Нові підручники з історії роздали учням українських шкіл наприкінці навчального року! Випускникам через два місяці складати НМТ, а тут їм пропонують нові теми для вивчення. До того ж цей підручник завершується 2024 роком, а між істориками є своєрідна домовленість не обговорювати події, яким менше ніж 5 років.
Про це у своєму дописі на Фейсбук написала вчителька історії Марія Воротило. Вона пояснює, чому не можна в підручниках історії висвітлювати події, яким менше ніж 5 років:
"Бо минуло занадто мало часу, ми ще не є об'єктивними, не всі наслідки можуть бути очевидними. А якщо говорити про Україну, так такі "молоді" події є ще неймовірно тригерними. А ще влада, яка керувала державою у 2020 році й далі, – досі при владі. Отже, у 11 класі ми тепер вчимо не тільки ковід, але й історію повномасштабної війни. І – це дивна ситуація – обговорювати з дітьми події, учасниками яких були ці ж самі діти.
Важко говорити про Ірпінь з дітьми, які тікали звідти у 2022 році та бачили підрив дамби. Важко говорити з харківськими малюками, особливо, із Салтівки. Діти з півдня переважно мовчать і нічого не коментують. Весь цей матеріал проходить по всім їхнім тригерам. У багатьох дітей загинули або поранені батьки, багато хто воює. Мені з ними навіть 2014 обговорювати не просто, а тут – Буча 2022-го".
Марія Воротило дивується, за якими критеріями обирали, про що говорити, а про що – ні.
"От, наприклад, ви всі прекрасно пам'ятаєте НЕ підготовку до війни. Пам'ятаєте, як з осені 2021 всі бігали, хвилювались, нервували через чутки. Як активізувались ТРО, скільки було навчань. І яка спокійна була влада - із шашликами, планами на Великдень... а День Єднання пам'ятаєте? Як закликали не поширювати паніку. Як не була проведена евакуація (хоча б дітей!) з прикордонних територій, не закуплені ліки, майже повну відсутність укриттів. У підручниках про це ні слова", – пише вона і продовжує:
"Також я не бачу сенсу обговорювати військові дії без карт. Ну тобто, якщо ви вже кажете дітям про Гірське і Золоте біля Лисичанська, про Кремінну, Попасну і Рубіжне, про Гуляйполе і Батурин – покажіть, де це. Ми, дорослі, орієнтуємось у цих назвах, бо ми в них варимось всі ці роки. Ми знаємо хто такі Deepstate, наші рідні воювали на дуже різних напрямках, ми роками читаємо звіти про те, що і де відбувається у межах кілометра. Діти цього не робили. І для них всі ці назви – ну... просто назви".
Вона зауважує, що якщо вже обговорювати цю війну, то треба її обговорювати з погляду людей (а не теперішньої влади – примітка моя, О.К.)
"Розкажіть про волонтерів. Чому у темі про 2014 рік про них говоримо, а тут тиша?" – питає вона.
"А ще я хочу почитати по військових. Наприклад, про Залужного. Чому єдина згадка про нього – це маленька фотографія і все? Дмитро Марченко врятував Миколаїв і він заслуговує більше, аніж 1 речення. Або ж Да Вінчі – він би був класним натхненням для підлітків, а я жодного слова не знайшла про нього", – пише Марія.
"Друзі, пишіть про своє життя у нотатках, щоденниках, записниках. Занотовуйте, що вас дивує, радує, ваші спостереження про цю війну. Бо потім вам і вашим дітям запропонують зовсім інший погляд на вашу історію", – закінчила вона свій допис.
1. Захищати наших дітей від нав'язаного цією владою погляду на історію. 2. Розуміти, на що витрачаються кошти держбюджету та утримання міністерства так званої освіти.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Зеленський вписав себе в підручник історії для 11 класу – його вже роздали учням українських шкіл
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Нові підручники з історії роздали учням українських шкіл наприкінці навчального року! Випускникам через два місяці складати НМТ, а тут їм пропонують нові теми для вивчення. До того ж цей підручник завершується 2024 роком, а між істориками є своєрідна домовленість не обговорювати події, яким менше ніж 5 років.
25040301.jpg
Про це у своєму дописі на Фейсбук написала вчителька історії Марія Воротило. Вона пояснює, чому не можна в підручниках історії висвітлювати події, яким менше ніж 5 років:
"Бо минуло занадто мало часу, ми ще не є об'єктивними, не всі наслідки можуть бути очевидними. А якщо говорити про Україну, так такі "молоді" події є ще неймовірно тригерними. А ще влада, яка керувала державою у 2020 році й далі, – досі при владі. Отже, у 11 класі ми тепер вчимо не тільки ковід, але й історію повномасштабної війни. І – це дивна ситуація – обговорювати з дітьми події, учасниками яких були ці ж самі діти.
Важко говорити про Ірпінь з дітьми, які тікали звідти у 2022 році та бачили підрив дамби. Важко говорити з харківськими малюками, особливо, із Салтівки. Діти з півдня переважно мовчать і нічого не коментують. Весь цей матеріал проходить по всім їхнім тригерам. У багатьох дітей загинули або поранені батьки, багато хто воює. Мені з ними навіть 2014 обговорювати не просто, а тут – Буча 2022-го".
Марія Воротило дивується, за якими критеріями обирали, про що говорити, а про що – ні.
"От, наприклад, ви всі прекрасно пам'ятаєте НЕ підготовку до війни. Пам'ятаєте, як з осені 2021 всі бігали, хвилювались, нервували через чутки. Як активізувались ТРО, скільки було навчань. І яка спокійна була влада - із шашликами, планами на Великдень... а День Єднання пам'ятаєте? Як закликали не поширювати паніку. Як не була проведена евакуація (хоча б дітей!) з прикордонних територій, не закуплені ліки, майже повну відсутність укриттів. У підручниках про це ні слова", – пише вона і продовжує:
"Також я не бачу сенсу обговорювати військові дії без карт. Ну тобто, якщо ви вже кажете дітям про Гірське і Золоте біля Лисичанська, про Кремінну, Попасну і Рубіжне, про Гуляйполе і Батурин – покажіть, де це. Ми, дорослі, орієнтуємось у цих назвах, бо ми в них варимось всі ці роки. Ми знаємо хто такі Deepstate, наші рідні воювали на дуже різних напрямках, ми роками читаємо звіти про те, що і де відбувається у межах кілометра. Діти цього не робили. І для них всі ці назви – ну... просто назви".
Вона зауважує, що якщо вже обговорювати цю війну, то треба її обговорювати з погляду людей (а не теперішньої влади – примітка моя, О.К.)
"Розкажіть про волонтерів. Чому у темі про 2014 рік про них говоримо, а тут тиша?" – питає вона.
"А ще я хочу почитати по військових. Наприклад, про Залужного. Чому єдина згадка про нього – це маленька фотографія і все? Дмитро Марченко врятував Миколаїв і він заслуговує більше, аніж 1 речення. Або ж Да Вінчі – він би був класним натхненням для підлітків, а я жодного слова не знайшла про нього", – пише Марія.
"Друзі, пишіть про своє життя у нотатках, щоденниках, записниках. Занотовуйте, що вас дивує, радує, ваші спостереження про цю війну. Бо потім вам і вашим дітям запропонують зовсім інший погляд на вашу історію", – закінчила вона свій допис.
Підручник
1. Захищати наших дітей від нав'язаного цією владою погляду на історію. 2. Розуміти, на що витрачаються кошти держбюджету та утримання міністерства так званої освіти.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля