військовою організацією, під присягою, то підпорядковувалися президентові, і політична належність жорстко каралася. Військовому не можна бути членом політичних партій. Зараз в СБУ є співробітники з патріотичною позицією, а є ті, хто лобіює інтереси опозиційних партій.

Така ж ситуація в Молдові. Співробітники патріотичних відділів зібрали інформацію, виявили шпигунів і заарештували їх. Вони розголосили цю подію. У цій ситуації державна машина не може дати задній хід.

Той же Додон (президент Молдови Ігор Додон, відомий своєю проросійською позицією) не може сказати, що вони хороші хлопці та їх потрібно відпустити. Хоча, може, йому телефонував Путін і казав: "Навіщо ти моїх пацанів заарештував?" Щоб таких ситуацій не було, розвивають агентурну мережу.