Ця історія почалася ще в 2006 році при владі Олександра Омельченка. 16 березня 2006 року сесія Київської міської ради ухвалила рішення «виділити кооператив «Товариство індивідуальних забудовників «Чорнобилець 2005» 23,45 га землі для будівництва і обслуговування житлових будинків на вулиці Богатирській, 44-а (Оболонський район столиці)». Ця земельна ділянка знаходиться на території регіонального ландшафтного парку заказника «Пуща Водиця», так що ідея з кооперативом забудовників відразу потрапила під обстріл депутатів від опозиції. Тоді Олександр Омельченко, побоюючись громадського резонансу напередодні виборів міського голови, пообіцяв разібратися в ситуації .

Пройшло зовсім трохи часу - і панові Омельченку довелося залишити крісло столичного мера. Проте ласим шматочком землі поспішили розпорядитися його спадкоємці, а саме команда Леоніда Черновецького.

На сесії 12 липня 2007 року депутати ухвалили рішення про приватизацію земельних ділянок членами кооперативу «Чорнобилець 2005». У список щасливчиків потрапили 124 особи, більшість з яких ніякого відношення до Чорнобиля не мали. При цьому в списках опинилися багато відомих прізвищ. По 10 соток отримали в.о. заступника мера Едуард Лещенко, голова правління ВАТ «Київгаз» Сергій Слепкань, голова Оболонського райсуду Олександр Гріненко, колишній депутат Київради Микола Легеза, заступник департаменту ЄС МЗС України Ігор Дір, віце-президент НОК Анатолій Писаренко, начальник Центрального ЗАГСу Наталія Бережна, голова профспілки працівників ЖКГ Любов Фурса, депутат Печерської райради Олександр Куцик та інші.

Вражає й список чиновників, які потурбувалися про своїх дітей. Так, земельні ділянки отримали сини заступника мера Івана Салія - Вадим і Костянтин. Не залишилася без заповітної землі й дочка іншого заступника мера - Ганна Броніславівна Стичинська. У свою чергу, начальник ГУ управління навколишнього середовища Владимир Трокоз пролобіювала ділянку землі для дочки Ольги.

Столичні архітектори також вирішили не відставати від чиновників і відвели ділянки своїм дочкам. Так, землю отримала Ірина Володимирівна Чекмарьова (Володимир Чекмарьов - директор інституту «Киеївгенплан») і Олена Анатоліївна Холоша (Анатолій Холоша – працівник «Київгенплану»). Не обділеними залишилися дочка директора КП «Київський інститут земельних відносин» Валерія Салтан, а також син керівника тресту Київміськбуд-1 Вадим Олександрович Білокур.

Отже, кожен фігурант цього списку отримав по 10 соток землі в заповідній зоні Пущі Водиці. Зазначимо, що ринкова вартість кожної ділянки складає не менше 500 тис. доларів (по 50 тис. доларів за сотку).

І що ж, запитає читач, хіба фігуранти цього «подарункового списку» не побоюються правоохоронних органів? Та ні, не бояться. Це на Заході преса за куди менші гріхи починає волати про корупцію. В Україні ж на такі «дрібні витівки» вже не звертають уваги. Бажання більше за неволю. Особливо якщо це – Пуща Водиця.