Більшість українців звільнено з табору у Явожні на початку 1948 року. Зі станції у Щаковій вони їхали до місць, куди у час операції „Вісла” виселено їхні родини.

Українців ув’язнили у Центральному Таборі Праці в Явожні на основі підозри у співпраці з УПА. Незважаючи на жорстокі слідства, більшості нічого не доказали. Внаслідок тортур і з приводу важких умов життя протягом кількох місяців померло у концтаборі 160 чоловік.

Лише три роки тому в’язні, які ще живуть, отримали скромну компенсацію за беззаконне ув’язнення. Власті помітно зволікали з цим рішенням. Хоча ще 1998 року здавалося, що відкривання повної правди про Центральний Табір Праці у Явожні набуло прискорення. Тогочасні президенти Польщі та України у лісі, який оточує територію концтабору, відкрили пам’ятник українським жертвам ЦТП.

Після концтабірних будинків сьогодні майже нема сліду. Пам’ятник поставлено у лісі, який є символічним цвинтарем жертв. Тут, без означення місця могил, ховали померлих в’язнів. Опікунами цього цвинтаря вже кільканадцять років є українські громади Катовиць і Кракова.

Від початку міцеві органи влади Явожна підтримували в усьому українців.

Цей урок про любов між народами дехто ще має приготувати. На щастя, більшість уже не переносить травм з минулого на сучасність. Так відбувається, зокрема, тому, що незважаючи на багато досі не владнаних справ, пов’язаних із перебуванням українців у концтаборі, ніхто нікому не забороняє продовжувати пам’ять про те, що 60 років тому відбулося у ЦТП Явожно.