Фронт може тільки позаздрити темпам та масштабу будівництва, яке вирує в Буковелі. Якби половину цих будівельних потужностей було перекинуто на Схід, «лінія Суровікіна» здалася б іграшковою барикадою. Якби влада гроші витрачала для фронту, для перемоги. Але ж ні. Мільярди доларів йдуть в нікуди. Точніше – у приватні кишені.
Після допису Геннадія Друзенка Одна країна – два світи один з менеджерів курорту запросив його туди заїхати – побачити на власні очі, як Буковель допомагає ветеранам та чинним військовослужбовцям відновлюватись.
"Нагода трапилась невдовзі, – пише Геннадій Друзенко у своєму дописі на Фейсбук від 9 квітня. – З людей в камуфляжі побачив тільки одного – обкраденого до ниточки військовослужбовця 110 бригади, якому, за його словами, щось підсипали в алкоголь, після чого він отямився без грошей і документів. Прийшлось підвезти до Франика та купити квиток на потяг до Дніпра (його бригада воює на Східному фронті). А також нагодувати, бо в ситому Буковелі він більше доби лише ковтав слину. Але то таке. В якомусь сенсі, сам винуватий, що розслабився і втратив пильність.
Також неприємно вразили тарифи на парковку, без жодних пільг для тих самих ветеранів. За менш ніж годину заплатив 135 грн. Посвідчення УБД, на відміну від усіх цивілізованих місць України, на Буковелі «не конає». Але в мене, за гамбурзьким рахунком, немає питань до тих, хто робить бізнес в цьому паралельному світі. Мають право. Принаймні юридичне. А мораль – завжди справа субʼєктивного вибору. Тому я не суддя ані Палиці, ані «пальченятам», які розбудовують цей паралельний світ для тих, кому поталанило.
Хоча тротуар біля вузенької траси, яка веде з Паляниці до курорту, таки могли б звести, бо розминутися з пішоходами їй бо важко навіть такому досвідченому водію, як я. Хоча знову ж таки, питання до бізнесменів чи до місцевої влади Паляниці – питання відкрите.
Також вражає абсолютна хаотичність забудови. Таке враження, що це не європейська країна 21 століття, а Дикий Захід другої половини 19-го. Втім знову питання не так до бізнесу, як до влади.
Але вразило і змусило замислитись мене інше – безліч порожніх готелів. Які треба бодай гріти у цей квітневий снігопад. В той час, як українські громадяни досі живуть по підвалах Лиману, Покровська, Куп'янська тощо, а чимало – й поготів повернулися на окуповані території. Бо нема за що орендувати житло і купувати їжу. І ці порожні готелі стоять в Україні в той час, як українці роками жили (а подеколи досі живуть) в готелях, гестхаузах, санаторіях і навіть на круїзних лайнерах по всій Європі та в Обʼєднаному Королівстві. Коли західні уряди досі виплачують українським біженцям соцпакет, що подеколи перевищує середньостатистичну зарплату в Україні. А готелі в Буковелі стоять порожні, податки не сплачуються, зарплати відповідно також…
І все було б зрозуміло і логічно, якщо б влада всі гроші витрачала для фронту, для перемоги. Але ж ні. Мільярди доларів йдуть в нікуди. Точніше – у приватні кишені. Тільки Міністерство оборони України має на сьогодні прострочену дебіторську заборгованість у більш як 50 млрд. грн. Це наші з вами (та західні) гроші, які заплачені за зброю, одяг, харчі, снарягу, обладнання, які наші захисники вірогідно ніколи не отримають.
Або з останнього. Після звільнення Старого Салтова, що на Харківщині, у 2022 році влада відновила за 205 млн. грн. Старосалтівський ліцей. В 17 км від лінії фронту. Наче добра справа? Але в ньому так ніхто і не повчився після відновлення. А на днях по ньому прилетіли ворожі безпілотники – і ліцею знову немає. Проте хтось добре нагрів руки на цьому безглуздому проєкті".
В кінці свого допису Геннадій Друзенко зауважує, що фронт може тільки позаздрити темпам та масштабу будівництва, яке вирує в Буковелі. Якби половину цих будівельних потужностей було перекинуто на Схід, «лінія Суровікіна» здалася б іграшковою барикадою проти української «лінії Зеленського». І питання тут – до українських можновладців.
За даними сервісу YouControl, ТОВ «Буковель» зареєстроване 7 років тому у селі Поляниця біля Яремче. Його власниками є громадяни Швейцарії Оксана Палиця і Захар Палиця – колишня дружина і син народного депутата Ігоря Палиці. Раніше Ігор Палиця очолював партію «За майбутнє». Також він є другом олігарха Ігоря Коломойського, який зараз перебуває у СІЗО і якому оголосили три підозри за розкрадання та відмивання грошей «ПриватБанку» – Джерело.
Наші інтереси:
Гірка правда, яку треба знати й розповсюджувати.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
ЩО не так з Україною? Буковель як символ іншої, паралельної України, у якій нема війни
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Фронт може тільки позаздрити темпам та масштабу будівництва, яке вирує в Буковелі. Якби половину цих будівельних потужностей було перекинуто на Схід, «лінія Суровікіна» здалася б іграшковою барикадою. Якби влада гроші витрачала для фронту, для перемоги. Але ж ні. Мільярди доларів йдуть в нікуди. Точніше – у приватні кишені.
25041003.jpg
Після допису Геннадія Друзенка Одна країна – два світи один з менеджерів курорту запросив його туди заїхати – побачити на власні очі, як Буковель допомагає ветеранам та чинним військовослужбовцям відновлюватись.
"Нагода трапилась невдовзі, – пише Геннадій Друзенко у своєму дописі на Фейсбук від 9 квітня. – З людей в камуфляжі побачив тільки одного – обкраденого до ниточки військовослужбовця 110 бригади, якому, за його словами, щось підсипали в алкоголь, після чого він отямився без грошей і документів. Прийшлось підвезти до Франика та купити квиток на потяг до Дніпра (його бригада воює на Східному фронті). А також нагодувати, бо в ситому Буковелі він більше доби лише ковтав слину. Але то таке. В якомусь сенсі, сам винуватий, що розслабився і втратив пильність.
Також неприємно вразили тарифи на парковку, без жодних пільг для тих самих ветеранів. За менш ніж годину заплатив 135 грн. Посвідчення УБД, на відміну від усіх цивілізованих місць України, на Буковелі «не конає». Але в мене, за гамбурзьким рахунком, немає питань до тих, хто робить бізнес в цьому паралельному світі. Мають право. Принаймні юридичне. А мораль – завжди справа субʼєктивного вибору. Тому я не суддя ані Палиці, ані «пальченятам», які розбудовують цей паралельний світ для тих, кому поталанило.
Хоча тротуар біля вузенької траси, яка веде з Паляниці до курорту, таки могли б звести, бо розминутися з пішоходами їй бо важко навіть такому досвідченому водію, як я. Хоча знову ж таки, питання до бізнесменів чи до місцевої влади Паляниці – питання відкрите.
Також вражає абсолютна хаотичність забудови. Таке враження, що це не європейська країна 21 століття, а Дикий Захід другої половини 19-го. Втім знову питання не так до бізнесу, як до влади.
Але вразило і змусило замислитись мене інше – безліч порожніх готелів. Які треба бодай гріти у цей квітневий снігопад. В той час, як українські громадяни досі живуть по підвалах Лиману, Покровська, Куп'янська тощо, а чимало – й поготів повернулися на окуповані території. Бо нема за що орендувати житло і купувати їжу. І ці порожні готелі стоять в Україні в той час, як українці роками жили (а подеколи досі живуть) в готелях, гестхаузах, санаторіях і навіть на круїзних лайнерах по всій Європі та в Обʼєднаному Королівстві. Коли західні уряди досі виплачують українським біженцям соцпакет, що подеколи перевищує середньостатистичну зарплату в Україні. А готелі в Буковелі стоять порожні, податки не сплачуються, зарплати відповідно також…
І все було б зрозуміло і логічно, якщо б влада всі гроші витрачала для фронту, для перемоги. Але ж ні. Мільярди доларів йдуть в нікуди. Точніше – у приватні кишені. Тільки Міністерство оборони України має на сьогодні прострочену дебіторську заборгованість у більш як 50 млрд. грн. Це наші з вами (та західні) гроші, які заплачені за зброю, одяг, харчі, снарягу, обладнання, які наші захисники вірогідно ніколи не отримають.
Або з останнього. Після звільнення Старого Салтова, що на Харківщині, у 2022 році влада відновила за 205 млн. грн. Старосалтівський ліцей. В 17 км від лінії фронту. Наче добра справа? Але в ньому так ніхто і не повчився після відновлення. А на днях по ньому прилетіли ворожі безпілотники – і ліцею знову немає. Проте хтось добре нагрів руки на цьому безглуздому проєкті".
В кінці свого допису Геннадій Друзенко зауважує, що фронт може тільки позаздрити темпам та масштабу будівництва, яке вирує в Буковелі. Якби половину цих будівельних потужностей було перекинуто на Схід, «лінія Суровікіна» здалася б іграшковою барикадою проти української «лінії Зеленського». І питання тут – до українських можновладців.
За даними сервісу YouControl, ТОВ «Буковель» зареєстроване 7 років тому у селі Поляниця біля Яремче. Його власниками є громадяни Швейцарії Оксана Палиця і Захар Палиця – колишня дружина і син народного депутата Ігоря Палиці. Раніше Ігор Палиця очолював партію «За майбутнє». Також він є другом олігарха Ігоря Коломойського, який зараз перебуває у СІЗО і якому оголосили три підозри за розкрадання та відмивання грошей «ПриватБанку» – Джерело.
Гірка правда, яку треба знати й розповсюджувати.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля