Записана на кіноплівку (за американським запрошення) промова до жінок Америки, керівниці яких в якості делегаток жіночих організацій США і Канади зібралися в березні 1937 року на IV жіночий Конгрес у Чикаго.
ГЕСС (Hess) Рудольф Вернер Ріхард (26.04. 1894, Олександрія, Єгипет – 17.8.1987, тюрма Шпандау, Берлін), партійний і державний діяч, райхсляйтер (1933), обергруппенфюрер СС (1.7.1933), обергруппенфюрер СА.
Шановні пані!
Я охоче погодився на дружнє американське запрошення звернутися від імені німців з промовою до жінок зі Сполучених Штатів і Канади, які беруть участь в IV-му жіночому Конгресі в Чикаго.
Я тим охочіше погодився на цю пропозицію, оскільки переконаний, що це послужить взаєморозумінню між народами, якщо з цієї нагоди можна буде побачити і почути керівників іноземних держав, нехай навіть тільки на кіноекрані.
Вам треба буде обговорити дуже серйозні проблеми. Тема вашого Конгресу – «Америка протистоїть світу який змінюється». Дозвольте мені, як представнику цього світу, сказати, що і світ протистоїть Америці, яка змінюється.
Ніхто не може перешкодити всьому світу змінюватися, бо ці зміни – природний наслідок важких потрясінь, які цей світ пережив з початку Великої війни [1]. Але розумні й енергійні керівники народів в різних країнах вважають своїм завданням піклуватися про те, щоб ці зміни не призвели до хаосу, що вже має місце в багатьох районах земної кулі [2]. Вони вважають своїм завданням направити ці зміни в розумне русло, щоб вони пішли на благо людей. В деякий країнах ці спроби вже можна вважати вдалими, в інших можна сподіватися на їх успіх в інтересах народів.
На жаль, великий безлад, який прийшов у світ, заважає і встановленню зв'язків між народами. Скорочення міжнародної торгівлі всюди посилило економічну кризу. Німеччина внаслідок світової кризи і втрати своїх ринків збуту змушена була в економічному плані все більше покладатися на саму себе. Німеччина вітає пошук шляхів до пожвавлення економічних зв'язків між народами і готова підтримувати всі зусилля, спрямовані до цієї мети.
Вона тим більше готова до цього, оскільки переконана, що одночасно з обміном товарами між народами зміцнюються і культурні зв'язки між ними і росте взаєморозуміння – а чим більше воно росте, тим більше надія, що в майбутньому вдасться уникнути такої світової катастрофи, як остання Велика війна. І моє найзаповітніше бажання, щоб обговорення питання, який ви поставили в Конгресі – а саме, яку позицію займе Америка в разі нової світової війни – залишилося чисто гіпотетичним [3].
У багатьох державах Європи при владі вже стоять колишні фронтовики. Керівництво Німеччини в переважній більшості складається з них. Вождь Адольф Гітлер – сам старий фронтовик, і я чотири роки провів на фронті.
Повірте мені: ми, фронтовики, самі пережили всі лиха війни.
Повірте мені: ми, фронтовики, не хочемо нової війни. У нас, фронтовиків, лише одне бажання: позбавити в майбутньому людство від такої біди. І заради збереження миру фронтовики в німецькому уряді зробили висновки зі старої мудрості, яку один англійський державний діяч висловив в словах: «Велика і водночас слабка імперія – це загроза стабільності в світі і спокуса для агресора».
Але Німеччина не хоче загрожувати стабільності в світі і бути спокусою для агресора. І Німеччина кидає свою міць на чашу ваг, щоб переважив мир.
Ми, німецькі фронтовики, хочемо позбавити дружин і матерів нашого народу від усіх тих важких страждань, нужди та поневірянь, які лягли на їхні плечі під час останньої війни. Німецькі дружини – хороші подруги своїх чоловіків і особливо активно підтримують їх в боротьбі за мир.
Я вірю, що жінки американського континенту правильно зрозуміють мене, якщо я висловлю переконання, що і вони використовують свій вплив для того, щоб позбавити людство від нових воєн. З особливим урахуванням цього, я передаю вам привіт від німецького народу і бажаю успіху вашому Конгресу.
* * *
Посилання:
[1]. Мається на увазі Перша світова війна
[2]. Під одним з районів хаосу Гесс має на увазі Громадянську війну в Іспанії, яку спровокували комуністи і до якої долучився Радянський Союз, здійснюючи поставки зброї комуністичному уряду Іспанії та направивши туди військовослужбовців РККА під виглядом «добровольців».
[3]. У 1937 році радянська військова експансія в Іспанії почала загрожувати новою світовою війною. Хоча уряд США в серпні 1936 р. наклав «моральне ембарго» на експорт зброї до Іспанії, однак розвиток подій, можливість нової війни і вступ у цю війну США турбували жінок. Свою стурбованість вони виразили у Конгресі США, а також винесли на обговорення IV-го жіночого Конгрес у Чикаго.
Громадянська війна в Іспанії 1936—1939 – війна від липня 1936 р. до березня 1939 р. між ліво-республіканським урядом Іспанської Республіки та правими патріотичними силами країни.
Наприкінці 1935 р. активізував свою діяльність Народний фронт Іспанії, керований комуністами. В лютому 1936 р. партії Народного фронту перемогли на виборах в кортеси (парламент) і створили республіканський уряд.
В країні, керованій комуністами, почалися репресії проти буржуазії (на зразок більшовицьких репресій у Росії в 1917 році), що викликало спротив патріотичних правих сил. Боротьбу проти комуністичного правління очолив генерал Франціско Франко, який 17 липня 1936 року підняв повстання в Іспанському Марокко та на Канарських островах, а 18 липня – в самій Іспанії…
Республіканський комуністичний уряд розраховував придушити повстання за декілька тижнів, розраховуючи при цьому на допомогу комуністичної Росії – СРСР. Майже така ж думка панувала у політичних колах європейських країн: вважалось, що це чисто внутрішня боротьба, яка мусить завершитися за кілька тижнів і не матиме значного впливу на міжнародне становище.
25 липня 1936 року французький уряд (прем'єр-міністр Леон Блюм) ухвалив рішення про політику суворого нейтралітету та заборону вивезення зброї до Іспанії. Він запропонував іншим державам взяти на себе такі ж зобов'язання. Відразу згодою відповів уряд Великої Британії. Уряд Радянського Союзу також прийняв пропозицію, але з вимогою обов'язкової участі Португалії, територією якої йшло постачання зброї заколотникам, і негайного припинення допомоги заколотникам з боку Італії та Німеччини.
Врешті-решт на пропозицію французького уряду 27 європейських країн вирішили обрати політику «невтручання».
9 вересня 1936 року відповідно до міжнародної угоди у Міністерстві закордонних справ Великої Британії розпочав роботу «Міжнародний комітет з питань невтручання у справи Іспанії» (англ. The International Commitee for the application of the agreement regarding nonintervention in Spain), до якого увійшли представники 27 європейських країн.
США солідаризувалися з позицією Англії та Франції. Розвиваючи ідеї «Акту про нейтралітет», уряд США в серпні 1936 р. наклав «моральне ембарго» на експорт зброї до Іспанії.
Радянська експансія в Іспанії
Хоча Радянський Союз офіційно приєднався до угоди про «невтручання у іспанські справи» і увійшов до «міжнародного комітету з невтручання», але одночасно таємно розпочав допомогу комуністичному правлінню, направляючи в Іспанію військових спеціалістів та командирів РСЧА.
Тим часом об'єднані війська націоналістів підійшли до Мадрида. Республіканський уряд знову звернувся до Москви з проханням прийняти на зберігання частину свого золотого запасу з тим, щоб за ці кошти направити до Іспанії зброю. 17 жовтня 1936 р. Радянський Союз дав згоду. Іспанське золото загальною вагою близько 510 т перевезли до Одеси.
4 жовтня 1936 року до Картахени із Феодосії прибуло іспанське вантажне судно «Комнечин» з першою партією зброї. Потім 14 жовтня 50 танків були доставлені вже радянським пароплавом.
13 жовтня 1936 року з транспортного судна «Більшовик» у порту Картахени були вивантажені 18 винищувачів «І-15». Через кілька днів до аеропорту поблизу Аліканте прибуло 150 війсковиків-авіаторів збройних сил СРСР, серед яких було 50 пілотів на чолі з полковником Яковом Смушкевичем.
Пілоти цієї групи вперше брали участь у повітряному бою з італійськими винищувачами «Фіат-32» на Мадридському фронті 4 листопада 1936 року.
На засіданні Комітету з невтручання 4 листопада представник Італії Діно Гранді повідомив про захоплення «іспанськими національними силами» чотирьох танків виробництва СРСР, а також про те, що 3-го листопада був збитий російський бомбардувальник, а 4-го було захоплено ще двоє російських військових літаків, під керуванням «радянських пілотів».
Цього ж дня, представник СРСР у Комітеті з невтручання посол СРСР у Великій Британії І. Майський, заперечував звинувачення з боку представників Італії та Німеччини, як у транспортуванні до Іспанії військового спорядження та зброї, так і участь військовослужбовців Червоної армії у бойових діях.
[Тобі, читач, це не нагадує заяви Росії про непричетність збройних сил РФ до військових операцій по анексії Криму та бойовим діям на території Луганської та Донецької областей України у 2014 році!? Той же самий почерк – комуністичний почерк 1936-го року!]
Із Радянського Союзу йшов великий потік зброї, – і серед іншого, танків і літаків: від жовтня 1936 р. до вересня 1937 р. з СРСР до Іспанії прибуло морським шляхом 23 транспорти зі зброєю.
Радянський Союз надав республіканцям-комуністам 1 555 артилерійських систем, 806 літаків та 362 танки, в більшості своїй сучасні І-16 та БТ-5. Крім цього, Радянський Союз відкрив іспанському урядові кредит у 85 млн крб. Населення СРСР зібрало 56 млн крб. у фонд допомоги іспанському народові. До березня 1937 р. Радянський Союз встиг поставити республіканському уряду до 500 тис. т. зброї, боєприпасів та інших матеріалів. Декілька радянських пароплавів з борошном і продовольством німецькі та італійські підводні човни потопили в Середземному морі. Загалом на боці республіканців виступали 5 000 радянських військовослужбовців та радників.
Керівництво ВКП(б), діючи через Комінтерн, вимагало від компартій інших країн набирати добровольців для війни у Іспанії. Так, компартія Югославії повинна була 1937 року забезпечити 3 тис. добровольців. Зафрахтований у Марселі за 500 000 франків пароплав «Корсіка» прибув до міста Котор на узбережжі Адріатичного моря, де його зустріла поліція, що заарештувала кілька сотень добровольців та члена керівництва партії Адольфа Мука.
За участь у громадянській війні на боці урядових збройних сил звання Героя Радянського Союзу отримали військовослужбовці РСЧА: П. М. Арман, В. М. Бочаров, С. М. Бистров, В. С. Горанов, П. П. Десницький, П. А. Джібеллі, К. І. Ковтун, П. Є. Купріянов, В. М. Новіков, С. К. Осадчий, Д. Г. Павлов, Д. Д. Погодін, І. І. Проскуров, П. І. Пумпур, П. В. Ричагов, Н. А. Селицький, Я. В. Смушкевич, С. Ф. Тархов, Б. А. Туржанський, С. А. Черних, Е. Г. Шахт, Н. І. Шмельков та інші.
За весь час війни в Іспанії звання Героя Радянського Союзу було присвоєне 60 військовослужбовцям.
Військові злочини, вчинені в Іспанії під керівництвом радянських радників
Під керівництвом радянських радників в Іспанії було здійснено багато злочинів! Один з них описав С. Данилов у книзі «Гражданская война в Испании»: 7 листопада, на честь 20-річчя Жовтневої революції, у Мадриді пройшли масові погроми в буржуазних районах столиці. Число вбитих і поранених вимірювалося тисячами. В переповнених тюрмах столиці, до якої наближалися війська націоналістів, очікувало своєї долі близько 8 тисяч політичних в’язнів. Всі вони були партіями вивезені за місто, розстріляні і закопані в загальній могилі! Керівниками жорстокої розправи були Кольцов (особистий порученець Сталіна), Берзин (керівник військової розвідки), Орлов (НКВС) і 20-річні керівники «соціалістичної молоді» Іспанії Хосе Касорла і Сантьяго Каррільо.
Бойовий шлях Легіону «Кондор»
Третій Райх надав військову допомогу правим силам…
Легіон Кондор (нім. Legion Condor) — з’єднання військової авіації Третього Райху, підрозділ Люфтваффе (нім. Luftwaffe), який був відряджений для підтримки в іспанській громадянській війні націоналістів під проводом Франциско Франко. Легіон складався з чотирьох ескадриль бомбардувальників (12 бомбардувальників в кожному) і чотирьох ескадриль винищувачів. Також до складу легіону входили загони протиповітряного та протитанкового захисту.
Перші німецькі літаки почали іспанську кампанію ще на початку серпня 1936 р., коли вони допомагали перевозити солдатів Франко з північної Африки до Іспанії. Протягом наступних місяців німецька військова допомога швидко збільшувалася. На початку листопада 1936 р. ці загони були офіційно з’єднані в Легіон Кондор. Легіон мав в своєму складі 100 літаків і 5,000 льотчиків під командою Гуґо Шперле (1885-1953). Шляхом ротації бойового складу, загалом близько 20,000 німецьких льотчиків та інших спеціалістів служили в Іспанії.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Рудольф Гесс звертається до жінок Америки (1937)
Світ:
Спецтема:
Записана на кіноплівку (за американським запрошення) промова до жінок Америки, керівниці яких в якості делегаток жіночих організацій США і Канади зібралися в березні 1937 року на IV жіночий Конгрес у Чикаго.
2gess-usa.jpg
Шановні пані!
Я охоче погодився на дружнє американське запрошення звернутися від імені німців з промовою до жінок зі Сполучених Штатів і Канади, які беруть участь в IV-му жіночому Конгресі в Чикаго.
Я тим охочіше погодився на цю пропозицію, оскільки переконаний, що це послужить взаєморозумінню між народами, якщо з цієї нагоди можна буде побачити і почути керівників іноземних держав, нехай навіть тільки на кіноекрані.
Вам треба буде обговорити дуже серйозні проблеми. Тема вашого Конгресу – «Америка протистоїть світу який змінюється». Дозвольте мені, як представнику цього світу, сказати, що і світ протистоїть Америці, яка змінюється.
Ніхто не може перешкодити всьому світу змінюватися, бо ці зміни – природний наслідок важких потрясінь, які цей світ пережив з початку Великої війни [1]. Але розумні й енергійні керівники народів в різних країнах вважають своїм завданням піклуватися про те, щоб ці зміни не призвели до хаосу, що вже має місце в багатьох районах земної кулі [2]. Вони вважають своїм завданням направити ці зміни в розумне русло, щоб вони пішли на благо людей. В деякий країнах ці спроби вже можна вважати вдалими, в інших можна сподіватися на їх успіх в інтересах народів.
На жаль, великий безлад, який прийшов у світ, заважає і встановленню зв'язків між народами. Скорочення міжнародної торгівлі всюди посилило економічну кризу. Німеччина внаслідок світової кризи і втрати своїх ринків збуту змушена була в економічному плані все більше покладатися на саму себе. Німеччина вітає пошук шляхів до пожвавлення економічних зв'язків між народами і готова підтримувати всі зусилля, спрямовані до цієї мети.
Вона тим більше готова до цього, оскільки переконана, що одночасно з обміном товарами між народами зміцнюються і культурні зв'язки між ними і росте взаєморозуміння – а чим більше воно росте, тим більше надія, що в майбутньому вдасться уникнути такої світової катастрофи, як остання Велика війна. І моє найзаповітніше бажання, щоб обговорення питання, який ви поставили в Конгресі – а саме, яку позицію займе Америка в разі нової світової війни – залишилося чисто гіпотетичним [3].
У багатьох державах Європи при владі вже стоять колишні фронтовики. Керівництво Німеччини в переважній більшості складається з них. Вождь Адольф Гітлер – сам старий фронтовик, і я чотири роки провів на фронті.
Повірте мені: ми, фронтовики, самі пережили всі лиха війни.
Повірте мені: ми, фронтовики, не хочемо нової війни. У нас, фронтовиків, лише одне бажання: позбавити в майбутньому людство від такої біди. І заради збереження миру фронтовики в німецькому уряді зробили висновки зі старої мудрості, яку один англійський державний діяч висловив в словах: «Велика і водночас слабка імперія – це загроза стабільності в світі і спокуса для агресора».
Але Німеччина не хоче загрожувати стабільності в світі і бути спокусою для агресора. І Німеччина кидає свою міць на чашу ваг, щоб переважив мир.
Ми, німецькі фронтовики, хочемо позбавити дружин і матерів нашого народу від усіх тих важких страждань, нужди та поневірянь, які лягли на їхні плечі під час останньої війни. Німецькі дружини – хороші подруги своїх чоловіків і особливо активно підтримують їх в боротьбі за мир.
Я вірю, що жінки американського континенту правильно зрозуміють мене, якщо я висловлю переконання, що і вони використовують свій вплив для того, щоб позбавити людство від нових воєн. З особливим урахуванням цього, я передаю вам привіт від німецького народу і бажаю успіху вашому Конгресу.
* * *
Посилання:
[1]. Мається на увазі Перша світова війна
[2]. Під одним з районів хаосу Гесс має на увазі Громадянську війну в Іспанії, яку спровокували комуністи і до якої долучився Радянський Союз, здійснюючи поставки зброї комуністичному уряду Іспанії та направивши туди військовослужбовців РККА під виглядом «добровольців».
[3]. У 1937 році радянська військова експансія в Іспанії почала загрожувати новою світовою війною. Хоча уряд США в серпні 1936 р. наклав «моральне ембарго» на експорт зброї до Іспанії, однак розвиток подій, можливість нової війни і вступ у цю війну США турбували жінок. Свою стурбованість вони виразили у Конгресі США, а також винесли на обговорення IV-го жіночого Конгрес у Чикаго.
Джерело:
Рудольф Гесс. Избранные речи. / Центральное издательство НСДАП. 1938.
(Переклад українською мовою ВІТ «СПАДЩИНА»)
Довідка:
Громадянська війна в Іспанії 1936—1939 – війна від липня 1936 р. до березня 1939 р. між ліво-республіканським урядом Іспанської Республіки та правими патріотичними силами країни.
Наприкінці 1935 р. активізував свою діяльність Народний фронт Іспанії, керований комуністами. В лютому 1936 р. партії Народного фронту перемогли на виборах в кортеси (парламент) і створили республіканський уряд.
В країні, керованій комуністами, почалися репресії проти буржуазії (на зразок більшовицьких репресій у Росії в 1917 році), що викликало спротив патріотичних правих сил. Боротьбу проти комуністичного правління очолив генерал Франціско Франко, який 17 липня 1936 року підняв повстання в Іспанському Марокко та на Канарських островах, а 18 липня – в самій Іспанії…
Республіканський комуністичний уряд розраховував придушити повстання за декілька тижнів, розраховуючи при цьому на допомогу комуністичної Росії – СРСР. Майже така ж думка панувала у політичних колах європейських країн: вважалось, що це чисто внутрішня боротьба, яка мусить завершитися за кілька тижнів і не матиме значного впливу на міжнародне становище.
25 липня 1936 року французький уряд (прем'єр-міністр Леон Блюм) ухвалив рішення про політику суворого нейтралітету та заборону вивезення зброї до Іспанії. Він запропонував іншим державам взяти на себе такі ж зобов'язання. Відразу згодою відповів уряд Великої Британії. Уряд Радянського Союзу також прийняв пропозицію, але з вимогою обов'язкової участі Португалії, територією якої йшло постачання зброї заколотникам, і негайного припинення допомоги заколотникам з боку Італії та Німеччини.
Врешті-решт на пропозицію французького уряду 27 європейських країн вирішили обрати політику «невтручання».
9 вересня 1936 року відповідно до міжнародної угоди у Міністерстві закордонних справ Великої Британії розпочав роботу «Міжнародний комітет з питань невтручання у справи Іспанії» (англ. The International Commitee for the application of the agreement regarding nonintervention in Spain), до якого увійшли представники 27 європейських країн.
США солідаризувалися з позицією Англії та Франції. Розвиваючи ідеї «Акту про нейтралітет», уряд США в серпні 1936 р. наклав «моральне ембарго» на експорт зброї до Іспанії.
Радянська експансія в Іспанії
Хоча Радянський Союз офіційно приєднався до угоди про «невтручання у іспанські справи» і увійшов до «міжнародного комітету з невтручання», але одночасно таємно розпочав допомогу комуністичному правлінню, направляючи в Іспанію військових спеціалістів та командирів РСЧА.
Тим часом об'єднані війська націоналістів підійшли до Мадрида. Республіканський уряд знову звернувся до Москви з проханням прийняти на зберігання частину свого золотого запасу з тим, щоб за ці кошти направити до Іспанії зброю. 17 жовтня 1936 р. Радянський Союз дав згоду. Іспанське золото загальною вагою близько 510 т перевезли до Одеси.
4 жовтня 1936 року до Картахени із Феодосії прибуло іспанське вантажне судно «Комнечин» з першою партією зброї. Потім 14 жовтня 50 танків були доставлені вже радянським пароплавом.
13 жовтня 1936 року з транспортного судна «Більшовик» у порту Картахени були вивантажені 18 винищувачів «І-15». Через кілька днів до аеропорту поблизу Аліканте прибуло 150 війсковиків-авіаторів збройних сил СРСР, серед яких було 50 пілотів на чолі з полковником Яковом Смушкевичем.
Пілоти цієї групи вперше брали участь у повітряному бою з італійськими винищувачами «Фіат-32» на Мадридському фронті 4 листопада 1936 року.
На засіданні Комітету з невтручання 4 листопада представник Італії Діно Гранді повідомив про захоплення «іспанськими національними силами» чотирьох танків виробництва СРСР, а також про те, що 3-го листопада був збитий російський бомбардувальник, а 4-го було захоплено ще двоє російських військових літаків, під керуванням «радянських пілотів».
Цього ж дня, представник СРСР у Комітеті з невтручання посол СРСР у Великій Британії І. Майський, заперечував звинувачення з боку представників Італії та Німеччини, як у транспортуванні до Іспанії військового спорядження та зброї, так і участь військовослужбовців Червоної армії у бойових діях.
[Тобі, читач, це не нагадує заяви Росії про непричетність збройних сил РФ до військових операцій по анексії Криму та бойовим діям на території Луганської та Донецької областей України у 2014 році!? Той же самий почерк – комуністичний почерк 1936-го року!]
Із Радянського Союзу йшов великий потік зброї, – і серед іншого, танків і літаків: від жовтня 1936 р. до вересня 1937 р. з СРСР до Іспанії прибуло морським шляхом 23 транспорти зі зброєю.
Радянський Союз надав республіканцям-комуністам 1 555 артилерійських систем, 806 літаків та 362 танки, в більшості своїй сучасні І-16 та БТ-5. Крім цього, Радянський Союз відкрив іспанському урядові кредит у 85 млн крб. Населення СРСР зібрало 56 млн крб. у фонд допомоги іспанському народові. До березня 1937 р. Радянський Союз встиг поставити республіканському уряду до 500 тис. т. зброї, боєприпасів та інших матеріалів. Декілька радянських пароплавів з борошном і продовольством німецькі та італійські підводні човни потопили в Середземному морі. Загалом на боці республіканців виступали 5 000 радянських військовослужбовців та радників.
Керівництво ВКП(б), діючи через Комінтерн, вимагало від компартій інших країн набирати добровольців для війни у Іспанії. Так, компартія Югославії повинна була 1937 року забезпечити 3 тис. добровольців. Зафрахтований у Марселі за 500 000 франків пароплав «Корсіка» прибув до міста Котор на узбережжі Адріатичного моря, де його зустріла поліція, що заарештувала кілька сотень добровольців та члена керівництва партії Адольфа Мука.
За участь у громадянській війні на боці урядових збройних сил звання Героя Радянського Союзу отримали військовослужбовці РСЧА: П. М. Арман, В. М. Бочаров, С. М. Бистров, В. С. Горанов, П. П. Десницький, П. А. Джібеллі, К. І. Ковтун, П. Є. Купріянов, В. М. Новіков, С. К. Осадчий, Д. Г. Павлов, Д. Д. Погодін, І. І. Проскуров, П. І. Пумпур, П. В. Ричагов, Н. А. Селицький, Я. В. Смушкевич, С. Ф. Тархов, Б. А. Туржанський, С. А. Черних, Е. Г. Шахт, Н. І. Шмельков та інші.
За весь час війни в Іспанії звання Героя Радянського Союзу було присвоєне 60 військовослужбовцям.
Військові злочини, вчинені в Іспанії під керівництвом радянських радників
Під керівництвом радянських радників в Іспанії було здійснено багато злочинів! Один з них описав С. Данилов у книзі «Гражданская война в Испании»: 7 листопада, на честь 20-річчя Жовтневої революції, у Мадриді пройшли масові погроми в буржуазних районах столиці. Число вбитих і поранених вимірювалося тисячами. В переповнених тюрмах столиці, до якої наближалися війська націоналістів, очікувало своєї долі близько 8 тисяч політичних в’язнів. Всі вони були партіями вивезені за місто, розстріляні і закопані в загальній могилі! Керівниками жорстокої розправи були Кольцов (особистий порученець Сталіна), Берзин (керівник військової розвідки), Орлов (НКВС) і 20-річні керівники «соціалістичної молоді» Іспанії Хосе Касорла і Сантьяго Каррільо.
Бойовий шлях Легіону «Кондор»
Третій Райх надав військову допомогу правим силам…
Легіон Кондор (нім. Legion Condor) — з’єднання військової авіації Третього Райху, підрозділ Люфтваффе (нім. Luftwaffe), який був відряджений для підтримки в іспанській громадянській війні націоналістів під проводом Франциско Франко. Легіон складався з чотирьох ескадриль бомбардувальників (12 бомбардувальників в кожному) і чотирьох ескадриль винищувачів. Також до складу легіону входили загони протиповітряного та протитанкового захисту.
Перші німецькі літаки почали іспанську кампанію ще на початку серпня 1936 р., коли вони допомагали перевозити солдатів Франко з північної Африки до Іспанії. Протягом наступних місяців німецька військова допомога швидко збільшувалася. На початку листопада 1936 р. ці загони були офіційно з’єднані в Легіон Кондор. Легіон мав в своєму складі 100 літаків і 5,000 льотчиків під командою Гуґо Шперле (1885-1953). Шляхом ротації бойового складу, загалом близько 20,000 німецьких льотчиків та інших спеціалістів служили в Іспанії.
Знати правдиву історію ХХ століття.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков