Перемишль у ті часи був польсько-українсько-єврейський, але в ньому поселалися й представники інших народів монархії, залишаючи в краєвиді міста сліди своєї присутності. Це минуле культурне розмаїття Перемишля заманила сюди організаторів Фестивалю “Ґаліця”.

На Фестиваль Ґаліця склалося кількадесят різних заходів з популярнонаукових конференцій починаючи на виставках мистецтва, театральних спектаклях та виступах музичних ансамблів закінчуючи. Поза Перемишлем Фестиваль гостював також на замку в Красічині, де, зокрема, Державний Театр Опери та Балету виставив оперу “Трубадур”.

Музей Мистецтва Енді Ворхоля з Меджилаборців виставив праці славетного художника поп-арту.

Батьки Ворхоля емігрували зі східної Словаччини. Енді народився в США. Там зробив головокрутну кар’єру.

Творчість Анді Ворхоля має коріння в традиції, з якої він виріс. У східному християнстві та іконописній традиції. Ворхоль однак приховував своє походження, не виступав з заявими щодо своєї національної приналежності, тому важко говорити про його національну ідентичність.

Міністерство Культури та Мистецтва України також взяло участь в організації Фестивалю. Воно помогло й у фінансовому плані, оплативши атристам дорогу. Це ініціатива, яка сприяє промоції української культури в Польщі. Важлива тим більше, що стосується прикордонного Перемишля.

Національний Музей Перемищини підготовив виставку мистецтва та художнього ремесла сакрального характеру. Мистецтво, пов’язане з релігією має подвійний сенс. Це краса, що возвеличує Бога та краса для потреб богослужіння.На виставці можна простежити, як мінявся стиль і художня культура творців, пов’язаних з українською церквою на просторі віків.

Поруч Національного Музею, в грекокатолицькій катедрі виступив Хор “Київ”, один з найліпших вокальних ансамблів в Україні.

Фестиваль “Ґаліця” був організований вперше. Обійшлося без протестів, які супроводили кілька років тому Фестиваль Української Культури.

Фестиваль було організовано з великим розмахом. Не всі його заходи тішилися однаковим успіхом. Мешканці Перемишля віддавали перевагу концертам над виставками. Побачимо, як буде за рік під час чергового фестивалю.