Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається, на чий бік пристати.Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, то ніколи не виграємо цієї війни.
Вчора я зустрілася з пораненим військовим, що лікується зараз у госпіталі. З Вінничини. Він перепрошував за суржик, цей милий чоловік, що пройшов пекло, і має пробиті легені. Хоч я й не робила зауважень. Він переконував мене, що вони не вбивають дітей. Хоч ми й так це знаємо. Цей простий чоловік, водій БТР здивував мене ще й тим, що чуючи нові українські слова, тішився і намагався запам’ятати. Він був як земля, що прокинулась навесні й готова до того,щоб її засіяли добрим зерном. Тим часом наша інтелігенція розважається поголовно суржиком у Фейсбуці, де треба й де не треба, криє матами. Вони теж хороші люди, симпатичні, і теж воюють за Україну. Однак серед бруду і крові війни потрібне сталеве чисте лезо мови.
Ми не маємо підтримки на Заході також тому, що багато туристів спілкується між собою російською, бо робить це у побуті в себе вдома. А іноземці ідентифікують людину за мовою. І вони повинні розрізняти мови. Я чую італійську, значить, це італійці, французьку, значить, це французи. А коли чую російську, то не знаю, чи ці панове з Києва, а чи з Москви. У Стамбулі поляк Томаш скипів, коли, почувши, як ми розмовляємо українською, продавець заговорив до нас російською. «Не Росія, – обурився він. – Ми з України!»
Гадаю, ви зрозуміли, про що я: як можна допомагати народові, який не представляє державної мови за кордоном. І не кажіть про кремлівську пропаганду, до якої прислухаються німці, французи та інші народи. Кожен турист чи гість з України є дипломатом, обличчям своєї країни. Від нього залежить, як ставитимуться до його батьківщини у світі.
Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається, на чий бік пристати. І ігноруючи право тих, хто хоче читати повідомлення і коментарі державною мовою. А їх повинно ставати дедалі більше. Їхнє право спілкуватись у побуті як їм зручно, але чому свідомі українці повинні страждати від мовної шизофренії, отримуючи повідомлення мовою окупанта? І під солодкий спів захисників свободи слова слухати і читати аналітику, блоги мовою ворога під час війни? Якби провідні журналісти подали приклад, менш провідні швидше б перейшли на державну мову.
Вибір мови має кармічні наслідки як для окремої людини, так і для всього народу. Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, то ніколи не виграємо цієї війни.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Якби провідні журналісти подали приклад, менш провідні швидше б перейшли на державну мову - Галина Пагутяк
Світ:
Спецтема:
Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається, на чий бік пристати.Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, то ніколи не виграємо цієї війни.
15022501.jpg
Вчора я зустрілася з пораненим військовим, що лікується зараз у госпіталі. З Вінничини. Він перепрошував за суржик, цей милий чоловік, що пройшов пекло, і має пробиті легені. Хоч я й не робила зауважень. Він переконував мене, що вони не вбивають дітей. Хоч ми й так це знаємо. Цей простий чоловік, водій БТР здивував мене ще й тим, що чуючи нові українські слова, тішився і намагався запам’ятати. Він був як земля, що прокинулась навесні й готова до того,щоб її засіяли добрим зерном. Тим часом наша інтелігенція розважається поголовно суржиком у Фейсбуці, де треба й де не треба, криє матами. Вони теж хороші люди, симпатичні, і теж воюють за Україну. Однак серед бруду і крові війни потрібне сталеве чисте лезо мови.
Ми не маємо підтримки на Заході також тому, що багато туристів спілкується між собою російською, бо робить це у побуті в себе вдома. А іноземці ідентифікують людину за мовою. І вони повинні розрізняти мови. Я чую італійську, значить, це італійці, французьку, значить, це французи. А коли чую російську, то не знаю, чи ці панове з Києва, а чи з Москви. У Стамбулі поляк Томаш скипів, коли, почувши, як ми розмовляємо українською, продавець заговорив до нас російською. «Не Росія, – обурився він. – Ми з України!»
Гадаю, ви зрозуміли, про що я: як можна допомагати народові, який не представляє державної мови за кордоном. І не кажіть про кремлівську пропаганду, до якої прислухаються німці, французи та інші народи. Кожен турист чи гість з України є дипломатом, обличчям своєї країни. Від нього залежить, як ставитимуться до його батьківщини у світі.
Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається, на чий бік пристати. І ігноруючи право тих, хто хоче читати повідомлення і коментарі державною мовою. А їх повинно ставати дедалі більше. Їхнє право спілкуватись у побуті як їм зручно, але чому свідомі українці повинні страждати від мовної шизофренії, отримуючи повідомлення мовою окупанта? І під солодкий спів захисників свободи слова слухати і читати аналітику, блоги мовою ворога під час війни? Якби провідні журналісти подали приклад, менш провідні швидше б перейшли на державну мову.
Вибір мови має кармічні наслідки як для окремої людини, так і для всього народу. Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, то ніколи не виграємо цієї війни.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь