Поки Збройні сили України кров'ю виборюють кожен метр нашої землі, поки волонтери збирають останні гривні на дрони, тепловізори й укріплення, десь у кабінетах сидять вони. "Мери-фантоми". Чиновники, які отримують зарплати з державного бюджету, керуючи... окупованими містами.
Розпоряджаючись грошима, які мали б рятувати життя, вони купують автомобілі, оздоблюють клумби, ремонтують дороги, якими згодом пройде московська техніка, зауважує у своєму дописі на Фейсбук український підприємець та громадський діяч Владислав Смірнов.
"Соледар, окупований у січні 2023-го. Міста вже нема. Але у 2024 році управління соцзахисту купує новий пікап Peugeot Landtrek за 1,5 мільйона. Для "перевезення гуманітарки". Куди? В пекло? В руїни?
Бахмут, знищений та втрачений. Але "відділ культури" закуповує п'ять автомобілів Opel Combo по 894 тисячі. Для "перевезення реквізиту та обладнання". Відчуваєте абсурд? Мертвому місту є театральна сцена!
Маріуполь, стертий з карти у 2022-му. А його мер Бойченко й досі сидить десь у Дніпрі чи на Закарпатті, отримуючи 44 тисячі на місяць. У 2023 році йому виплатили понад півмільйона гривень. А його заступникам – ще більше.
Сєвєродонецьк, окупований з 2022 року. На 2024 рік там планують виготовлення комплексного плану розвитку громади. 11,3 мільйона – на топографію. Може, шукатимуть точки влучань ракет?
Селидове, вже втрачено. Але ремонт доріг продовжується. Контракт за контрактом. Десятки мільйонів гривень. Для кого ці дороги? Для ворога? Чи для втечі "ефективних менеджерів"?
Це – не випадкові прорахунки. Це масштабна афера, прикрита словом "війна".
А в прифронтових містах, де ще тримаємося, замість бліндажів будують клумби. У Краматорську розцвітають квіти, поки поруч гинуть люди. У Мирнограді ремонтують дороги й зводять кладовища – не для оборони, а для відкатів. Там закуповують ліхтарі, поки небо чорне від дронів. Там обирають комфорт кабінету, а не безпеку укриття.
Військові споруди? ДЗОТи? Ні, дайте нам LED-ліхтарі, Opel для відділу культури та парк імені невідомого чиновника. Бо війна закінчиться, а клумби залишаться. Бо на них написано – тендер проведено, кошти освоєно.
Це – не безглуздість. Це – злочин. Це – саботаж і державна зрада у формі бюджетного освоєння. Це – система, в якій чиновнику вигідно, щоб місто впало. Бо тоді він не відповідає ні за що, але продовжує отримувати зарплату. А перед тим ще й "освоїв" бюджет. Ремонти фасадів, які ніхто не побачить. Водогони, яких нема. Меблі для кабінетів, яких вже не існує. Столи, шафи, кондиціонери, комп'ютери, яких уже немає – але гроші списані, договори підписані.
Ми на 11-му році війни. Але досі нема механізму, який би автоматично припиняв бюджетні витрати, щойно місто захоплено. Де закон? Де система сигналів, блокування рахунків, переводу коштів на оборону? Нема – бо вигідно. Бо зупинка таких витрат – це удар по корупційній годівниці. Бо для багатьох чиновників війна – це не трагедія. Це – бізнес. Це можливість без тендеру, без контролю, без покарання «освоїти» те, що мали б направити на окоп, мішки, броню.
Вигідно меру. Вигідно його "підряднику". Вигідно тій гидкій павутині корупції, що вплелася в кожен тендер, в кожну закупівлю під час війни. А ще вигідно – щоб про це мовчали. Щоб журналістів, які це викривають, називали панікерами. Щоб активістів, які вимагають звітності, називали завадою. Бо зручно розказувати про патріотизм, поки закуповуєш троянди під обстрілами.
Це треба зупинити. Не завтра. Сьогодні. Автоматичне блокування бюджетів окупованих міст. Перевід коштів на ЗСУ та гуманітарні потреби. Заборона дискретних видатків у прифронтових зонах. Особиста відповідальність чиновника за кожну клумбу, посаджену замість укріплення. За кожен ліхтар замість бліндажа. За кожну розбиту дорогу, по якій проїхав танк.
Бо кожна така клумба – це ще один мішок цементу, якого не вистачило для укриття. Кожна така дорога – ще один шлях для ворога. Кожна така автівка – ще один шанс для корупціонера. І ще одна смерть нашого солдата, якому бракувало броні, бо гроші пішли на новий офіс мерії в тилу.
Досить. Ми боремося за свободу – але це боротьба не тільки проти ворога зовнішнього. Це і боротьба проти зради всередині. Проти тих, хто під виглядом державників оббирає цю країну. Хто паразитує на війні. Хто бачить у кожному бюджеті можливість, а не обов’язок.
Кожна гривня бюджету в умовах війни повинна працювати або на оборону, або на виживання людей. Всі інші витрати можуть почекати до перемоги. Запровадивши дієві механізми контролю, Україна убезпечить себе від внутрішніх втрат і покаже, що ресурси згуртовані так само як і народ, для досягнення головної мети – звільнення територій та відновлення країни.
Україна переможе. Але це буде справжня перемога тільки тоді, коли за кожну клумбу, за кожен непотрібний контракт, за кожну виплату меру-фантому хтось відповість. І більше такого не буде. Ніколи", – написав Смірнов.
Нагадаю, У 2023 р. згідно з даними openbudget.gov.ua на оборону було виділено 2097,6 млрд грн. ($57,16 млрд.). Сума невоєнних витрат становила 2767,4 млрд грн. ($75,4 млрд.). Для порівняння: у 2022 р. військові витрати були 1142,9 млрд грн, або $35,4 млрд. Обсяг невійськових витрат становив $70,7 млрд. Отже, у 2023 р. попри війну невоєнні витрати збільшилися і становили на $18,24 млрд. більше за військові витрати.
А в цьому відео адвокат, голова правління ГО "Правозахисна група Луганщини" Анатолій Рижков розказує про фінансові зловживання та неефективне використання бюджетних коштів чиновниками Луганської ОВА.
На що йдуть бюджетні кошти, якщо область в окупації? Для чого держава виділяє величезні суми на утримання чиновників Луганської області? З якими проблемами стикаються ВПО (внутрішньо переміщені особи) та чи отримують вони належну підтримку? Які корупційні схеми виявлено в релокованих медичних закладах Луганщини? Куди йдуть кошти, виділені на закупівлю техніки та обладнання? Чому держава зволікає з вирішенням проблем корупції в регіоні та допомогою переселенцям?
Наші інтереси:
Розуміємо, що ця шобла думає не про те, щоб перемогти у війні (або принаймні не програти її остаточно!), а щоб попиляти побільше з держбюджету. Їм потрібно продовжувати війну, щоб й далі казати "неначасі" та приклеювати ярлики агента Кремля кожному, хто виводить їх на чисту воду.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Як бюджет знекровленої України досі годує "мерів-фантомів" та утримує держадміністрації окупованих або знищених українських міст
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Поки Збройні сили України кров'ю виборюють кожен метр нашої землі, поки волонтери збирають останні гривні на дрони, тепловізори й укріплення, десь у кабінетах сидять вони. "Мери-фантоми". Чиновники, які отримують зарплати з державного бюджету, керуючи... окупованими містами.
25032704.jpg
Розпоряджаючись грошима, які мали б рятувати життя, вони купують автомобілі, оздоблюють клумби, ремонтують дороги, якими згодом пройде московська техніка, зауважує у своєму дописі на Фейсбук український підприємець та громадський діяч Владислав Смірнов.
"Соледар, окупований у січні 2023-го. Міста вже нема. Але у 2024 році управління соцзахисту купує новий пікап Peugeot Landtrek за 1,5 мільйона. Для "перевезення гуманітарки". Куди? В пекло? В руїни?
Бахмут, знищений та втрачений. Але "відділ культури" закуповує п'ять автомобілів Opel Combo по 894 тисячі. Для "перевезення реквізиту та обладнання". Відчуваєте абсурд? Мертвому місту є театральна сцена!
Маріуполь, стертий з карти у 2022-му. А його мер Бойченко й досі сидить десь у Дніпрі чи на Закарпатті, отримуючи 44 тисячі на місяць. У 2023 році йому виплатили понад півмільйона гривень. А його заступникам – ще більше.
Сєвєродонецьк, окупований з 2022 року. На 2024 рік там планують виготовлення комплексного плану розвитку громади. 11,3 мільйона – на топографію. Може, шукатимуть точки влучань ракет?
Селидове, вже втрачено. Але ремонт доріг продовжується. Контракт за контрактом. Десятки мільйонів гривень. Для кого ці дороги? Для ворога? Чи для втечі "ефективних менеджерів"?
Це – не випадкові прорахунки. Це масштабна афера, прикрита словом "війна".
А в прифронтових містах, де ще тримаємося, замість бліндажів будують клумби. У Краматорську розцвітають квіти, поки поруч гинуть люди. У Мирнограді ремонтують дороги й зводять кладовища – не для оборони, а для відкатів. Там закуповують ліхтарі, поки небо чорне від дронів. Там обирають комфорт кабінету, а не безпеку укриття.
Військові споруди? ДЗОТи? Ні, дайте нам LED-ліхтарі, Opel для відділу культури та парк імені невідомого чиновника. Бо війна закінчиться, а клумби залишаться. Бо на них написано – тендер проведено, кошти освоєно.
Це – не безглуздість. Це – злочин. Це – саботаж і державна зрада у формі бюджетного освоєння. Це – система, в якій чиновнику вигідно, щоб місто впало. Бо тоді він не відповідає ні за що, але продовжує отримувати зарплату. А перед тим ще й "освоїв" бюджет. Ремонти фасадів, які ніхто не побачить. Водогони, яких нема. Меблі для кабінетів, яких вже не існує. Столи, шафи, кондиціонери, комп'ютери, яких уже немає – але гроші списані, договори підписані.
Ми на 11-му році війни. Але досі нема механізму, який би автоматично припиняв бюджетні витрати, щойно місто захоплено. Де закон? Де система сигналів, блокування рахунків, переводу коштів на оборону? Нема – бо вигідно. Бо зупинка таких витрат – це удар по корупційній годівниці. Бо для багатьох чиновників війна – це не трагедія. Це – бізнес. Це можливість без тендеру, без контролю, без покарання «освоїти» те, що мали б направити на окоп, мішки, броню.
Вигідно меру. Вигідно його "підряднику". Вигідно тій гидкій павутині корупції, що вплелася в кожен тендер, в кожну закупівлю під час війни. А ще вигідно – щоб про це мовчали. Щоб журналістів, які це викривають, називали панікерами. Щоб активістів, які вимагають звітності, називали завадою. Бо зручно розказувати про патріотизм, поки закуповуєш троянди під обстрілами.
Це треба зупинити. Не завтра. Сьогодні. Автоматичне блокування бюджетів окупованих міст. Перевід коштів на ЗСУ та гуманітарні потреби. Заборона дискретних видатків у прифронтових зонах. Особиста відповідальність чиновника за кожну клумбу, посаджену замість укріплення. За кожен ліхтар замість бліндажа. За кожну розбиту дорогу, по якій проїхав танк.
Бо кожна така клумба – це ще один мішок цементу, якого не вистачило для укриття. Кожна така дорога – ще один шлях для ворога. Кожна така автівка – ще один шанс для корупціонера. І ще одна смерть нашого солдата, якому бракувало броні, бо гроші пішли на новий офіс мерії в тилу.
Досить. Ми боремося за свободу – але це боротьба не тільки проти ворога зовнішнього. Це і боротьба проти зради всередині. Проти тих, хто під виглядом державників оббирає цю країну. Хто паразитує на війні. Хто бачить у кожному бюджеті можливість, а не обов’язок.
Кожна гривня бюджету в умовах війни повинна працювати або на оборону, або на виживання людей. Всі інші витрати можуть почекати до перемоги. Запровадивши дієві механізми контролю, Україна убезпечить себе від внутрішніх втрат і покаже, що ресурси згуртовані так само як і народ, для досягнення головної мети – звільнення територій та відновлення країни.
Україна переможе. Але це буде справжня перемога тільки тоді, коли за кожну клумбу, за кожен непотрібний контракт, за кожну виплату меру-фантому хтось відповість. І більше такого не буде. Ніколи", – написав Смірнов.
Нагадаю, У 2023 р. згідно з даними openbudget.gov.ua на оборону було виділено 2097,6 млрд грн. ($57,16 млрд.). Сума невоєнних витрат становила 2767,4 млрд грн. ($75,4 млрд.). Для порівняння: у 2022 р. військові витрати були 1142,9 млрд грн, або $35,4 млрд. Обсяг невійськових витрат становив $70,7 млрд. Отже, у 2023 р. попри війну невоєнні витрати збільшилися і становили на $18,24 млрд. більше за військові витрати.
А в цьому відео адвокат, голова правління ГО "Правозахисна група Луганщини" Анатолій Рижков розказує про фінансові зловживання та неефективне використання бюджетних коштів чиновниками Луганської ОВА.
На що йдуть бюджетні кошти, якщо область в окупації? Для чого держава виділяє величезні суми на утримання чиновників Луганської області? З якими проблемами стикаються ВПО (внутрішньо переміщені особи) та чи отримують вони належну підтримку? Які корупційні схеми виявлено в релокованих медичних закладах Луганщини? Куди йдуть кошти, виділені на закупівлю техніки та обладнання? Чому держава зволікає з вирішенням проблем корупції в регіоні та допомогою переселенцям?
Розуміємо, що ця шобла думає не про те, щоб перемогти у війні (або принаймні не програти її остаточно!), а щоб попиляти побільше з держбюджету. Їм потрібно продовжувати війну, щоб й далі казати "неначасі" та приклеювати ярлики агента Кремля кожному, хто виводить їх на чисту воду.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля