Від Клайпеди до Одеси ми разом, і майбутнє у наших руках

Сігітас КАНЦЕВІЧУС (Громадський діяч, один з ініціаторів організації «Балтійсько-Чорноморської конфедерації» в Литві, директор об'єднання бібліотек міста Таураге, театральний режисер, літератор і фотохудожник)

Мені здається, «Балтійсько-Чорноморська конфедерація» багато крапок поставить над "і".  Цей союз в змозі вирішити питання, які останні 100 років хвилюють наші країни. Поки на державному рівні ще немає великого зближення наших народів, такі громадські організації як «Балтійсько-Чорноморська конфедерація» вже сьогодні зближують народи, формують їх спільні цілі.

Саме на конференції в Одесі я відчув, що вже сьогодні наші три держави повинні робити конкретні кроки щодо захисту спільних інтересів. Час летить дуже швидко. І це потрібно робити негайно.

Я впевнений, що ми разом багато зробимо. Я думаю, що в цій Конфедерації треба починати з культури, з спілкування, з інформації. Тоді нашим державам, нашим урядам буде простіше працювати на своєму рівні. Якщо не робити це в громадському просторі, то навряд чи ці завдання зможуть бути вирішені на державному рівні. Я відразу зрозумів, що в Україні йдуть правильним шляхом.

Оскільки Литва, Польща та Україна працюють на засадах демократії, то політики повинні слухати народ. Ми, литовці, не оригінальні в тому, що говоримо, що все погано, нехай хтось за мене зробить це добре, а може без мене обійдуться, і в багатьох процесах не хочуть брати участь особисто. Люди не впевнені, що можуть вплинути, не вірять, що вони – сила. Ми ще не розуміємо в Литві, що ми, народ, і є влада. Президента і Сейм ми тільки найняли виконувати нашу волю. Люди поки що не розуміють, кажуть, що ми обираємо владу, ні, ми самі є влада.

Влада – це ми, і даємо повноваження тим, кого обираємо.

Конфедерація повинна провести таку роботу, щоб люди зрозуміли, що ми – головні. Як народ хоче, так і повинно бути. Ми замовники, бо ми платимо податки.

У Литві я бачу, що люди не користуються на повну силу демократією, тим, що вона дозволяє. Вони кажуть: нехай це робить влада, а ми подивимося. Потрібен діалог, щоб люди користувалися механізмом демократії, могли висловити свою думку, вимагати від тих, кого обрали, і прийти до загального розуміння і вирішення. Це важко, але це можливо. Цей процес ми прискоримо.

Конфедерація повинна почати з простих справ: інформувати людей, щоб заробити довіру. Не шукати в наших країнах, у кого краще, а у когось гірше, а знайти все, що об'єднує і краще зробити для всіх.

Я не раз ставив собі питання: а чи може «Балтійсько-Чорноморська конфедерація» активізувати прямі контакти діячів науки, економіки, культури наших країн? І відповідь – може, саме в цьому її першочергове завдання. Адже за допомогою прямих контактів все робиться набагато швидше, тоді можна уникнути бюрократії, корупції та інших негативних явищ. Коли все робиться на основі прямих дружніх і ділових контактів, то не потрібно погоджень і довгих підписань.

Прямі контакти – це суть «Балтійсько-Чорноморської конфедерації». Дружба наших сімей вже є маленька конфедерація.

У чому перевага громадської організації? У нас в самоврядуванні багато років говорять, що багато функцій треба передати громадським організаціям. Наприклад, соціальне забезпечення, деякі питання культури. Це обійдеться набагато дешевше бюджету.

Я впевнений, що до нашої Конфедерації з Литви підключаться найбільші авторитети. Люди це розуміють і знають, але держава не хоче деякі функції віддавати зі своїх рук, бо чиновникам хочеться тримати все в своїх руках, а якщо цього не буде, то вони стануть не потрібні. Та й контролювати простіше, ніж робити.

Потрібна сила в особі громадських організацій, яка прийде і скаже: «Давайте будемо робити, ми багато вже зробили, ось». Тоді державі залишиться тільки підтримати. «Балтійсько-Чорноморська конфедерація» повинна заручитися підтримкою досвідчених партнерів, які вже у нас працюють.

У Литві багато зроблено. Нашими помічниками можуть стати громадські об'єднання бібліотек, музеїв, будинків культури. Бібліотеки в Литві йдуть в авангарді всіх нових починань. Саме через такі інформаційно-культурні, просвітницькі центри можна провести велику роботу по вивченню нашої спільної історії, більш глибоко оцінити наші перемоги, а, головне, повірити в те, що, коли ми разом – майбутнє в наших руках.

Підготувала Анна Олар, Литва