Соціоніці 40 років – багато це чи мало?

Тридцять років тому я взнав про соціоніку і Аушру Аугустінавічюте, геніальну людину і винахідницю соціоніки (1980 рік). Шістнадцять років як заснував науково - впроваджувальне підприємство «Соціонічні Технології» Всеукраїнський Центр Соціоніки – ВЦС (1994 рік). Винайшов «Методику візуального визначення соціонічного типу (за фотографією)», на основі якої проводиться практична робота і науково – дослідницька діяльність підприємства (розробка методики візуального визначення соціонічних типів почалася з 1983 р., а з 1992 р. створення «Програми наукового підбору кадрів» (ПНПК), які використовуються тільки ВЦС.

Розуміючи і усвідомлюючи пройдений шлях практичної роботи з соціоніки, можу сказати, що соціоніка суспільством  ще не прийнята, при тому, що кожна людина живе за законами соціоніки. Дитина ще в утробі матері розвивається за законами соціоніки, має свою соціонічну програму, свій соціонічний тип (психоінформаційний генетичний код), - код за яким дитина має доступ ввійти в світ людини і природи, який отримує від батьків, залежно від їх соціонічного типу – генетичного коду. Код кожної людини дозволяє зберігати, обробляти і здійснювати передачу різної інформації  Кожна людина в своєму житті використовує різні види коду: ідентифікаційний, реєстраційний, інвентаризаційний, модифікаційний, паспортний, код замків, код ДНК тощо. Знаючи свій код - соціонічний тип, батьки зможуть взнати, якого соціонічного типу народиться у них дитина, можна знати її характер, світогляд, якими будуть між ними природні закономірні стосунки, на які гуртки загально розвивальні можна віддавати дитину, а на які ні, щоб не гаяти марно часу, які шкільні предмети будуть даватися легко, а які вимагатимуть більше зусиль і часу на їх вивчення. А наскільки для батьків важливо з ким дружить їх дитина, говоримо не про щоденні спілкування з шкільними друзями, або з друзями з свого чи іншого будинку, річ іде про дружбу, яка притягує і збуджує почуття. А вибір професії, навчального закладу, хіба це не важливо для дитини, звісно, дуже важливо, і починати це слід не тоді, коли батькам треба готуватися до «випускного вечора» в школі, а тоді, коли продзвонив «першій дзвоник» і дитина вперше ввійшла в школу..

Хто знає про соціоніку і її  користь, тих не треба переконувати в тому, що існує 16 соціонічних типів людей, 16 кодів, кожна людина за своїм кодом має свою інформацію, свій характер, свій світогляд, свої позиції, свою програму психічної сумісності і місію в своєму житті. І коли програми партнерів не співпадають, не сумісні, відбувається неприйняття один одного. Тобто, якщо людина, не за своєю генетичною програмою підбере собі другу половинку, програми двох партнерів будуть поступово виходити з ладу, виникати психічні порушення. Якщо партнер буде психічно доповнюючий – дуал, психічна програма кожного партнера знаходитиметься в злагоді з собою, з партнером, з світом.

Краще не знати свій соціонічний тип, ніж знати його неправильно.

Суспільство, людство складене  з 16 соціонічних типів людей, отож, між людьми існує 16 закономірних стосунків.

Знаючи соціонічний тип людини, бачимо перед собою не просто людину, наскільки, можемо про неї знати, а людину з власними природними, тобто від народження якостями.

Хтось хоче «Достукатись до небес», а я хочу донести слова до кожної людини, наскільки необхідно те, про що іде мова.

Шлях до відкриття соціоніки Аушрою Аугустінавічюте, думаю, ще почався в 60-х роках саме через захоплення нею соціологією, проблемою сімейних стосунків і їх покращенням, вона шукала новий підхід, через який можна було б відстежити закономірні стосунки. В 80-х роках А.Аугустінавічюте видає «Дуальну природу людини», «Таблицю інтертипних стосунків», що говорить про те, що соціоніка А.Аугустінавічюте почалась з вирішення суспільних проблем, взаємодій між людьми, а саме – стосунків.

Буває, говорять, коли розповідь іде про дуальність, про дуала, про соціоніку, -  «я вже маю свого дуала». Зрозуміло це так, що людина вже живе і спілкується з дуалом. Але, коли з’ясовувалось, що людина не знає, якого вона і її партнер соціонічного типу, було ясно, що вона й гадки не має дуал він чи ні. Людина говорила про те, що їй з її партнером добре, а взнавши, про дуальні стосунки і про те, які вони за характеристикою, порівнювала їх з тими стосунками, які вона відчувала з близькою для себе людиною, і сумнівів у співбесідника не виникало, що у нього можуть бути не гармонійні стосунки, бо йому добре, і все. Дійсно, цьому можна повірити, це справді так, бо всі 16 стосунків для закоханих на першому етапі розвитку стосунків мають приємне забарвлення. Тільки згодом через дуже близькі взаємини, коли партнери довгий час проводять разом, і разом живуть, мають спільне життя, і спільні обов’язки, тільки тоді стосунки проявляють свій закономірний характер.

 Часто в практичній роботі зустрічаються пари, які мають «тотожні» стосунки. Тотожні пари, тобто партнери, які мають «тотожні» стосунки зустрічаються часто не тільки серед клієнтів ВЦС, тотожних пар також багато серед знайомих і незнайомих людей, серед акторів, відомих людей, і навіть серед героїв фільмів. В яких показують розвиток «тотожних» стосунків як показник легких, швидко розвиваючих найприємніших, найчутливіших, найгармонічніших стосунків.

По суті «тотожні» стосунки на першій стадії розвитку більш оманливі своєю приємністю за інші, і можуть сприйматися як дуальні - комфортними.

В дуальних стосунках психіка одного із партнерів готова заспокоїти бентеження іншого, підтримати і допомогти вийти із складної ситуації. Або, без прохання партнера увійти в ситуацію, розібратися і допомогти, тотожні ж стосунки підкупають своєю легкістю і зрозумілістю. Далі все відбувається з імовірністю навпаки – стає нецікаво і одноманітно.

Недоповнюючих стосунків 15, і в них утворюється не такий вже собі й безневинний процес. Людина живе за законом протилежності, звісно, буде домагатися від іншої саме тих якостей, в яких вона має потребу, не зважаючи на те, чи здатна інша людина забезпечити її необхідним, і оминатиме ті якості, які їй запропоновано взамін.

Всі стосунки при дотриманні певної відстані дають часткове задоволення особистості. Варто порушити межі психологічної дистанції, як це часткове задоволення обертається не так як хотілось би – приводить до руйнування особистості. Всі стосунки, крім дуальних, чимось своїм особливим захоплюють партнерів, а потім, при тісніших взаємодіях кожний із стосунків по-своєму пригнічують. Дуальні захоплюють всім, сприяють гармонізації відносин, розвитку особистості й прогресу у спільному житті. На відміну від всіх інших закономірних стосунків, які ведуть до занепаду особистості, втрати природної якості – соціонічного типу.

Коли партнери витримують дистанцію, не маючи ніяких обов’язків один перед одним, вони завжди намагатимуться показати себе якомога більш приємними, цікавими, причому в даному випадку навіть протилежні стосунки (їх ще називають конфліктні) не будуть дратувати до тих пір, поки люди залишатимуться просто знайомими. В дружніх, робочих, сімейних контактах всі типи стосунків, крім психічно доповнюючих – дуальних, стають в більшій чи меншій мірі конфліктними.

Всі стосунки мають перехідний період і згодом показують закономірну картину взаємодій і тенденції їх розвитку. На жаль, людині не дано відчути дію стосунків при перших зустрічах. Зав’язуються стосунки швидко, і аналізує людина їх, коли вони вже сталі, тобто набули такого розвитку, для якого необхідне повне розкриття себе та партнера і задоволення всіх своїх потреб, бажань і очікувань. Те, на що не зверталося уваги або вибачалося раніше, при неодноразових повтореннях допікає, дратує аж до ефекту переповненої чаші, коли партнери вже відчувають на собі закономірність проявів стосунків, і що потрапили в тенети, як у пастку один до одного. І тоді дія стосунків впливає не тільки при взаємодіях, коли партнери знаходяться разом, а й тоді, коли вони на відстані.

Кожен із партнерів продовжує відчувати внутрішній дискомфорт, хтось хоче розібратися у своєму стані, згадує неприємності, аналізує слова, реакції, вчинки, поведінку, хоче віднайти причини і шляхи виходу із скрути, думає і думає над проблемами, породженими взаємодіями, подумки звинувачує або партнера, або себе, шукає способи, шляхи зміни стосунків на краще через зміну власної поведінки або докоряючи партнерові, намагається впровадити вигадані методи, але все даремно. І виходить, що стосунки діють і тоді, коли партнери не разом, пригнічують їх стан, відволікають, надають зайвих клопотів, морочать голову і гризуть душу. І поки партнери не розірвуть остаточно свої стосунки, вони обоє будуть знаходитися під їх деструктивним впливом.

Будь-яке перше спілкування у людини відбувається на основі формальних взаємин (існує основних 4 види взаємодій: формальні, ділові, дружні, сімейні), і при цьому вона завжди буде проявляти кращі риси свого характеру. Спочатку людину приваблює лише симпатія, інтереси, погляди на життя, несхожість. У стані закоханості партнери можуть сприймати світ в «рожевих окулярах», коли втрачається здоровий глузд. І тільки потім при кращому пізнанні один одного виникають нові відчуття. Кожний із партнерів починає розкриватися і вносить в спілкування свої потреби і бажання. В залежності від того, частково вони задовольняються чи повністю, виникають нюанси в стосунках.

І якщо стосунки стають нестерпні, і партнери в’язуються в звинувачення один одного, їм треба вже не втягуватися в ситуацію, а виходити з неї, і бажано так, щоб залишитись неушкодженими як психічно, так і фізично. «Від любові до ненависті один крок», говорить народна мудрість, бо за усіма уподобаннями, може приховуватися єдиний недолік, від якого все хороше може перетворитися на погане, і далі, партнер буде шукати в іншому тільки недоліки. Не треба забувати, що те, що для однієї людини може бути недоліком, для іншої приємністю. На недоліки спочатку не звертається увага, ніби все то тимчасово, і завжди їх можна виправити. Тільки потім людина може помітити в собі, що не стримується, терпить. На скільки може вистачити терпіння, залежить від людини, а також ще й від того, якого вона соціонічного типу.

Помічено, що у кожної людини є межа терпіння в дискомфортних стосунках, яку можна розподілити на чотири етапи:

I – стримується, мовчить, думає, що все неприємне минеться;

II – говорить про те, що не подобається, прохає не робити того, що не подобається;

III – наполягає на змінах, вимагає виконувати те, про що вже говорилось;

IV – іде, розриває стосунки, або позбавляє присутності того, хто заважає.

Перший етап неминуче приводить до четвертого, якщо вчасно не зупинитися.

Можна змінювати стосунки на момент перехідного періоду, коли ще немає обов’язків перед партнером і можна не виконувати його вимог. І якщо партнер помітив, що чогось не прийняв в іншому, то при бажанні може віддалитися або взагалі розірвати стосунки.

Ясна річ, що наша життєдіяльність залежить не тільки від нас, а й в не меншій мірі від тих людей, хто знаходиться поруч з нами, від того, з ким ми спілкуємося. Вибір людей, які відіграватимуть важливу роль в нашому житті, є відповідальним і серйозним. І чим ширше буде коло саме «своїх» людей, тим якіснішим буде вибір, тим менше конфліктів, непорозумінь, тим легше позбутися самотності. Людина не хоче бути одинокою. “Переконаність, що люди беруть шлюб не тільки для того, щоб мати дітей та інтимні стосунки, що самотнє життя, як і психічна самотність у шлюбі, ненормальні явища, примушують дивитися на шлюб ще серйозніше.” (А. Аугустинавічуте). Багато випадків ще зустрічається в нашому житті, коли, людина, живе серед своїх близьких, і залишається самотньою.

В предметному світі враховуємо закони природи, а сім’ї створюємо, не враховуючи закономірні стосунки, закони сумісності.

Головний закон стосунків – дотримання визначеної відстані. Тоді й «активаційні» стосунки будуть комфортні й сприятливі у дружбі. Легке веселе спілкування, буяння фантазії, у якої немає меж, безтурботність, взаємодопомога у навчанні й інших ситуаціях, знаходження спільних занять і справ, - мрія будь-якого друга.

Конкретний тип стосунків, що утворюється між певними людьми діє як подразник у вигляді інформації, яка входить в інформаційні канали психіки людини, збуджує її психіку і за реакцією темпераменту і емоційного стану людина демонструє себе у вигляді поведінки та окремих вчинків. Таких реакцій 16 і тому існує 16 стійких закономірних стосунків як 16 окремих реакцій від кожного соціонічного типу.

Чим тісніші зв’язки між партнерами, тим яскравіші прояви реакцій емоційного стану в стосунках. Всі стосунки утворюються закономірно, їх можна сприймати як «третю» особу серед двох партнерів певних соціонічних типів, яка впливає на вирішальний хід подій. Кожний вид стосунків має свою назву і характеризується чіткою закономірністю проявів.

Закономірні стосунки – це фундамент, на якому базується соціальне життя людей.

Всі стосунки необхідні в соціумі, але для цього потрібно знати, для виконання яких завдань сприятливі ті чи ті стосунки. Серед них для створення сім’ї підходять тільки «дуальні». Будь-які інші як сімейні неприйнятні, в них люди страждають, відбувається порушення психіки. Втомлюються. Виснажуються. Хворіють. Тому й немало пісень, в яких відчувається біль душі.

Але чому люди потрапляють у такі стосунки? Адже захоплюються і зустрічаються, спілкуються, тягнуться і прагнуть поєднатися. Коли розстаються, сумують. Разом живуть, і … розлучаються. Що не дає людям спокою, що їх утримує? Що найперш притягує та приваблює? Цікава річ виходить. Всі стосунки дійсно зачаровують і приваблюють одразу. І кожен з них по-своєму. Дуальні – гармонією. Активаційні – насолодою. Тотожні – легкістю. Дзеркальні - довірливістю. Але, варто перейти на другий і третій етапи розвитку стосунків, всі стосунки, крім дуальних, розчаровують, виснажують й психічно надломлюють партнерів.

Те, основне, що приваблює, приводить до розвитку стосунків і результату, який “під завісу” отримують партнери.

Помічена ще дуже цікава річ про яку треба знати, якщо партнери, наприклад, в «тотожних» стосунках перейшли на третій етап і відчули «порожнечу», або в «споріднених» - «зневагу», а стосунки не розірвали, не розійшлися, соціонічний тип - генетичний код кожного партнера втрачатиме свою якість. Соціонічний тип кожного партнера видозмінюватиметься на «псевдотип», що приведе партнерів ще й до неприродних «псевдостосунків» на третьому етапі викручених і болючих, залежно від того, хто, який набув «псевдотип». Так може продовжуватись до тих пір, поки партнери не відчують на собі весь спектр негативу «третього етапу» всіх стосунків. В такому випадку необхідна вже допомога експерта-соціоніка .

На протилежність недуальним стосункам «дуальні» ведуть від «гармонії» до «прогресу», якщо партнери проходять цей шлях, то піднімаються на новий виток нового кола «дуальних» стосунків, і з кожним витком до прогресу отримують весь спектр позитиву розвитку стосунків першого етапу.

Зважаючи на все вище сказане, основа життя людини – є спілкування і стосунки, завдяки яким вона вибирає свою другу половинку і професію до душі.

12 квітня 2010 року.                                                                                                   Анатолій Гречинський