Віддаємо проблему Богу і бажання реалізуються

Відпускати, довіряти, вірити.

В одній східній притчі розказується про чоловіка, який знав, що Бог іде поряд з ним по житті. Якщо деколи людина сумнівалася, то дивилася на пісок під ногами і бачила там дві пари слідів- свої і Бога. Одного разу людина побачила тільки одну пару слідів. В цей період життя людині було дуже тяжко. Після смерті герой притчі зустрічається з Богом і питає: “Чому ти мене залишив у важкий період життя?” -”В цей період я ніс тебе на руках”,- відповів Бог.

Якщо не боятись результату всякої справи і знати, що нами керує Сила, яка не знає поразок, можна перемогти будь-які труднощі. Для цього потрібно віддати проблему Богу. На перший погляд це доволі просто, а в дійсності — це таки важка частина духовної праці. По невідомих причинах ми продовжуємо обдумувати наші проблеми і після того, як віддамо їх Богу.

Ми звично хвилюємося про них, будуєм передбачення, що з цього вийде. Ми самі себе переконуєм, що віддали проблему, але в дійсності продовжуємо зберігати її в себе. Ми нагадуємо людей, які забирають свій подарунок. Продовжуючи думати про результат проблеми, відданої Богу, ми ніби забираємо її собі знову. Апостол Андрій сказав, що просиш і не отримуєш тому, що просиш неправильно. Є тільки один ефективний спосіб- повністю довірити проблему Богу- як причину так і рішення.

Людину від тварини відрізняє розумова здатність спостерігати за своїм життям. Тривога - одна з природніх людських якостей, вона уособлює в собі хвилювання про те, щоби не сталося чогось поганого, і так тривога мучить людину.

Людина добре себе усвідомлює для того, щоби не бути байдужою, занадто погано усвідомлює себе, щоби знати все, що станеться в майбутньому. Тільки здатність людини підніматися на вищі рівні, міняти тваринну безсвідомість вищою свідомістю, дає можливість бачити мету Буття, дає віру в Вищу Духовну Силу, якій можна довіритися і підкорятися, довіривши своє життя і майбутнє, позбувшись таким чином від тривог.

Переформування свідомості позволяє замінити тривогу на самовіддачу без сумнівів у світлім виході. Важко жити тим, хто не бачить як вирішити проблеми. Людина народжена з відчуттям того, що повинна покладатись на саму себе. Тільки підкорившись вищій свідомості, людина набуває необхідної рівноваги, так як перепоручає Вищому свої тривоги і турботи про влаштування свого життя.

Вищий стан є більше, ніж нерухомий статичний спокій- це абсолютна віра, необхідна для зберігання прагнення розвиватись, залишивши тривоги про наслідки і результати. Абсолютна віра в Вищу Силу допомагає діяти в вищому спокої і сприяє духовному розвитку. Неупередженість - це непідвергненість ніяким впливам при будь-яких обставинах.

Простір навколо нас наповнений негативними думками і проявами зла, які інші люди вже використали чи відкинули. Нам нема ніякого смислу впускати їх в своє життя. Ми маємо повне право заявити про свою духовну незалежність і озброїтись неупередженістю. Неупередженість - дуже важливе і наповнене силою слово. Колосальне значення його для розумової ізоляції від всього негативного, що може порушити наше щастя і спокій розуму.

Неупередженість до проявів зла надає повну свободу, не пропускає нічого негативного в наше життя, також помагає”обезсилити” те, що вже проникло в життя. Неупередженість - це не те саме як витримка, хоч якщо вона постійна, то в великій мірі збільшує в людині силу терпіння і витримки. Бути неупередженим — значить не переживати і не хвилюватися через те, що з нами діється, що нам кажуть і що про нас думають, що з нами роблять; значить бачити все в правильному світлі, звільнитись від спотворень, які створює особисте сприйняття.

Замість цього треба попробувати зрозуміти, чому сталася якась подія, чому вона нас вчить і яку користь для духовного росту можна з цього взяти. Неупередженість не дозволяє негативним емоціям (злобі, надмірній чутливості, гордині) захопити людську сутність і порушити внутрішній спокій, не утворювати швидкопальних поступків, які викликали такі емоції. Неупередженість- це тверда віра в Божественну волю.

Людина страдає тільки через те, що було зроблено або що не зроблено нею. Страждання не бувають наслідком без причини. Так всі страждання людей виявляються справедливими. Остільки страждання суть наслідку, причинами якого явились невігласні помилки неуцтва. Хоч всяки наслідки проходять.

Лагідність- це готовність рішати поставлені перед кожним задачі. Коли людина перестає нити і звинувачувати когось в своїх невдачах, то розуміє, що терпіння має величезну цінність, особливо в порівнянні зі своєю протилежністю- нетерпінням. Терпіння є життєво важливим, бо нетерпіння дорого обходиться.

Наприклад, друг ділиться радістю- він купив квартиру. Хоч в дійсності він цього не зробив. Він лише заплатив невелику суму за квартиру, куплену в кредит і йому прийдеться платити до тих пір, допоки квартира не потребує ремонту і ще довго після того, як він перестане отримувати задоволення від вигідної покупки. Це висока ціна нетерпінню. Найбільше терпіння потрібне у стосунках з оточуючими людьми. Коли в інших щось не ладиться, вони бувають образливими, запальними, роздратованими. Близьким приходиться прикликати своє терпіння. Терпіння робить людину вільною.

Надія залишає останньою- прийнято казати. Коли нема ніякого спасіння і здається, що летиш у бездну, розкрий свої крила віри, надії і любові і лети до Бога. Шанс є завжди! Коли надія повертається, можна здійснити і неможливе. На що ми надіємся, те і отримуєм в кінцевому результаті.

Надія є та соломинка, яка виносить тонучого, він робить зусилля і дивом рятується. Надія гасить сумніви і дарує умиротворення. Надія завжди була опорою людини, - це мрія солдата, щоб стати генералом. Важливо не загубити її в бурхливому потоці життєвих ситуацій. Надія приводить до кінцевого результату, рано чи пізно, це є оволодіння бажаним. Терпіння- відображення надії людини. Вчитися надії, бо надія — це наша мрія.

Швидше доб'ється успіху людина, яка щедро ділиться з іншими тим, що має. Блаватська (українка за походженням) писала, що серце повинне бути наповнене почуттям нероздільності від усього живучого, інакше успіх неможливий. “Чим кращий ти сам- тим доброзичливіший ти у відносинах до всього оточуючого і до людей “ - вислів Платона.

“Життя зіткано не з бажань, а з поступків кожної людини”- пише Пауло Коельо. Якщо людина не відкликається на ситуацію, що прийшла до неї, то вона замикається в клітці сама і нічого не міняється в її житті до кращого. Реальна потреба виявляє джерело дії, всі наші страждання- спосіб психологічного захисту. В книзі П. Коельо “П'ята гора”є вислів: ” Милість Божа безмежна, хоч Бог невблаганний в суворості до тих, хто не пробує дерзати”.      Інформація взята з календаря ”Таємнича карма” 2005 року.