Російське вторгнення в Україну

Ось, що він написав на своїй сторінці у Facebook: "Мені здається, що зараз мова вже йде не про громадянську війну, а про вторгнення. Російське вторгнення. Вже не одне джерело казало про те, що в СБУ сидять "фахівці" з ФСБ, про те, що у формі "Беркута" є росіяни, які вбивають. (Я не виправдовую наш "Беркут", вони не менші покидьки). Викрадення Луценко і підтверджене вбивство Вербицького джерела теж пов'язують з Росією. Хоча б том , що аж надто чисто все зробили. Жодного сліду. Кліше, дуже схоже на російське. Тільки поки в мініатюрі. Якщо найближчим часом у нас вибухне житловий будинок або метро - зрозумійте, це вже не початок громадянської війни, це - вторгнення . І це потрібно довести світові".

Наш коментар: йдеться про Ігоря Луценка, який вчора врятувався від смерті, та Юрія Вербицького, мертве тіло якого сьогодні знайшли в Бориспільському районі. Їх викрали з лікарні, катували. Ось, що написав вчора Ігор Луценко на своїй сторінці у Facebook: 

"Наразі я виповз з лісу, куди мене завезли і кинули мої викрадачі, і знаходжусь у доброму гуморі, без мобілки і у посередньому фізичному стані. Нічого серйозного, просто майже 15-годинне спілкування з викрадачами було часом дуже важким морально і фізично. Мушу відзначити високий професіоналізм викрадачів, це дійсно фахівці. Події були такі - між першою і другою ночі вчора до мене звернулися лікарі з прохання машиною доставити до офатльмологічного відділення такого собі пана Юрія, у нього була травма ока. Я дождався Юрія, і ми поїхали у лікарню. Як тільки зайшли у приміщення і лікар почала оглядати Юрія, підійшли двоє міцних молодиків, заглянули у кабінет і зразу вийшли. Я зрозумів, що вони за Юрієм і викликав друзів. Але я розраховував, що вони будуть нападати на нас без свідків, на вулиці. Вони ж приблизно вдесятьох зайшли і витягнули нас в мінібус на очах у тітоньки-лікаря.
Нас повезли у нічний ліс десь під києвом і я подумав що все, капець. Пробули ми там достатньо довго, але капець не наступив. Хоча звісно, хорошого було мало. Потім нас повезли кілометрів за 20-30 і кинули у щось на кшталт металевого гаражу, мене з Юрієм розвели по різним відсікам. ПІсля того я його не бачив. В гаражі ми провели досить багато часу, годин 10-11. Спілкувалися. Я помітив - це були не просто найняті люди, вони щиро ідейні у своїй масі. Хоча спілкування було непростим, мені здається, багато хто зрозумів дещо про Майдан, і про мою особисту позицію. Після його спілкуваня я ще раз переконався, що принаймні мій вибір - це ненасильницький спротив. Але про це, можливо, іншим разом. Потім мене повезли у машині, їхали майже годину, і тут у мене знову почалися думки про капець, бо місцина глуха. Мене у кульку на голові поставили лобом до сосни на коліна і сказали молитися. Я не відмовився. Поки я читав молитву, мої супроводжувачі щезли. Навіть не було чутно, коли..."