Я — українець, і мені конче треба ним залишатися (оновлено)

Саме так, пане Доброславе, це дійсно "дурна ідея" — “міряти черепи”... Уже ж все роз'яснено і зрозуміло!

Он, Василь Петришин (Явсе Світ) показав своє обличчя. І я не приховую. Що, є проблеми з ідентифікацією нас українцями?!

Так ні! Треба знову й знову повертатися до цієї теми!

Не хотів я підтримувати цю тему, але, видно, таки правда тієї приказки-анекдота: "Важко вести розмову з дурнями, проте мовчки слухати їх — більше, ніж людина може винести".

Антиукраїнство активно діє. Це — диверсія, бо названа "ця дурна ідея" вже поширюється, здобуває все більше прихильників-зомбі, які торочать як мантру "черепи, черепи, черепи...".

Он і Дзвінку Сопілкарку вже налякала надумана проблема! Слава Богу, пан Доброслав Велесовий уже розгледів, що проблеми не існує і погодився, що є/мусять бути "українці" і "духовні українці"; громадяни, ПМЖ і гості. Адже, це вже ознаки/атрибути не натовпу — а структурованого суспільства.

Я тільки для себе відмічаю — хто "цю дурну ідею" постійно обсмоктує і нав'язливо намагається просунути — на даний момент це Микола з українським прізвищем Пономаренко ("пономаренко" — тобто “син пономаря”), доводи якого годяться хіба що для ураженого ломехузою мурашника, де жили (колись) здорові мурахи.

Ми ж, в нашій грі, випробовуємо-творимо для здорових мурах — новий мурашник. Не термітник, не осине гніздо, не лігво ведмеже, чи ще якесь! (думаю образність не викличе наступних тотемних асоціацій, пане Альберта ;), тут їх не передбачалося!) Тому декому (приходькам) і видається дивним (поки що) те, що не сприймається (поки що) хворим (поки що) суспільством: володіння зброєю, вибірковість права голосу, ідентичність, громадянство, тощо.

У свій час, у гарній грі “Козаччина” на Січі козаком називали всякого, хто бажав ним бути, приймав віру (претендентові задавали прочитати “Вірую...” або ж просто перехреститися), брався захищати землю на якій опинився і товаришів, з якими жив у одному коші, де його всі знали/пізнавали; але, бажаючі стати козаком, разом з тим отримували й ідентифікацію у вигляді прізвиська — це й була ота “довідка про приналежність до антропологічного типу”.

Чи становила важкість ідентифікації такого козака з народом із якого цей козак був вихідцем? Зовсім ні! Для прикладу, тут подам лише кілька козацьких прізвиськ — Вихрист, Вихристюк (з народу іншої віри, але здебільшого з євреїв), Приходько (прийшлий невідомо звідки), Татарчук (татарин), Москаленко, Москвин (виходець з Московії), Литвин (виходець з Литви)... були й інші... Вони всі, прагнучи стати козаком, “підписувалися” плекати цінності українські, або ж “Вольності Запорозькі”. У кого з часом були з цим проблеми — розплачувався головою.

Хто не приймав правил гри “Козаччина” — “голосували ногами” (ішли геть, ставали яничарами, служили москалям, ляхам, османам), або, знову ж таки, накладали головою. Пригадайте, що співалося-передавалося в піснях українських:

”Отаман каже жартома: — Що ж не радійте, браття милі? Може чи сил нема — то повертай до Ізмаїлу ;)”. А сто браттців засміялись, Інші сто сказали: — Ми жіночок-татарочок й діточок лишали ... І коли закурився шлях, Запорожці коней вертали, Зі сльозами на очах Козаки своїх рубали.” (Із полону - http://nashe.com.ua/song/7279)... щоб не плодили яничарів... жорстоко(!), але такий був самозахист народу у тодішніх умовах (скажите тільки українського? ;) Отож!).

Микола Пономаренко домагається нашого зізнання: “для чого тобі бути українцем?”. Раніше шанований мною пан домагається, щоб ми опустилися до самовиправдовування, відповідаючи на це запитання. Для чого йому це? Передбачаю, що для побудови чергової бази для наступних атак і, знову відчувається “благая цель” спасіння українців від... самих українців! )).

Для чого мені бути українцем?

Питання зовсім не коректне, пане Миколо, оскільки я — українець! У мене з цим проблем немає — я це ніколи не приховував, говорив-розмовляю українською, предки мої всі українці, поважаю інші народи, вивчаю їх історію, співаю їх пісень... однак... часто стрибаю тигром (Ви в цьому саме зараз переконуєтесь ;) ) на тих “воріженьків”, які не хочуть стати моїм ближнім, хто явно чи приховано намагається унікальну ідентичність і право мого народу на самовизначення применшити, знівелювати, пригнобити! Стережіться! Я з тих — хто завжди попереджує: “Іду на ви!” ))

Та все ж, для ясності тих, хто НЕукраїнської крові (а кров — це не тільки гени, а й дух), але хто захопився українським духом:

- аж так, що вирішив забути своїх кровних предків і приєднатися до мого народу;

- аж так, що вирішив долучитися до культури мого народу, співати пісні мого народу;

- аж так, що перейнявся розділити трагічну і славну історію з моїм народом;

- аж так, що “захворів” вихованням своїх дітей у дусі мого народу;

- аж так, що взявся захищати і нести цінності мого народу;

- аж так, щоб хотіти і доносити їх до наступних бажаючих стати українцем;

- аж так, щоб вони перейнялися своєю українськістю "до мозку кісток" і байдуже(!) на якому континенті вони живуть;

- аж так, щоб захищали не українську землю (або "територію" — як дехто називає), а українські цінності, культуру, ідентичність “аж до загину”(!) —

я скажу:

- Я — українець, і мені конче треба ним залишатися.

Мені треба, щоб мої нащадки залишалися українцями.

Мені треба, щоб була збережена цнота(чистота) мого народу і діти в моєму народі народжувалися/зростали українцями.

Мені треба, щоб кожен приходько, який залишається вірним своїм предкам (і я це поважаю!), шанобливо ставився до корінного етносу України, мого етносу, мого народу, моїх предків;

Мені треба, щоб світло мого народу не гасилося яничарством і іншими етносами, а розгоралося так, щоб ці інші народи сказали б собі (і кажуть!):

- "Це гарно "бути українцем", я хочу бути українцем і я захопився українським духом аж так, що вирішив забути своїх кровних предків і приєднавшись до українського народу, називатися українцем..." ... а далі... далі продовж сам, мій любий читальнику, читаючи ще раз, спочатку, мою відповідь “Для чого мені бути українцем”, мої українські цінності ;)).

Хай буде Україна в океані різних народів світлом, яке не ховають під стіл, а світить усім цим народам своїми ділами "так, щоб інші, бачучи ці добрі справи прославляли Творця!"

РаДійте! Хто перейметься українським духом у цьому житті — в наступному буде мати правильний антропологічний тип ;)

Наразі можливість додавати коментарі УЖЕ ПРАЦЮЄ! Коментуйте на здоров'я! ))

До того ж "виливати емоції" можна "в тему", пишучи свої враження:
- у власних блогах з посиланням на цю статтю, 
- або ж до мого коментаря-витягу з цієї статті до статті "Тонкощі ідентифікації: громадянство Третього Гетьманату") (Опубліковано Володимир Майборода 11 Грудень, 2014 - 17:07), 
- або ж... у коментарях під час галення цієї моєї статті! ;)

Буду вдячним. Наперед дякую за розуміння і за гали!

Шановні компанійці! Тут висловив свою позицію і за прикладом Андрія Гончаренка прошу прийняти мене в громаду.
​Ритуал від Арсена Дубовика  про прийняття до громади з гарною піснею мені також сподобався )) 

Чекатиму на Вашу КОМУ! ;)