Рідновіри вшанували Тараса Шевченка та Святослава Хороброго
10.03.2008 - 15:19
Рідновіри вшанували Тараса Шевченка та Святослава Хороброго
Категорія
Українаhttps://ar25.org/node/13844
Image
Дійство продовжилося відзначенням 194 річниці з дня народження Тараса Шевченка. Завершилося свято біля пам’ятника Великому Князю Київської Русі Святославу Хороброму на Пейзажній Алеї. Відбувся урочистий обряд Тризни* по Святославу, який героїчно загинув 8 березня 972 (6480) р.
*Тризна-Тривіда — поминальні обряди руського народу (дослівно: три знання, три відання): перше — про Богів, друге — про героїв, третє — про Звичай нашого Роду. Цей величний Звичай має на меті зберегти пам’ять про наших Богів і Героїв та встановити духовний зв’язок поколінь.
На Тризні запалють три вогні, що символізують три світи (Богам — слава, Живим — здоров’я, Предкам — пам’ять). Під час славлення на Святилищі — здійснюють три жертви, дві з яких віддають до Святого Вогню: Богам — мед (вічність), Предкам — свіжий духмяний хліб (духовність), а третя роздається людям, як святе причастя — мед і хліб (хмільний напій, пироги, інша їжа). Колективна їжа, що споживається на Тризні, символізує космічний лад, до якого одвічно прагне людська душа, вона означає спілкування з Предками.
Наша пам’ять і вдячність покійним Пращурам допомагає їм досягти Прави. Таким чином, Тризна поєднує всі три часи і три сфери буття: Праву, Наву і Яву. Цим підтримується безкінечна спадкоємність Світу і Роду, його вічність і незнищенність.
Полк Перуна живе у Сварзі вічно. Смерть воїна за Рідну Землю дає йому безсмертя. Тут же згадуємо святі слава нашого Великого князя Святослава: «Ліпше потятими бути, аніж полоненими. Мертві бо сорому не мають» (Літопис Руський).
«Пом’янемо тих,
що нашу землю Руську удобили,
і наших старотців,
які бо стратили сили за Русь
на тих бойовищах з ворогами нашими,
а кров їхня удобила землю нашу.
Сущі є Боги, які з Перуном ділячись,
накували мечі свої на ворогів наших.
Ми ж їм помолимось,
щоб стали нам в помочі!»
Велесова Книга, Священна Книга слов’ян
9 березня 2008 року український народ вшановує пам’ять Великого князя Київської Русі Святослава Хороброго. Цього року виповнюється 1036 річниця від дня, коли Великий князь загинув від рук печенігів, підмовлених на це злодійство візантійським імператором.
Він, мужній воєначальник, «запорожець на престолі», вихований руськими волхвами у Вірі Предків. Його Богами були Перун і Велес, яким він присягав на вірність, і яких не зрадив. Мудрістю своєю Князь бачив загрозу поневолення рідного народу. Аби не допустити цього, він життя своє посвятив боротьбі з тими, хто зазіхав на руську землю і волю руського народу.
Під предводительством Святослава хоробрі дружини воїнів Київської Русі у 965 році розгромили хозарський каганат та примусили до миру племена ясів та касогів, що жили на Кубані. І переможені вони були, і стали платити Києву данину. У 968 році військо Святослава отримало перемогу у важливій битві під містом Доростолом на Дунаї.
І стривожився візантійський імператор, і злякався він зростання могутності Русі. І вирішив він підмовити болгар напасти на київську дружину. Та дізнався про це Святослав і послав імператору грізне попередження: «Іду на ви!» І хоч невелике було його військо, Святослав перемагав у кожній битві і дійшов до столиці Візантії Царгорода, і став під його стінами. І запросила Візантія миру.
Але не довго довелось Київській Русі жити у мирі. Знову почалася війна з Візантією. І звернувся Святослав до воїнів своїх із такими словами: «З хоробрістю предків і з тією думкою, що руська сила була досі непереможна, будемо мужньо битися за життя наше… Або жити переможцями або вмерти зі славою!»
Перезимувавши з невеликою дружиною на Дунаї, навесні Святослав повертався додому. Підмовлені візантійським, на руських воїнів у дорозі напали печеніги. Із мечем в руці Святослав повів своїх воїнів у останній бій.
Святослав геройськи загинув у нерівному бою з печенігами на острові Хортиця 8 березня 972 року. Наш священний обов’язок — пом’янути славетного Великого князя Русі Святослава.
Пом’янемо його, побратими і посестри, за давнім звичаєм наших Предків.
Вічна йому Пам’ять, і Честь, і Слава!
Хай воскресне в Україні-Русі хоробрий Дух Святослава!
Во славу України-Русі!
------------------------
В тему:
Честь і Слава
Герої не вмирають. Про отамана Зеленого і повстанський рух початку 20 ст. на Трипільщині
Козацький чорний ангел
Схід і Захід разом. Витоки Української Повстанчої Армії
Нескорений
Три шляхи (аудіо)
*Тризна-Тривіда — поминальні обряди руського народу (дослівно: три знання, три відання): перше — про Богів, друге — про героїв, третє — про Звичай нашого Роду. Цей величний Звичай має на меті зберегти пам’ять про наших Богів і Героїв та встановити духовний зв’язок поколінь.
На Тризні запалють три вогні, що символізують три світи (Богам — слава, Живим — здоров’я, Предкам — пам’ять). Під час славлення на Святилищі — здійснюють три жертви, дві з яких віддають до Святого Вогню: Богам — мед (вічність), Предкам — свіжий духмяний хліб (духовність), а третя роздається людям, як святе причастя — мед і хліб (хмільний напій, пироги, інша їжа). Колективна їжа, що споживається на Тризні, символізує космічний лад, до якого одвічно прагне людська душа, вона означає спілкування з Предками.
Наша пам’ять і вдячність покійним Пращурам допомагає їм досягти Прави. Таким чином, Тризна поєднує всі три часи і три сфери буття: Праву, Наву і Яву. Цим підтримується безкінечна спадкоємність Світу і Роду, його вічність і незнищенність.
Полк Перуна живе у Сварзі вічно. Смерть воїна за Рідну Землю дає йому безсмертя. Тут же згадуємо святі слава нашого Великого князя Святослава: «Ліпше потятими бути, аніж полоненими. Мертві бо сорому не мають» (Літопис Руський).
«Пом’янемо тих,
що нашу землю Руську удобили,
і наших старотців,
які бо стратили сили за Русь
на тих бойовищах з ворогами нашими,
а кров їхня удобила землю нашу.
Сущі є Боги, які з Перуном ділячись,
накували мечі свої на ворогів наших.
Ми ж їм помолимось,
щоб стали нам в помочі!»
Велесова Книга, Священна Книга слов’ян
9 березня 2008 року український народ вшановує пам’ять Великого князя Київської Русі Святослава Хороброго. Цього року виповнюється 1036 річниця від дня, коли Великий князь загинув від рук печенігів, підмовлених на це злодійство візантійським імператором.
Він, мужній воєначальник, «запорожець на престолі», вихований руськими волхвами у Вірі Предків. Його Богами були Перун і Велес, яким він присягав на вірність, і яких не зрадив. Мудрістю своєю Князь бачив загрозу поневолення рідного народу. Аби не допустити цього, він життя своє посвятив боротьбі з тими, хто зазіхав на руську землю і волю руського народу.
Під предводительством Святослава хоробрі дружини воїнів Київської Русі у 965 році розгромили хозарський каганат та примусили до миру племена ясів та касогів, що жили на Кубані. І переможені вони були, і стали платити Києву данину. У 968 році військо Святослава отримало перемогу у важливій битві під містом Доростолом на Дунаї.
І стривожився візантійський імператор, і злякався він зростання могутності Русі. І вирішив він підмовити болгар напасти на київську дружину. Та дізнався про це Святослав і послав імператору грізне попередження: «Іду на ви!» І хоч невелике було його військо, Святослав перемагав у кожній битві і дійшов до столиці Візантії Царгорода, і став під його стінами. І запросила Візантія миру.
Але не довго довелось Київській Русі жити у мирі. Знову почалася війна з Візантією. І звернувся Святослав до воїнів своїх із такими словами: «З хоробрістю предків і з тією думкою, що руська сила була досі непереможна, будемо мужньо битися за життя наше… Або жити переможцями або вмерти зі славою!»
Перезимувавши з невеликою дружиною на Дунаї, навесні Святослав повертався додому. Підмовлені візантійським, на руських воїнів у дорозі напали печеніги. Із мечем в руці Святослав повів своїх воїнів у останній бій.
Святослав геройськи загинув у нерівному бою з печенігами на острові Хортиця 8 березня 972 року. Наш священний обов’язок — пом’янути славетного Великого князя Русі Святослава.
Пом’янемо його, побратими і посестри, за давнім звичаєм наших Предків.
Вічна йому Пам’ять, і Честь, і Слава!
Хай воскресне в Україні-Русі хоробрий Дух Святослава!
Во славу України-Русі!
------------------------
В тему:
Честь і Слава
Герої не вмирають. Про отамана Зеленого і повстанський рух початку 20 ст. на Трипільщині
Козацький чорний ангел
Схід і Захід разом. Витоки Української Повстанчої Армії
Нескорений
Три шляхи (аудіо)
Останні записи