Своєрідними чемпіонами з інформаційно-аналітичних матеріалів про Україну залишаються російські, німецькі, британські і американські загальнонаціональні щоденні газети. Цього літа вони фокусували увагу на таких подіях: підготовка до президентських виборів-2004, дислокація українського миротворчого контингенту в Ірак, продовольча криза і боксерський поєдинок між Віталієм Кличком та Ленноксом Льюїсом.

Як не дивно, але майже усі авторитетні закордонні видання, оцінюючи шанси українських політиків “отримати президентську булаву”, одностайно називають фаворитом – опозиціонера Віктора Ющенка (зауважте, навіть не очікуючи “презентації” перспективного кандидата від влади). Німецька “Berliner Zeitung” впевнено констатує факт: “Найбільша проблема України – президент Кучма! Надія лише на реформатора і колишнього прем’єра Віктора Ющенка. Сьогодні саме він – найпопулярніший і найперспективніший політик”.

Про мінливість, маніпулятивність та лицемірство американської зовнішньої політики стосовно України свідчить стаття в газеті “The Washington Post”: “Для деяких аналітиків політичних проблем і місцевих політиків, щасливий поворот у відносинах пана Кучми зі США є вражаючим прикладом американської реалполітики. Сьогодні пан Кучма – новий цінний рекрут в ешелоні окупаційних сил на чолі зі США в Іраку, який збирається скерувати туди 1800 українських військовослужбовців. США відставивши на задній план свою заклопотаність відносно слабкої української демократії, хворої економіки і враженого корупцією керівництва, заявляють, що все це робилось, щоб завербувати ще одну країну до іракської коаліції. Вступивши в цю коаліцію, пан Кучма також заволодів домашніми дивідендами, де енергійна і неконсолідована демократична опозиція сподівалась використати міжнародну ізоляцію в боротьбі проти нього”.

Продовольча криза занепокоїла британську газету “Financial Times”: “Борошно зникло з українських магазинів зі середини червня, коли зростав попит на продукти, запаси яких збільшували постачальники, і населення очікує дефіциту. Ранні заморозки і весняна посуха спостошили пшеничні поля”. А от російська газета “Известия” використала нашу біду, щоб знову нагадати Україні про її заборгованість перед Росією. Ось як кореспондент цієї газети прокоментував візит українського прем’єра Віктора Януковича до Москви, під час якого було підписано угоду про постачання російського зерна: “Навіть без знань зернового балансу і майбутньої кон’юктури українського ринку, російські зернові аналітики не вірять, що сусіди розрахуються за зерно. Достатньо згадати епопею про газові борги України перед Росією, і тоді можна дізнатись який з неї платник”.

Читаючи російську пресу, приємно відзначити факт помітного зникнення поширеної тенденції – необгрунтованих і вигаданих матеріалів про безапеляційні імперські претензії московського владного олімпу щодо утисків російської мови в Україні. Навпаки, здається, російська преса вирішила ознайомити громадян з жахливою ситуацією викладання української мови в школах.

Зокрема, “Российская газета” стосовно цього провела власне розслідування і підкреслила наступне: “В Україні закривають україномовні школи, дітей переводять в російські. Утримання закладів, де викладають на мові, визнано невипраданим – в них не вистачає учнів. Через 12 років незалежності більшість батьків віддають дітей у російські школи. На мові практично не викладають в Криму та на сході України. Там школи оголошені українськими, нелегально викладають російською мовою – рідною мовою вчителів і учнів”.

Якщо з політикою та економікою в Україні не все гаразд, то на спортивні сенсації і рекорди наша батьківщина залишається однією з найбагатших у світі. Іншим словом, як шквал захоплюючих емоцій не назвеш бурхливу позитивну реакцію американської і британської преси щодо доленосного поєдинку Віталія Кличка і Леннокса Льюїса. Дивовижно, але всесвітньовідомі англійські газети на кшталт “Financial Times” i “Independent” замість того, щоб привітати свого співвітчизника з перемогою, написали інформаційні оди на честь українця, відзначивши талант, мужність, професіоналізм та пророкуючи йому найближчим часом заслужений чемпіонський титул.

Чи можна прогнозувати покращення іміджу України на шпальтах зарубіжних газет? Відповідь банальна, однозначна і коротка: така щаслива мить настане лише тоді, коли ми цього дійсно захочемо. Як не сумно це визнавати, але сьогодні “українська правда” має лише чужоземне походження…