В Україні діє близько тисячі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Один із них успішно працює в Кременецькому районі Тернопільської області. Його назва – «Лосятинське молочне джерело». Досвідом кооперативу ділиться його керівник Микола НОВОСАД.
- Назва кооперативу походить від назви нашого села – Лосятин. Звідси й наша відповідальність: ми не можемо працювати погано, бо це негативно позначиться на репутації села і наших односельців. Це не просто слова. У селі розвинена соціальна відповідальність, а отже, і взаємна допомога. Люди завжди приходять на поміч один одному. А це і є однією з передумов створення кооперативу.
Певний час з нашої місцевості люди активно виїздили на заробітки. Хто їхав в закордоння, хто до інших областей. Люди шукали роботу на стороні замість того, аби створювати робочі місця вдома.
До певної міри ми подали приклад, як можна діяти за умов, що склалися - 7 вересня 2009 року об’єдналися в кооператив. Відтак, і собі даємо раду, і інших забезпечуємо роботою.
Спочатку до створення кооперативу була залучена невелика ініціативна група, а на сьогодні вже згуртували 186 родин. Для нашого села це дуже багато, бо в Лосятині загалом мешкає лишень близько тисячі людей. Це якщо рахувати дорослих, малечу і людей похилого віку.
- З чого ви починали свою діяльність?
- З молочного напрямку. Багато хто з селян тримає корів, але не кожен здатен продавати молоко в місті. Туди ще доїхати треба.
Тому в селах організували кооперативний збір молока. Воно так і називається – збірне. Але те молоко не завжди буває якісним: до нього можна і водички додати. Та що я вам кажу, ви і самі знаєте, як усе це робиться…
До таких дій селян підштовхують закупівельні ціни на молоко. Зазвичай, закупівельники встановлюють на нього копійчані ціни і на тому наживаються. Хоча насправді закупівельні ціни мають бути набагато вищими. Ми вирішили змінити ситуацію і тому перебрали на себе збір та охолодження молока, а також налагодили належну систему контролю за його якістю. Пішли на співпрацю з місцевим молокопереробним підприємством і увесь цей час перебуваємо у партнерстві з ним.
Маю сказати, що нам пішли назустріч. З обласного бюджету на закупівлю обладнання для охолодження молока і для лабораторії, яка визначає його якість, нам виділили 100 тис. грн. Для нас це великі гроші.
Перший успіх додав надій. Деякі з них ми теж успішно реалізували. Наприклад, отримали грант від благодійної організації «Добробут громад». За його кошти було закуплено 20 нетелів, 10 свиноматок, насіння картоплі та зернових. На реалізацію цього проекту районна влада надала співфінансування у розмірі 50 тис. грн. На ці кошти придбали мінітрактор.
- Чим ви ще займаєтеся?
- Вирощуємо полуницю. До нас уже приїздять переймати досвід. Реалізовувати полуничний напрямок нам допомагають італійські та французькі спеціалісти проекту «Розвиток полуничних кооперативів в Україні». Він здійснюється за сприяння благодійної організації «Добробут громад» та компанії «Данон».
Ми мали серйозних конкурентів. На участь у цьому пілотному проекті претендували три області – Тернопільська, Львівська та Івано-Франківська, однак перемогла наша громада. Закордонні фахівці постійно консультують нас, як вирощувати ягоди, як захистити рослини, виростити більше продукції і до того ж продукції високої якості.
На якості продукції я наголошую особливо. Річ у тому, що ми постачаємо нашу полуницю відомій на весь світ французькій компанії «Данон», яка займається виробництвом молочних продуктів, в тому числі, й йогуртів. Вона висуває високі вимоги до якості наших ягід. Тож ми суворо дотримуємося всіх технологій.
- Чому ви взялися за вирощування полуниці? Адже за нею важко доглядати, її збір потребує ручної праці.
- Наше село працелюбне. Понад 50 років воно вирощує полуницю, тож маємо досвід роботи з нею. Але ми відчули необхідність удосконалення технологій. Майже 2 роки збирали відповідну інформацію. До нас приїздили провідні спеціалісти з Італії та Франції. Вони брали проби ґрунтів. За їх словами, наші землі найбільше підходять для вирощування полуниці садової, тому що маємо і потрібні рельєфи, і вологи вистачає.
За цей час ми збагатилися сучасним технічним та технологічним спорядженням. Зокрема, купили термоавтомобіль, який оснащений холодильним обладнанням. За допомогою співфінансування Проекту USAID «АгроІнвест» закупили охолоджувальну камеру, яка вже введена в експлуатацію і дає можливість зберігати полуницю перед її відправкою покупцям.
- В яких обсягах ви виробляєте свою продукцію?
- З кожним роком обсяги молока падають. Порівняно з тим, що ми мали кілька років тому, вони скоротилися десь на третину. Люди пускають худобу під ніж, оскільки тримати її в домашніх умовах стало невигідно. І, звісно, це негативно впливає на результати нашої роботи. Подібне спостерігається і в інших селах. Це свідчить про недосконалість державної політики в тваринницькій галузі. Якщо ми хочемо підштовхнути селян до того, аби вони збільшували поголів’я корів, їх треба чимось заохотити. Мають бути не лише податкові преференції. Бажано також подумати про те, де тварини випасатимуться, чим їх можна годувати взимку. А то всі землі переорані, а ціна на корми така, що до них уже навіть не доступитися.
З полуницею складається краще. Це перший рік, як ми її збирали. З одного гектара в середньому мали 15 тонн ягід. Це прогнозований врожай, який ми змогли виростити і вчасно зібрати. Загалом під полуницю відведено 20 гектарів. Це площа паїв членів кооперативу. В наших планах збільшити її до 30 гектарів. Зараз проговорюється можливість залучати до вирощування полуниці домогосподарства. Ми готові надавати їм відповідні технології, елітні саджанці, необхідні знання, інформацію про ринок збуту цієї продукції.
- Яка проблема дошкуляє вам найбільше?
- Найбільша проблема полягає в тому, що податкова не визнає кооператив неприбутковою організацією. Наша позиція – треба діяти винятково в межах законодавства. Якщо законодавство визнає, що кооперативи мають бути неприбутковими, значить, їм треба надавати цей статус. А зараз в законі одне, а насправді – інше.
- Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – це перспективна справа?
- Так, перспективна, але цю роботу треба налагоджувати. Нею треба займатися постійно і, в першу чергу, - на державному рівні. Українське село занепадає. Воно дуже важко пристосовується до ринкових умов. Високий рівень безробіття, відсутність доріг, нестача бібліотек, лікарень, а тепер ще й шкіл – усе це про наше сучасне село. Обслуговуючим кооперативам самотужки не вдасться поліпшити ситуацію на селі, але їх внесок у цю справу може виявитися значним. Це треба розуміти і з цим слід рахуватися.
Думки експертів
Владислав КАРПЕНКО, спеціаліст з розвитку організацій виробників Проекту USAID «АгроІнвест»:
- Значною мірою кількість сільських обслуговуючих кооперативів залежить від наявності обласних програм, спрямованих на їх підтримку. Наприклад, якщо у Вінницькій області така програма діє протягом майже 5 років, то тут створено багато молочарських кооперативів. Є хороші програми в Житомирській, Рівненській та в інших областях. Особливо багато кооперативів там, де працюють або працювали проекти технічної допомоги.
«АгроІнвест» у сфері розвитку кооперативів діє у двох напрямах. Перший – це інформаційно-консультаційна підтримка і сприяння вдосконаленню законодавчого середовища, що регулює діяльність кооперативів. Уже ухвалено новий закон, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства примірні статути, розроблені правила внутрішньогосподарської діяльності, методичні рекомендації з бухгалтерського обліку. Зараз ми працюємо над покращенням ситуації з оподаткуванням кооперативів.
Другий напрям стосується грантової підтримки. Ця програма діє вже протягом року. На сьогодні нею підтримано 13 кооперативів.
Допомога «АгроІнвесту» спрямовується на впровадження проектів підтримки розвитку діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у сфері післяврожайної обробки, зберігання та збуту продукції. В Україні виробляється дуже багато сільськогосподарської продукції, але що далі з нею робити, малі сільгоспвиробники не знають. Саме тому вони продають її з поля за безцінь.
Малі сільгоспвиробники не мають можливостей відсортувати продукцію, очистити її, розфасувати, зберегти для того, аби отримати додану вартість, яка часто перевищує первісну ціну у 2-3 рази. Поодинці організувати надання відповідних послуг вони не можуть. Для цього треба мати чимало коштів, обладнання, необхідні потужності. І саме тому ми спрямовуємо малих сільгоспвиробників на об’єднання в кооперативи.
Наталя ІЛЬЇНА, експерт з питань агрофінансування Проекту USAID «АгроІнвест»:
- Якщо виникає потреба в кредитних ресурсах, то кооперативам є сенс звернути увагу на такі фінансові заклади, як кредитні спілки. Вони охоче працюють з дрібними сільгоспвиробниками, які, по суті, складають основу членства кооперативів.
Ми допомагаємо кредитним спілкам розробляти кредитні продукти, які максимально враховують особливості того чи іншого виду виробництва. І один із таких кредитних продуктів – це вирощування полуниці у відкритому ґрунті. Він містить розрахунки, коли людині слід брати кредит, які у нього мають бути умови, щоб розпочати цей бізнес і, відповідно, яка сума коштів йому необхідна, щоб чи то купити саджанці, чи встановити крапельне зрошення, чи придбати необхідну техніку, підвести воду тощо.
Продукт розроблений з таким розрахунком, що, за бажання, сільгоспвиробник може почати повертати основну суму кредиту після того, як отримає перший врожай.
Цей кредитний продукт ми розробили з використанням досвіду кооперативу «Лосятинське молочне джерело». Ми дуже вдячні йому за співпрацю.
Але це лише один приклад. Кредитні спілки продовжують цю роботу, і пропозиції кредитних продуктів для малих і середніх сільгоспвиробників постійно розширюються. Тому рекомендуємо і членам кооперативів, і іншим сільгоспвиробникам звертатися до кредитних спілок. Кредитні спілки, які серйозно працюють у напрямі кредитування села, а таких на сьогодні близько 60 по всій Україні, можуть надати не лише кредит, а й консультацію щодо того, на що краще використати гроші, якій технології надати перевагу. На нашу думку, саме за такою співпрацею двох гілок кооперації – кредитної та сільськогосподарської обслуговуючої – майбутнє.
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
Рецепт успіху сільського кооперативу Або як спільною працею можна не лише врятувати село, а й вийти на міжнародний рівень
Світ:
В Україні діє близько тисячі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Один із них успішно працює в Кременецькому районі Тернопільської області. Його назва – «Лосятинське молочне джерело». Досвідом кооперативу ділиться його керівник Микола НОВОСАД.
13100101r.jpg
- Назва кооперативу походить від назви нашого села – Лосятин. Звідси й наша відповідальність: ми не можемо працювати погано, бо це негативно позначиться на репутації села і наших односельців. Це не просто слова. У селі розвинена соціальна відповідальність, а отже, і взаємна допомога. Люди завжди приходять на поміч один одному. А це і є однією з передумов створення кооперативу.
Певний час з нашої місцевості люди активно виїздили на заробітки. Хто їхав в закордоння, хто до інших областей. Люди шукали роботу на стороні замість того, аби створювати робочі місця вдома.
До певної міри ми подали приклад, як можна діяти за умов, що склалися - 7 вересня 2009 року об’єдналися в кооператив. Відтак, і собі даємо раду, і інших забезпечуємо роботою.
Спочатку до створення кооперативу була залучена невелика ініціативна група, а на сьогодні вже згуртували 186 родин. Для нашого села це дуже багато, бо в Лосятині загалом мешкає лишень близько тисячі людей. Це якщо рахувати дорослих, малечу і людей похилого віку.
- З чого ви починали свою діяльність?
- З молочного напрямку. Багато хто з селян тримає корів, але не кожен здатен продавати молоко в місті. Туди ще доїхати треба.
Тому в селах організували кооперативний збір молока. Воно так і називається – збірне. Але те молоко не завжди буває якісним: до нього можна і водички додати. Та що я вам кажу, ви і самі знаєте, як усе це робиться…
До таких дій селян підштовхують закупівельні ціни на молоко. Зазвичай, закупівельники встановлюють на нього копійчані ціни і на тому наживаються. Хоча насправді закупівельні ціни мають бути набагато вищими. Ми вирішили змінити ситуацію і тому перебрали на себе збір та охолодження молока, а також налагодили належну систему контролю за його якістю. Пішли на співпрацю з місцевим молокопереробним підприємством і увесь цей час перебуваємо у партнерстві з ним.
Маю сказати, що нам пішли назустріч. З обласного бюджету на закупівлю обладнання для охолодження молока і для лабораторії, яка визначає його якість, нам виділили 100 тис. грн. Для нас це великі гроші.
Перший успіх додав надій. Деякі з них ми теж успішно реалізували. Наприклад, отримали грант від благодійної організації «Добробут громад». За його кошти було закуплено 20 нетелів, 10 свиноматок, насіння картоплі та зернових. На реалізацію цього проекту районна влада надала співфінансування у розмірі 50 тис. грн. На ці кошти придбали мінітрактор.
- Чим ви ще займаєтеся?
- Вирощуємо полуницю. До нас уже приїздять переймати досвід. Реалізовувати полуничний напрямок нам допомагають італійські та французькі спеціалісти проекту «Розвиток полуничних кооперативів в Україні». Він здійснюється за сприяння благодійної організації «Добробут громад» та компанії «Данон».
Ми мали серйозних конкурентів. На участь у цьому пілотному проекті претендували три області – Тернопільська, Львівська та Івано-Франківська, однак перемогла наша громада. Закордонні фахівці постійно консультують нас, як вирощувати ягоди, як захистити рослини, виростити більше продукції і до того ж продукції високої якості.
На якості продукції я наголошую особливо. Річ у тому, що ми постачаємо нашу полуницю відомій на весь світ французькій компанії «Данон», яка займається виробництвом молочних продуктів, в тому числі, й йогуртів. Вона висуває високі вимоги до якості наших ягід. Тож ми суворо дотримуємося всіх технологій.
- Чому ви взялися за вирощування полуниці? Адже за нею важко доглядати, її збір потребує ручної праці.
- Наше село працелюбне. Понад 50 років воно вирощує полуницю, тож маємо досвід роботи з нею. Але ми відчули необхідність удосконалення технологій. Майже 2 роки збирали відповідну інформацію. До нас приїздили провідні спеціалісти з Італії та Франції. Вони брали проби ґрунтів. За їх словами, наші землі найбільше підходять для вирощування полуниці садової, тому що маємо і потрібні рельєфи, і вологи вистачає.
За цей час ми збагатилися сучасним технічним та технологічним спорядженням. Зокрема, купили термоавтомобіль, який оснащений холодильним обладнанням. За допомогою співфінансування Проекту USAID «АгроІнвест» закупили охолоджувальну камеру, яка вже введена в експлуатацію і дає можливість зберігати полуницю перед її відправкою покупцям.
- В яких обсягах ви виробляєте свою продукцію?
- З кожним роком обсяги молока падають. Порівняно з тим, що ми мали кілька років тому, вони скоротилися десь на третину. Люди пускають худобу під ніж, оскільки тримати її в домашніх умовах стало невигідно. І, звісно, це негативно впливає на результати нашої роботи. Подібне спостерігається і в інших селах. Це свідчить про недосконалість державної політики в тваринницькій галузі. Якщо ми хочемо підштовхнути селян до того, аби вони збільшували поголів’я корів, їх треба чимось заохотити. Мають бути не лише податкові преференції. Бажано також подумати про те, де тварини випасатимуться, чим їх можна годувати взимку. А то всі землі переорані, а ціна на корми така, що до них уже навіть не доступитися.
З полуницею складається краще. Це перший рік, як ми її збирали. З одного гектара в середньому мали 15 тонн ягід. Це прогнозований врожай, який ми змогли виростити і вчасно зібрати. Загалом під полуницю відведено 20 гектарів. Це площа паїв членів кооперативу. В наших планах збільшити її до 30 гектарів. Зараз проговорюється можливість залучати до вирощування полуниці домогосподарства. Ми готові надавати їм відповідні технології, елітні саджанці, необхідні знання, інформацію про ринок збуту цієї продукції.
- Яка проблема дошкуляє вам найбільше?
- Найбільша проблема полягає в тому, що податкова не визнає кооператив неприбутковою організацією. Наша позиція – треба діяти винятково в межах законодавства. Якщо законодавство визнає, що кооперативи мають бути неприбутковими, значить, їм треба надавати цей статус. А зараз в законі одне, а насправді – інше.
- Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – це перспективна справа?
- Так, перспективна, але цю роботу треба налагоджувати. Нею треба займатися постійно і, в першу чергу, - на державному рівні. Українське село занепадає. Воно дуже важко пристосовується до ринкових умов. Високий рівень безробіття, відсутність доріг, нестача бібліотек, лікарень, а тепер ще й шкіл – усе це про наше сучасне село. Обслуговуючим кооперативам самотужки не вдасться поліпшити ситуацію на селі, але їх внесок у цю справу може виявитися значним. Це треба розуміти і з цим слід рахуватися.
Думки експертів
Владислав КАРПЕНКО, спеціаліст з розвитку організацій виробників Проекту USAID «АгроІнвест»:
- Значною мірою кількість сільських обслуговуючих кооперативів залежить від наявності обласних програм, спрямованих на їх підтримку. Наприклад, якщо у Вінницькій області така програма діє протягом майже 5 років, то тут створено багато молочарських кооперативів. Є хороші програми в Житомирській, Рівненській та в інших областях. Особливо багато кооперативів там, де працюють або працювали проекти технічної допомоги.
«АгроІнвест» у сфері розвитку кооперативів діє у двох напрямах. Перший – це інформаційно-консультаційна підтримка і сприяння вдосконаленню законодавчого середовища, що регулює діяльність кооперативів. Уже ухвалено новий закон, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства примірні статути, розроблені правила внутрішньогосподарської діяльності, методичні рекомендації з бухгалтерського обліку. Зараз ми працюємо над покращенням ситуації з оподаткуванням кооперативів.
Другий напрям стосується грантової підтримки. Ця програма діє вже протягом року. На сьогодні нею підтримано 13 кооперативів.
Допомога «АгроІнвесту» спрямовується на впровадження проектів підтримки розвитку діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у сфері післяврожайної обробки, зберігання та збуту продукції. В Україні виробляється дуже багато сільськогосподарської продукції, але що далі з нею робити, малі сільгоспвиробники не знають. Саме тому вони продають її з поля за безцінь.
Малі сільгоспвиробники не мають можливостей відсортувати продукцію, очистити її, розфасувати, зберегти для того, аби отримати додану вартість, яка часто перевищує первісну ціну у 2-3 рази. Поодинці організувати надання відповідних послуг вони не можуть. Для цього треба мати чимало коштів, обладнання, необхідні потужності. І саме тому ми спрямовуємо малих сільгоспвиробників на об’єднання в кооперативи.
Наталя ІЛЬЇНА, експерт з питань агрофінансування Проекту USAID «АгроІнвест»:
- Якщо виникає потреба в кредитних ресурсах, то кооперативам є сенс звернути увагу на такі фінансові заклади, як кредитні спілки. Вони охоче працюють з дрібними сільгоспвиробниками, які, по суті, складають основу членства кооперативів.
Ми допомагаємо кредитним спілкам розробляти кредитні продукти, які максимально враховують особливості того чи іншого виду виробництва. І один із таких кредитних продуктів – це вирощування полуниці у відкритому ґрунті. Він містить розрахунки, коли людині слід брати кредит, які у нього мають бути умови, щоб розпочати цей бізнес і, відповідно, яка сума коштів йому необхідна, щоб чи то купити саджанці, чи встановити крапельне зрошення, чи придбати необхідну техніку, підвести воду тощо.
Продукт розроблений з таким розрахунком, що, за бажання, сільгоспвиробник може почати повертати основну суму кредиту після того, як отримає перший врожай.
Цей кредитний продукт ми розробили з використанням досвіду кооперативу «Лосятинське молочне джерело». Ми дуже вдячні йому за співпрацю.
Але це лише один приклад. Кредитні спілки продовжують цю роботу, і пропозиції кредитних продуктів для малих і середніх сільгоспвиробників постійно розширюються. Тому рекомендуємо і членам кооперативів, і іншим сільгоспвиробникам звертатися до кредитних спілок. Кредитні спілки, які серйозно працюють у напрямі кредитування села, а таких на сьогодні близько 60 по всій Україні, можуть надати не лише кредит, а й консультацію щодо того, на що краще використати гроші, якій технології надати перевагу. На нашу думку, саме за такою співпрацею двох гілок кооперації – кредитної та сільськогосподарської обслуговуючої – майбутнє.
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?