Доброго дня! Представтесь, будь ласка.

Слава Україні! Мене звати Оксана Сергієнко.

- Ви є знана молода поетеса, окрім того, мені доводилось читати і Вашу прозу, а останнім часом Вас можна побачити і по телебаченню...

- Ну, на телебачення не так вже й часто запрошують, але твори публікують. Переважну кількість творів складають поезії. Прозові твори - здебільшого мініатюри (просто не хочу називати це верлібрами: занадто "модними" вони стали останнім часом). Ще одним місцем, де можна почитати мої доробки є так званий ЖЖ, живий журнал (www.infernal-flower.livejournal.com). У віршах я намагаюся знайти відповіді на сотні запитань. Я пишу те, що думаю, але завжди думаю, що пишу.


- До якого напряму Ви відносите свою поезію? І чи взагалі даєте їй якісь стильові визначення?

- Стильові визначення - це справа літературознавців, тож я облишу їм цю справу. Взагалі, я пишу про те, що відчуваю, і те, що мене цікавить на даний момент і взагалі.


- Я знаю, що, як не дивно, Ви навчаєтесь не на філологічному факультеті. Чому так? Здається, Ви планували починати з журналістики?

- Я дійсно планувала вступати на факультет журналістики, але паралельно подавала документи і в інші ВУЗи міста. Зрештою, я вирішила залишитися в економічному, адже економічна освіта універсальна, крім того, в ХНЕУ я навчаюся на бюджетній основі.


- Ви є одним із небагатьох прикладів "здорового" молодіжного мистецтва. В цьому ключі - яке Ваше ставлення до "творчості" окремих графоманів, яких зараз прийнято класти на совість сучасної української літератури?

- Графоманія - не мій профіль. Таку літературу я не читаю, я її продивляюся, і деяких "митців" я такими не вважаю, але серед бурлескного загалу і альтернативних письменників є і достойні приклади, які за інерцією не визнаються суспільством. Якщо література має сенс - форма має другорядне значення.


- Якось ми з Вами мали розмову про Сергія Жадана. Ви цікаво сказали з цього приводу: "Великої літературної цінності воно не являє, але цікаво почитати як ЖЖ сусіда".

- Я мала на увазі те, що саме ЖЖ не являє собою літературної цінності, хоча і це не зовсім так. Щодо творчості письменника в цілому я можу відмітити, що проза Жадана відображує собою цілу епоху, вона подає реалії життя харківського загалу. Я, як корінна мешканка Харкова, можу сказати, що багато творів написані дуже живо. Для когось це може здатися надто грубим чи вульгарним, але насправді це просто незавуальована відвертість. Натуралізм без прикрас. І, до речі, багато хто з молодих починаючих літераторів намагається його копіювати, створювати наслідувальну поезію чи прозу. Але нікому це поки що не вдалося.


- Ваші роботи, окрім публікацій в Інтернеті, виходили друком? Окресліть хронологічно свій творчий поступ.

- Насправді, у Всесвітній Мережі мене публікують нещодавно. Друкуватися я почала у всеукраїнській газеті для дітей та дорослих "Журавлик" у 2003 році, за що дуже вдячна головному редакторові, голові Харківського обласного відділення "Просвіти" Анатолію Кіндратенку, а також редактору Лідії Шип. Вони перші помітили мене серед молодих митців на різних літературних фестивалях і конкурсах. Зараз я продовжую плідно співпрацювати з цією газетою, і дуже цим задоволена. Маю кількадесят публікацій, в основному поезія. За цикл публіцистичних статей "Повертаючись у травень" у 2007 році отримала Міжнародну літературну україно-німецьку премію ім. Олеся Гончара. У 2005 році було опубліковано спробу літературної розвідки "Правда історії України у повісті Івана Багряного "Огненне коло"" за матеріалами наукового дослідження у Малій академії наук.

Моя поезія також виходила друком у молодіжному поетичному альманасі "Левада" 2005 року. Крім того, маю науково-мовознавчу публікацію в науковому віснику ХНЕУ "Управління розвитком" - "Стан української мови на сучасному етапі в Україні".


- Якою є специфіка української культури на Сході України? В якій мірі взагалі можна говорити про стан властиво української культури в Харкові?

- Українська культура на Сході України має дуже давні і багаті традиції, але після того, як радянський молох прокотився нашою землею, нема що й говорити про стан української культури на Сході, і в Харкові зокрема. Тільки от не люблю коли українці хничуть які вони нещасні. Іноді мовчання красномовніше за найрясніші промови.


- Повертаючись до неформального: я багатьох своїх співрозмовників намагався витягнути на розмову про харківський Black Metal. Так от, наскільки я знаю, з ним Ви знайомі досить добре?

- Харківська блек-метал сцена має достойних представників, зокрема, гурт "Чиста Криниця", справжній український гурт. "Drudkh", "Dub Buk", "Under Dark", "Nokturnal Mortum" та інші, творчість який викликає повагу за професіоналізм, ідейність та чудову музику. Декого з музикантів знаю особисто. Я знаходжу у такій музиці відпочинок.


- Окрім певного мистецького середовища, Ви також належите до політичної організації "Патріот України". Що Вас привело в ряди ультраправих?

- Прошу зазначити, що "Патріот України" для мене, перш за все, - не політична, а громадська організація, і вступити до неї може кожен, хто підтримує ідеологію цієї організації. Саме це і стало визначним чинником. Політична мотивація має для мене другорядне значення.


- Якою є Ваша персональна ланка роботи в "Патріоті України"?

- Виконую різні види робіт, в залежності від потреб організації, зокрема фотозйомку.


- Крім суто готичних віршів, Ви також пишете поезії на праву тематику. Як Ви ставитесь до політичного та навколополітичного мистецтва? Наскільки взагалі доцільно говорити про пов'язаність ідеї і краси у творчості поета?

- Ідея і політика - не зовсім тотожні поняття, на мою думку. А кожний вид мистецтва має свою ідею. А краса поезії лине з серця поета. Якщо пише людина достойна - це приємно читати. Мистецтво відображує, зазвичай, життя суспільства та автора. Тож як складову мистецтва політику я допускаю, але винятково "політичним" воно не має бути, бо це стає трошки пісним.


- У зв'язку з цим - ніколи не зіштовхувались з критикою у "політичній некоректності" чи замовчуванням цієї сторони своєї творчості?

- Звичайно, стикалася. На жаль, багато у чому "критики" вбачають політичні підтексти. Були навіть розгромні, агресивні і часом навіть абсурдні відгуки. Але це для мене наче комплімент. Розгромні статті і відгуки на нікчемні твори не дають!


- Як мені відомо, Ви і співаєте також? Наскільки серйозно займаєтесь цим? Чим взагалі зайняті і цікавитесь, окрім творчості та громадської діяльності?

- Раніше музикою я займалася більш серйозно, ніж зараз. Закінчила свого часу музичну школу по класу фортепіано. Маю власні пісні. Кілька років грала у різних харківських рок-гуртах, зараз перебуваю у творчому пошуку. Також я захоплююся фотографією, але не варто думати, що це миттєве хобі, адже зараз, коли настала ера цифрового фото, "фотографом" може стати кожен. Я люблю фото-арт і вкладаю у кожен знімок не менше сенсу, ніж у вірш. Окрім мистецьких захоплень, я цікавлюся багатьма речами за фахом, а саме в галузі економіки. Насправді це дуже цікава і захоплива наука, і неправі ті люди, які зазвичай при слові "економіст" уявляють собі гримзу-бухгалтера у велетенських окулярах. Економіка - це теж творчість.


- На завершення, Ваші щирі побажання читачам.

- Любіть Україну!