Приходимо в "Макдональс", стаємо в чергу. Кажу їй: “Наталко, якщо продавець почне говорити українською - без проблем, а як російською, то чеши йому французькою наше замовлення, і намагайся вжити більше важких слів. А як вони допетрають що тобі треба, то бери замовлення і українською чемно подякуй”. Бідний продавець! Він пів години з допомогою ще двох своїх працівників шифрував наталкину балаканину. Черга заходилася з реготу, тим більше, що двоє попередніх покупців чули мою настанову і, взявши своє, відсунулись вбік “цирк подивитися”. Треба було бачити багрові обличчя працівників "Макдональса", коли ми, отримавши замовлення, почали між собою говорити українською. Вони, думаю, надовго нас запам’ятали. А ми пояснили: почали б говорити українською - не мали б клопоту.

Але то ще не всі приколи того дня. Після "Макдональсу" ми "тестували" гастрономічні магазини. Починали запитувати про товар українською, а якщо відповідали російською - переходили на англійську і довго шукали "потрібний" товар. Думаю, що продавці поповнили свої знання англійської. Проте декотрі здогадувалися питати нас українською після англійської, і далі все було як слід.

Мораль: можливо цю історію слід повторити більшій кількості людей?


----------------------------------------------------

В тему:

Проект Сенсар: мова, одяг, Лінукс

Мова і війна

Не говориш українською – менше живеш!

Бути чи не бути українській мові?

Як два українці забороняли українцю в Україні говорити українською

Українська мова - це не хрін моржовий

Україні потрібен свій "Закон Тубона"