Не беремось сперечатись з плідно працюючим у цій галузі п. Іваном Діяком (дай Бог йому здоров’я – людині і справжньому патріоту) – за його підрахунками за статистикою відповідних відомств, визнаними і не оскарженими останніми урядами, населення споживає 18 млрд.м3, житлово-коммунальний комплекс - 34 млрд.м3, хімічна промисловість – приблизно 9 млрд.м3, металургія 6 млрд.м3 природнього газу відповідно. Загалом, з іншими галузями промисловості виходить до 70-76 млрд.м3 природнього газу.

Зрозуміло, левина частка споживається ЖКГ та населенням. Але наскільки реалістичні наведені вище відповідними відомствами цифри.

Для спрощеня підрахунків приймемо, що з 15 жовтня по 15 квітня в Україні тримається температура -40º (за Цельсієм звичайно). Тому при загальній (як опалюваній так і неопалюваній) площі житлового фонду ЖКГ, осель населення з усіма курниками, хлівами, собачими будками що сумарно оцінюється у 600 млн.м2 на підтримання комфортних умов (себто 18-20º за тим же Цельсієм зрозуміло) потрібно з урахуванням втрат не більше 23 млрд.м3 природнього газу. Підрахунок ведеться за радянськими нормативами, що передбачують при наявних умовах втрати тепла на рівні 100-115 Ватт на один квадратний метр ( Євростандарт 50-55 Ватт на 1м2 ).

Будь який ерудит зніме з полиці запилений підручник з географії рідного краю, де можна знайти цінну інформацію – що північно-східні волості нашої країни потерпають у найхолоднішому місяці року – січні від середнього морозу на рівні -7ºС, у Криму зрозуміло ж таки на рівні +4ºС.

Після такої підказки зрозуміло, що ЖКГ та населенню цілком стане 11 млрд.м3 природнього газу з надлишком, навіть за нинішнього дикунського ставлення до енергоносіїв у сфері ЖКГ.

Який висновок з наведених вище арифметичних вправ – Грицевої шкільної науки – Україні потрібні як хліб, як повітря те, що Бланк-Ульянов-Ленін назвав просто: «контроль і учьот», а це вже вибачте, питання виживання нації. До речі, певну допомогу в сенсі моніторингу спалення енергоносіїв можуть надати громадські організації проводячи вибірковий статистичний контроль методом «від хати до хати».

Де і як взяти потрібні для життєдіяльності країни енергоносії – це питання потребує певного комплексу дій.

Взагалі комплекс дій, які потрібно зробити для досягнення фактичної, а не декларативної економічної і зокрема енергетичної незалежності можна поділити на три великі групи:

1. Дії, які вимагають лише простого підняття рук, або натискання кнопки в парламенті, себто не потребують витрат грошей, часу та робочих рук,

2. Дії, які потребують мінімальних виробничих витрат, та мінімального часу,

3. Дії, які вимагають довгострокових та масштабних виробничих витрат.

Роз’яснюємо: перша группа – вкрай необхідно негайно припинити ганебну практику поборів з населення та підприємств при встановленні автономного та aльтернативного опалення. Не допомагаєте, то хоча б не заважайте!

Необхідно негайно скасувати гірську ренту на видобуток газу та нафти, чому?Пояснімо на прикладі. Наприклад ви знайшли калюжу нафти. Не поспішайте радіти- за себе і за державу. Боронь боже Вас від підприємницького ажіотажу. Якщо Вас потягне з відрами цієї самої нафти до базару, Вас неодмінно зустріне дядя, або тьотя з суворим обличчям у формі податківця і популярно пояснить Вам, що необхідно сплатити гірську ренту у сумі 2000 гривень за тонну нафти не рахуючи ПДВ, яке взагалі змусить виляти вищеозначену нафту назад, у калюжу, свердловину, кювет та ін.. (необхідне підкреслити). Тобто пересічному громадянину безсенсово потрапляти у таку халепу (якщо звичайно Ваше призвіще не Шуфрич, або хоча б який Рудьковський).

Роз’яснюємо: друга группа – необхідно негайно надати хоча б мінімальну технічну та фінансову допомогу газо-нафтовидобувним підприємствам. Фахівцям добре відомі методи швидкого нарощування видобутку газу та нафти за допомогою біотехнології, наприклад використовуючи сульфатредукторні бактерії. На базі потужних газових дизелів 2Д100-Г виробництва славетного Харківського заводу імені Малишева які вже працюють на утилізаційному метані шахти ім.. Засядька в Донецьку, співробітники Східноукраїнського університету розробили спосіб утилізації збросного тепла вугільних та атомних електростанцій для опалення сфери ЖКГ в масштабі держави. Вказані роботи можливо при достатнім фінансуванні провести за лічені місяці – до початку холодів, використовуючи в тому числі ресурс дизелів, чесно відпрацювавших своє на непотрібних зараз тепловозах, які списуються із цілком придатними дизелями. В тому ж таки Східноукраїнського університеті було запропоновано у порядку реструктуризації занедбаних шахт використовувати виробки для генерації екологічно чистого енергоресурсу – водню, використовуючи вищезгадані сульфатредукторні бактерії.

Нарешті третя група дій - дії які вимагають довгострокових та масштабних виробничих витрат, які загалом можна назвати дуже просто – освоєння шельфу Чорного моря, бо нам, українцям казково поталанило – тільки природнього газу на нашому шельфі вистачить на 64 тисячі років за нинішнього рівня споживання-розкрадання. Причому, щонайменше 20 відсотків фракційного складу цього газу це пропан, бутан та їх похідні, себто з видобутком цього газу фундаментально вирішується питання забезпечення моторним пальним. Природно, за рік-півроку виконати настількі масштабну програму неможливо, проте за лічені місяці можна розробити, залучивши найкращих вітчизняних та європейських вчених, деталізований план освоєння багатств шельфу Чорного моря.

Необхідно пояснити Європі через засоби ЗМІ досить прості тези:

а) ні Північне море, ні північна та приполярна Сибір не зможе задовольнити потреб Європи в енергоносіях навіть в наступному десятилітті,

б) тривала стагнація і нарешті падіння видобутку газу та нафти в Росії останнім часом засвідчують – межу економічно обгрунтованого видобутку у цій країні неможливо ігнорувати,

в) майбутнє Європи, її добробут та енергетична безпека лежить поруч – необхідно лише докласти певних зусиль задля освоєння шельфу Чорного моря,

г) і нарешті, запорукою майбутнього Вільної Європи є могутня, незалежна, єдина, соборна Україна.

---

В тему:

Як подолати кризу (дитячий рецепт)

Корупція та історія: історичні реалії й українські аналогії

Корупція, влада і держава: геостратегічний прогноз майбутнього України