Марганець – ще вчора 90% населення не знали про існування цього невеликого індустріального містечка. Сьогодні ми вимовляємо цю назву з подивом і захопленням.

Марганець став для нас символом української гордості, показом того що у будь якої гостинності є межі.

Вірмени давно почували себе господарями міста. Ніде офіційно не працюючи «гості з півдня» роз’їжджали на «лексусах» та «мерсах», їхнім «хлібом» є кримінал, торгівля, контроль за видобутком марганцю. Знахабнілі «гості» підкреслювали свій статус і фізично - напади на українців, каліцтва і згвалтування стали звичними речами.

Остання крапля переповнила чашу терпіння українців у мить. Вбитий вірменами молодий українець, вбитий за те, що заступився за дівчат, до яких приставали «южанє». Ця звістка миттю пронеслась по місту. І в Марганцю, що знаходиться в 10 кілометрах від залишків Запорожської Січі, прокинувся бойовий козацький дух.

За ніч запалали десятки домів і авто чужинців, «горді горці» втікали перед молодими українцями, як собаки перед вовком.

Знадобилося всього два дні щоб очистити усе місто від нестерпного гніту чужинців.

І нехай верещать нацменівскі ЗМІ про «злих» українців та «добрих» вірменів, нехай звозять батальйонами «Беркут», місто прокинулось і вже ніколи не буде таким, як раніше сплячим і безпорадним. Українці Марганця зрозуміли, що таке своє і що чуже, що за своє треба боротися, а чуже поборювати.

Марганець – це приклад для всієї окупованої і безпорадно сплячої, але готової прокинутися України!

Ми відчуваємо подих майбутнього зриву, відчуваємо майбутнє пробудження країни, її очищення!

І першим на цей великий шлях стало учора невідоме, а сьогодні славетне місто Марганець!

Майбутнє належить нам!

Слава Героям!

---

В тему:

Що насправді відбувається в Марганці?