1 жовтня 2017 автономна каталонська влада провела референдум про незалежність Каталонії. Цей етап боротьби каталонського народу за незалежність активно почався у 2006 року, коли пройшов 1,5 млн марш каталонців на підтримку Конституції незалежної держави.
У 2009-2010 роках спроби провести референдум блокував Конституційний суд Іспанії. Замість референдумів відбулося кілька консультативних опитувань, де абсолютна більшість учасників висловилися за незалежність.
У 2012 році, знову ж таки після масових акцій на підтримку незалежності, було ухвалено Декларацію про суверенітет. У 2014 відбулося нове опитування, оскільки було заборонено проведення референдуму.
У відповідь на домагання Каталонією Незалежності іспанський уряд провів реформи, в яких наділив широкими повноваженнями крім каталонців кілька інших етнічних областей (зокрема басків, галісійців). Крім того створив з такими ж повноваженнями кілька території з іспанським (кастильським етносом).
Таким чином, три окремі повноцінні нації (каталонці, баски, галісійці) було прирівняно до етнічних груп іспанського народу, тобто понижено їхній статус. Крім того до Каталонії згідно нових адміністративних кордонів не було приєднано її етнічні території: Балеарські острови, Кастельйон-де-ла-Плана і Валенсію, де більшість населення становлять каталонці.
Більше того, до переважно каталономовного регіону Валенсії приєднали іспанську провінцію Аліканте, ймовірно, з метою послаблення саме каталонського культурного та мовного впливу на регіон. Адміністративна реформа була спрямована не стільки на забезпечення автономій етнічних територій, скільки на збереження їх у складі Іспанії.
Дані новації з погляду каталонців обмежували можливості розвитку каталонського народу. Відповідно, продовжилися виступи за незалежність. Спроба обмежити бажання мати більш широкі автономні права каталонців, починаючи з 2010 року лише стимулювали рух до незалежності. Самі каталонці заявляли про переконання, що не мають достатньо можливостей для збереження культурної ідентичності та економічного розвитку у складі Іспанії. Одним з проявів тиску з боку центру було постійне блокування проведення референдуму.
Паралельно з мирною боротьбою каталонців відбувалася збройна боротьба за незалежність воєнізованість формувань басків за незалежність країни Басків. З квітня 2017, враховуючи політичні успіхи каталонців у відстоюванні права на незалежність, найбільше воєнізоване угрупування басків ЕТА оголосило про припинення збройної боротьби і перехід до мирних методів боротьби за незалежність.
Теперішній референдум передбачався, як завершення перехідного періоду щодо утвердження каталонської незалежної держави передбаченої Резолюцією парламенту Каталонії про незалежність від листопада 2015 року, що передбачала створення незалежної Каталонської держави у вигляді республіки. Про це “скромно мовчать” більшість тих, хто аналізує результати референдуму.
Центральний уряд надіслав до Каталонії додаткові сили іспанської поліції та сили спецпризначення, які перешкодили участі у голосуванні близько 15-20 % виборців Каталонії. В результаті явка була близькою до 43 %. Для Європи цей показник близький до середнього показника участі у виборах. Понад 90 % учасників тих, хто взяв участь у референдумі, проголосували за незалежність. Під час референдуму були значні сутички між прихильниками незалежності Каталонії, іспанських поліційних сил.
Іспанська влада оголосила про незаконність референдуму на підставі його невідповідності законодавству мотивуючи це тим, що для відокремлення якоїсь області референдум має бути проведено не лише у цій області, а в країні і населення країни має дозволити або не дозволити області відділитися. Ініціювати цей референдум знову ж таки має право лише іспанський уряд. Керівництво Каталонії оголосило, що за результатами рефередуму найближчим часом буде проголошено незалежність.
Отже, референдум 1 жовтня 2017 був фактично анонсований більше 10 років назад, каталонська влада пішла на самовільне проведення референдуму після багатьох спроб зробити це навіть у відповідності до дискримінаційного щодо прагнення каталонців на самовизначення законодавства. Усі спроби були заблоковані іспанським центральним урядом.
Дії іспанських поліційних сил показують, що фактично відбулася спроба силового придушення прагнення каталонців мирної реалізації права на самовизначення. Європейська громадськість збентежена силовим вирішенням політичних проблем, що в Європі вважають абсолютно неприпустимим. Разом з тим, вважаючи, що незалежність Каталонії порушить європейську стабільність європейські політики висловили переважно негативну реакцію щодо можливості створення незалежності Каталонії.
Попри це, після каталонського референдуму Європа змінилася. Її розколола суперечність між принципом стабільності і непорушності кордонів та принципом поваги до прав людини і прав народів.
Незалежність Каталонії, об’єктивно, є лише питання часу. Головне, щоб процес здобуття Незалежності був найменш кривавим. У цьому мають бути зацікавлені всі. Адже силу застосували не каталонці, а саме іспанська влада. Справедливість на боці каталонського народу. Дальші спроби збройного придушення боротьби каталонців за незалежність провокують збройну боротьбу не тільки каталонців, але й басків, які вже заявили про свою підтримку незалежності Каталонії. Боротьба може розгорнутися не тільки на території Іспанії, але і Франції, де є значна частина каталонських і баскських етнічних територій.
В оцінці внутрішніх подій в інших країнах з погляду національних інтересів України можна вивести чотири основні принципи.
І. Дружність чи недружність визначається у ставленні країні, де відбуваються процеси, до російсько-української війни. З початку війни центральна влада Іспанії фактично підтримувала Росію. Її представники не раз заявляли про потребу зм’якшення, або скасування санкцій проти Росії. Крім того Іспанія має територіальний конфлікт з Великою Британією через Гібралтар, яка в українсько-російському конфлікті займає тверду проукраїнську позицію. Виходячи з цього принципу від’єднання Каталонії від Іспанії було б на користь України, бо послаблює Іспанію.
ІІ. Аналогії до процесів в Україні. Противники незалежності Каталонії вважають, що є аналогія між Каталонією і Донбасом. Проте насправді такої аналогії нема. В Каталонії є нація, а в Донбасі окремої нації нема. На відміну від України, Іспанія не є країною, від якої намагаються відокремити її етнічні територій, а подібно до Росії — імперією, яка придушує самовизначення своїх народів. Отже, з принципу аналогічності, інтереси України мали б бути створення незалежної Каталонії на всіх її етнічних територіях.
Зрештою процес самовизначення Каталонії відбувається дуже подібно до процесу самовизначення України на початку 1990-х років:
Крім того є протилежна, корисна для України, аналогія між Донбасом і Кримом та історично каталонськими територіями Іспанії (Валенсія, Балеарські острови, Кастельйон-де-ла-Плана), на яких проживає велика частка етнічних іспанців. Із здобуттям Каталонією незалежності підніметься питання про статус цих територій і проявиться аналогія між стосунками з ними Каталонії та стосунками України з Кримом та Донбасом. Тобто постане питання про повернення цих “тимчасово окупованих територій” до Каталонії.
IV. Особливий інтерес України до подій у іншій країні, чи процесів, які відображають ці події.
V. Справедливість. З точки зору справедливості, каталонський народ має право на самовизначення і прагне незалежності, сподіваючись досягнути її мирним способом. З цієї точки зору боротьба каталонського народу є безперечно справедливою. Усі проведені протягом останніх 10 років плебісцити показували, що каталонці справді прагнуть жити у незалежній держави. Невідповідність каталонського референдуму іспанському законодавству не може бути основою для визнання боротьби каталонців за незалежність несправедливою, бо несправедливим є іспанське законодавство, що суперечить праву на САМОвизначення. Адже народ має визначитися сам, а не хтось (в даному випадку іспанське керівництво чи населення Іспанії) має визначитися за нього.
Україна об’єктивно зацікавлена у проголошенні незалежності Каталонії. Апелюючи до нав’язаної російською пропагандою аналогії між Каталонією і Донбасом, окремі українські політики фактично популяризують цю аналогію і сприяють розколу України. Варто згадати нашу історію. Відразу після проголошення незалежності України внаслідок після референдуму 1 грудня, Україна однією з перших країн світу визнала незалежність Хорватії і Словенії. Це заклало міцну основу для дружніх стосунків з народами наших країн. Тому ці країни одні з перших серед країн ЄС активно підтримали Україну у війні проти Росії і прямо назвали Росію агресором.
Враховуючи складну міжнародну ситуацію і неоднозначність та суперечливість оцінок каталонського референдуму на міжнародному рівні, очевидно зараз українська влада не може поспішати з визнанням незалежності Каталонії, проте громадськість і патріотичні політичні сили мали б бути однозначно на боці каталонського народу. Це відповідає як об’єктивній справедливості, так і інтересам України.
Відокремлення Каталонії сприятиме консолідації іспанської нації. Адже теперішнє її розділення на кілька автономних областей з правами які мають етнічні території, реально провокує сепаратизм на етнічній території іспанської нації за економічними і соціальними ознаками.
Аналізувати події, шукати нових друзів, ослаблювати ворогів.
1. в Тему варто було ще долучити дійсно авторську публікацію "Референдум у Каталонії: одна подія, різні погляди" яка для нас є набагато ціннішою аніж популістські статті написані бог зна ким..
2. яке діло Каталонії буде до України яка у свою чергу вважається державою третього світу із найнижчою за середнім рівнем заробітною платою в Європі?
3. а де докази що сама Україна в особі П.У. не зацікавлена у казна що з расєєю на фронті?
4. ще рано щось писати про самостійність тобто незалежність Каталонії як мінімум на років зо 5-8 а то і 15-18 якщо така ще й взагалі колись буде саме мирним шляхом..
Коментарі
1. в Тему варто було ще долучити дійсно авторську публікацію "Референдум у Каталонії: одна подія, різні погляди" яка для нас є набагато ціннішою аніж популістські статті написані бог зна ким..
2. яке діло Каталонії буде до України яка у свою чергу вважається державою третього світу із найнижчою за середнім рівнем заробітною платою в Європі?
3. а де докази що сама Україна в особі П.У. не зацікавлена у казна що з расєєю на фронті?
4. ще рано щось писати про самостійність тобто незалежність Каталонії як мінімум на років зо 5-8 а то і 15-18 якщо така ще й взагалі колись буде саме мирним шляхом..
Альберте, цю статтю написали ті самі хлопці, які у 2000-му році видали книгу "Етнополітична карта світу ХХІ століття", на яку я посилаюсь у своїй статті "Референдум у Каталонії — урок для Європи". Вони ці події прогнозували ще 20 років тому.
Творю, отже існую.
Тепер зрозуміло чому ця публікація мені дещо нагадувала, так як я також ще давно читав ту книгу в електронному варіанті. Тож виходить що це далеко не популістська стаття..
Та проте все одно:
1. добре що в тему долучили інший погляд на дану подію)
2. і все таки Каталонії все одно буде не до України навіть якщо вона і стане самостійною державою
3. наша війна то точно буде тривати аж поки як мінімум не поміняють П.У.
4. і все одно самопроголошення 27 жовтня ще певно не є таки самостійністю тобто незалежністю..
5. дана назва публікації про зацікавленість України в незалежності Каталонії на офіційному рівні на жаль є діаметрично протилежною бо наша офіційна відповідь з боку України прозвучала як НЕ визнання Каталонії незалежною...
П.С.:"Не дивлячись на песимістичні думки я наприклад все одно за Незалежність і Каталонії і Шотландії і Баскії та ряду інших дійсно етнічних регіонів Європи, так як це не тільки дозволить багатьом нація зберегти свою ідентичність але ще й в свою чергу допоможе напівмертвій Європі у таких моно-національних державах покласти чужинців НЕєвропеців на свої місця..