"Головна загроза для НАТО - Дональд Трамп на посаді президента США" - жарт, який був популярний в кулуарах конференції міністрів країн НАТО і який влучно відображає сьогоднішні настрої в альянсі, написала для DELFI журналістка Александра Глухих. Внутрішньополітичні процеси в США і Європі турбують дипломатів і генералів не менше.

"Не чекайте, будь-ласка, що ми колись визнаємо анексію Криму!" - заявив журналістам держсекретар США Джон Керрі. Ця установка в різних стилістичних оборотах звучала у всіх промовах, виголошених в стінах НАТО, пише журналістка. 

На відміну від Євросоюзу, де країни-учасниці в залежності від економічних інтересів дозволяють собі демонструвати певний плюралізм думок в питанні, як будувати далі відносини з Москвою, на рівні співпраці по лінії НАТО панує військова дисципліна.

"Крим став шоком для всіх. Якщо раніше вважалося, що країни Балтії дещо перебільшують загрозу з боку Росії, то після українських подій ніяких сумнівів вже ні в кого немає", - пояснив Delfi один з досвідчених дипломатів, які працюють в НАТО.

Однак використовувати свою згуртованість на практиці міжнародної військової організації не так просто. За твердженням натівських "старожилів", провокацій з боку Росії стає з кожним місяцем все більше, а доступний НАТО арсенал інструментів для їх стримування залишається константою.

"Росія в кілька разів збільшила свій оборонний бюджет, вони регулярно без попередження проводять військові навчання поблизу кордонів, плюс постійні повітряні маневри поблизу розташування сил союзників - все це, звичайно, не може не турбувати", - зазначив один з військових експертів. При цьому, на рівні НАТО є чітка позиція, що подальша ескалація конфлікту нікому не потрібна, а також надія (трохи менше впевнена), що це розуміють і в Кремлі.

В кінці минулого року з ініціативи НАТО було відновлено роботу Ради НАТО-РФ. Як визнають в Брюсселі, зустрічі поки проходять рідко і не дуже змістовно. Особливо, якщо порівнювати з практикою 2009-2013 років, коли на різних рівнях засідання фахівців проводилися щотижня.

Участь Росії у військовій операції в Сирії також не викликає ентузіазму у натовських дипломатів. "Путін обіцяв стабілізувати ситуацію, але в реальності він тільки допоміг зміцнитися режиму Асада", - зауважив один із співрозмовників Delfi.

З огляду на всю невизначеність у відносинах з Росією, на рівні НАТО досягнута домовленість про розміщення в країнах Балтії і Польщі постійних батальйонів. Остаточне рішення буде підготовлено до Варшавського саміту НАТО, який призначений на 8-9 липня.

Інший напрямок дискусій - необхідність посилення співпраці з Україною і Грузією.

Однак жоден з експертів не вірить, що обидві країни найближчим часом приєднаються до альянсу. Офіційна причина - неготовність даних держав виконати необхідні для вступу в НАТО критерії. Неофіційна - небажання альянсу ще більше загострювати відносини з Москвою.

Але не тільки Росія зараз хвилює натовських фахівців. Якщо 23 червня британці на референдумі проголосують за вихід з Євросоюзу, НАТО не зможе залишитися осторонь. Статус Великобританії у військовому альянсі залишиться незмінним. Але розкольницькі і національно-радикальні настрої в Європі викликають серйозні побоювання НАТО.

Інший невідомий фактор - президентські вибори в США. Заяви Дональда Трампа про необхідність більш інтенсивного діалогу з лідерами Росії та Північної Кореї зустріли в НАТО з деяким здивуванням.

Ніхто зі співрозмовників Delfi не береться прогнозувати, як може змінитися курс політики альянсу в разі приходу в Білий дім епатажного "республіканця". Проте, очевидно, що одна з обіцянок Трампа швидше за все отримає реалізацію, навіть якщо пост президента дістанеться не йому. Йдеться про збільшення частки Євросоюзу в загальному бюджеті НАТО. Зараз країнам-учасницям це коштує 2% від національного ВВП. Але США як головний спонсор дають зрозуміти, що в нинішніх умовах цього недостатньо.

Виділення в тексті мої, О.К.