Сі Цзиньпін вирішує змінювати світ: XIX з'їзд Компартії Китаю

Про вибори у США ми знали все. Ми знали рейтинги обох суперників, ми знали, хто, куди і що "злив", і навіть здогадувались, який штат за кого проголосує. Щоправда, все закінчилось не зовсім так, як всі сподівалися, а деякі моменти дотепер намагаються висвітлити слідчі комісії з високими повноваженнями – але то подробиці.

Про вибори в Німеччині ми були непогано поінформовані, знали точні соціологічні дані, і не сумнівалися, що фрау Меркель виграє. Що, загалом-то і сталося – нехай теж не без деяких нюансів.

В Пекіні відкрився XIX з'їзд Компартії Китаю, на якому визначиться склад керівництва країни на найближчі п'ять років. А також план розвитку можливо ще не першої, але вже і не другої економіки планети. Хто і що про це знає?

Втім, особливої вини поважної публіки у цьому немає. Китайська політична система ніколи не була взірцем прозорості. А XIX з'їзд відкривається в режимі повної інформаційної ізоляції.

Зазвичай список тих, хто займе місця в Політбюро після з'їзду, оприлюднювали як мінімум за декілька тижнів до самої події. Список дозволяв опосередковано передбачати, якими будуть плани китайського керівництва на наступні п'ять років. І, саме головне, такі списки були своєрідною гарантією незмінності, стабільності і передбачуваності китайської політики, що мало чинити заспокійливий вплив на закордонних інвесторів.

Цього разу все сталось інакше. Не тільки ніхто не опублікував ніяких списків – засекречено було все, що можливо. Перед початком роботи з'їзду навіть WhatsApp було заблоковано – на додачу до повної блокади західних соцмереж.

В чому причина? На думку як західних, так і китайських аналітиків, лідер китайської Комуністичної партії Сі Цзиньпін готується внести в систему управління країною істотні зміни. Суть яких полягатиме в іще більшій консолідації і без того потужної центральної влади.

Простіше кажучи, планується захід в ЦК КПК нових людей, які є або відданими союзниками чинного лідера, або зрощеною ним самим "юною зміною".

Для чого Си Цзиньпін це робить? Тут думки розходяться. Однією можливою версією є банальне бажання зберегти і примножити власну владу. Можливо, залишившись на посаді довше, ніж передбачені Конституцією два терміни. Якщо цей здогад правильний – то в УК КПК скоріше за все залишаться віддані особисто Сі Цзиньпіну лідери старшого віку, і на Китай чекає спроба геронтократії брежнєвського зразку.

Але не виключено й іншого варіанту. У своїй тригодинній вступній промові Сі Цзиньпін використовував непритаманну для китайського керівництва риторику. За його словами, Китай вступив у "нову епоху", де Піднебесна повинна "вийти на центральну світову сцену".

Сі Цзиньпін назвав конфлікт довкола будівництва китайських штучних островів і розміщення на них військових баз "одним з найбільших досягнень" свого першого терміну. Він навіть констатував, що і вирішення екологічних проблем планети зараз у немалій мірі залежить від Китаю, оскільки, за натяком китайського очільника, очолити цей процес після заходу Трампа на посаду стало нікому.

Тому не виключено, що міцніша центральна влада потрібна Си Цзиньпіну не в якості самоцілі, а як інструмент для перетворення Китаю на потужного зовнішньополітичного гравця. Вже не з регіональними, як дотепер, інтересами, а націленого на глобальний рівень.

Зважаючи на ситуацію із зовнішньою політикою США, Китай вибрав достатньо зручний момент для виходу на глобальну політичну арену.

Вакуум глобальної сили, який намагається – але не може заповнити Росія, і можуть – але не хочуть заповнювати ЄС та США, дає Пекіну унікальний шанс стати наддержавою.

Інша річ, що цей шанс – у разі непродуманого використання – іде разом із ризиком втратити не тільки авторитет на міжнародній арені, але й колосальний темп зростання масштабної економіки. Та тут нічого не вдієш, такою вже є природа гри на глобальній шахівниці.