Великий інтерес до планів пана Балларда зумовлений і тим, що в минулому він – морський офіцер, і вже знайшов багато затонулих давньогрецьких і понтійських суден. Пошуки ковчега фіксуватимуть на плівку, а згодом використають для документального фільму.

Роботи вестимуться у районі гори Арарат. За переказами ще в дохристиянські часи тут виникла легенда про корабель, котрий начебто лежить на вершині гори. Мандруючи з караванами в Персію і проїжджаючи Анатолійське плоскогір’я, торговці нахвалялися, що бачили на Арараті щось схоже на корабель. Але охочих видертися на круті скелі, щоб пересвідчитися у правдивості легенди, не було. Та боялися тамтешні мешканці не смерті, - вони не хотіли розгнівити Бога, принаймні так писав францисканський чернець Одері у доповіді Папі в Авіньйон 1316 року.

Перше сходження здійснив у 1829 році німецький дослідник, професор Дерптського університету Фрідріх Паррот. А офіційну заяву про те, що Ноїв ковчег є, зробив у 1893 році архідиякон несторіанської церкви Нуррі. Він описав гігантський корабель на краю замерзлого гірського озера. Коли воно трошки розмерзається, тоді можна побачити незначну частину біблейської споруди, а решта корпусу залишається під кригою.

Загалом дослідники ХІХ століття вирішили, що судно поступово сповзло з гори і розбилося, уламки могли вмерзнути в один із льодовиків.

Улітку 1916 року 150 учасників російської експедиції знайшли на Арараті корабель, виміряли його і взяли проби дерева та смоли. Під час революції звіти загубилися.

Наприкінці сорокових років американські літаки зафіксували на схилі гори об’єкт, схожий на човен. Його сфотографували в 1987 році турецькі ПС.

Нині є й інші світлини “об’єкта-х”, що за 30 кілометрів від Арарату в горах Акіаіла. Його знайшли у 1960-х і подейкують, що він теж нагадує ковчег. (Хрещатик)