Політик припустила, що Росія таким чином повертається до імперських амбіцій. На її думку дії РФ щодо України були визначені політичним бажанням Росії захоплювати території, а не особистою позицією Путіна і українською кризою.
Коіке нагадала, що курильські острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомаї опинилися під контролем СРСР після Другої світової війни.
На цих спірних територіях живе безліч етнічних українців. "Якби референдум про незалежність відбувся на острові Ітуруп, де близько 60 % жителів мають укранське коріння, чи визнав би Путін такий результат так само легко, як у Криму?", - розмірковує політик.
Юріко Коіке нагадала, що в 2012 році Японія намагалося налагодити стосунки з Путіним в надії на серйозні переговори щодо північних територій.
"Але тепер, коли Путін зробив свої плани імперської реставрації кришталево прозорими, ці надії виявилися мертвонародженими", - вважає екс- міністр оборони.
За словами екс -міністра оборони, Японія має намір працювати з партнерами в G7, щоб "амбіції Путіна не поставили під загрозу інші частини України".
Вона нагадала, що Японія надасть Києву 1,5 млрд доларів економічної допомоги.
Гадаю, варто було б українцям і це питання досліджувати...
?Пані Зірко, Ви про бажання українців ідентифікувати себе українцями? Так, це є проблемою...
Московська агресія чітко показує ще й інше - зросійщені українці не хочуть самоідентифікації. На фоні нинішніх подій досить часто фіксуються факти сварок між рідними які живуть в Росії і Україні. Зросійщені: "У Вас там такое творится! Кругом бендеровцы. Что вы делаете?!" Українці в Україні: "Ти виріс і вивчився в Україні, значить ти також "бендера"? Зросійщені: "Я гражданин России."
Але запитань ціла купа: А як же поклик крові? Куди він подівся? Як його відновити?
Без цього "Курили так і будуть російськими" ...хоча, справа не в Курилах, а у поверненні синів додому. ?Чи "блудний син" має усвідомити сам, що у батька (України-неньки) все-таки найкраще? ?А для цього він має так низько впасти, як біблійний блудний син?
Виходить, у кожного своє завдання: у паразитуючих на чужих здобутках великоросів - "собирание исконно русских земель", а наше - "збирання українців".
Часто спадає на думку: - а хто ж цю великоруську ідею втілює? Нинішня Росія територіально і етнічно - не Русь. Це вже доведено. То тоді хто? Блудні сини, які ще не перебісилися? З давніх поселенців, які вважали себе руськими, але асимілювалися плоттю, культурно і духовно з аборигенами - скалічіли, так би мовити. Нинішні ж їх нащадки агресивно (бо це є наслідком каліцтва) вважають себе русскими, адже "колись, хтось із деяких предків таким був".
Ця підсвідома образа на всіх і вся за власну родову скаліченість постійно "ламає кістки" автентичним українцям: то твердять, що народу такого немає, то країни такої немає, то здирають з Рідної Неньки все до останку (хліб, кров, землі, ім'я).
Хотів ще прирівняти зросійщених українців до яничарів... однак ні! Яничари ніколи не претендували на материнське ім'я... хліб, кров, землі - так, але ніколи не чув, що забирали ім'я...
От хто, я думаю, є нашою бідою! От з ким і над чим треба працювати! Отже, (банально, але схоже) - "Українці всіх країн - єднайтеся!",
!Певно краще - "Роде наш красний, роде наш прекрасний! Не цураймося, признаваймося, Бо багацько нас є."!
Ніна Матвієнко Ой роду наш красний
Дякую, пані Зірко за те, що вислухали... )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Коментарі
Ух ти! Оце так пропозиція!
Питання залишається відкритим: у Криму хотіли від'єднатися, а наскільки зросійщені українці на Курилах і чи мріють вони бути з Україною?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Друже Арсене, Ви вцілили прямо в яблучко!
Гадаю, варто було б українцям і це питання досліджувати: воно може виявитися значним важелем. Тим більше, що московська агресія потрясла весь світ!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
?Пані Зірко, Ви про бажання українців ідентифікувати себе українцями? Так, це є проблемою...
Московська агресія чітко показує ще й інше - зросійщені українці не хочуть самоідентифікації. На фоні нинішніх подій досить часто фіксуються факти сварок між рідними які живуть в Росії і Україні. Зросійщені: "У Вас там такое творится! Кругом бендеровцы. Что вы делаете?!" Українці в Україні: "Ти виріс і вивчився в Україні, значить ти також "бендера"? Зросійщені: "Я гражданин России."
Але запитань ціла купа: А як же поклик крові? Куди він подівся? Як його відновити?
Без цього "Курили так і будуть російськими" ...хоча, справа не в Курилах, а у поверненні синів додому. ?Чи "блудний син" має усвідомити сам, що у батька (України-неньки) все-таки найкраще? ?А для цього він має так низько впасти, як біблійний блудний син?
Виходить, у кожного своє завдання: у паразитуючих на чужих здобутках великоросів - "собирание исконно русских земель", а наше - "збирання українців".
Часто спадає на думку: - а хто ж цю великоруську ідею втілює? Нинішня Росія територіально і етнічно - не Русь. Це вже доведено. То тоді хто? Блудні сини, які ще не перебісилися? З давніх поселенців, які вважали себе руськими, але асимілювалися плоттю, культурно і духовно з аборигенами - скалічіли, так би мовити. Нинішні ж їх нащадки агресивно (бо це є наслідком каліцтва) вважають себе русскими, адже "колись, хтось із деяких предків таким був".
Ця підсвідома образа на всіх і вся за власну родову скаліченість постійно "ламає кістки" автентичним українцям: то твердять, що народу такого немає, то країни такої немає, то здирають з Рідної Неньки все до останку (хліб, кров, землі, ім'я).
Хотів ще прирівняти зросійщених українців до яничарів... однак ні! Яничари ніколи не претендували на материнське ім'я... хліб, кров, землі - так, але ніколи не чув, що забирали ім'я...
От хто, я думаю, є нашою бідою! От з ким і над чим треба працювати! Отже, (банально, але схоже) - "Українці всіх країн - єднайтеся!",
!Певно краще - "Роде наш красний, роде наш прекрасний! Не цураймося, признаваймося, Бо багацько нас є."!
Ніна Матвієнко Ой роду наш красний
Дякую, пані Зірко за те, що вислухали... )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Годжуся з Вашими, друже Арсене, питаннями.
Показуючи подібні до цього, матеріяли, хочу привернути увагу читачів до трохи "забутої" сфери.
Крім розбудови свого, є ще пошук свого на загарбаних територіях.
Тим більше, коли з'являються однодумці зі спільними інтересами!
Очевидно, і там - море праці. Але завжди є початок.
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !